Процес підготовки спеціаліста за спеціальністю "Апаратник широкого профілю" у професійно-технічному навчальному закладі (116503)

Посмотреть архив целиком

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ


Провідні методисти віддають головну роль уроку теоретичного навчання як основі усього навчання. Саме тому до теоретичної підготовки ставлять нові, більш високі вимоги.

У наш час навчання та виховання висококваліфікованих працівників, які б мали глибокі технічні знання, має першорядне значення.

Сучасне виробництво характеризується застосуванням нових типів машин та механізмів, впровадженням нових видів сировини та матеріалів.

Головна мета професійно-технічного навчання - надати можливість працівникам отримати нові професії; отримати знання останніх досягнень науки та техніки; передового виробничого досвіду, навчити застосовувати отримані теоретичні знання та практичні навички у роботі та на цій базі створювати умови для подальшого зростання виробничого труда. При цьому треба мати на увазі, що працівники потребують систематичного підвищення кваліфікації.

Подальше прискорення науково-технічного прогресу потребує виховання нових людей, які здатні творчо працювати. Сутність навчання та виховання підлітків полягає у підготовці їх до трудової, тобто професійної діяльності.

Технічна освіта є складовою частиною системи середньої (загальноосвітньої) підготовки та засобом підготовки людини до професійної діяльності та ефективної участі у світі праці.

Основним спрямуванням діяльності організацій технічної освіти є створення достатніх та необхідних умов для забезпечення кваліфікованої професійної підготовки учнів на рівні вимог новітніх технологій і у відповідності з розвитком ринку праці.

Сутність теоретичного навчання полягає у тому, щоб надати учням знання, необхідні для кваліфікаційної діяльності у межах тієї чи іншої професії.

Основним документом для визначення рівня теоретичних знань є кваліфікаційна характеристика. Кваліфікаційна характеристика – це державний документ, у якому міститься перелік вимог до знань, вмінь та навичок, які повинні бути у спеціаліста даної професії того чи іншого рівня кваліфікації. Характеристика поділена на дві частини: «знати» і «уміти». Саме розділ «знати» - знання які необхідні для виконання професійних функцій – і відповідає розміру теоретичної бази.

Таку кваліфікаційну характеристику можна знайти у «Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику».

Взагалі, уся професійна освіта у ПТУ – це процес та результат цілеспрямованої діяльності інженерно-педагогічного колективу ПТУ та учнів по формуванню теоретичних знань, практичних вмінь та навичок, а також професійних навичок.

Зміст освіти – це точно визначена сукупність систематизованих знань, вмінь та навичок, які повинен отримати учень у даному закладі. Це містить у собі важливі наукові поняття, закони та теорії, етичні та естетичні норми.

Усі вимоги конкретизовано у навчальних планах та програмах, вони забезпечуються шляхом викладання теоретичних та практичних дисциплін, які поділено на загальноосвітній та професійно-технічний цикли.

Проблема розробки проекту підготовки спеціаліста «апаратник широкого профілю» і обумовлює вибір теми даного педагогічного дослідження.

Об’єкт дослідження – процес підготовки спеціаліста за спеціальністю «Апаратник широкого профілю» у професійно-технічному навчальному закладі.

Предмет дослідження – дидактичний проект підготовки спеціаліста за спеціальністю «Апаратник широкого профілю» з поглибленою розробкою технології навчання по темі «Сировина в хімічному виробництві» з дисципліни «Технологія хімічного виробництва з основами загальної хімічної технології».

Мета дослідження – здійснити дидактичне проектування підготовки спеціаліста за спеціальністю «Апаратник широкого профілю» з поглибленою розробкою технології навчання по темі «Сировина в хімічному виробництві» з дисципліни «Технологія хімічного виробництва з основами загальної хімічної технології».

Задачі дослідження:

  • провести аналіз професійної діяльності спеціаліста;

  • спроектувати кваліфіковану характеристику спеціалісту;

  • розробити зміст професійної підготовки спеціаліста;

  • спроектувати дидактичні матеріали;

  • провести аналіз базових умов навчання, вибрати способи формування базових знань;

  • спроектувати навчальні технології підготовки апаратника широкого профілю;

  • розробити бінарні дії викладача та учнів на уроці «Сировина в хімічному виробництві».


1. Проектування програми професійної підготовки за спеціальністю «Апаратник широкого профілю»


1.1 Аналіз професійної діяльності фахівця


      1. Характеристика галузі господарської діяльності фахівця

Професія апаратника є головною та найбільш чисельною у хімічних та нафтохімічних виробництвах. Вона є професією широкого профілю, замінюючи десятки професій, які існували раніше та які зникли у зв’язку з високим рівнем автоматизації виробництва. Саме тому в наш час у праці апаратника значний елемент операторської діяльності: контроль та керування процесом на відстані за допомогою дистанційних контролюючо-вимірювальних пристроїв, автоматичних регуляторів, засобів сигналізації та захисту. Таких приладів у апаратника може бути більше десяти, і навіть сотні; щоб вдало працювати з ними, йому необхідно використовувати у роботі комп’ютер.

Робоче місце апаратника – у приміщенні. Режим праці – змінний. Професійні шкідники – піддається постійному впливу токсинів. Це повинно компенсуватися додатковими виплатами, безкоштовним санаторним обслуговуванням, передвчасним виходом на пенсію.

Основні засоби діяльності – автоматичні засоби діяльності, які включають у себе контролюючо-вимірювальні прилади, автоматичні регулятори, системи сигналізації та захисту.

Основні вимоги до професійно важливих якостей такі: швидка зорова моторна реакція, високий ступінь концентрації та розподілення уваги під час роботи, гарне просторове мислення та уява, гарна пам'ять.

Зробимо аналіз професійної діяльності та з’ясуємо її види, виконання яких входить у компетенцію апаратника широкого профілю. Апаратник є робочим хімічного заводу і підпорядковується безпосередньо головному технологу підприємства.

Апаратник широкого профілю повинен знати:

  • Робочу інструкцію та правила внутрішнього трудового розкладу;

  • Технологічну схему виробництва;

  • Технологічну схему абсорбційного відсіку;

  • Фізико-хімічні основи та сутність процесу абсорбції у виробництві;

  • Якості та склад абсорбуємих газів;

  • Якості розчинів, які застосовують у виробництві;

  • Правила забору проб та основи аналітичного та технічного контролю процесу абсорбції;

  • Улаштування та принцип роботи обладнання, способи ліквідації дрібних неполадок;

  • Правила та методику проведення розрахунків, які передбачено технологією;

  • Регламентні норми викидів шкідливих речовин у атмосферу та нормативні вимоги до чистоти атмосферного повітря;

  • Правила техніки безпеки, промислової санітарії та пожежної безпеки;

  • Способи застосування першої медичної допомоги постраждалим у нещасних випадках;

  • Аварійну сигналізацію цеху;

  • Прийоми підготовки обладнання до ремонту та пуску після ремонту;

  • Корозійні якості розчинів та кислот та способи захисту обладнання;

  • Принципи та методи організації праці на робочому місці;

  • Порядок прийому та здачі зміни.

Апаратник широкого профілю повинен уміти:

  • Проводити технологічний процес у співвідношенні з робочими інструкціями та даними лабораторних аналізів;

  • Проводити подачу в апарати абсорбуючої рідини;

  • Регулювати витрати розчинів;

  • Не допускати перевищення регламентних норм вмісту шкідливих речовин у газах, які викидають у атмосферу;

  • Спостерігати за температурою газів та концентрацією розчинів та гідравлічним опором апаратів;

  • Контролювати роботу приладів, насосів, вентиляторів, герметичність апаратури та комунікацій, рівень рідини у збірниках та гідрозатворах;

  • Доводити абсорбційні розчини до потрібної концентрації та передавати їх для подальшої переробки у сховище або на нейтралізацію;

  • Контролювати хід технологічного процесу візуально та за показниками контролюючих приладів;

  • Обслуговувати апарати;

  • Промивати газоочисну апаратуру;

  • Відбирати проби;

  • Проводити пуск та зупинку системи;

  • Дотримуватися інструкцій по техніці безпеки, промислової санітарії та протипожежний режим;

  • Користуватися індивідуальними засобами захисту;

  • Підтримувати робоче місце у чистоті та порядку.


1.1.2 Визначення видів діяльності

Залежність виконуваних фахівцем видів професійної діяльності від її характеристик наведена в таблиці 1.1.

Наш навчальний заклад ПТНЗ готує кваліфікованого робітника, який має освітній рівень – середня спеціальна освіта. Сфера застосування діяльності:

  • технологічна (в рамках вузла);

  • організаційна (в рамках бригади).

Наша задача підготувати спеціаліста, який буде виконувати свою діяльність по заданому алгоритму з однозначним набором відомих операцій в рамках вузлів або окремих елементів технологічного процесу.


1.1.3 Характеристика трудових процесів, які виконує фахівець

Основною метою практичної підготовки є формування вмінь здійснювати продуктивну працю.

Під продуктивною працею розуміється сукупність трудових дій робітника, за допомогою яких він впливає на предмети праці і управляє роботою встаткування. Трудові дії можна класифікувати за різними ознаками:

1. За призначенням:

- планування - ознайомлення із завданням, вибір матеріалів, технологічних процесів, інструментів, пристосувань, виконання розрахунків, складання плану виконання роботи;

- підготовка - підготовка до роботи інструментів, матеріалів;

- здійснення - виконання різних операцій, керування обладнанням, регулювання технологічного процесу, настроювання обладнання;

- контроль - перевірка і оцінка ходу технологічного процесу власної діяльності робітника, роботи встаткування, якості продукції;

- обслуговування - догляд за встаткуванням, усунення неполадок, організація робочого місця.


Таблиця 1.1 - Основні рівні професійної кваліфікації, їх характеристика

Рівень

Загальна характеристика

Тип учбового закладу

Рівні

Сфера застосовування видів діяльності

Освітній

Освітньо-кваліфікаційний

Технологічна

Проектувальна

Організаційна

Науководослідницька

1








Діяльність по заданому алгоритму з однозначним набором відомих операцій в рамках вузлів або окремих елементів

технологічного процесу

ПТНЗ, старші класи загально

освітньої школи.

Загальне повне, середнє спеціальне

Робоча кваліфікація

У рамках вузла

Відсутня

У рамках бригади

Відсутня

2

Діяльність по заданому алгоритму без конструювання або з приватним конструюванням, охоплює весь технологічний процес на виробництві


ВНЗ 1,2 рівня акредитації: технікум, коледж

Базове вище

Молодший фахівець, бакалавр

У рамках технологічного циклу

Проектування окремих елементів

У рамках ділянки

Відсутня

3

Діяльність з використанням складних алгоритмів, що вимагає конструювання рішення, охоплює весь технологічний процес на виробництві

ВНЗ 3,4 рівня акредитації: інститути, академії, університети

Повне вище

Фахівець

У рамках підприємства

У рамках підприємства

Організація роботи підприємства

Елементи постановки задач

4

Інформаційно-продуктивна діяльність по створенню теоретичних положень, яка вимагає умінь висувати гіпотезу, вирішувати проблему, доводити гіпотезу

Академії, університети, наукові центри підвищення кваліфікації

Науковий

Магістр, кандидат наук, доктор наук

У рамках галузі

У рамках підприємства

У рамках підприємства

Переважає


2. За одиницями трудової діяльності:

- операції - характеризуються застосуванням однотипних інструментів, пристосувань, способів праці;

- прийоми - частина операцій, що мають певні закінчені трудові дії і певну технологічну мету;

- процес - закінчений цикл трудових приймань

Виходячи із заданої класифікації, можна встановити, що основним змістом практичного навчання є формування сукупності вмінь і навичок виконувати і регулювати виконання трудових процесів, що включають операції, прийоми і дії, пов'язані із плануванням, підготовкою, здійсненням, контролем і обслуговуванням технічних систем і підсистем.

Відповідно до цього для побудови змісту практичного навчання варто визначити характер трудових процесів, властивому даному виробництву, і структуру системи виробничого навчання. У підставі розглянутої системи лежить принцип групування складових частин змісту практичного навчання й визначення послідовності їхнього вивчення, що становить програму виробничого навчання.

Основною сполучною ланкою виробничого процесу і системи виробничого навчання є поняття «трудовий процес».

Практичне навчання, а точніше, його зміст і форми організації залежать від характеру трудового процесу, що лежить в основі обраної професії. При цьому тип трудового процесу залежить від ряду причин:

- можливості вичленовування в трудовому процесі, з метою навчання, окремих його частин (операцій, прийомів, дій);

- можливості групування різновиду окремих операцій, прийомів, дій, виділюваних комплексів у раціональній послідовності з обліком технологічної й дидактичної доцільності;

- повторюваності операцій у трудовому процесі.

Відповідно до цього всі трудові процеси класифікують залежно від їхнього відношення до процесу навчання по трьох типах.

Перевага в діяльності фахівця технологічних дій вимагає визначення групи його трудових процесів, що дозволить надалі більш точно вибрати систему виробничого навчання. Характеристики кожної із трьох груп трудових процесів представлені в таблиці 1.2.


Таблиця 1.2 - Характеристики груп трудових процесів

Групи

трудових

процесів

Типи трудових

процесів

Основна учбово-виробнича

характеристика

Основні особливості процесу

виробничого навчання

1

2

3

4

1 група ТП, основні частини яких можуть бути самостійними частинами процесу навчання.

Аналіз і контроль технологічних операцій. Підготовка сировини до подальшої роботи з нею.

Більша повторюваність операцій при невеликій їхній варіативності на різних виробах. Можливість обчислення, частішання і варіювання операцій у виробничих умовах. Наявність комплексів операцій.

Повна можливість організації професійного навчання при виконанні типових виробничих робіт. Необхідність введення навчальних обєктів для відпрацьовування деяких первісних прийомів обробки.

2 група ТП, основні частини яких не можуть бути

самостійними частинами процесу навчання.

Обслуговування основних процесів хімічного виробництва

(апаратник, технолог). Обслуговування автоматичних верстатів і технологічних ліній (наладчик, оператор).

Найбільша повторюваність операцій при значній варіативності у зв'язку із ситуацією.

Неможливість або значні труднощі вичленовування і частішання операцій у виробничих умовах. Відсутність комплексів операцій.

Вивчення основ професії із застосуванням технологічних карт, таблиць, алгоритмів,

рецептур, рішення технологічних ситуаційних завдань, виконання робіт з учбово-виробничими алгоритмами.

3 група ТП, що займають проміжне значення між 1 і 2 групами.

Обслуговування різних апаратів і агрегатів. Розробка планів діяльності підприємства. Розрахунково-аналітичні роботи.

Більша повторюваність операцій при труднощах їхнього обчислення у виробничих умовах. Відсутність комплексів операцій.

Сполучення навчання на основі продуктивної праці за професією з виконанням лабораторно-практичних робіт у лабораторіях.


Апаратник широкого профілю відноситься до першої групи. Так як основні частини трудових процесів можуть бути самостійними частинами процесу навчання.


1.2 Проектування кваліфікаційної характеристики спеціаліста


1.2.1 Професійне призначення і вимоги використання фахівця

Професія апаратника широкого профілю розповсюджена на підприємствах хімічної промисловості. Ця професія набуває актуальності завдяки науковим досягненням в технологічних областях. За допомогою новітнього обладнання та нових підходів у технологічних процесах поліпшується смак, збільшуються терміни придатності, покращується загальна робота на підприємстві. Завдяки новим відкриттям, зявилася змога поширити та вдосконалити асортимент виробляємої продукції.

Апаратник широкого профілю може працювати на хімічних заводах , а також на санепідемстанціях, підприємствах управління якістю, котрольно-відпускних підприємствах.


Таблиця 1.3 - Професіональне призначення та умови використання апаратника широкого профілю

Трудові процеси, які виконує

Мета використання спеціаліста

Організаційний

  • Технологічне відділення підприємства.

  • Організація робочого місця

  • Керування обладнанням

  • Регулювання технологічного процесу

  • Перевірка і оцінка ходу технологічного процесу

Технологічний

Контрольний


1.2.2 Побудова функціональної структури діяльності фахівця (постанова стратегічної мети навчання)

Аналіз професійної діяльності фахівця є першим етапом роботи інженера-педагога над проектом навчання.

Як відомо, створення всякого проекту, у тому числі і дидактичного, починається з аналізу вихідних даних. У результаті такого аналізу створюється повне уявлення про ту інформацію, що повинна лягти в основу проекту, а також вимальовується образ кінцевого продукту, створюваного в ході проектування, установлюються умови, необхідні для умови завдань навчання. Все це визначає важливість цього етапу, від якого надалі залежить результат проектування.

Розглянута діяльність має структуру, властиву будь-якій діяльності і для її опису використовують комплексне застосування наук - психології, педагогіки, технології. Комплексна (організаційно-психологічна) структура діяльності в цьому випадку буде включати організаційні (суб'єкт, процес, предмет, умови, продукт) і психологічні елементи (мету, мотиви, засоби, способи).

При цьому:

Суб'єкт діяльності - група (індивід), яка (ий) цілеспрямовано діє для задоволення своїх потреб.

Ціль є системоутворюючим фактором діяльності і може бути виражена у формі її результату і продукту.

Результат діяльності - психологічне збільшення досвіду особистості, що він здобуває при досягненні мети.

Продукт діяльності - матеріальне уявлення того, що виходить при здійсненні діяльності.

Предмет діяльності - це те, що має суб'єкт на початку діяльності, і те, що в остаточному підсумку перетвориться в продукт.

Процес діяльності - це сукупність цілеспрямованих дій викладача по застосуванню предмета діяльності відповідно до заданої мети.

Спосіб діяльності характеризується підготовленістю суб'єкта до тієї або іншої роботи і може бути розкритий через засоби здійснення із заданою метою.

Засоби - це або досвід суб'єкта, що може бути виражений через сукупність професійно-методичних завдань, або всі допоміжні об'єкти, за допомогою яких здійснюється діяльність.

Умови діяльності - це середовище засобів, за допомогою яких здійснюються дії.

Іншими словами, суб'єкт, маючи певну мету, що визначається мотивом, впливаючи на предмет і здійснюючи певні дії за допомогою засобів діяльності в певних умовах, одержує продукт і результат. Усе вище сказане стосується і професії «апаратник широкого профілю».


Таблиця 1.4 – Функціональна структура діяльності апаратник широкого профілю і висунені до нього вимоги

Найменування функцій

Предмет діяльності

Матеріальні засоби діяльності

Процедури діяльності

Продукт діяльності

Вимоги до фахівця

Вміння

Знання

Виробничо-технологічна


Сировина, алгоритми, прилади контролю, вимірники та ін.


Карти, таблиці, інструкції, контрольно-якісні характеристики, таблиці бракеражу.


Здійснює технологічний процес по виробництву, контроль за дотриманням вимог до технологічного процесу відповідно до нормативної

Здійснений технологічний процес


Контролювати правильність проведення операцій, володіти навиками складання

Технологічна схема, якості розчинів та газів, склад газів.




і технологічної документації; контроль за ефективним використанням технологічного встаткування; контроль за раціональним використанням сировини, матеріалів і тари; аналіз причин браку готової продукції і розробка заходів щодо їхнього усунення.


технологічних карток, експлуатувати основне технологічне обладнання, визначати якість сировини та готової продукції.


Організаційна

Технічна документація.

ПК, канцелярські прилади, технологічні карти.

Планування і організація виробничих робіт; організація роботи колективу виконавців; вибір оптимальних рішень при плануванні і проведенні робіт в

Налагоджена робота всього підприємства

Здійснювати організацію різних робіт, вміти працювати з колективом, обирати потрібні данні для здійснення та прийняття важливих

Технологічний процес виробництва, виробничі роботи.




умовах нестандартних ситуацій; участь в оцінці економічної ефективності виробничої діяльності; забезпечення техніки безпеки, дотримання санітарних правил і норм на виробничій ділянці.


рішень, мати креативне мислення


Контролююча

Технічна та нормативна документація.

технологічні карти, вимоги до готового продукту, технічні та технологічні характеристики, лабораторні прилади.

Здійснює контроль закладки основної та додаткової сировини.

Види продукції, які передбачені на підприємстві.

Обирати необхідні данні, для відповідних розрахунків, застосовувати формули для розрахунків, застосовувати новітнє обладнання та технологію.

Технологічний процес, новітні технології, хімічний склад продукту, норми якості; процеси, які відбуваються з сировиною під час обробки .


1.2.3 Визначення кваліфікаційних вимог

Нормативний строк освоєння основної професійної освітньої програми за фахом «Апаратник широкого профілю» при очній формі навчання:

- на базі середньої (повної) загальної освіти – 1 рік - 1 рік 5 місяців;

- на базі базової загальної освіти - 3 роки.

Навчальний процес на рівні початкової професійної освіти включає: теоретичне навчання, виробниче навчання, виробничу практику, виховну роботу. Навчальне навантаження становить 36 годин на тиждень, згідно ДСТУ.

Час роботи на виробничій практиці встановлюється відповідно до законодавства про працю (6 годин на день ).

Теоретичне навчання, практичні заняття для закріплення теоретичного матеріалу і формування необхідних професійних умінь, що вивчаються, і навичок, проводяться в кабінетах, які забезпечені необхідними навчальними посібниками, натуральними зразками товарів, обладнанням, інвентарем. У навчальних кабінетах організовувалася самостійна робота учнів по розроблених індивідуальних завданнях.

Прядок освоєння освітніх програм визначається відповідними навчальними планами і програмами.

Усі освітні програми реалізовані по спеціальностях початкової професійної освіти відповідають вимогам Державного освітнього стандарту.

Система оцінки якості підготовки фахівців включає оцінку їхніх знань по дисциплінах навчального плану, що проводиться під час іспитів, здача пробних виробничих робіт з підсумків виробничої практики, захист письмових екзаменаційних робіт, завершальною формою навчання є кваліфікаційний іспит.

Поточний контроль знань учнів по освоєнню ними дисциплін здійснюється шляхом щомісячного підведення підсумків рубіжного контролю. По дисциплінах навчального плану викладачами розробляються завдання для самостійних і контрольних робіт, питання до заліків, завдання для проведення практичних занять, тематика рефератів, тематика письмових екзаменаційних робіт і інші форми і методи активізації навчального процесу.

Результати оцінки поточного контролю аналізуються і визначається оцінка результативності навчального процесу як викладачами, так і учнями та намічаються заходу щодо поліпшення якості знань учнів.

Рівень знань учнів початкової професійної освіти визначається шляхом усного опитування, проведення письмових контрольних робіт, які плануються в календарно-тематичних планах за рахунок годин, відведених на предмет. Повторення навчального матеріалу, заліки, контрольні роботи проводяться за рахунок навчального часу, відведеного на вивчення даної дисципліни.

По спеціальних дисциплінах, по яких навчальним планом іспити не передбачені, проводяться заліки наприкінці вивчення курсу.

Відповідно до навчальних планів і програмам на рівні початкової професійної освіти проводиться виробниче навчання і виробнича практика відповідно до Державного стандарту і Положенням про виробничу практику.

Основними документами по плануванню виробничого навчання є:

- план уроку (занять) виробничого навчання, складається майстром на кожне заняття.

- перелік учбово-виробничих робіт із професії, складається на навчальне півріччя по кожній професії роздільно при навчанні учнів у навчальних лабораторіях і в умовах виробництва.

Перспективний-тематичний план виробничого навчання групи складає майстер виробничого навчання на місяць на основі навчального плану, програми виробничого навчання і переліку учбово-виробничих робіт для кожної професії.

- інструкційно-технічні карти і схеми розробляються майстром виробничого навчання по кожній темі виробничого навчання.

- журнали по техніці безпеки.

Виробниче навчання включає:

- навчальну практику, що проводиться в лабораторіях, кабінетах навчального закладу, на хімічних підприємствах (листопад, грудень).

- виробнича практика проводиться у навчальних лабораторіях.

- переддипломна виробнича практика проводиться тільки на кращих діючих виробничих підприємствах ( з 18 травня по 28 червня ) останній тиждень приділяється на кваліфікаційні іспити.

Учні направляються на виробничу практику тільки після вивчення ними відповідних розділів навчальних програм теоретичного навчання за професією і засвоєннями безпечного виконання всіх видів робіт, передбачених навчальною програмою виробничого навчання.

На початку навчального року учні піддаються повному медичному огляду і одержують особисту медичну книжку.

Виробнича практика учнів має наступні цілі: закріплення і поглиблення професійних знань, умінь, навичок.

Усі види практики проводяться під безпосереднім керівництвом і контролем майстрів виробничого навчання і керівників базових підприємств.

Під час практики учні оформляють щоденники, звіти, за підсумками переддипломної виробничої практики одержують характеристики за підписом керівників баз практики.

Метою практики є закріплення і удосконалювання теоретичних знань, умінь і навичок, отриманих учнями в процесі вивчення дисциплін професійного циклу.

Перед учнями під час проходження практики стоять наступні завдання:

- вивчення і дотримання діючих на підприємстві правил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних вимог; - застосовувати на практики теоретичні знання по технологічному забезпеченню діяльності підприємств;

- вивчення новітньої техніки і технології, застосовуваної на виробництві, прийомів і методів праці кращих робітників за професією, оволодіння якими дає можливість учням-практикантам успішно виконувати виробничі завдання, домагатися високої якості робіт.

Переддипломна виробнича практика закінчується виконанням учнів кваліфікаційної (пробної) виробничої роботи, письмової екзаменаційної роботи і у перевірці знань, умінь і навичок учнів у межах вимог кваліфікаційних характеристик.

До здачі випускних кваліфікаційних іспитів допускаються учні, які закінчили повний курс навчання по затверджених навчальних планах і програмах, що мають позитивні підсумкові оцінки по всіх навчальних дисциплінах, виробничому навчанню, виробничій практиці і позитивну поведінку.

Атестаційна комісія складається за три місяці до проведення атестації. До складу атестаційної комісії входять:

  • Голова комісії – представник підприємства, для якого готують;

  • Члени комісії:

  • викладач по профільному предмету;

  • майстер по виробничому навчанню;

  • інспектор з охорони праці (районний, обласний, міський);

  • директор навчального закладу.


1.3 Розробка змісту професійної підготовки спеціаліста


1.3.1 Постановка тактичних цілей навчання

Тактичні ціліце перелік професійних умінь і характеристик особистості, які необхідно сформувати у студентів при вивченні даної дисципліни. Тактичними цілями в освітньому процесі є:

  • організовувати і вести технологічні процеси виробництва відповідно до технологічної документації;

  • забезпечувати випуск продукції стандартної якості;

  • розробляти технологічний процес виробництва відповідно до нормативної і технологічної документації;

  • визначати якість сировини, матеріалів і готової продукції;

  • експлуатувати основне технологічне встаткування;

  • виконувати основні технологічні операції;

  • аналізувати причини браку готової продукції і розробляти заходи для їхнього усунення;

  • визначати за допомогою контрольно-вимірювальних приладів параметри технологічних процесів;

  • проводити технологічні розрахунки;

  • використовувати інформаційні технології в професійній діяльності;

  • розраховувати основні техніко-економічні показники діяльності ділянки, цеху;

  • оцінювати ефективність виробничої діяльності;

  • забезпечувати дотримання правил і норм охорони праці, протипожежної безпеки, промислової санітарії і гігієни на виробничій ділянці.

Програма професійної підготовки включає ряд навчальних дисциплін, розділів і тем. Кожна дисципліна, у свою чергу, має свою мету, що є однією із складових направляючої (стратегічної) мети навчання. Іншими словами, тактична мета являє собою конкретизовані стратегічні (напрямні) цілі.

Звичайно дані цілі представляються у формі переліку професійних умінь, які варто сформувати в студентів при вивченні заданого курсу. Навчальна дисципліна є однією зі складових змісту освіти, і вона повинна не тільки формувати вміння, але і вирішувати всі завдання професійної освіти, що включають і виховання, і розвиток особистості учня. Іншими словами, метою професійної освіти є формування певних якостей і властивостей особистості, що дають їй можливість здійснювати професійну діяльність у певній сфері. Саме всі ці цілі повинні бути враховані при постановці тактичних цілей навчання дисципліні.

При постановці мети вивчення навчального курсу викладач повинен чітко усвідомити, які саме характеристики особистості варто формувати, на які елементи структури особистості варто впливати. Фактично, ціль навчання дисципліні або тактична мета навчання - це опис не тільки видів діяльності, які формуються в процесі навчання, але і всі ті характеристики особистості, які варто сформувати в процесі засвоєння даної дисципліни.

Для уявлення технології побудови тактичної мети навчання окремим дисциплінам професійної підготовки варто більш докладно зупинитися на понятті «структура особистості».

Структура особистості має статичну і динамічну характеристики. Основними компонентами статичної структури особистості є: досвід особистості, функціональні механізми психіки, типологічні властивості особистості. Динаміка особистості включає такі поняття: діяльність, розвиток і поетапність розвитку провідних видів діяльності.

Дані компоненти структури особистості є узагальненими і формуються в процесі всієї життєдіяльності і освіти особистості. При цьому кожному із ступенів освіти властиве формування певних її характеристик.

У цьому випадку викладача спеціальних і загальнотехнічних дисциплін цікавить та структура особистості, що спрямована на формування професійного досвіду особистості, а також розвиток функціональних механізмів психіки і типологічних властивостей особистості. При цьому мета досягається шляхом рішення послідовних завдань на кожному уроці.

Викладачеві необхідно чітко усвідомити, які компоненти структури особистості формуються при освоєнні його навчального курсу. При цьому варто враховувати, що в процесі навчання здійснюється формування особистості в цілому.

Для формування спрямованості, комунікативних здібностей і інших якостей необхідний час. Це довгострокові цілі, які варто ставити стосовно до всього процесу навчання. Вони не повною мірою залежать від змісту навчального матеріалу, специфіки навчального предмета і не можуть бути сформовані тільки в результаті навчання. Відповідно до цього даний компонент структури особистості формується в рамках виховної роботи безпосередньо і опосередковано в процесі навчання на уроці.

Для більш чіткого уявлення про продукт і предмет діяльності варто виділити у формі наочно-образних моделей характеристики структури особистості, що відносяться до предмета діяльності (базові характеристики особистості), і характеристики особистості, які будуть отримані в результаті навчання. Саме ці другі характеристики і є продуктом діяльності при постановці тактичних цілей навчання. У цьому випадку вони описують продукт усього освітнього процесу.

Для опису базових якостей особистості варто прийняти той факт, учень приходить у професійний навчальний заклад, маючи вже певний досвід і сформовані якості і властивості особистості, маючи певні потреби і мотиви навчання.

Викладач повинен проаналізувати особистість учня і встановити способи для її подальшого формування. При цьому мета навчання описує образ тієї особистості, яку треба в остаточному підсумку сформувати на певному етапі професійної безперервної освіти.


Таблиця 1.5 – Постановка тактичних цілей підготовки спеціаліста

    1. Елементи структури особистості

    1. Характеристика цілі

    1. Мета в загальному вигляді

    1. Конкретна мета у рамках

    1. Теоретичної спеціальної підготовки

    1. Практичної спеціальної підготовки

    1. Досвід особистості

    1. Професійна спрямованість

    1. Сформувати бажання навчатись за фахом «Апаратник», ознайомитись з теоретичними питаннями, які потребують певної уваги у практичній підготовці – основні відомості про основні технологічні операції, про загальні принципи організації технологічних процесів та роботи підприємства в цілому)

    1. Сформувати бажання швидко і якісно самостійно виконувати роботи, які передбачені програмою (застосовувати таблиці, складати технологічні картки)

    1. Професійна компетентність

    1. Сформувати вміння визначати якісну характеристику сировини та готової страви, правила відбору сировини, аналізувати хід технологічного процесу, знати умови зберігання продукції та умови, при яких відбувається весь технологічний процес.

    1. Сформувати вміння здійснювати технологічні операції, вміння розрахунку сировини на порцію, вміння проводити аналіз сировини та готової продукції, вміння складати технологічні картки, вміння обробляти сировину.

    1. Комунікативна готовність

    1. Сформувати уміння спілкуватись за допомогою спеціальних термінів, а також знати їх значення, формувати відповіді на поставленні питання.

    1. Сформувати вміння користуватись отриманими знаннями (теоретичними) на практиці, вміти обґрунтовувати свої дії під час роботи

    1. Економічна ерудиція та правова компетентність

    1. Сформувати вміння розрізняти і пояснювати основні процеси, розрізняти види сировини, розрізняти необхідну документацію.

    1. Сформувати вміння розрізняти технологічні процеси в залежності від стадії, з’ясовувати види відповідальності під час порушення порядку закладання сировини.

    1. Функціональні механізми психіки

    1. Професійна пам'ять

    1. Сформувати і розвинути словеснологічну, зорову, образну, несвавільну слухову пам'ять, яка надійно запам’ятовує і відтворює різного роду інформацію.

    1. Сформувати і розвинути зорову, мимовільну, оперативну пам’яті, котрі дозволяють запам’ятовувати інформацію продовж тривалого часу та обробляти її на рівні простих операцій (порівняння, відбір, класифікація)

    1. Технічне мислення

Сформувати і розвинути оперативне і логічне мислення, що дозволить ефективно працювати з інформацією, з символами.

Сформувати і розвинути предметно-дійове мислення, попереднє планування дій.

    1. Творчі здібності до рішення задач

Сформувати і розвинути творче (креативне) мислення

Сформувати вміння застосовувати на практиці новітні технології та різноманітні підходи.

    1. Типологічні властивості

    1. Здатність до саморегуляції і самоаналізу

Сформувати бажання та вміння перевіряти послідовність та правильність наданого алгоритму, повноти його змісту, аналізувати поведінку в ході рішення задач, вміння закріплювати матеріал, розширяти знання, розвинення самостійності та відповідальності за отриману справу.

Сформувати вміння та навички виправляти помилки, перевіряти результати виконаної роботи.


      1. Групування змісту теоретичного навчання у відповідності до галузі господарської діяльності та видами діяльності спеціаліста

По всіх дисциплінах, передбаченим навчальних планом, викладачами розробляються робочі програми, календарно-тематичні плани, у яких визначені цілі і завдання вивчення загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, їхній зміст, тематичний план лекцій, наочні приладдя, завдання для самостійної роботи учнів, завдання для практичних і лабораторних занять, завдання, що забезпечують активні форми навчання (ділові ігри, конкурси, уроки-конференції, бінарні уроки і ін.)

Професійна підготовка, як один з компонентів змісту освіти, спрямована на формування в учнів умінь здійснювати певні види професійної діяльності, розвиток професійного інтересу, професійних здібностей і якостей особистості.

Професійна підготовка є системою, що включає як зовнішні, так і внутрішні зв'язки. Установлення цих зв'язків дасть нам можливість усвідомити більш детально сутність самого поняття «професійна підготовка».

Зовнішні зв'язки професійної підготовки визначаються тим, що вона є компонентом змісту освіти і, відповідно, взаємозалежна з освітою і компонентами змісту освіти, такими, як загальноосвітньої і політехнічної підготовки. Основні її елементи - це теоретичне навчання, практичне навчання і проектування.

Для розуміння сутності і завдань кожного з компонентів професійної підготовки варто докладно зупинитися на поняттях «знання» і «уміння».

У традиційному трактуванні сучасних авторів указується, що теоретичне навчання спрямоване на формування знань, а практичне - на формування вмінь і навичок. При цьому історія сучасного уявлення про поняття «знання» і «уміння» настільки різноманітне і, до деякої міри суперечлива, що кожному педагогові треба самому прийняти певну точку зору щодо цих понять. При цьому треба врахувати, що в Україні в 1999 році розроблений стандарт Вищої освіти, що визначив основні поняття педагогіки вищої освіти.

Відповідно до цього документу, знання - це результат пізнавальної діяльності, її перевірене суспільною практикою і логічно впорядковане відображення у свідомості людини. Знання - категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною і практичною діяльністю людини. Знання виявляються в системі понять, суджень, уявлень і образів, орієнтовної основи діяльності, що має певний обсяг і якість. Знання можна ідентифікувати тільки тоді, коли вони проявляються у вигляді вмінь виконувати певні розумові або фізичні дії.

Уміння - це здатність виконувати певні дії на основі відповідних знань. Уміння підрозділяються, у свою чергу, на предметно-практичні, предметно-розумові, знаково-практичні і знаково-розумові. Предметно-практичні вміння - це вміння виконувати дії по переміщенню об'єктів у просторі і зміні їхньої форми. Головну роль у виконанні предметно-практичних дій виконують перцептивні образи, які відображають просторові, фізичні і інші властивості предметів та забезпечують керівництво робочими переміщеннями у відповідності із властивостями об'єкта і з заданою діяльністю.

Предметно-розумові вміння - це вміння по виконанню операцій з розумовими образами предметів. Вони вимагають наявності розвиненої системи уявлень і здібності до розумової діяльності (наприклад, уміння робити аналіз, класифікацію, узагальнення, порівняння).

Знаково-розумові вміння - це вміння виконувати операції зі знаками і знаковими системами. Наприклад, до них відносяться дії, які необхідні для виконання логічних і розрахункових операцій. Ці дії дозволяють вирішувати широке коло завдань в узагальненому виді.

Знаково-практичні вміння - це вміння по розумовому виконанню операцій зі знаковими системами. Прикладами цих дій є вміння писати, визначати курс по карті, одержувати інформацію про пристрій по схемах. Приклад цих дій наведені в табл. 1.6.


Таблиця 1.6 - Характеристика і приклади різних умінь

Вид уміння

Приклади

Предметно-розумовий

Уміння розрахувати норми витрат сировини за даною формулою.

Предметно-практичний

Уміння здійснювати первинну обробку сировини, керувати обладнанням.

Знаково-розумовий

Уміння робити розрахунки, описувати технологічні процеси, конструкції механізмів, приймати рішення про зміну і коректування режимів технічних процесів

Знаково-практичний

Складання і читання креслень, інструкцій, операційних карт


Як видно з наведених формулювань, знання і уміння так чи інакше пов'язані з виконанням певних дій, вони нерозривні і взаємозалежні. Уміння не можуть існувати без знань, як і знання без підкріплення їх вміннями не мають змісту.

Очевидно, що цей взаємозв'язок знаходить своє відбиття і при розкритті понять теоретичної і практичної діяльності, точно так само, як розумова діяльність є теоретичною, тісним образом пов'язаною із практичними операціями, з різними видами і образами інформації.

Теоретична (розумова) діяльність формується в рамках теоретичного навчання, а практична - у рамках практичного навчання. Відмінність теоретичного навчання від практичного полягає в тім, що в рамках теоретичного навчання вивчається результат процесу пізнання, виходячи з того, що знання засвоюються незалежно від процесу їхнього одержання. У практичному навчанні важливий процес одержання продукту, тому що без показу і, відповідно, засвоєння трудових операцій, прийомів і процесів не можуть бути сформовані практичні вміння. Крім того, відмінність теоретичного і практичного навчання пов'язане з тим, що результатом теоретичного навчання є ідеальні об'єкти або вміння здійснювати теоретичну (розумову) діяльність, а практичного - матеріальні об'єкти або вміння виконувати практичну діяльність, одержуючи матеріальний продукт.

Ціль професійної підготовки - це формування вмінь здійснювати виробничий процес у галузі. Узагальненим об'єктом діяльності при цьому є галузь промислового виробництва і її виробничі процеси.

Виробничим процесом називається сукупність основних технологічних процесів і перетворень, а також трудових дій людини. Виробничий процес включає як трудовий, так і технологічний процеси. Ієрархія понять представлена у таблиці

ВИРОБНИЧИЙ ПРОЦЕС


Технологічний процес – сукупність природних процесів і перетворень.

Трудовий процес сукупність впливів людини.

Ціль теоретичного навчання - формування основних уявлень про сутність виробничого процесу, формування системи понять і розумових дій з ними і розкриття сутності, мети, завдань і змісту технологічних процесів, формування вмінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Ціль практичного навчання навчання продуктивній праці. Тобто сукупність трудових дій. За допомогою яких людина впливає на предмети праці і управляє роботою обладнання.


Об'єктом вивчення теоретичного навчання є технологічний процес, а практичного - трудовий. Відповідно до цього можна визначити цілі теоретичного навчання фахівця технічного профілю.

Ціль теоретичного навчання - формування основних уявлень про сутність виробничого процесу, формування системи понять і розумових дій з ними, розкриття сутності, мети, завдань і змісту технологічних процесів, формування вмінь здійснювати розрахунок, прогнозування технологічних процесів.

Ціль практичного навчання - формування практичних умінь виконувати трудові дії або формування вмінь здійснювати продуктивну працю.

Структурними компонентами галузі господарської діяльності спеціаліста є техніка, технологія, організація управлінням, економіка, охорона праці, екологія, правові питання галузі, наукові дослідження. Але, як зазначалося в пункті 1.1.2, ми готуємо кваліфікованого робітника, який не прийматиме участь в наукових дослідженнях, економічних та екологічних питаннях. Тому структурними компонентами галузі господарської діяльності апаратника є техніка, технологія, організація робіт, охорона праці, правові питання галузі.

Видами професійної діяльності спеціаліста є технологічна та організаційна, які встановлені в пункті 1.1.2.

Для визначення програми курсу професійної підготовки треба:

- визначити необхідну функціональну структуру професійної діяльності фахівця відповідно до рівня його кваліфікації (табл. 1.7);

- визначити структуру узагальненого об'єкта діяльності;

- виділити елементи сукупної структури професійної підготовки;

- заглиблено розкрити кожний з даних елементів.

Формування професійних вмінь і необхідних для цього знань здійснюється в рамках декількох дисциплін. Для подальшого проектування програми професійної підготовки обираємо дисципліну «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології».


Таблиця 1.7 – Формування набору тем професійної теоретичної підготовки апаратника широкого профілю

Група

матеріалу

Підгрупа

матеріалу

Назва тем предмету, які входять у підгрупу

1.Хімічна технологія

І/о теоретичних основах хімічної технології або хімічного аналізу:

- основні закономірності хімічної технології

Використання закону збереження маси та енергії для складання матеріального та енергетичного балансів, їх аналіз по компонентам на прикладі одного з виробництв базового підприємства.

Проведення найпростіших підрахунків по складанню матеріального балансу.

Поняття про техніко-економічні показники та фактори, які їх покращують. Швидкості хімічних процесів та хімічна рівновага в технології. Вплив на швидкість реакцій каталізаторів.

Способи збільшення швидкості хімічних процесів. Рівновага хімічних процесів в технології. Використання принципу Ле-Шател’є у хімічній технології. Умови зсуву хімічної рівноваги. Класифікація хімічних реакцій в технології по фізико-хімічним властивостям регулюючих систем за типами хімічних реакцій, за агрегатним станом взаємодіючих мас. Закономірності керування типовими хімічними реакціями (простими необразними, складними необразними та складними образними).

Поняття про хіміко-технологічний процес та технологічний режим. Оптимальний технологічний режим.


Типи технологічних процесів та схем

Класифікація технологічних процесів за фаховим (агрегатному) станом взаємодіючих мас. Гомогенні (однорідні) процеси, їх характеристика. Гетерогенні (неоднорідні) процеси, їх характеристика.

Високотемпературні процеси. Каталітичні процеси. Процеси зрізними характерами переміщення регулюючих мас:прямо струм, проти струм, перехресний струм.

Знайомлення з періодичними та неперервними процесами, з технологічними схемами виробництва з відкритим ланцюгом та циклічних. Типізація хіміко-технологічних процесів. Аналіз процесу та вибір технологічних схем. Переведення виробничих процесів на замкнуті безвідходні системи. Нові методи здійснення та інтенсифікації хіміко-технологічних процесів.


2/0 хімічної технології галузі або хімічному аналізі:

- принципова схема видобування соди аміачним способом

Способи видобування соди. Хімічні реакції, які є основою виробництва соди аміачним способом. Особливості фізико-хімічних властивостей реакцій у технологічних процесах. Вторинні процеси. Відходи содової промисловості. Принципова схема виробництва соди аміачним способом.


Видобування вапна та вуглецю

Фізико-хімічні основи процеси випалювання карбонатної сировини; апаратура відділу вапняних печей, норми технологічного режиму відділення вапняних печей, їх регулювання та контроль. Принципові основи автоматичного регулювання роботи вапняних печей.

*Примітка: Підгрупи тем, які слідкують за цими темами, вивчаються за тою ж схемою, що й попередні: фізико-хімічні основи процесу; норми технологічного режиму відділення; їх регулювання та контроль; принципові основи автоматичного регулювання роботи обладнання; апаратура відділення.


- приготування вапняного молока;

- попереднє очищення сирого розсолу;

- приготування амонізованого розсолу;

- карбонізація амонізованого розсолу;

- фільтрація суспензії бікарбонату натрію;

- кальцинація бікарбонату натрію;

- обробка готового продукту - видобування важкої соди;

- відновлення відходів виробництва; регенерація аміаку з рідин содового виробництва;

- виробництво очищеного бікарбонату натрію;

- технологічна схема виробництва очищеного бікарбонату натрію «сухим» способом.



3/контроль виконання робіт

Організація аналітичного контролю виробництва: маркувальний, швидкий (експрес-метод), контрольний та арбітражний.

Контрольні крапки виробництва. Контроль сировини, яка надходить до заводу, за ГОСТом або технічним умовам.

Державний стандарт (ДЖСТ), його призначення та зміст розділів. ДЖСТ на хімічну продукцію та його характеристика.

Порівняння результатів аналізів сировини. Контроль технічного процесу у цехових аналітичних фізичних та технічних лабораторіях. Відділ технічного контролю (ВТК), його функція. Лабораторія ВТК. Повний аналіз готової продукції за ДЖСТом.

Показники якості. Паспорт на готову продукцію. Дозвіл ВТК на випуск готової продукції. Сутність стандартизації та її роль у розвитку науково-технічного прогресу. Основні поняття та визначення у галузі стандартизації. Види стандартів та їх характеристика. Організація державного надзору та відомчого контролю за впровадженням та дотриманням стандартів та якості продукції. Відповідальність підприємств за випуск продукції, яка не відповідає вимогам стандартів. Стандартизація та якість продукції. Терміни та визначення в галузі якості. Стандартизація показників якості. Довгочасність, як показник якості. Сучасні методи іспитів та контролю якості. Статистичні методи контролю якості. Організація технічного контролю на підприємствах. Система керування якістю продукції та її задачі. Оцінка рівня якості продукції. Планування підвищення якості продукції.


4/питання з охорони праці та техніки безпеки

Безпека праці при роботі у відділенні вапняних печей; безпека труда у відділенні вапняного молока; техніка безпеки у відділенні абсорбції; техніка безпеки у відділенні карбонізації; техніка безпеки у відділенні фільтрації; техніка безпеки у відділенні дистиляції; техніка безпеки при виробництві очищеного бікарбонату натрію.

2. Техніка

Продуктивність технологічного обладнання



Апаратура відділення вапняних печей

Апаратура відділення вапняного молока


Апаратура відділення очистки розсолу


Апаратура відділення карбонізації


Апаратура відділення фільтрації

Апаратура відділення содових печей


Апаратура відділення дистиляції:

-велика дистиляція


-мала дистиляція

Апаратура для виробництва очищеного бікарбонату натрія:

-відділення декарбонізації;

-відділення переробки содового розчину.

Теоретична продуктивність, її визначаючі фактори. Поняття про коефіцієнт корисного часу та факторах, які впливають на його розмір. Визначення фактичної продуктивності технологічного обладнання. Заходи з підвищення продуктивності технологічного обладнання. Розрахунок продуктивності реакторів періодичної та неперервної дії. Вплив технічного стану обладнання, якості сировини, активності каталізаторів, інтенсивність та швидкість виконання робочих операцій з обслуговування обладнання, рівень кваліфікації робітника, організація праці та її продуктивність.

Вапняно-обжигова піч. Промивник газу вапняних печей. Електрофільтр вапняних печей.

Гаситель вапна. Сортувальні барабани для крупного та дрібного недопалу. Вібраційне сито. Чашевий класифікатор. Лотковий живильник. Змішувач очищеного вапняного молока.

Шнековий живильник. Шнек для розчинення соди. Підігрівач очищеного розсолу. Напірні баки для підігріву очищеного розсолу та слабкої рідини. Регулятори подачі содового розчину, підігрітого очищеного розсолу та слабкої рідини. Конічне обертаюче сито для очистки розведеного вапняного молока. Змішувач сирого розсолу з реагентами або каустифікованим содовим розчином. Реактор-відстійник. Збірник шламу. Збірник сирого та очищеного розсолу.

Карбонізаційна колона. Перший промивник газу колон. Газліфт. Збірник фільтрової рідини.

Барабанний вакуум-фільтр. Центрифуга.


Содова піч. Змішувач сирого бікарбонат-ту. Скребковий транспортер. Циклон. Холодильник газу содових печей. Промивник газу содових печей.


Конденсатор дистиляції. Теплообмінник дистиляції. Змішувач. Дистилер. Перший випаровував. Резервуар для вапняного молока з мішалкою. Пісколовка.

Мала дистиляційна колона. Дистилер слабкої рідини з сітчаними тарілками.

Декарбонатор. Циліндричний апарат з мішалкою. Збірники содового розчину.

Карбонізаційна колона. Декан тер. Центрифуги. Барабанні сушарки. Труб- частий калорифер. Рукавні фільтри.

Відомості про сировину та матеріали

Сировина, вода та енергетика хімічної промисловості


Сировина та допоміжні матеріали, які використовують у виробництві кальцинованої соди

Уявлення про сировину, проміжний продукт, готовий продукт, відходи виробництва, комплексне використання сировини. Види сировини (мінеральне, рослинне, тваринне, тверде, рідке, газоподібне, природне, штучне), їхні характеристики. Запаси сировини. Підготовка сировини до переробки. Дослідження дешевших видів сировини. Гравітаційне збагачення. Електростатичні сепаратори. Термічне збагачення, хімічні способи збагачення.

Флотація, флотаційні машини. Комплексне використання сировини.

Регенерація та використання відходів. Заміна харчової сировини нехарчовою. Вода в хімічній промисловості. Характеристика природних вод. Атмосферна вода. Поверхневі води. Підземні води. Вимоги до якості харчової та промислової води. Підготовка води для виробничих процесів, методи очистки води. Джерела та характери забруднення стічних промислових вод. Очистка стічних промислових вод. Механічні, фізико-хімічні та біологічні методи очистки. Необхідність скорочення використання води в промисловості; оборотна вода, її охолодження. Замкнуті системи. Види та джерела енергії, які використовують у хімічній промисловості. Раціональне використання енергії. Комплексне енергохімічне використання палива. Використання місцевих енергохімічних ресурсів. Утилізація тепловідходних газів.

Характеристика та склад сировини для виробництва соди. Вимоги до сировини. Природні та штучні розсоли. Добування штучного розсолу. Карбонатна сировина. Допоміжні матеріали, їх призначення та властивості. Паливо. Склад та характеристика. Вимоги до палива. Вода. Вимоги до води промислових підприємств, оборотна вода, очистка стічних вод. Водяна пара, призначення та способи здобуття.

4. Організація виробництва та праці.

Виробнича структура підприємства.




Перспективи вдосконалення технології

Уявлення про виробничу структуру підприємства. Загальна схема виробничої структури підприємства. Призначення та взаємозв’язок складових частин виробничої структури підприємства. Передові підприємства країни даної галузі. Будова та експлуатація технологічного обладнання.

Основні задачі покращання якості продукції, покращання продуктивності праці, зниження собівартості продукції. Заходи по їх виконанню, основні напрямки вдосконалення техніки та технології виробництва та шляхи подальшої інтенсифікації:

  • - створення нових типів реакційної апаратів, приладів контролю автоматичних систем керування та регулювання, сигналізації та блокування, запобіжних пристроїв.

  • - комплексна автоматизація та механізація основних та допоміжних виробничих процесів.

  • - модернізація технологічних процесів виробництва (використання високоактивних каталізаторів, заміна періодичних процесів неперервними).

  • - оптимізація технологічних процесів шляхом розробки та наукового обґрунтування вибору технологічного режиму виробництва на базі використання ЕОМ з використанням числового програмного керування (ЧПК) з локальними замкнутими та разомкнутими системами керування, самоналаштовуючих та оптимальних систем, систем керування зі зворотнім зв’язком та автоматичним налаштуванням. мікропроцесори принцип будови та дії.


      1. Вибір системи виробничого навчання

Для того щоб розробити програму професійної практичної підготовки, необхідно у відповідності з установленою групою трудових процесів обрати систему виробничого навчання (СВН).

СВН – це об’єктивна єдність змісту, форм, методів навчання і дидактичних засобів, які забезпечують учню послідовне оволодіння трудовими процесами, операціями, прийомами. Відомо багато видів СВН - це: предметна, операційна, операційно-комплексна, операційно-потокова, операційно-предметна, ЦІТ, проблемно-аналітична, прийомно-комплексно-видова, процесуальна і т.д.

Сучасна практична професійної підготовки фахівців здійснюється, як правило, засобами декількох СВН, які змінюють одна одну на тому або іншому етапі. Більше того, здійснювана локальна підготовка по одній СВН, глобально може здійснюватися по інший СВН.

Визначимо систему виробничого навчання при підготовці фахівців зі спеціальності «Апаратник широкого профілю». У цьому випадку ступінь розмаїтості предмета діяльності фахівця невелика і щораз істотних змін у діях фахівця і послідовності їхнього виконання не відбувається. Це обґрунтовується тим, що в основі професійної діяльності апаратника лежить відбиття господарських операцій у технологічному процесі підприємства шляхом виконання потрібних операцій, складання технологічних карт, таблиць бракеражу, заповнення сировинних відомостей, розрахунку норм закладки сировини, складання асортименту виготовляємо продукції, тобто даний фахівець повинен чітко і правильно виконувати окремі операції (що характерно для першої групи трудових процесів). Тому в основу практичної підготовки апаратника варто покласти операційно-комплексну СВН.

Таким чином, вірно встановлена СВН є запорукою успішного формування професійно необхідних умінь і навичок у майбутнього фахівця.


Таблиця 1.8 – Характеристики систем виробничого навчання(СВН)

Найменування СВН і її зміст

Переваги СВН

Недоліки СВН

Операційно-комплексна СВН: передбачене чергування засвоєння учнями основних прийомів виконання операції і поступове ускладнення комплексних робіт; групування і послідовність операцій; а також добірка об'єктів і розташування їх у певній послідовності взаємозалежні.

- досліджувані операції постійно закріплюються при виконанні наступних комплексних робіт;

- учні навчаються прийомам і способам виконання робіт у тих сполученнях, які можуть зустрітися на виробництві.

- розрахована на навчання робітників ручним і машино-ручним професіям безпосередньо у навчальних умовах.

      1. Побудова зведено-тематичного плану професійної підготовки спеціаліста

На основі всіх виконаних розробок формується зведено-тематичний план підготовки фахівця і робоча програма дисципліни. Зведено-тематичний план повинен включати тематику спеціальних дисциплін, регламентувати послідовність вивчення тем і кількість часу, що відводиться на їхнє вивчення, посеместрове членування навчальних курсів, відбивати форми навчання (лекції, практики). Робоча програма повинна включати послідовність вивчення тем, кількість годин, що відводять на їхнє вивчення, і форми навчання (лекції, практичні заняття).

На відміну від зведено-тематичного плана робоча програма повинна містити послідовність вивчення тем, кількість годин, що відводяться на їх вивчення, та форми навчання (лекції, лабораторні). Розробимо робочу програму з дисципліни «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології».


Таблиця 1.9 - Робоча програма дисципліни «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології»

з/п

Форма заняття

Кількість годин

Зміст заняття

І півріччя

1

Лекція

2

Введення. Мета, завдання, цілі дисципліни. Характеристика економічного стану хімічних підприємств. Обов’язки апаратника. Підготовка робочого місця апаратника.

2

Лекція

4

Основні закономірності хімічної технології. Закон збереження маси та енергії. Матеріальний баланс. Швидкості хімічних процесів та хімічна рівновага.

3

Лекція

6

Хімічний процес та хіміко-технологічні системи. Виробництво, ієрархічна організація процесів у хімічному виробництві. ХТП. Термодинамічні розрахунки ХТП.

4

Лабораторне заняття

2

Визначення оптимального технологічного режиму.

5

Лекція

6

Типи технологічних процесів і схем. Класифікація технологічних процесів. Каталітичні процеси. Типізація хіміко-технологічних процесів. Аналіз процесу та вибір технологічних схем

6

Лекція

2

Схема видобування соди аміачним способом. Особливості фізико-хімічних властивостей реакцій у технологічних процесах. Відходи содової промисловості. Принципова схема виробництва соди аміачним способом.

7

Лабораторне заняття

4

Способи видобування соди. Хімічні реакції, які є основою виробництва соди аміачним способом

8

Лекція

2

Видобування вапна та вуглецю. Фізико-хімічні основи процеси випалювання карбонатної сировини; апаратура відділу вапняних печей, норми технологічного режиму

9

Лекція

4

Приготування вапняного молока;

10

Лекція

2

Попереднє очищення сирого розсолу;

11

Лекція

2

Приготування амонізованого розсолу;

12

Лекція

2

Карбонізація амонізованого розсолу

13

Лекція

2

Фільтрація суспензії бікарбонату натрію;

14

Лекція

4

Кальцинація бікарбонату натрію;

15

Лабора-торне заняття

4

Відновлення відходів виробництва; регенерація аміаку з рідин содового виробництва;


Підсу-мок:

Аудиторних – 46, з них:

лекцій – 34,

лабораторних – 12.

ІІ півріччя

1

Лекція

8

Контроль виконання робіт. Організація аналітичного контролю виробництва. Контрольні крапки виробництва. Державний стандарт. Відділ технічного контролю (ВТК), його функція. Сучасні методи іспитів та контролю якості.

2

Лекція

4

Питання з охорони праці та техніки безпеки. Безпека праці при роботі у відділенні вапняних печей; безпека труда у відділенні вапняного молока; техніка безпеки у відділенні абсорбції; техніка безпеки у відділенні карбонізації; техніка безпеки у відділенні фільтрації; техніка безпеки у відділенні дистиляції; техніка безпеки при виробництві очищеного бікарбонату натрію

3

Лекція

6

Продуктивність технологічного обладнання. Теоретична продуктивність, її визначаючі фактори.

4

Лекція

6

Апаратура відділення вапняних печей

5

Лекція

6

Апаратура відділення вапняного молока

6

Лабора-торне заняття

4

Вапняно-обжигова піч. Промивник газу вапняних печей. Електрофільтр вапняних печей.

Гаситель вапна. Сортувальні барабани для крупного та дрібного недопалу. Вібраційне сито. Чашевий класифікатор. Лотковий живильник. Змішувач очищеного вапняного молока.

7

Лекція

6

Апаратура відділення очистки розсолу


Підсу-мок:

Аудиторних – 42, з них:

лекцій – 32,

лабораторних – 10.

ІІІ півріччя

1

Лекція

8

Сировина, вода та енергетика хімічної промисловості.

Уявлення про сировину, проміжний продукт, готовий продукт, відходи виробництва, комплексне використання сировини. Види сировини. Флотація, флотаційні машини. Комплексне використання сировини. Вода в хімічній промисловості. Характеристика природних вод. Джерела та характери забруднення стічних промислових вод. Очистка стічних промислових вод. Види та джерела енергії, які використовують у хімічній промисловості.

2

Лекція

2

Сировина та допоміжні матеріали, які використовують у виробництві кальцинованої соди. Характеристика та склад сировини для виробництва соди. Вимоги до сировини. Природні та штучні розсоли. Паливо. Склад та характеристика. Вимоги до палива. Вода.

3

Лекція

4

Виробнича структура підприємства. Уявлення про виробничу структуру підприємства. Загальна схема виробничої структури підприємства. Призначення та взаємозв’язок складових частин виробничої структури підприємства. Передові підприємства країни даної галузі.

4

Лабора-торне заняття

4

Визначення якості сировини та готової продукції. Навчитися правильно працювати з нормативно-технічною документацією. Відпрацювати прийоми заповнення журналу обліку.

5

Лекція

4

Перспективи вдосконалення технології. Основні задачі покращання якості продукції, покращання продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

6

Лабора-торне заняття

4

  • Комплексна автоматизація та механізація основних та допоміжних виробничих процесів.


Підсу-мок:

Аудиторних – 26, з них:

лекцій – 18,

лабораторних – 8.

за 18 місяців

Аудиторних – 114, з них:

лекцій – 84,

лабораторних – 30.



2. Проектування технологій навчання за темою «Сировина в хімічному виробництві» з дисципліни «Спецтехнологія з основами загальної хімічної технології»


2.1 Проектування дидактичних матеріалів


2.1.1 Постановка оперативних цілей навчання та вибір джерел інформації

Рівень оперативного цілеутворення включає навчання окремим темам, розділам дисципліни і конкретизується до цілей окремих уроків.

Оперативна мета – це обов’язкові знання і вміння, які необхідно сформувати в процесі вивчення розділів, тем і на окремих заняттях по даній дисципліні для успішного здійснення професійної діяльності.

До оперативної мети відносяться розвиваючі цілі навчання – формування необхідних механізмів психіки, які визначають здібності людини (сприйняття, мислення, мова, пам'ять, психомоторні вміння). До оперативної мети також відноситься формування творчих вмінь, які відрізняються від репродуктивних.

Відповідно до теорії В.П. Безпалько, існують чотири рівні засвоєння навчального матеріалу:

  • на першому рівні учень сприймає інформацію, у нього формується загальне уявлення про об’єкт діяльності, з’являється пізнавальний інтерес. Для цього рівня характерне рішення певного виду завдань: у когнітивній області – упізнання об’єктів, порівняння їх властивостей; в афективній області – усвідомлення мети діяльності, наявність професійної спрямованості та інтересу. Таким чином, формуються мотиви і спрямованість діяльності, що визначає подальшу поведінку учнів у процесі навчання, відбувається усвідомлення мети і прагнення її досягти.

  • другий рівень характеризує алгоритмічну (репродуктивну) діяльність по пам’яті або здатність відтворювати і використовувати наявну інформацію для рішення завдань по заданому алгоритму. У когнітивній області – інтерпретація і перетворення навчального матеріалу, усвідомлення взаємозв’язків між процесами і явищами, переказ і відтворення навчального матеріалу. В афективній області – це пригадування окремих фактів, методів, відтворення термінів, основних понять, правил і принципів. Другий рівень характеризується розумовими діями пов’язаними з розумінням, усвідомленням, формулюванням основних понять. Ключовим у цьому випадку є процес запам’ятовування, що реалізується у відтворенні навчального матеріалу.

  • третій рівень характеризує етап продуктивної дії в розумовій і матеріальній формі. Цей етап формує творче мислення. У когнітивній області – узагальнення, систематизація, алгоритмізація навчального матеріалу, зіставлення варіантів дій і вибір оптимального, використання понять і принципів у нових ситуаціях, застосування законів і теорій для рішення конкретних завдань, виділення головного, поділ на складові частини. В афективній області – це побудова власних планів, поява власної точки зору, виникнення потреби в діяльності. Головна роль на цьому етапі приділяється вмінням вирішувати завдання. Розумові дії здобувають творчий характер.

  • четвертий рівень характеризує продуктивну дію і науково-дослідну діяльність. На цьому етапі формулюються вміння самостійно отримувати нову інформацію. В когнітивній області – оцінка логіки, побудова навчального матеріалу, рішення нестандартних завдань із подальшим аналізом помилок, оцінка мети і отримання результату, вибір шляхів удосконалення. В афективній області – це поява самовизначення, самостійності, ініціативи в діяльності.

Проаналізувавши виділені рівні засвоєння навчального матеріалу, можна зробити висновок, що в нашому випадку формуються лише перші три рівні.

Виділивши рівні засвоєння навчального матеріалу ми можемо поставити оперативні цілі:


Таблиця 2.1 - Постановка оперативних цілей за темою «Сировина в хімічному виробництві»

рівня

Цілі, які виражені в переліку дій учня

Еталони

Умови

Результат

Критерії оцінки

1


З переліку визначень впізнавати основні поняття теми «Сировина в хімічному виробництві», такі, як сировина, відходи, викопна сировина – рудна мінеральна, нерудна мінеральна, паливна мінеральна, збагачення сировини, флотація, комплексне використання сировини, фізичні та хімічні властивості води, природні води.

Знання класифікації сировини, принципів збагачення сировини, фізичні та хімічні властивості води.

Правильно названі основні поняття теми «Сировина в хімічному виробництві», фізичні та хімічні властивості води, природні води.

80% правильних відповідей, 20% допущені неточності при визначенні видів збагачення сировини.

2

Вміти описувати особливості збагачення сировини, вміти класифікувати на підвиди всі існуючі види сировини, вміти описувати особливості використання води у хімічному виробництві.

Виконання дій першого рівня: правильно названі основні поняття теми «Сировина в хімічному виробництві» .

Правильно описані особливості збагачення сировини, описані особливості використання води у хімічному виробництві

90% правильних відповідей;

10% допущені недоліки при описуванні особливостей збагачення сировини.

3

Вміти підбирати згідно класифікації принципи збагачення сировини, та промислової водопідготовки

Виконання дій першого та другого рівнів: правильне описання основних понять теми, правильно описані особливості збагачення сировини, описані особливості використання води у хімічному виробництві

Правильно виконаний опис сировини, якості води, правильно виконані такі операції: гравітаційне збагачення, флотація, термічне та хімічне збагачення.

75% правильних відповідей;

25% допущені недоліки при виконанні операцій.


2.1.2 Проектування плану викладення теми

Після відбору навчально- та науково-технічної літератури по темі робота прямує безпосередньо з її інформацією, в результаті чого складаються план викладення теми та контурний конспект по темі.

План теми - це послідовне коротке найменування розділів, підрозділів або логічно завершених частин, що відбивають логічну послідовність вивчення навчального матеріалу.

На підставі плану складається текст навчального матеріалу теми, що включає основну та додаткову інформацію, побудовану шляхом конструювання суджень і умовиводів, що перебувають у певній залежності. Під логічною структурою навчального матеріалу розуміється його схематична побудова, що включає всі вхідні поняття, розташовані в порядку зменшення обсягу.

Логічний аналіз виконується на початковому етапі конструювання навчального матеріалу, коли необхідно виділити і дати найменування темам розділів і підрозділів. Далі на основі отриманої структури здійснюється формування плану теми.

Для складання плану теми варто перетворити логічну структуру навчального матеріалу у форму послідовного найменування його розділів і частин, іншими словами, скласти його «зміст».

Тема «Сировина в хімічному виробництві » не містить складного матеріалу та не має великого обсягу викладення, тому ми обираємо просту структуру плану.

План теми:

    1. Характеристика та запас сировини.

    2. Принципи збагачення сировини.

    3. Комплексне використання сировини.

    4. Вода – сировина хімічного виробництва.

    5. Промислова водопідготовка.


2.1.3 Проектування контурного конспекту по темі «Сировина у хімічному виробництві»

До контурного конспекту висувають певні вимоги. Викладений навчальний матеріал повинен бути переконливим і послідовним, простим у викладі й доступним, раціональним і доказовим, він повинен бути не тільки інформативним, але логіко-змістовним. У контурному конспекті повинні міститись тільки ключеві положення головної інформації, які виражені у виді таблиць, алгоритмів або графіків. При відборі необхідного матеріалу потрібно спочатку проаналізувати всю необхідну інформацію з даної теми. Зміст контурного конспекту повинне залежати від характеру діяльності фахівця, технологічних процесів, обсягу технологічного обладнання. Таким чином вихідними даними є отримані раніше дані:

  • Характеристика трудових процесів;

  • Характеристика діяльності фахівця;

  • Навчальний план;

  • Програма підготовки;

  • Документальні та інформаційні джерела.


Таблиця 2.2 - Контурний конспект по темі «Сировина у хімічному виробництві»

Назва теми

Основні поняття

Зміст

1. Характеристика та запас сировини

  • Характеристика сировини

Викопна, рослинна та тваринна

  • Викопна сировина

  • Рудна мінеральна, нерудна мінеральна, паливна мінеральна

2.Принципи збагачення сировини

- збагачення твердої сировини

- розсіювання, гравітаційне збагачення, електромагнітне та електростатичне збагачення, флотація, термічне, хімічне.

- основні показники збагачення

- витягання корисного компоненту у концентрат, вихід концентрату, якість концентрату, ефективність флотації

- збагачення рідини

- екстракція

3.Вода – сировина хімічного виробництва

- природні води

- атмосферна води

- поверхнева води

- підземні води

- жорсткість води

- тимчасова

- постійна

- загальна

4. Промислова водопідготовка

  • Основні операції

  • відстоювання

  • фільтрування

  • пом’якшення


2.2 Аналіз базових умов навчання


2.2.1 Аналіз базових знань учнів

В результаті аналізу та діагностики стану процесу навчання повинні буті отримані способи корекції навчальних вимог до навчальної групи та способи удосконалення засобів навчання.

Корекція базових умінь в учнів припускає:

  • визначення базового матеріалу;

  • встановлення міжтемних (МТ) зв’язків навчального матеріалу по розроблюваній темі із базовим матеріалом;

  • визначення способів реалізації МТ зв’язків у навчанні;

  • вибір способів (методів, форм та засобів) контролю базових знань учнів;

  • вибір способів формування базових знань.

Базовий матеріал – це всі ті відомості, які за змістом пов’язані із даною темою та знання яких учнями робить для них новий матеріал доступним.

Міжтемні зв’язки – це ті зв’язки, які існують між окремими темами однієї або різних дисциплін. Метою їх визначення є наступне:

  • представлення можливості учням визначити та прослідкувати причинно-наслідкові зв’язки явищ та закономірностей об’єктивного миру;

  • створення єдиної системи знань в учнів;

  • забезпечення зв’язку між дисциплінами та темами і визначення найбільш раціональної послідовності вивчення матеріалу;

  • виключення дублювання на одному рівні;

  • формування вмінь комплексного використання знань та вмінь, отриманих при вивченні різних дисциплін;

  • забезпечення єдиного підходу до навчання професійним дисциплінам.

Базовий матеріал з новим створює той або інший зв'язок. Встановлення виду МТ зв’язків дозволяє обрати спосіб його реалізації в навчанні, і тим самим, підійти до вибору способів контролю та формування базових знань в учнів.


Таблиця 2.3 - МТ зв’язки та способи їх реалізації в навчанні

Ознака класифікації МТ зв’язку

Найменування МТ зв’язку та його характеристика

Спосіб реалізації МТ зв’язку

Об’єктивна ознака: за послідовністю вивчення

Попередня: проявляється в пам’яті учня у вигляді сформованих знань

Повторення учнем вивченого матеріалу

Супутня: проявляється при вивченні однієї теми в суміжних дисциплінах

Виконання учнем суміжних завдань. Встановлення відповідного порядку організації навчального процесу

Перспективна: проявляється за допомогою відображення змісту навчального матеріалу в наступній діяльності спеціаліста

Мотивація навчальної діяльності

Об’єктивна ознака: за змістом

За єдністю трактувань

Узгодження між викладачами суміжних дисциплін формулювань, визначень, умовних позначень величин, дотримання вимог ДСТУ

За вибором навчального матеріалу

Дотримання викладачем єдиних підходів при складанні планів уроків, тексту та опорного конспекту

За використанням знань різних предметів

Використання знань однієї дисципліни для розв’язання проблем іншої

Суб’єктивна ознака

За комплексним використанням знань та вмінь

Використання в навчальному процесі комплексних знань за матеріалом окремих уроків

За єдністю методів викладання та контролю

Застосування різними викладачами в різних дисциплінах одних і тих самих методів викладання, що залежать від рівня знань та здібностей учнів


Проаналізуємо МТ зв’язки нашої теми «Сировина у хімічному виробництві» та оберемо базовий матеріал.


Таблиця 2.4 - Аналіз МТ зв’язків та вибір базового матеріалу

Найменування теми

Перелік базового матеріалу

Тип МТ зв’язку

Спосіб реалізації зв’язків

Сировина у хімічному виробництві

Географія: «Сировина. Розповсюдження сировини на планеті»(класифікація, види, розповсюдження на планеті)

Попередній за єдністю трактовки

Згадування

Неорганічна хімія «збагачення сировини» (класифікація, види)

Попередній за єдністю трактовки

Згадування

Процеси та апарати хімічного виробництва «Хімічні реактори» (класифікація, види)

Попередній за єдністю трактовки

Згадування


Виходячи з виду МТ зв’язку та особливостей його реалізації, обираються способи контролю базових знань з урахуванням характеристик навчальної групи, складності та важливості нового матеріалу, резерву часу. За формою ввідний контроль може бути індивідуальний, фронтальний, груповий або комбінований. До засобів реалізації контролю відносяться задачі, опитування, картки завдань, тести та ін. проаналізувавши свою тему, обираємо наступні способи контролю.


Таблиця 2.5 - Визначення способів контролю базових знань учнів

Перелік базового матеріалу

Способи контролю

Засоби контролю

Критерії оцінки

Географія: «Сировина. Розповсюдження сировини на планеті»(класифікація, види, розповсюдження на планеті)

Опитування або бесіда

Назвіть класифікацію сировини. Чим вона відрізняється? Її призначення?

2/3 групи приймають участь в обговоренні

Неорганічна хімія «Збагачення сировини» (класифікація, види)

Опитування

Назвіть методи збагачення сировини. Чим вони відрізняються? Їх призначення?

85% групи приймають участь в обговоренні, 70% правильно відповідають

Процеси та апарати хімічного виробництва «Хімічні реактори» (класифікація, види)

Опитування

Назвіть класифікацію хімічних реакторів. Їх призначення?

2/3 групи приймають участь в обговоренні


Способами формування базових знань можуть бути обрані розповідь, пояснення та ін., а засобами – план викладення матеріалу, план розв’язання задачі та ін.


Таблиця 2.6 - Визначення способів формування базових знань

Перелік базового матеріалу

Способи формування базових знань

Засоби формування базових знань

Географія: «Сировина. Розповсюдження сировини на планеті»(класифікація, види, розповсюдження на планеті)

Розповідь – пояснення (5хв.)

План:

  1. Класифікація сировини.

  2. Призначення.

  3. Розповсюдження

Неорганічна хімія «Збагачення сировини» (класифікація, види)

Розповідь – пояснення (4 хв.)

План:

  1. Види збагачення.

  2. Сутність..

Процеси та апарати хімічного виробництва «Хімічні реактори» (класифікація, види)

Розповідь – пояснення (3 хв.)

План:

Основні реактори.


2.2.2 Аналіз технічних та дидактичних засобів навчання

Наочність в навчанні сприяє більш швидкому сприйняттю нової інформації, її розумінню та запам’ятовуванню, забезпечує цілісність уявлення.

Засоби навчання – це матеріальні та ідеальні об’єкти, які застосовуються у педагогічному процесі в якості носіїв інформації та інструмента діяльності педагога та учнів.

Ідеальні засоби навчання, які застосовуються під час уроку: язикові системи знаків, засоби наочності, навчальні комп’ютерні програми.

Матеріальні засоби навчання: окремі тексти з посібників та підручників, окремі завдання, вправи та задачі, дидактичні матеріали, текстовий матеріал, засоби наочності (макети, діючі моделі), технічні засоби навчання, лабораторне устаткування.

Технічні засоби навчання – це сукупність технічних пристроїв з дидактичним забезпеченням, застосовуваних у навчально-виховному процесі для пред’явлення й обробки інформації з метою його оптимізації.

При викладенні теми «Сировина у хімічному виробництві» застосовуємо такі дидактико-технічні засоби навчання:

  1. Мапу «Розповсюдження сировини на планеті»», на якому зображено основні райони скупчення сировини.

  2. Плакат «Принципи збагачення сировини», на якому зображена структурно-логічна схема послідовності дій.


2.3 Проектування мотиваційних технологій навчання


Проектування мотиваційних технологій навчання необхідно для забезпечення швидкого включення учнів в професійну навчально-пізнавальну та навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання» в роботу, підтримування діяльності на потрібному рівні активності.

Навчальна мотивація за характером поведінки учнів поділяється на зовнішню та внутрішню. Зовнішня мотивація заснована на заохоченнях, покараннях та інших видах стимуляції, які або напрямляють, або гальмують поведінку людини. Внутрішня мотивація залежить від внутрішніх процесів, які здійснюються в свідомості людини. Таким чином, мотивована діяльність є самоціллю, а не засобом для досягнення іншої мети.

Способи формування внутрішньої мотивації.

  • оцінка рівня підготовки учнів по заданій темі та приведення у відповідність з цим ступеня складності надаваного матеріалу;

  • надання учням вільного вибору завдань та виду діяльності, що забезпечить індивідуалізацію навчальної діяльності та приведе до появи інтересу;

  • передбачення оптимальної складності завдань для учнів, що забезпечить в них «переживання успіху»;

  • пробудження уваги при наданні навчального матеріалу шляхом нестандартності та новизни, використання різних технічних засобів, збудження цікавості.

У відповідності з етапами навчального процесу мотивація може бути виражена в різних формах, що відповідають вступній частині заняття та поточній його частині.


Таблиця 2.7 - Дидактичні характеристики внутрішніх мотиваційних технологій навчання

Види технологій

Методи навчання

Прийоми навчання, що використовуються

Вступна мотивація

Мотиваційний вступ

Віднесення до особистості

Віднесення до ситуації

Приголомшення

Вступ з цитатою, питанням

Мотиваційна демонстрація

Попереднє відвідування підприємств

Попередній показ об’єкта, явища, процесу, що вивчається.

Поточна та заключна мотивація

Етап викладення матеріалу: лекція, бесіда, розповідь

Орієнтація змісту навчального матеріалу на його практичний сенс та на конкретну професійну діяльність

Демонстрація в розмові практичного використання теоретичних положень, що наводяться

Етап формування та контролю діяльності: розв’язання задач та завдань, виконання лабораторних робіт

Надання вільного вибору завдань, складання завдань оптимальної складності, новизна та непередбачуваність завдань.


Згідно характеристики учнів у групі: відношення до майбутньої професії байдуже, відношення до навчання негативне, тип темпераменту – сангвінік. Із сангвініками варто вести заняття у швидкому темпі і відповідній зміні видів діяльності. Отже сформулюємо мотивацію навчальної діяльності:

Сьогодні ми розглянемо технологію існуючу проблему сировини у хімічному виробництві. Всім нам відомо, що наше життя неможливе без хімії. Сучасність підпорядкована цій промисловості – ліки, побутова хімія, паливо, добрива тощо. Основним у промисловості є технологія та якісна сировина.. Знання отримані на цій лекції дадуть вам можливість побачити основні види сировини та отримати знання про її використання. Гарне знання цієї теми дозволить вам набрати додаткові бали.


2.4 Проектування технологій формування орієнтовної основи діяльності


Будь-яка діяльність завжди повинна бути попередньо зорієнтована. «Орієнтири» навчальної діяльності в педагогіці і психології умовно називають орієнтовна основна діяльності (ООД).

Основна мета розробки технологій формування нових знань - проектування і реалізація оптимальної орієнтовної основи діяльності, що дозволить сформувати необхідні якості професійних дій. Завданням формування нових знань є формування «орієнтирів» майбутньої діяльності, які надалі забезпечать правильність її виконання.

Згідно діяльнісного підходу до навчання, орієнтовна основа діяльності включає:

  1. Образ кінцевого продукту - уявлення про кінцевий результат. У теоретичному навчанні - це відповіді до завдань, опис результатів, схеми, графіки, а в практичному навчанні - деякі зразки, макети, моделі.

  2. Об'єкт перетворення - матеріал для діяльності і її предмет. У практичному навчанні - це заготівки, матеріали, пристрої, які варто відремонтувати і т. д., а в теоретичному навчанні - умови завдань, питання, сформульована проблема і т.д.

  3. Засоби діяльності, тобто інструменти, інструкції, креслення, карти, таблиці, алгоритми і формули розрахунку, обґрунтування, теорії, висновки.

  4. Технологію діяльності - уявлення про способи її здійснення, які включають прийоми, їхню послідовність, представлену у формі карт, таблиць, порядок рішення, вказівки і інструкції.

Відомо три типи навчання:

  • неповна ООД (перший тип),

  • повна ООД в конкретному вигляді (другий тип),

  • повна ООД в загальному вигляді (третій тип).

Перший тип навчання - неповна орієнтовна основа характеризується тим, що викладач, представляючи навчальний матеріал, показує вихідні дані, виконавчу частину дії і образ кінцевого продукту. Навчання здійснюється методом «проб і помилок», процес відбувається повільно, з великою кількістю помилок.

Другий тип навчання - повна ООД, при наявності всіх умов, необхідних для здійснення діяльності, які подаються у вигляді готового алгоритму діяльності стосовно до конкретної ситуації. Викладач, представляючи навчальний матеріал, показує кожен крок діяльності, стосовно до конкретного завдання. При цьому формування діяльності відбувається безпомилково і швидко, але ступінь узагальнення і переносу на нестандартні ситуації обмежений. У цьому випадку учні правильно вирішують певне коло стандартних завдань, але при переході до інших творчих завдань їхня діяльність ускладнена.

Третій тип навчання - повна орієнтовна основа з використанням узагальнення і систематизації. Орієнтири подані в узагальненому виді, характерному для цілого класу явищ. Викладач при цьому не дає готових орієнтирів, а пояснює лише принципи їхнього формування. У цьому випадку діям властива чіткість, швидкість, безпомилковість, стійкість, ширина переносу. Найбільш ефективним є саме цей тип навчання, де освоюються алгоритми діяльності, на основі яких студенти самостійно пристосовують їх до конкретних ситуацій для різних умов.


Таблиця 2.8 - Критерії вибору різних типів навчання

Тип навчання

Критерії вибору

По меті

За умовами

За змістом навчального матеріалу

Неповна ООД (перший тип)

Сформувати орієнтири діяльності, що носить репродуктивний характер і характеризується самостійністю, міцністю, але не володіє розумністю, розгорненням, узагальненістю

При наявності великої кількості навчального часу і часу на самостійну роботу.

При наявності досвіду самостійного навчання і вибору способів навчання.

При наявності навчальної і допоміжної

літератури.

При наявності сформованої професійної мотивації.

Коли зміст навчального матеріалу не пов'язаний з майбутньою практичною діяльністю учня.

Повна ООД (другий тип навчання)

Сформувати орієнтири алгоритмічної діяльності, що характеризуються міцністю виконання, результатом якої є швидкість, точність виконання операцій

При відсутності базових знань у підготовці учнів.

При відсутності професійного досвіду і практичних умінь.

При відсутності здібностей самостійно здійснювати навчально-пізнавальну діяльність.

При визначальній ролі технології діяльності і неможливості її освоєння без попереднього опису наочним словесним способом

Повна ООД (третій тип навчання)

Формування творчої діяльності, що характеризується міцністю, узагальненістю, розгорнутістю, самостійністю, розумністю, усвідомленістю

При наявності базових знань в учнів.

При наявності часу.

При наявності відповідних засобів навчання

При можливості узагальнення і систематизації навчального матеріалу так, щоб загальні принципи можна було застосувати до приватних випадків


Отже тип навчання, який забезпечить оптимальні результати стосовно заданих умов організації навчального процесу, буде другий тип навчання.

Виберемо методи та засоби формування ООД.


Таблиця 2.9 - Вибір способів формування в учнів нових знань

Найменування підтеми

Мета

Рівень

Методи викладання

Наочні засоби

1.Сировина. Принципи збагачення сировини.

Сформувати знання класифікації. Сформувати знання основних принципів збагачення сировини, їх проходження


ІІ

Розповідь, демонстрація плакату, слайдів, пояснення

Плакат «принципи збагачення сировини», мапа «Розповсюдження сировини»

2.Вода як сировина хімічної промисловості

Сформувати знання класифікації природних вод. Сформувати знання по промисловому водоочищенню

ІІ

Розповідь, демонстрація, слайдів, пояснення

-


2.5 Проектування технологій формування виконавчих дій


Після визначення орієнтовної основи діяльності і її первинного сприйняття учнями, відбувається етап виконання дій у різних формах, які в дидактиці називають «закріпленням».

Головна закономірність процесу засвоєння діяльності полягає в тому, що пізнавальна діяльність і введені в неї знання здобувають розумову форму, стають узагальненими не відразу, а по черзі, пройшовши через цілий ряд етапів. Якщо викладач будує процес навчання з урахуванням їх послідовності, він істотно підвищує можливість досягнення мети всіма учнями.

Основною метою діяльності по проектуванню технології формування і засвоєння діяльності є визначення способів формування дій, обумовлених метою навчання.

Одним з головних способів виконання дій у рамках теоретичного навчання є рішення завдань. На кожному з етапів засвоєння завдання виконують різноманітні функції. Наприклад, на етапі виконання матеріалізованих дій завдання служать для створення початкової мотивації діяльності; на етапі ознайомлення з ООД вони сприяють активному розкриттю цієї діяльності, на етапі виконання діяльності вони формують необхідні характеристики дії (міцність, гнучкість, точність, узагальненість і т.д.).

До всіх завдань пред'являється ряд вимог. Перша з них - це розрахунок тільки на нову діяльність, оскільки всі інші дії були засвоєні раніше. Друга - це відповідність завдань етапу засвоєння, тобто в умові завдань повинна відображатись мета і її характеристики.


Таблиця 2.10 - Проектування технологій формування виконавчих дій

Найменування розділу

Мета навчання

Рівень

Вибір способів закріплення

метод

Форма

Засоби закріплення

Назва

Варійовані параметри

Варіанти рішень

1. Сировина. Принципи збагачення сировини


Закріпити знання класифікації, знання основних принципів збагачення сировини, їх проходження

ІІ

Бесіда

Фронтальна

1.Назвіть види викопної сировини.

2.Як вирішують існуючу проблему сировини?

3. Які механічні способи збагачення сировини використовують для твердої сировини?

1. Рудна мінеральна, нерудна мінеральна, паливна мінеральна, деревина, олії

2. Дешева місцева сировина, переробка відходів, використання рідкісних технологій, заміна сировини на більш економічну

3. Розсіювання, гравітаційне збагачення, сепарація, флотація.

1.Рудна мінеральна, нерудна мінеральна, паливна мінеральна

2.дешева сировина, переробка відходів, заміна економічною сировиною

3. Розсіювання, гравітаційне збагачення, сепарація.

2. Вода як сировина хімічної промисловості


Закріпити знання класифікації природних вод. Закріпити знання по промисловому водоочищенню

ІІ

Бесіда

Фронтальна

1.Назвіть класифікацію природних вод.

1. Атмосферні, поверхневі, підземні, хімічна, промислова, побутова.

1. Атмосферні, поверхневі, підземні.


2.6 Проектування технологій формування контрольних дій


Проектування системи контролю є одним з найважливіших видів діяльності викладача. Контроль дає можливість визначити, наскільки чітко досягнута ціль навчання, які недоліки процесу навчання і що треба зробити, щоб застосувати нові технології навчання.

Діяльності по контролю можна поділити на наступні види: контрольно-проектувальна діяльність, тобто діяльність по створенню (розробці) технології контролю по навчальній дисципліні, її розділам та темам, при цьому контроль повинен забезпечувати діагностику ступеню досягнення їх цілей; контрольно-виконавчу діяльність, тобто діяльність по організації та здійсненню контролю; контрольно-аналітична діяльність, тобто діяльність по аналізу та оцінці результатів навчального процесу та його корекції.


Таблиця 2.11 - Діяльність викладача по контролю навчального процесу

Види діяльності викладача

Функції контрольної діяльності

Процедури контрольної діяльності викладача

Проектувальна діяльність

Контрольно-проектувальна

    1. Визначення мети контролю та змісту навчального матеріалу, що контролюється, на основі еталонів цілей навчання.

    2. Аналіз умов проведення контролю (матеріальні умови), наявність технічних та дидактичних засобів контролю.

    3. Вибір типу та виду контролю в залежності від мети, функцій та змісту вмінь, що контролюються.

    4. Вибір метода контролю (по виду спілкування з учнями, по характеру оцінювання результатів контролю).

    5. Визначення відповідних форм контролю (за масовістю обхвату, ведучій ролі суб’єкта, засобами контролю, що використовуються).

    6. Розробка різнорівневих засобів контролю.

    7. Рецензування засобів контролю.

    8. Визначення критеріїв оцінки.

Практична діяльність

Контрольно-виконавча

2.1. Пояснення учням мети контролю, часу, що відводиться на перевірку, та критеріїв оцінки результатів навчання.

2.2. Спостереження за учнями на етапі здійснення зворотного зв’язку в ході контролю.

2.3. Виявлення (перевірка) сформованості професійних вмінь учнів за допомогою засобів контролю.

2.4. Оцінювання знань, вмінь та навичок учнів за розробленими критеріями оцінки.

2.5. Облік (фіксація) результатів оцінювання.

Дослідницька діяльність

Контрольно-аналітична

Статистична обробка результатів навчальної діяльності.

    1. Кількісний та якісний аналіз результатів контролю та виявлення причин не засвоюваності.

    2. Аналіз ефективності застосованої технології навчання.

    3. Розробка диференційованої програми надання індивідуальної (або групової) допомоги відстаючим учням.

    4. Розробка спеціальних корегуючих заходів за результатами самоаналізу діяльності педагога.


Розглянемо основні вимоги до контролю діяльності учнів:


Таблиця 2.12 - Основні вимоги до контролю діяльності учнів

Найменування вимог

Характеристика

Способи реалізації

Професійна спрямованість


Технологія контролю формування професійної діяльності повинна бути професійно спрямована та включати усі необхідні характеристики мети (еталони) професійної діяльності, що формується.


Об’єктивність

Інформативність (змістовність)

Створення такої системи завдань, які б охопили усі дози навчального матеріалу та відповідали усім необхідним рівням його засвоєння.


Диференційованість перевірки

Вибір завдання в залежності від базових знань учнів, їх індивідуальних особливостей, типа темпераменту та мислення. Відбір засобів підбору в залежності від цілей даного уроку або теми (розділу). Вибір способів контролю в залежності від змісту навчального матеріалу.

Валідність

Наявність достатньо великої кількості завдань для контролю (тобто варіативність завдань). Надійність розроблених засобів контролю в залежності від цілей навчання, змісту перевіряє мого матеріалу.

Систематичність


Неможна піддавати контролю те, що засвоєно тільки на першому рівні (первинного ознайомлення). Не треба удаватися до контролю, якщо викладач впевнений, що всі учні повністю справляться із завданням. При перевірці сформованих професійних умінь на кінцевих етапах діяльності, контроль може бути епізодичним, контролювати можна по кінцевому результату. Гарно організований поточний (етапний) контроль може зняти необхідність в ітоговому. Слід застосовувати різні форми та методи контролю, що включають взаємоконтроль, контроль парами, самоконтроль.

Правильна організація контролю

Індивідуальний характер

Видання індивідуальних завдань. Оцінка кожного учня з роз’ясненням індивідуальних помилок. Виключення колективного прийому заліків та іспитів.

Гласність

Мати чіткі критерії оцінки виконуваних контрольних завдань. Роз’яснення учням даних критеріїв перед початком виконання завдань. Обов’язкове коментування результатів контролю із викладенням правильних розв’язків та поясненням помилок.


Виберемо способи контролю сформованих у учнів знань та вмінь по темі «Сировина у хімічному виробництві».

Перевірка правильності спроектованої системи контролю:

  1. Обраний тип контролю відповідає:

  • масштабу цілей навчання;

  • етапу вивчення конкретної дисципліни.

  1. Обраний тип характеризується великою кількістю функцій, що проявляються в діях викладача та учнів в ході контролю.

  2. Визначений вид контролю, відповідаючи меті та типу, враховує:

  • частоту проведення;

  • тимчасову спрямованість;

  • широту області навчального матеріалу, що контролюється.

  1. Відібрані об’єкти контролю (тобто зміст), являють собою сукупність структурно-пов’язаних елементів навчального матеріалу, важливих для майбутньої професійної діяльності учнів, та перевірка яких потребує від учнів виконання синтезованої навчально-пізнавальної діяльності.

  2. Обране місце та час проведення контролю при відповідності його виду та змісту, враховує момент зняття нервовості, релаксацію учнів у період осмислення контрольного завдання та актуалізації власних знань з довгострокової пам’яті.

  3. Обраний метод враховує:

  • рівень навченості учнів;

  • етап формування навчально-пізнавальної діяльності;

  • психофізіологічні особливості особистості та навчальної групи в цілому;

  • вид навчання в ході контролю;

  • матеріально-технічне та дидактичне забезпечення навчального процесу в ПТНЗ.

  1. Відповідність обраної форми організації контролю іншим компонентам системи забезпечення:.

  • ведучою роллю суб’єкта контролю;

  • масовістю учнів;

  • ефективним використанням аудиторного часу.

  1. Розроблені засоби контролю задовольняють вимогам:

  • професійній спрямованості;

  • функціональній та змістовній валідності;

  • однозначності та визначеності;

  • варіативності та системності змісту;

  • надійності.

  1. Розроблені критерії оцінки контрольного завдання задовольняють вимогам:

  • об’єктивності та диференційованості;

  • вимірюваності та застосовуваності.

  1. Складений сценарій проведення етапу контролю включає детальний опис алгоритму бінарних комунікативних дій викладача та учнів в ході проведення контролю заданого типу.


2.7 Складання перспективно-поурочного плану викладення теми


Перспективно-поурочний план – це документ, який містить перелік уроків по конкретній темі, а також організаційні та дидактичні характеристики кожного з них, що представлені часом, що відводиться на вивчення тих чи інших питань теми, типом уроку, цілями навчання, змістом базового матеріалу, методами навчання.

В педагогічній літературі називаються наступні типи уроків:

- урок формування та засвоєння нових знань;

- урок закріплення, застосування знань про способи діяльності;

- урок формування інтелектуальних і практичних способів діяльності (інтелектуальних та практичних вмінь та навиків);

- урок закріплення та застосування способів діяльності;

- урок діагностичного контролю та корекції засвоєння знань, способів діяльності, застосування наукових знань та способів діяльності;

- комбінований урок (урок з декількома рівнозначними задачами).

Найменування типу уроку визначає основну його задачу та мету.

Під час уроку повинна бути реалізована кожна з поставлених задач, що повинно знайти відображення в методах навчання. Якщо мета комплексна та включає , наприклад, елементи формування нових знань, їх закріплення та контролю, то повинні бути обрані словесні методи (розповідь, пояснення, бесіда і т.д.), методи наглядності (ілюстрація, демонстрація), практичні методи (вправа, лабораторний метод, практична робота та методи контролю (опитування, контрольна робота, тестування і т.д.).


Тема уроку

Час

Мета уроку

Базові знання

Тип уроку

Методи, що застосовуються на уроці

Введення. Сировина.

Уявлення про сировину, проміжний продукт, готовий продукт, відходи виробництва, комплексне використання сировини. Флотація, флотаційні машини.

2

Сформувати уявлення про сировину, продукти, відходи виробництва, вміння характеризувати види сировини.

Визначення термінів «сировина», «продукт», «відходи»

Урок повідомлення

нових знань

Розповідь, бесіда

Види сировини. Комплексне використання сировини. Вода в хімічній промисловості

2

Сформувати уявлення про комплексне використання сировини, очищення та застосування води у хімічному виробництві

Визначення термінів «комплекс», « хімічне очищення сировини», «збагачення сировини»

Комбінований урок

Розповідь, опитування, бесіда

Характеристика природних вод. Джерела та характери забруднення стічних промислових вод. Очистка стічних промислових вод.

2

Сформувати уявлення про природні води, джерела забруднення води та методи очистки.

Визначення термінів «забруднення», «очищення води»,

Комбінований урок

Розповідь, опитування, бесіда

Види та джерела енергії, які використовують у хімічній промисловості

2

Сформувати уявлення про види та джерела енергії для хімічної промисловості.

Визначення термінів «енергія», «джерела енергії»

Комбінований урок

Розповідь, опитування, бесіда


2.8 Розробка бінарних дій викладача та учнів на уроці «Сировина у хімічному виробництві»


Тема уроку - Сировина у хімічному виробництві

Тип уроку – комбінований

Структурні елементи уроку:

  • організаційний момент;

  • постановка мети уроку;

  • мотивація мети;

  • актуалізація опорних знань;

  • підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу;

  • формування орієнтовної основи діяльності;

  • формування виконавчих дій;

  • контроль сформованих знань, вмінь, навичок;

  • підведення висновків;

  • видача домашнього завдання.


Таблиця 2.13 - Розробка бінарних дій викладача та учнів на уроці «Сировина у хімічному виробництві»

Структурні елементи уроку

Дії викладача

Дії учнів

1. Організаційний момент

Привітання учнів, їх перелік

  • відповідають на привітання;

  • готуються до заняття (дістають зошити, ручки

2. Повідомлення теми та мети навчання

Викладач повідомляє тему уроку: «Сировина у хімічному виробництві», пояснює мету уроку:

  1. Вивчити види сировини.

  2. Сформувати уявлення про комплексне використання сировини, очищення та застосування води у хімічному виробництві

  • записують тему уроку;

  • сприймають мету уроку.

3.Мотивація мети

Викладач повідомляє про важливість вивчення даної теми: «Сьогодні ми розглянемо технологію існуючу проблему сировини у хімічному виробництві. Всім нам відомо, що наше життя неможливе без хімії. Сучасність підпорядкована цій промисловості – ліки, побутова хімія, паливо, добрива тощо. Основним у промисловості є технологія та якісна сировина.. Знання отримані на цій лекції дадуть вам можливість побачити основні види сировини та отримати знання про її використання. Гарне знання цієї теми дозволить вам набрати додаткові бали».

Сприймають важливість та актуальність теми.

4. Актуалізація опорних знань

Викладач проводить опитування по базовим поняттям теми

Учні відповідають на поставлені запитання

5. Формування ООД

Викладач розпочинає викладення теми методом розповіді (із демонстрацією плакатів) за наступним планом:

1. Характеристика та запас сировини.

2. Принципи збагачення сировини.

3. Комплексне використання сировини.

4. Вода – сировина хімічного виробництва.

5. Промислове водоочищення

Учні прослухують, конспектують, запам’ятовують.

6. Контроль сформованих вмінь, знань, навиків


Викладач проводить усне та письмове опитування

Учні відповідають на поставлені питання усно та в письмовій формі.

7. Підведення висновків

Узагальнення вивченого: «Сьогодні ми вивчили проблему сировини, яка існує у хімічному виробництві. Ознайомилися з видами сировини, способами збагачення, сировини. Використанням води у хімічному виробництві».

Учні уважно слухають викладача

8. Видання домашнього завдання

Формулювання домашнього завдання: «На наступному уроці ми продовжуємо тему «Сировина у хімічному виробництві». Повторіть будь-ласка сьогоднішній конспект за підручником «Основи хімічної технології».

Учні записують домашнє завдання.



Висновки


Даний дидактичний проект підготовки спеціаліста за спеціальністю «Апаратник» з поглибленою розробкою теми «Сировина у хімічному виробництві» з дисципліни «Спецтехнологія з основами хімічної технології» може застосовуватися в професійно-технічних навчальних закладах з підготовки спеціалістів з вищенаведеної спеціальності.

Мета дослідження досягнута. В ході дидактичного проектування були розв’язані задачі дослідження:

  • проведений аналіз професійної діяльності спеціаліста. Виявили характеристику галузі господарської діяльності апаратника. Визначили обов’язки та види діяльності фахівця. Надали характеристику трудових процесів, які виконує апаратник;

  • спроектована кваліфікована характеристика спеціаліста. Виявили професійне призначення та вимоги використання спеціаліста. Зробили постанову функціональної структури діяльності апаратника. Визначили кваліфікаційні вимоги до фахівця;

  • розроблений зміст професійної підготовки спеціаліста. Встановили тактичні цілі навчання. Згрупували зміст теоретичного навчання у відповідності до галузі господарської діяльності та видами діяльності апаратника. Обрали систему виробничого навчання. Побудували зведено-тематичний план професійної підготовки апаратника;

  • спроектовані дидактичні матеріали. Встановили оперативні цілі навчання. Запроектували план викладення теми «Сировина у хімічному виробництві». Побудували контурний конспект на тему «Сировина у хімічному виробництві»;

  • проведений аналіз базових умов навчання, вибрані способи формування базових знань;

  • спроектовані навчальні технології підготовки апаратника;

  • розроблені бінарні дії викладача та учнів на уроці «Сировина у хімічному виробництві».

Проаналізувавши розроблений дидактичний проект можна сказати, що він є ефективним засобом в плані розв’язання проблеми протиріччя необхідності підготовки спеціалістів за спеціальністю «Апаратник» та відсутності документації, що регламентує цю підготовку.


Список використаних джерел

професійний підготовка навчання апаратник

  1. Галатенко Н.А., Ильясов И.И. Определение целей по учебным дисциплинам в системе интенсивного обучения: Учеб. пособие для слушателей ФГКП и преподавателей вузов гражданской авиации / Моск. ин-т инж. гражд. авиации. М.: МИИГА, 1988. 87 с.

  2. Коваленко Е.Э., Беликова В.В., Брюханова Н.А., Ковальская В.С. Методика профессионального обучения: Методические указания по выполнению курсовой и дипломной работ.– Харьков: УИПА, 2003.– 102с.

  3. Коваленко И.Г., Блинчевский Ф.Л. Организация и методика производственного обучения: Учебник для индустриально-пед. техникумов и повышения квалификации мастеров произв.обучения. – М.: Высш. школа, 1978. 399 с.

  4. Кочетов С.И.. Основы применения средств обучения в ПТУ. М.: Высш. шк., 1986. 160 с.

  5. Нагаєв В.М. Методика викладання у вищій школі: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 232 с.

  6. Падалка О.С., Нісемчук А.С., Смолюк І.О., Шпак О.Т. Педагогічні технології: Навчальний посібник для вузів. – К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1995. – 255 с.


Размещено на Allbest.ru


Случайные файлы

Файл
70280.rtf
177543.rtf
679.doc
125517.rtf
173998.rtf