Методичне забезпечення занять шкільного радіотехнічного гуртка (115417)

Посмотреть архив целиком















Методичне забезпечення занять шкільного радіотехнічного гуртка


ДИПЛОМНА РОБОТА




ВСТУП


Становлення України як економічно міцної європейської держави вимагає інтенсифікації виробництва за рахунок його інтелектуалізації. За таких умов, пріоритетного значення набуває проблема формування у молоді готовності до використання досягнень науково-технічного прогресу, зокрема в галузі новітніх інформаційних технологій, особливо – сучасних технологій роботи в локальних мережах ЕОМ та в глобальних телекомунікаційних мережах, залучення її до винахідницької та раціоналізаторської діяльності.

Усе це вимагає якісної реорганізації як загальноосвітньої так і професійної підготовки молоді, істотного підвищення рівня та якості навчання. Зараз, в освітній політиці, намітилась тенденція до підсилення індивідуального підходу, розвитку творчих здібностей майбутніх спеціалістів, опираючись, насамперед, на їх самостійну роботу, активні форми та методи навчання: дискусії, моделювання виробничих ситуацій тощо. Підвищується роль процесу творчої технічної діяльності у формуванні особистості, здатної в майбутньому, до високопродуктивної технікоємкої виробничої діяльності.

Технічна творчість в Україні має свою історію. Бурхливий розвиток промисловості в Європі, у минулому столітті, не оминув і українських земель. Потреба в інженерно технічних фахівцях спонукала до відкриття технічних шкіл – ремісничих та інженерних (у Львові з 1844 р., у Києві з 1848 р.). Фахівці гуртувалися у технічні спілки. У 1877 р. у Львові виникло Технічне товариство, яке у 1908 році за ініціативою інж. Л. Левинського переросло у “Всеукраїнське технічне товариство”. З 1904 року у Львові діяло «Товариство прихильників української науки, літератури і штуки». Починаючи з 1929 року активно працювала Науково-технічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка. У Харкові й Києві в 1921-23 рр. створено Всеукраїнську асоціацію інженерів.

Усі ці інституції вважали за потрібне, через видання різноманітних часописів, зокрема “Технічні вісті” (Львів, 1908 р.), “Науково-технічний вісник” (Киів), “Життя і знання”, “Господарсько-кооперативний часопис”, науково-популярне видання “Самоосвіта”, формувати українську технічну термінологію, “поширювати технічне шкільництво та популяризацію технічних знань”

Проблема розвитку творчого потенціалу особистості знайшла своє відображення у дослідженнях багатьох психологів та педагогів. Зокрема психологічні аспекти творчої діяльності висвітлено в працях Л.С.Виготського, Т.В.Кудрявцева, О.М.Леонтьєва та ін.

Педагогічні та дидактичні аспекти розвитку творчих здібностей учнів знайшли своє відображення в роботах Г.С.Альтшуллера, В.Г.Розумовського, Ю.С.Столярова, Д.О.Тхоржевського та ін.

Політехнічне навчання учнів вимагає розвитку пізнавального інтересу, технічного мислення, елементів конструкторсько-технологічних знань та умінь. Працюючи над об’єктами конструювання, учні засвоюють принципи їх роботи, поглиблюють свої знання з фізики, математики, набувають навичок в читанні креслень, складанні ескізів, плануванні технологічного процесу та організації творчої діяльності.

Позакласна робота учнівських об’єднань в галузі техніки, технічної творчості є логічним продовженням та доповненням їх освітньої діяльності започаткованої на уроках, зокрема на уроках трудового навчання. Це сприяє поглибленню знань школярів в галузі технічних наук, виробленню цінних практичних умінь та навичок, виховує дисциплінованість та культуру праці.

Зусиллями багатьох педагогів-дослідників, дидактів, вчителів-практиків ще радянської доби накопичено певний досвід роботи з юними техніками, визначено організаційні форми навчально-виховного процесу, розроблено методичні основи занять з учнями середнього та старшого шкільного віку з різних напрямків технічної творчості.

Разом з тим, оновлення змісту навчання, вимог до якості загальноосвітньої підготовки молоді, якісні зміни (спричинені розвитком науково-технічного прогресу), що відбуваються в житті суспільства, вимагають розвитку і вдосконалення процесу технічної творчості учнів. Це зумовило вибір теми нашого дослідження “Методичне забезпечення занять шкільного радіотехнічного гуртка (розділ “ Елементи цифрової техніки”).

Об’єкт дослідження – позакласна робота з технічної творчості в загальноосвітніх школах.

Предмет дослідження – науково-методичні основи організації занять шкільного радіотехнічного гуртка.

Мета роботи полягає у розробці методичного забезпечення до вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” на заняттях шкільного радіотехнічного гуртка.

Завдання дипломної роботи.

  1. проаналізувати педагогічну, методичну, науково-популярну та спеціальну літературу з питань організації творчої технічної діяльності школярів;

  2. вивчити теоретико-педагогічні підходи стосовно організації і функціонування технічних гуртків (радіоелектронний напрям) та розробити модель процесу вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” на заняттях шкільного радіотехнічного гуртка;

  3. спроектувати та виготовити електронний прилад на базі цифрових логічних елементів;

  4. підготувати методичні рекомендації керівникам гуртків щодо організації навчально-виховного процесу.

Практичну значущість роботи вбачаємо в тому, що на основі узагальнень, отриманих внаслідок аналізу психолого-педагогічної, методичної та спеціальної літератури, власного досвіду роботи підготовлено методичні рекомендації стосовно вивчення розділу “Елементи цифрової техніки” в процесі занять шкільного радіотехнічного гуртка; на основі розроблених критеріїв щодо відбору об’єктів конструювання, запропоновано для повторення ряд практичних радіоелектронних схем; спроектовано та виготовлено електронний прилад («Фототир»)

Вважаємо, що дана робота буде корисною для вчителів шкіл, працівників позашкільних навчальних закладів, всіх тих, хто займається проблемою підготовки молоді до творчої технічної діяльності.



Розділ 1. ПОЗАКЛАСНА РОБОТА З ТЕХНІКИ, ЯК ОДИН З ОСНОВНИХ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ ШКОЛЯРІВ


    1. Особливості творчої технічної діяльності та її значення для всебічного розвитку особистості


В педагогічній науці розвитку творчих здібностей дитини приділено особливу увагу. Поряд з численними статтями та методичними рекомендаціями існують і фундаментальні дослідження в яких проаналізовано філософський, психолого-педагогічний та фізіологічний аспект творчості.

Для педагогічної практики особливе значення має константація того, що розвиток творчих здібностей особистості неможливий без засвоєння творчого досвіду попередників. Оволодіння цим досвідом, на відміну від засвоєння інших елементів культури, передбачає обов’язкове залучення учнів до практичної діяльності; і ця діяльність, особливо в початках, повинна носити здебільшого відтворювальний, репродуктивний характер. З цього приводу відомий російський педагог С.І.Гессен застерігав: «Вимога точного виконання заданого, «чистоти роботи» є необхідною умовою кожного уроку. Передчасне перетворення уроку в творчість, призводить не до виховання творців, а до виховання дилетантів, що задовольняються розпливчатістю контурів, наближеністю виконання завдання, яка закриває усі вірогідні шляхи до дійсної творчості». І далі «…передчасно перетворившись у творчість вона вироджується у практику поверхневого дилетантизму, виховує невігластво в роботі замість творчості…».

Навчання творчості, виховання в школярів рис творчої особистості є складною, багатоступеневою та багатовекторною проблемою. Будь-яка творчість грунтується як на вроджених так і набутих якостях людини – уяві, загальних та специфічних здібностях, інтуїції, набутому досвіді, знаннях та уміннях.

Працюючи над проблемою виховання творчих потенцій особистості відомий український педагог В.О.Сухомлинський добивався того, щоби думка не лише збуджувала уяву дитини, але, образно кажучи, була на кінцях її пальців. Багаторічна робота з дітьми навела вченого на думку про те, що існує пряма залежність між «діями руками і думкою» людини. «Думка удосконалює трудовий процес, а рука розвиває розум, сигналізуючи йому про тонкощі виконуваної дії. Однак таку функцію виконує не будь-яка праця, а, насамперед, складна, творча праця, в процесі якої проявляється здатність до вдумливого аналізу фактів, явищ, причинно-наслідкових зв’язків та закономірностей».

Досвід роботи передових шкіл, численні педагогічні дослідження та спостереження свідчать про те, що підготовка учнів до творчої технічної діяльності, під час їх навчання в школі, цілком можлива. Технічна творчість дітей має багато спільного з технічною творчістю дорослих і разом з тим характеризуватися своїми особливостями.

Вивчаючи сам процес технічної творчості, вчені поділяють його на окремі етапи. Так, французький психолог Ж.Рібо виділяв у процесі творчості три фази: визрівання ідеї, відкриття або винахід і перевірку. Інженер П.К.Енгельмейєр виділяв у технічній творчості стадії інтуїтивного проблиску ідеї і усвідомлення її винахідником, створення плану або схеми винаходу та ремісничу стадію його втілення.

Більш розгорнуту схему етапів винаходу запропонував американський психолог Росмен. Він виділяв сім етапів винаходу: 1) розуміння потреби винаходу; 2) аналіз цієї потреби; 3) ознайомлення із наявною інформацією; 4) формулювання усіх існуючих об'єктивних розв'язків; 5) їх критичний аналіз; 6) зародження ідеї нового винаходу; 7) експериментальна перевірка.


Случайные файлы

Файл
13150.doc
80480.rtf
130766.rtf
СП 106-34-96.doc
75915-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.