Етико-правове виховання молодших школярів (115948)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів

1.1. Сутність та основні поняття етико-правового виховання

1.2. Правове виховання: зміст, завдання, принципи

1.3. Особливості правосвідомості у молодшому шкільному віці

1.4. Методи формування правової культури молодших школярів

2. Дослідно-експериментальна робота

2.1 Аналіз масового педагогічного досвіду формування правової культури

2.2 Методика експериментального дослідження

2.3 Аналіз результативності експериментального дослідження

Висновки

Список використаної літератури




Вступ


Сучасна кризова ситуація в суспільстві не сприяє формуванню сприятливого правового і морального середовища для виховання молоді. Неблагополучне соціальне оточення, важкі економічні умови, недоліки в організації виховання в різних освітньо-виховних системах негативно впливають на виховання підростаючого покоління. Швидко зростає кількість молоді з неповною середньою освітою, безробітних, з грубими порушеннями суспільного порядку. Спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, наркоманії.

Виховання правосвідомості учнів передбачає «засвоєння системи знань з питань держави й права; виховання поваги до законів своєї держави, глибокої переконаності в необхідності дотримання чинного законодавства; уміння визначати форми й способи своєї участі в житті суспільства, спілкуватися з демократичними інститутами, органами влади; захищати та підтримувати закони та права людини» [18, 45].

Школярі одержують знання про державне, адміністративне, трудове, громадянське, сімейне, кримінальне та інше право, готуються до виконання громадянських функцій стосовно держави, праці, сім’ї, власності тощо. Центральне питання змісту правової культури – «усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю; визнання та забезпечення прав людини як єдиної норми для всіх людей» [47, 53].

Основоположними документами, які регулюють взаємовідносини громадян і державних органів в Україні, є Конституція як Основний Закон держави і суспільства, інші законодавчі акти верховних органів і уряду, а також постанови місцевих структур влади. Зокрема, для учителів, батьків і учнів обов’язковими документами є Закон України «Про освіту» (1996), Закон України «Про загальну середню освіту» (1999) та інші.

В умовах побудови правової демократичної держави велике значення мають такі міжнародні документи як «Конвенція про права дитини», прийнята Асамблеєю ООН в 1989 році і ратифікована Верховною Радою України в 1991 році, «Резолюція з прав людини» (1989 р.), рекомендації ЮНЕСКО «Про виховання в дусі миру» (1974 р.). На основі цих та інших документів виробляються правові акти багатьох країн світу.

Важливе місце у правовому вихованні посідає виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів (Герба, Прапора, Гімну), державної мови [81, 32–33]. Українська національна символіка вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України. Використання державних символів у навчально-виховному процесі активізує почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності, гордості за єдину суверенну державу.

Формування правової культури тісно пов’язане з вихованням політичної культури. Також важливою характеристикою громадянської культури є моральність особистості. Моральна і правова свідомість взаємопов’язані. Правова освіченість людини підтримує її моральність так само, як і моральність підтримує правові норми взаємин з людьми. «Якщо правова норма не відповідає рівню морального розвитку, то вона ігнорується і не виконується. Тому в демократичних державах конституції і нормативні акти приймаються у відповідності з вимогами народу. Тільки за таких умов встановлюється гармонія моральних і правових норм та правил, люди добровільно виконують закони, стають законослухняними» [42, 29].

Актуальність проблеми – удосконалення системи правового виховання молодших школярів та залучення до цього процесу батьків визначає необхідність його проведення у соціальному середовищі початкової школи. Це й зумовило вибір теми дипломної роботи.

Об’єкт дослідження – правове виховання молодших школярів.

Предмет дослідження – методичне забезпечення процесу правового виховання молодших школярів у системі взаємодії сім’ї і школи.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити особливості правового виховання молодших школярів у процесі взаємодії сім’ї і школи.

Гіпотеза дослідження: якщо в процесі правового виховання молодших школярів забезпечити використання різноманітних прийомів, то рівень сформованості правової культури в учнів початкових класів значно підвищиться.

Відповідно до поставленої мети та гіпотези дослідження визначені завдання дослідження:

1) Розкрити сутність та завдання правового виховання.

2) Розкрити шляхи та засоби формування правової поведінки учнів молодшого шкільного віку.

3) Виявити методичні умови формування основ правової поведінки в учнів початкових класів.

4) Визначити вплив експериментальної методики на результативність процесу правового виховання молодших школярів.

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези ми використовували теоретичні (аналіз, порівняння, синтез, систематизація, класифікація та узагальнення теоретичних даних, представлених у педагогічній та методичній літературі, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду) та емпіричні (педагогічні спостереження, бесіди, педагогічний експеримент, аналіз результатів експерименту) методи дослідження.

Теоретичне значення нашого дослідження полягає в обґрунтуванні експериментальної методики формування правової культури молодших школярів.

Практичне значення – одержані результати можна використовувати у навчально-виховному процесі з молодшими школярами.

Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.




1. Психолого-педагогічні основи правового виховання молодших школярів


1.1 Сутність та основні поняття етико-правового виховання


Правове виховання є одним із напрямків загального процесу виховання, що містить у собі правову освіту, виховання поваги до чинних законів і норм права, формування активної позиції щодо протиправних і антигромадських дій. Правове виховання тісно пов’язане із моральним, оскільки мораль – одна з форм суспільної свідомості, сукупність загальноприйнятих норм, принципів і правил, що регулюють поведінку людей.

Право визначає напрямок поведінки людини в життєвих ситуаціях, міру можливого в її канонах, забезпечують надійну можливість реалізації кожним громадянином своїх об’єктивних прав і обов’язків (в ідеалі), сприяє вихованню в особи поваги до законних інтересів партнерів. Але «право реалізується не автоматично, а впливає на свідомість людини» [5, 49]. Набуття правових знань і відповідних переконань – елемент духовного розвитку людини.

Правова освіченість і виховання сприяють формуванню правової культури і менталітету кожної людини. В основі права лежить «принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві, встановлених і забезпечених державою» [75,18]. Законодавство як зовнішнє вираження права визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає у правовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та суспільством у цілому.

Отже, «право і мораль виникли з об’єктивної необхідності регулювати відносини між людьми, погоджувати їхні дії і вчинки з метою збереження цілісності певної соціальної спільноти» [47, 53]. Тобто, під правом і моральністю спід розуміти вимоги суспільства до поведінки людей у певних ситуаціях. Дотримання їх необхідне для функціонування людського співжиття, соціальної взаємодії людей, узгодження соціальних і особистих інтересів.

Норми права конкретизуються у правових цінностях, ідеалах і принципах. Правові цінності – одна з форм виявлення правових відносин у суспільстві. Під ними розуміють, «по-перше, значення і гідність особистості, її прав і обов’язків, вчинків, а також правової характеристики суспільних інституцій; по-друге, уявлення, що стосується правової освіченості людини» [5, 49].

Орієнтиром у правовому вихованні є «загальнолюдські цінності як продукт конкретних історичних умов суспільного життя. Вони виконують функції внутрішнього регулятора, орієнтира поведінкових норм, зумовлюють переваги в прагненнях і бажаннях, впливають на життєву спрямованість особистості» [31, 23]. Цінності стають внутрішнім мотивом діяльності тоді, коли становлять ядро духовного світу людини: об’єднують почуття, думки, велю в єдине ціле.

Правове виховання можна визначити як «планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних правових установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її особистісного розвитку, підготовки до суспільного життя та активної життєдіяльності» [35, 91]. Причому цей процес не розглядається як звичайний механізм перенесення його у свідомість тих, кого виховують. Він немислимий без активного засвоєння, творчої діяльності з метою втілення в життя правових знань, умінь і навичок.

У педагогічній літературі здійснення правового виховання пов’язується з реалізацією системи взаємозв’язаних підходів до нього. Так, зокрема, діяльнісний підхід до правового виховання зумовлює цей процес як «включення особистості в активну діяльність з виконання і дотримання правових норм» [50, 7].


Случайные файлы

Файл
185476.rtf
108837.rtf
72422-1.rtf
143500.rtf
58130.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.