Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання (114772)

Посмотреть архив целиком

27



Зміст


ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теорія і практика формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

1.1 Методологічні основи дослідницької роботи

1.2 Науково-технічний прогрес і вдосконалення трудової політехнічної підготовки молодших школярів

РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Методика експериментального дослідження

2.2 Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження

2.3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП


Актуальність дослідження. В умовах сучасного розвитку суспільства поряд із словесними великого значення набули графічні засоби передачі інформації: технічні креслення, схеми, рисунки, знакові моделі, криптограми тощо. Це означає, що в «більшості сфер сучасної практичної діяльності людини значно зросла питома вага мислительних операцій, повязаних зі сприйняттям різноманітної інформації, вираженої графічною мовою, її усвідомленням і уявним оперуванням» [28, 17]. Все більш характерною особливістю багатьох видів виробництва «стає опосередкований характер управління діючими технічними обєктами і технологічними процесами. Працівники багатьох видів виробництва мають справу не з реальними обєктами, а з їх замінниками у вигляді різних пультів керування, які опосередковано, через системи графічних зображень, умовних графічних позначень і символів, відображають реальні процеси і явища» [22, 41].

Безперечним слід визнати той факт, що «здатність людини до графічної діяльності є одним із показників її розумового розвитку» [30, 33]. А по тому, «наскільки готова людина до розвязування просторових завдань графічними методами, можна визначити ступінь її загальної і політехнічної освіченості» [61, 29]. Тому графічна підготовка повинна стати невідємним елементом загальноосвітньої підготовки.

Можливості для графічної підготовки молодших школярів закладені у змісті шкільного курсу трудового навчання. Але існуючий упродовж тривалого часу такий компонент графічної підготовки учнів початкових класів, як геометрична пропедевтика та уроки образотворчого мистецтва, не є достатнім у формуванні таких специфічних умінь і навичок, як графічні.

Протиріччя, яке виникло між все більшим зростанням ролі графічної інформації в житті суспільства, у діяльності багатьох людей, і недостатньою увагою до формування графічних умінь і навичок у початковій школі, можна усунути тільки на основі нової орієнтації практичної підготовки школярів. Ця орієнтація, в першу чергу, повинна визначатись «розумінням практичної підготовки у т. ч. графічних навичок, не тільки як обсягу певних знань і умінь, а ширше настав час вести мову про практичну підготовку як обовязковий елемент початкової освіти, а то й навіть про формування графічної культури молодших школярів» [76, 51].

Це означає, що «володіючи високим рівнем графічних знань і вмінь, молодший школяр за кожним графічним зображенням, за кожною лінією чи графічною позначкою повинен “бачити” реальний просторовий образ, уміти повязати його з реальним обєктом навколишньої дійсності» [62, 76]. У широкому розумінні «графічна культура повинна відображати здатність людини прогнозувати, планувати і коригувати свої дії, будувати процес діяльності в образах, а потім уже втілювати його в реальні дії чи процеси» [32, 24].

Важливим показником сформованості графічних навичок молодшого школяра повинно стати його «усвідомлене прагнення користуватися графічною інформацією у різних навчальних ситуаціях: при потребі зафіксувати нові для себе відомості, дізнатись про довжину, ширину, висоту обєкта, передати свою думку стисло і лаконічно у вигляді елементарного зображення» [49, 13].

Ігнорування цих можливостей принижує загальноосвітню роль трудового навчання, на що неодноразово звертали увагу у своїх публікаціях А.П.Верхола, В.К.Сидоренко [61-62], Д.О.Тхоржевський [65-68]. Це призвело до втрати навчальним предметом своїх пропедевтичних можливостей. Досвід же свідчить про те, що відсутність початкової графічної підготовки створює великі труднощі учням далі, коли вони продовжать навчання у середній загальноосвітній школі, професійних навчальних закладах. Тому в такій ситуації виникає нагальна необхідність дидактично обґрунтувати та експериментально підтвердити можливості графічних навичок у розвитку молодших школярів. Це й зумовило вибір теми дипломної роботи – «Формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання».

Відповідно до обраної теми обєктом дослідження виступає процес трудового навчання у початкових класах, а предметом формування графічних умінь і навичок на уроках трудового навчання.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови, необхідні для забезпечення процесу формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах буде результативним, якщо:

1) в його основу буде покладено зміст практичної діяльності та розвиток просторових уявлень учнів;

2) просторові уявлення розглядатимуться як невідємна складова у структурі графічних навичок;

3) він буде здійснюватись на основі дидактично обґрунтованих засобів, узгоджених з навчально-пізнавальними можливостями учнів 1-4 класів;

4) його здійснення буде відбуватись систематично і цілеспрямовано та забезпечуватиметься належною підготовкою вчителів.

Реалізація поставленої мети та доведення гіпотези передбачають вирішення таких завдань дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічні закономірності розвитку просторових уявлень молодших школярів у навчальній діяльності.

2. Визначити місце графічних навичок у структурі практичної підготовки учнів на уроках трудового навчання.

Розкрити можливості системи вправ і завдань для оптимізації процесу формування графічних навичок в учнів.

3. Визначити та експериментально перевірити дидактичні умови, що забезпечують формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень був використаний комплекс методів дослідження: теоретичних (вивчення й аналіз психолого-педагогічної літератури, навчальних програм, підручників та методичних посібників, періодичних видань) і емпіричних (спостереження, анкетування, дидактичне діагностування учнів, педагогічний експеримент). Провідним на всіх етапах проведення дослідження виступав метод педагогічного експерименту (констатуючий і формуючий) та наступний аналіз і узагальнення його результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Йосипівській ЗОШ І-ІІ ступенів Тернопільського району. Всього дослідженням було охоплено 38 учнів (17 учень у констатуючому експерименті і 21 у формуючому) та 5 учителів початкових класів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 2006-2008 років.

На першому етапі (2006—2007 рр.) вивчався педагогічний досвід та стан формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах у школах м. Тернополя та Тернопільського району, аналізувалася психолого-педагогічна та методична література, визначалася роль графічних навичок у розвитку школярів, визначалася експериментальна база, проводився констатуючий експеримент, формулювалася гіпотеза дослідження. На цій основі попередньо було сформульовано дидактичні умови, покликані забезпечити формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

На другому етапі (2007—2008 рр.) продовжувалися теоретичні пошуки шляхів розвязання обраної проблеми дослідження. За результатами проведеної роботи розроблено методичне забезпечення, розроблено методику та розпочато на цій основі формуючий експеримент. Також здійснювалася систематизація й узагальнення результатів експериментального дослідження. Проведено кількісну та якісну обробку отриманих результатів. Здійснено теоретичні узагальнення за результатами проведеного дослідження. Сформульовано загальні висновки по роботі та здійснено її літературне оформлення.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження визначається тим, що у ньому розкрито можливості уроків трудового навчання у формуванні графічних навичок в початкових класах; визначено та обґрунтовано дидактичні умови формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах; розроблено показники і рівні сформованості графічних навичок у молодших школярів у процесі практичної роботи з трудового навчання.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що створена система вправ і завдань, які комплексно розв’язують проблему формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.



РОЗДІЛ 1. Теорія і практика формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання


1.1 Методологічні основи дослідницької роботи


Графічна діяльність учнів на уроках трудового навчання має широкі можливості для їх розумового розвитку. Проаналізовані у процесі досліджень механізми навчально-пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання дають підстави стверджувати, що «будь-яка графічна дія спочатку здійснюється подумки, на основі чого в учня створюється певний графічний образ, а потім він втілюється у реальних графічних побудовах» [11, 32]. Непомітна зовні розумова діяльність являє собою тісну взаємодію мислительних операцій, образного мислення і памяті. В результаті цього і «утворюється графічний образ предмета, який фіксує в уяві учня його властивості, що умовно відображені на кресленні, або ще підлягають відображенню шляхом побудови необхідних зображень» [24, 19].

У своєму дослідженні графічну діяльність ми розглядаємо як цілісний багатогранний процес, який являє собою взаємодію розумових та практичних дій, спрямованих на створення уявлень про просторові властивості предметів та їх умовне відображення на площині або відтворення цих просторових властивостей в уяві на основі існуючих умовних зображень.

Розумові дії в графічній діяльності на уроках трудового навчання є передумовою створення образів, які відображають просторові властивості і відношення предметів [4, 62]. Адже «тільки на основі створеного образу зявляється уявлення про предмет або виконується зображення його» [62, 77]. Від правильності та повноти створеного образу безпосередньо залежить сприйняття властивостей зображеного предмета та інформаційна наповненість і виразність виконаного на його основі рисунка.

Аналіз змісту образного мислення на уроках трудового навчання дає підстави вважати, що за своєю суттю процеси створення образів виступають психологічною основою графічної діяльності, повязаної з читанням та виконанням рисунків. В основі створення графічного образу лежить ряд послідовно взаємоповязаних психологічних процесів: органи відчуття (зір, дотик, слух) відчуття сприйняття уява мислительні операції, образне мислення, память образ практичні дії, спрямовані на відображення образу у вигляді конкретного зображення [75, 27]. Така послідовність утворення графічного образу заперечує позицію багатьох дослідників, що розумовий розвиток учнів на уроках трудового навчання слід зводити лише до розвитку просторових уявлень та уяви.

Чисельні дослідження змісту графічної діяльності школярів у процесі виконання рисунків свідчать про те, що вона супроводжується складними аналітико-синтетичними діями [15, 19]. Тому і розумовий розвиток школярів на уроках трудового навчання повинен відбуватись саме в такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових дій. З нашої точки зору такою діяльністю є розвязування графічних завдань відповідного змістового наповнення. Проведений нами всебічний аналіз типових графічних завдань курсу трудового навчання показав, що процес їх розвязання завжди наповнений розумовими діями, в основі яких лежать мислительні операції.

Під графічним завданням ми розуміємо «навчальну проблему, яка передбачає умовне відображення просторових властивостей предмета за допомогою розумових і практичних дій, в основі яких лежать певні знання про правила виконання та оформлення рисунків і уміння застосовувати їх на практиці» [59, 18].

Виходячи з того, що в графічному завданні зосереджується потреба в практичному застосуванні знань і на їх основі формуються відповідні уміння, головним засобом розвитку розумових операцій в учнів на уроках трудового навчання в процесі дослідження було обрано саме графічні завдання. Організаційно-методичною основою забезпечення цього є обґрунтована в дослідженні В.К.Сидоренка система графічних завдань [61-62]. Критерієм вибору цих задач виступала їх можливість для активного включення школярів в розумову діяльність. Тобто відбираються саме ті завдання, процес розвязування яких ґрунтується на мислительних операціях.

Порівняльний аналіз та співставлення типових графічних завдань з курсу трудового навчання у залежності від їх можливостей для розумового розвитку учнів дозволив нам розділити їх на дві групи, кожна з яких має свої відмінні специфічні особливості.

Виконаний у процесі проведення дослідження аналіз психологічних основ розумової діяльності школярів на уроках трудового навчання дає підстави стверджувати, що процес розвязування графічних завдань являє собою складну взаємодію:

  1. психічних та психологічних процесів, на яких ґрунтуються здійснювані учнями мислительні операції;

  2. процесів просторової уяви, що забезпечують створення уявлень про обємні форми предметів;

  3. графічних знань і умінь, необхідних для відображення обємних форм предметів на площині [76, 53].

Уміння учня розвязувати будь-яке графічне завдання ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і нормативних положень з курсу трудового навчання, навичках виконувати графічні побудови та включає активне оперування просторовим образом і певну сукупність мислительних операцій, необхідних для її розвязання [46, 37]. На основі всебічного вивчення діяльності учнів у ході розвязування графічних завдань вченими розроблено узагальнену структуру процесу розвязування будь-якого графічного завдання. Ця структура визначає місце і зміст мислительних операцій на кожному етапі розвязування графічного завдання, починаючи від аналізу його умови і закінчуючи перевіркою одержаного результату. Вона включає чотири етапи, кожний з яких має певний операційний склад умінь:

1. Аналіз умови графічного завдання (сприйняття і усвідомлення завдання, яке міститься в умові задачі; аналіз даних, наведених в умові задачі; визначення повноти даних умови завдання – достатність, недостатність, надмірність; визначення, до якого типу відноситься дана задача; створення просторових уявлень про дані, наведені в умові завдання.)

2. Визначення послідовності розвязування графічного завдання (визначення графічних дій, сукупність яких необхідна для розвязування завдання; мислене встановлення раціональної послідовності здійснення графічних дій; відновлення в памяті (відтворення) теоретичних знань, правил і нормативних положень, необхідних для розвязування задачі; мислене встановлення аналогій з раніше розвязаними завданнями; передбачення (створення образу) кінцевого результату розвязування завдання та співвіднесення його з умовою.)

3. Реалізація плану розвязування графічного завдання (уявна видозміна і перетворення початкових образів, створених на основі оперування даними умови завдання; залучення теоретичних знань, правил і нормативних положень для здійснення графічних дій відповідно до умови завдання; багаторазове взаємозворотне перекодування просторових образів у плоскі образи; практичне здійснення графічних дій у вигляді конкретних геометричних побудов контурів зображень та їх елементів; доповнення утворених зображень знаково-символічними умовними позначеннями, узгодженими з умовою завдання.)

4. Контроль і корекція одержаного результату (співвіднесення і узгодження одержаного результату з вихідними даними умови завдання; аналіз причин невідповідностей кінцевого результату умові завдання (при їх наявності); доповнення та уточнення кінцевого результату розвязування завдання.) [61, 30-31].

У розробленій структурі кожний етап розвязування графічного завдання наповнений певними розумовими діями, що базуються на здійсненні мислительних операцій.

Можливості для цілеспрямованого розумового розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання забезпечуються знаннями кожного учителя можливостей графічних завдань для цього, структури узагальненого уміння розвязувати графічні завдання і підкріплюються його готовністю до здійснення цієї діяльності.

Методист Н.П.Щетина визначив дидактичні умови, що повинні забезпечити графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання:

  1. усвідомлення вчителем необхідності здійснювати графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання;

  2. рівень підготовленості вчителя до здійснення графічного розвитку учнів на уроках трудового навчання;

  3. систематичність в організації практичної діяльності школярів на уроках трудового навчання, яка ґрунтується на чіткій системі графічних вправ і завдань;

  4. відсутність в процесі розвязування графічних завдань елементів, повязаних з непродуктивною діяльністю учнів [77, 64].

У процесі науково-методичних досліджень обґрунтовано, що результативність розумового розвитку школярів в значній мірі залежить від систематичності залучення їх до графічної діяльності. Тому важливо, щоб ця діяльність відбувалась послідовно і систематично на кожному з уроків трудового навчання.

Вченими обґрунтовано дидактичні функції уроків трудового навчання у формуванні графічних умінь учнів:

  1. забезпечення належних умов для міцного засвоєння учнями основних теоретичних положень з основ графічної діяльності і креслення;

  2. формування в учнів умінь і навичок розвязувати типові графічні вправи та завдання;

  3. активізація розумової діяльності учнів у процесі виконання графічних завдань;

  4. виключення непродуктивної графічної діяльності учнів, повязаної з переписуванням чи перекреслюванням умови графічного завдання;

  5. прищеплення охайності та культури поводження з креслярськими інструментами і техніки виконання графічних побудов;

  6. створення умов для вдосконалення початкової методики навчання кресленню та виконанню практичних побудов [59, 20].

Саме уроки трудового навчання мають забезпечити систематичне залучення учнів до графічної діяльності, передбаченими в ньому спеціально відібраними типами графічних завдань:

  1. завдання на доповнення зображень відсутніми на них елементами (відсутніми лініями на контурах зображень, відсутніми умовними зображеннями або позначеннями певних функціональних сегментів);

  2. завдання на виконання графічних побудов (визначення ознак симетричності з наступним проведенням осей симетрії у заданому контурі зображення; поділ відрізка прямої чи кола заданої величини на рівне число частин, побудова заданих елементів контурів зображень тощо);

  3. завдання на побудову графічних зображень (побудова виглядів предмета за його наочним зображенням тощо);

  4. завдання на відтворення (репродукцію) зображень (умова завдання цього типу містить частину контуру зображення, на основі якого повинно бути побудоване повне зображення предмета);

  5. завдання, які не містять орієнтовної основи для графічних дій (умова задачі передбачає повністю самостійне виконання запропонованого завдання) [70, 43-44].

Всебічний аналіз літературних джерел з психологічних умов графічної діяльності показав, що головне місце в ній дослідники відводять формуванню процесів уяви та просторового мислення.

У взаємодії людини з навколишнім середовищем сприймання простору має надзвичайно велике значення. Воно є обов'язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі. У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості оточуючих предметів [7, 21-22]. Взаємодія людини з довкіллям включає і саме тіло людини з характерною для нього системою координат. Людина, яка відчуває світ, сама є матеріальним тілом, яке займає певне місце в просторі й має певні просторові ознаки: величину, форму та виміри тіла, спрямування рухів у просторі.

Встановлено, що «в основі різноманітних форм просторового сприймання лежить функціонування комплексу аналізаторів, які взаємодіють між собою. Особливу роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія» [21, 53]. До спеціальних механізмів просторової орієнтації слід віднести нервові зв'язки між двома півкулями в аналізаторній діяльності: бінокулярний зір, бінауральний слух, бімануальний дотик тощо. Важливим чинником у відображенні просторових якостей предметів є функціональна асиметрія, яка характерна для всіх парних аналізаторів. Функціональна асиметрія полягає в тому, що одна із сторін аналізатора є в певному відношенні провідною, домінуючою.

Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів. Однак основну роль відіграє зоровий аналізатор. За висловом І.М.Сєченова, «око є вимірником простору» [9, 8]. Кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього. На близькій відстані він стає випуклішим, на далекій — плоскішим. Акомодація очей з важливим руховим механізмом зорового аналізатора допомагає сприймати відстань. За порушення акомодації знижується точність зорового сприймання відстані.

Важливе значення для сприймання відстані мають рухи очей, зокрема конвергенція їх. При переведенні очей з дальшого об'єкта на ближчий має місце їх конвергенція, і тим більша, чим ближчий об'єкт. Конвергенція очей спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою точністю.

Взаємодія зорового і кінестезичного аналізаторів забезпечує адекватне сприймання розміру, форми, рельєфу предметів і їх віддаленості від нас. І.М.Сєченов зазначав, що, сприймаючи предмети різного розміру і форми, ми обводимо їх рухами очей, немовби "щупальцями". Між рухами очей і відбитком предмета на їх сітківці встановлюється зв'язок, що дає нам змогу краще сприймати розміри і форми предметів.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлювати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [54, 21].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається [73, 17].

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі.

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина.

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [60, 46].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін.

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [78, 54].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Про значення спостережливості писав Є.І.Ігнатьєв, зазначаючи, що більшість людей, які не є «професіональними рисувальниками чи живописцями, бачать речі вкрай неточно; вони зовсім не помічають у речах багатьох подробиць, навіть таких, які впадають в око... Рисувальника не може задовольнити просте пізнавання предмета, часто достатнє в звичній діяльності. Процес реалістичного зображення потребує постійного поглиблення «бачення предмета» [64, 17].

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [17, 19].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування). Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлю-вати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [25, 39].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається.

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі [11, 102].

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина [23, 18].

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [55, 41].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін. [7, 62].

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [56, 137].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [16, 140].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування) [65, 73]. Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Незважаючи на глибоку насиченість графічних дій, інколи явно виражену, мислительними операціями, дослідженню та висвітленню їх механізмів приділялось недостатньо уваги. Тому, мабуть, саме з цієї причини і не повязувались можливості курсу трудового навчання з графічним розвитком школярів. Запобігти надалі такій ситуації повинна відповідна підготовка майбутніх вчителів початкових класів.



1.2 Науково-технічний прогрес і вдосконалення трудової політехнічної підготовки молодших школярів


Сьогодні в системі загальної середньої освіти України відбувається процес критичного переосмислення пройденого шляху, зламу ідеологічних стереотипів, пошуку нових перспективних напрямів розвитку. Магістральною лінією сучасної педагогіки стає комплексна розробка проблем формування особистості на основі демократизації навчально-виховного процесу. До найактуальніших завдань загальноосвітньої школи, що визначають стан підготовки молоді до життя в умовах переходу до ринкової економіки, слід віднести забезпечення якісно нового рівня політехнічної освіти.

Політехнічна освіта, як невід'ємний елемент загальної середньої освіти, пройшла тривалий розвиток. Значний вклад в розробку теоретичних і практичних питань політехнізму внесли П. П. Блонський, С. Є. Гайсинович, М. К. Гончаров, О. Г. Калашников, М. М. Пістрак, С. М. Шабалов [4, 5-6].

Виявленню підходів до визначення змісту політехнічної освіти присвячені роботи П. Р. Атутова [6], С Я. Батишева [9], Ю. К. Васильєва, В. І. Гусєва, Й.М. Гушулея [22], В. С. Лєдньова, В. М. Мадзігона [39], В. О. Полякова [49], М. М. Скаткіна, Д. О. Тхоржевського [65], Ю. С. Тюнникова, С. Г. Шаповаленка та багатьох інших. Місце і роль загальноосвітніх предметів в і політехнічній освіті вивчалося В. Г. Зубовим, політехнічний зміст галузей виробництва — К.А.Івановичем, А.А.Шибано-вим, екологічний аспект — І.Д.Звєрєвим, аналіз функцій робітника-індустріала — П. І. Ставським, умови поєднання навчання з продуктивною працею учнів В.М.Мадзігоном та В.В.Сєріковим. Механізми й процеси формування політехнічних знань та вмінь досліджувались психологами І. П. Колошиною, Т. В. Кудрявцевим, Е.А.Міллеряном, В.В.Чебишевою, Е.О.Ферапоновою та іншими [16, 7-8].

Незважаючи на тривалу історію політехнізму, в педагогічній теорії й практиці це поняття й досі остаточно не одержало загальноприйнятого визначення і продовжує залишатись предметом дискусій. Така ситуація призводить до одночасного існування полярних концепцій, породжує суб'єктивність в оцінюванні змісту політехнічної освіти і в решті-решт шкідливо відбивається на стані шкільного навчання.

П.Р.Атутов висловив думку про те, що в умовах розвитку машинної індустрії необхідне політехнічне виховання, яке розкриває загальні наукові принципи всіх виробничих процесів і одночасно ознайомлює дітей та юних осіб з практичним застосуванням і володінням найпростішим інструментом всіх ремесел. Слід зазначити, що поряд з терміном «політехнічне виховання» вчений рівнозначно оперував виразом «політехнічне навчання» [6, 7-9].

В сучасних умовах найчастіше використовується поняття «політехнічна освіта», де під освітою мають на увазі сукупність систематизованих теоретичних знань та практичних вмінь учнів, а також певний рівень розвитку їх пізнавальних можливостей і переконань, які набуті внаслідок здійснення цілеспрямованого педагогічного процесу (навчання) та самовиховання.

Мету політехнічної освіти вчені вбачають у підготовці майбутніх робітників до переміни праці, особливо в умовах безробіття, а також у створенні умов (в сукупності з продуктивною працею, розумовим і фізичним вихованням) для їх гармонійного розвитку [28, 143]. Після обґрунтування дії закону переміни праці при соціалізмі (підвищення кваліфікації, освоєння нової техніки, суміщення професій), це трактування було прийняте і радянською педагогікою.

Необхідність широкої політехнічної освіти учнів сьогодні підкріплюється міркуваннями про те, що вміння орієнтуватись и світі техніки стало невід'ємною складовою частиною світогляду кожної сучасної людини, її освіченості в найширшому розумінні цього слова. Саме така позиція узгоджується з метою освітньої галузі «Технологія», яка полягає у створенні умов для формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного суспільства [20, 42]. Реалізація цієї мети сприятиме формуванню в учнів технічного світогляду, їх технічної культури та кругозору.

Актуальні питання розвитку політехнічної освіти в сучасній школі висвітлено в працях нашого співвітчизника В. М. Мадзігона [39]. На думку вченого, головне завдання політехнічної освіти полягає в ознайомленні учнів з основними процесами виробництва — технологічними й організаційно-економічними. Це вимагає відповідної корекції програм з загальноосвітніх дисциплін, а також тісного поєднання навчання з продуктивною працею на основі всебічного використання сучасного ручного механізованого обладнання.

Аналіз наведених підходів до визначення місця політехнічної освіти у підготовці підростаючого покоління до життя дозволяє краще зрозуміти наші погляди на перспективи її розвитку в сучасних умовах. Під політехнічною освітою ми розуміємо теоретичне та практичне ознайомлення учнів з техніко-технологічними, організаційно-економічними основами, соціальними аспектами сучасного виробництва, що забезпечує гармонійний розвиток і профорієнтацію молоді, підготовку до виконання трудових функцій та їх можливої зміни. Досягнення означеної мети може бути забезпечене за рахунок реалізації певних завдань, які конкретизують шляхи здійснення політехнічної освіти.

До актуальних завдань політехнічної освіти належать:

  1. Формування діалектичного підходу до явищ навколишнього світу, становлення морально-етичних і естетичних ідеалів, пов'язаних з трудовою діяльністю.

  2. Засвоєння системи політехнічних знань і вмінь, необхідних для оволодіння професіями сучасного виробництва.

  3. Професійна орієнтація учнів, необхідна для свідомого вибору ними професії що відповідає їх можливостям і потребам.

  4. Розвиток розумових здібностей, здатності до перенесення використання набутих знань і вмінь у нових умовах діяльності [22 37].

Зміст цих визначень помітно відрізняється від того, який вкладався в них досі. В середині ХХ століття, як за відбором матеріалу, так і за характером, політехнічне навчання теж підпорядковувалось завданням формування робочих кадрів. Це проявлялось у наданні переваги техніко-технологічній підготовці учнів, яка здійснювалась переважно в процесі вивчення основ наук та трудового навчання, де домінувала немеханізована обробка матеріалів [3, 54]. Об'єктивною основою такого підходу було панування у більшості галузей народного господарства ручної праці, однотипність і недостатній рівень розвитку виробничих відносин, а також стан загальної середньої освіти.

Як було сказано про це С.М.Шабаловим, тепер найбільшу потребу школа, молодь і все населення країни відчуває у практичній трудовій підготовці. З її задоволення і треба починати поступове перетворення нашої школи в дійсно політехнічну школу. На сучасному етапі розвитку виробництва розмивається не тільки класовий, але і фаховий характер політехнічної освіти, вона в рівній мірі необхідна робітникам, інженерно-технічним працівникам, спеціалістам і управлінцям всіх галузей господарства.

Графічна мова створюється і розвивається суспільством, без графічної мови не було б науково-технічного прогресу еволюційного розвитку суспільства [7]. В умовах сучасного виробництва кожен працівник повинен мати добре розвинені просторову уяву та мислення. У розвитку зазначених якостей школярів важливу роль відіграє графічна грамота. Тому на уроках трудового навчання графічній підготовці учнів приділяється значна увага.

Життя сьогодні ставить підвищені вимоги до практичної підготовки працівників різних галузей народного господарства. Під практикою розуміють «предметно-чуттєву діяльність людей, яка виражається в їх дії на природну і соціальну дійсність та в перетворенні цієї дійсності. Серед різноманітних форм практики центральне місце займає виробнича діяльність, яка лежить в основі всього суспільного життям визначає розвиток суспільства і особистості» [34, 38].

У розв'язанні цього завдання велика роль належить загальноосвітній школі, яка покликана забезпечити практичну спрямованість навчання, щоб докорінно поліпшити підготовку молоді до самостійного життя і праці. «З психологічної точки зору проблема зв'язку теорії і практики в

навчанні має багато аспектів, - стверджує О.М.Пишкало. – Перш за все, це питання про закономірності застосування знань на практиці... Недостатньо знати тільки одну теорію, необхідно оволодіти правилами аналізу умов і розв'язування різноманітних практичних, у т. ч. графічних задач, самостійно поправлятись у їх розв'язуванні, що формує вміння застосовувати теоретичні звання на практиці. Разом з тим в процесі використання і самі знання стають повнішими, точними і глибокими» [54, 77].

На необхідності посилення практичної спрямованості в навчанні математики особливо наголошувалось у роботах А.С.Макаренка: “Дуже важливе вміння вчителя правильно визначити ті «вузли» знання, від міцності яких залежить розвиток мислення, розумових здібностей, уміння користуватись знаннями” [40, 139]. Тому навчання математики в початкових класах необхідно пов'язувати з першими кроками у практичній підготовці учнів до оволодіння ними такими вміннями і навичками, які є необхідними в майбутньому людині будь-якої професії.

Теорія і практика застосування принципу зв'язку трудового навчання з життям порівняно широко і глибоко розроблена для старших класів школи, дещо менше — для середньої ланки і значно слабше — для молодших класів. На необхідність формування вмінь і навичок, які повинні знайти безпосереднє застосування в різних видах практичної діяльності учнів, вказується в роботах Я.А.Короля [31], О.Я.Савченко [56], А.М. Пишкало [54] та інших. Але в методиці навчання молодших школярів, в тому числі трудового навчання, ці загальні положення ще не розроблені, не були застосовані, а тому мало впливають на практику навчання.

Перед початковою школою, як першою ланкою в загальній системі

середньої освіти, ставляться такі завдання:

  • формувати в учнів первісні уявлення про природу і суспільство;

  • використовувати навчальний матеріал і весь процес навчання для

  • збагачення свідомості, для розвитку цікавості до пізнання;

  • формувати систему практичних умінь і навичок;

  • розвивати просторові уявлення учнів;

  • підготувати учнів до успішного навчання на наступному етапі школи [38, 203].

Теорія і практика в навчанні — дві нерозривно пов'язані сторони єдиного процесу пізнання. Успішність формування в учнів системи знань, умінь і навичок, а також розуміння їх життєвості і усвідомлення їх як засобу перетворення дійсності в кінцевому результаті визначається тим, наскільки правильно і послідовно реалізується принцип зв'язку теорії ї практики у всій системі навчання. В ході навчання учень повинен не тільки засвоїти основи наукових знань, а й оволодіти способами їх застосування на практиці, набути широких умінь ефективного використання знань в практичній діяльності, в тому числі трудовій. Розв'язання цих завдань значною мірою пов'язано з правильною реалізацією принципу зв'язку навчання із життям узагалі і в трудовому навчанні зокрема.

Зараз склалось таке становище, при якому, з одного боку, визнається

необхідність посилення практичної спрямованості в навчанні молодших школярів. З другого боку (як показує практика), багато методистів і вчителів не знають, не вміють використовувати навчальний матеріал для реалізації принципу зв'язку навчання з життям. Процес формування практичних умінь і навичок у процесі трудового навчання є, в основному, випадковим, оскільки методика реалізації принципу зв'язку трудового навчання з життям недостатньо розроблена [21, 54].

Сама система знань навчальних предметів 1-4 класів дозволяє формувати первісні уявлення про світ, і все, що закладається учням цією системою навчальних предметів у початкових класах, визначає на багато років вперед успішність і рівень процесу формування особистості людини.

Молодші школярі не оволодівають законами природи, які можна безпосередньо застосовувати у процесі виробництва [59, 20]. Це завдання вирішується у старших класах загальноосвітньої школи, де вивчаються систематичні курси природничо-математичного циклу: фізика, хімія, біологія і т.д., учні засвоюють наукові основи сучасного виробництва. Отже, в розгорнутій формі принцип зв'язку навчання з життям може бути здійснений в старших класах середньої школи.

Проте з таким, яке стало традиційним, трактуванням вирішення цього питання повністю погодитись не можна. Уже на дошкільному етапі розвитку дитина безпосередньо сприймає з навколишнього середовища все те, що вона бачить, чує, відчуває, тобто пізнає реальний світ. У результаті цього вона мимовільно одержує первісні (нехай несистематичні) відомості про працю, природу, суспільство. Пізніше ці відомості систематизуються, використовуються і розвиваються у процесі засвоєння предметів початкових класів.

На сучасному етапі змінилась і роль початкової школи. У загальній системі навчання і виховання людини вона ставить своєю метою формувати в молодших школярів не тільки елементарні вміння і навички (читати, писати, розказувати, лічити та інше), але й розвивати важливі інтелектуальні вміння, забезпечувати загальний розвиток молодших школярів, їх всебічне виховання.



РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження формування графічних умінь на уроках трудового навчання в початкових класах


2.1 Методика експериментального дослідження


Слід відмітити, що відповідно до програми з трудового навчання для 1 класу [52], графічні уміння і навички формуються на різних уроках, навіть спеціально і не присвяченим ескізам та елементарним геометричним побудовам. так, при вивченні теми «Види праці і світ професій» в учнів формується поняття про працю розумову, фізичну, художню, а також про світ професій: природничі, технічні, обслуговуючі, знаково-інформаційні, художні.

Також учні дізнаються про види паперу, його властивості, вироби з паперу і т. ін.

На цьому занятті проводиться практична робота:

1.Організація робочого місця для роботи з папером.

2. Досліди і спостереження над властивостями паперу. Розривання паперу вздовж і впоперек волокон.

3. Створення аплікацій з різаного паперу.

За результатами заняття учень виявляє мовленнєві, графічні, практичні уміння. Мовленнєві: називає основні напрями трудової діяльності людини (природа, обслуговування себе й інших людей; інформаційні знаки, техніка, художні образи), види праці (розумову, фізичну, художню); види паперу. Графічні: орієнтується у зображеннях професій на малюнках підручника і посібників, наводить приклади розумової, фізичної і художньої праці. Практичні: з допомогою учителя раціонально організовує робоче місце, створює з клаптиків паперу площинне зображення за зразком, малюнком або власним задумом. У процесі інтегрованих занять поєднує мовленнєві, графічні і практичні уміння в сюжетну композицію.

Ця вимога комплексного формування умінь поширюється на всі наступні теми інтегрованих занять.

При вивченні теми «Елементарна графіка» учні вивчають елементи технічної графіки: основна лінія (контурна), штрих-пунктирна з двома точками (лінія згину), хвиляста і зигзагоподібна лінії в орнаментах.

Проводиться практична робота на вибір учнів:

1. Обведення на папері шаблонів і трафаретів для орнаментальних композицій.

2. Згинання і складання паперу (оригамі).

Проводиться інтеграція за спільною темою з г художньої праці: "Ми у хвилях і в промінні помічаєм красу ліній" або за іншою темою на вибір і учителя.

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: знає назви і призначення ліній: контурна – різання, штрихпунктирна з двома точками — лінія згину, хвиляста і ламана лінія — для орнаментів; 2) графічні: розрізняє призначення ліній згину, креслить основну лінію і штрихпунктирну з двома точками, орієнтується у напрямах проведення ліній (вниз, вгору, праворуч, ліворуч); 3) практичні: згинає і складає папір під час виготовлення виробів згідно з графічними позначеннями, створює орнаментальні композиції на папері шляхом обведення шаблонів та трафаретів.

При вивченні теми «Технологія різання паперу» учні вивчають основи різання паперу ножицями, симетричне вирізування.

Проводиться практична робота (на вибір учнів) наступного змісту:

1. Виготовлення дидактичного матеріалу, дидактичних ігор.

2. Виготовлення виробів симетричної форми.

Відбувається інтеграція за спільною темою з художньої праці: "Веселковий твір Краплинки, Сонця, Зайчика, Іскринки" або за іншою темою на вибір учителя.

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: розрізняє поняття "розрізати", "надрізати", "вирізати"; 2) графічні: розрізняє за призначенням лінії художньої і технічної графіки; 3) практичні: володіє прийомами різання паперу ножицями за прямолінійною і криволінійною розміткою, дотримується правил безпечної праці з ножицями [76, 53].

Вивчаючи тему «Елементарна графіка» у 2 класі, в учнів формується поняття про лінії креслення: розмірна, виносна, основна. Також вони вивчають вимірювання і розмічання лінійкою, кутником, роблять начерки від руки простих форм довкілля.

Проводиться практична робота (на вибір учителя):

1. Розмічання і вирізання з картону геометричних фігур.

2. Конструювання з геометричних фігур силуетних споруд і машин.

3.Виконання начерків виробів простої форми [52].

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: має уявлення про графічну грамоту, діораму, розуміє походження термінів "розмірна, виносна, основна"; 2) графічні: розрізняє у кресленнях графічні лінії (контурну, розмірну, виносну, основну), начерки художніх зображень; 3) практичні: вимірює і розмічає деталі за допомогою лінійки, кутника, конструює з геометричних фігур силуети споруд і машин, виконує від руки начерки простих форм довкілля.

Вивчаючи тему «Елементи технічної графіки», учні дізнаються про куб, конус, вивчають розміри геометричних тіл для побудови креслень їх розгорток, а також радіус, діаметр кола.

Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):

1. Креслення розгорток куба, конуса.

2. Виготовлення іграшок із паперу і картону на основі розгорток куба, конуса.

3. Колективна робота: виготовлення кубиків із зображенням літер для першокласників; ковпачків для чарівників [46].

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: знає назви об'ємних фігур куба, конуса, різницю між діаметром і радіусом кола; 2) графічні: розпізнає у зображеннях форми куба, конуса, розрізняє у кресленнях діаметр і радіус, правильно користується креслярськими інструментами: лінійкою і циркулем, виконує креслення розгорток об'ємних виробів; 3) практичні: знімає розміри з предметів кубічної форми і позначає їх на кресленнях, виготовляє вироби об’ємної форми.

Покажемо методику формування у молодших школярів графічних умінь і навичок у процесі проведення занять з трудового навчання.

На занятті використовується таблиця "Елементи графічної грамоти", зразок коробки, її ескіз, кольоровий картон, папір, клей, ножиці, лінійка, простий олівець, технологічна картка.

Вчитель проводить вступну бесіду.

Уважно прослухайте казку і скажіть, хто її головний герой.

Креслярські лінії

В одному простому Олівці жили-були Креслярські Лінії. Всі вони були різні і, ясна річ, призначення мали неоднакове. Однак Лінії цього не знали, а тому з'являлися з олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду. Гумка й каже; "Я тобі допоможу. Тільки-но з'явиться не та Лінія, я її одразу ж витру".

Почав Олівець обводити контур, та раптом з'явилася пунктирна Лінія. Гумка її одразу й витерла. Злякалися Лінії, перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватись черги. Лінія Контуру, по якій деталь вирізують, — товста. Лінія Згину — пунктирна. Розмірна Лінія — тонка. Місця нанесення клею теж мають особливе позначення — короткі штрихи. Хвиляста Лінія вказує на місце розриву. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Креслярські Лінії до порядку.

 Хто головний герой казки?

 Чому засумував Олівець?

 Хто провчив такі неорганізовані лінії?

 Щоб не траплялися такі неприємні пригоди з вашими олівцями, ми сьогодні повторимо основні креслярські лінії.

 На дошці таблиця «Елементи графічної грамоти», за якою

повторюємо різні лінії, місця нанесення клею, центр і радіус кола.

 Сьогодні ми будуватимемо ескіз коробки. Що ж означає слово "ескіз"?

Ескіз — виконаний від руки рисунок з основними розмірами предмета або деталі.

Далі відбувається ознайомлення учнів з професією кресляра.

Люди якої професії займаються кресленням ескізів? (Креслярі)

На папері я, мов тіні,

Креслю різні види ліній:

Основну, тонку, суцільну,

Осьову і штрихову.

Через них я виріб цілий

Бачу, ніби наяву.

Це справді так. Перш ніж виготовити будь-який виріб, конструювати машини чи будувати будинки, їх зображують на кресленнях, ескізах, схемах. На одних кресленнях показують конструкцію в цілому, на інших — складові частини виробів чи споруд.

Ескізи, технічні рисунки, креслення деталей і машин виконують креслярі. Робота кресляра вимагає великої точності у виконанні креслень, акуратності, уважності.

 На уроці ви попрацюєте креслярами.

Далі проводиться розгляд зразка виробу (рис.).

Ось таку коробочку ми будемо виготовляти на уроці. Щоб її виготовити, потрібно спочатку виконати ескіз.

Далі учні ознайомлюються із технологією виготовлення виробу. (Розглядають технологічну картку та ескіз коробки).

 Картон якого розміру слід взяти?

 Які лінії використовує кресляр?

 Виконайте такий самий ескіз — це буде нижня частина, а другий —

кришка коробки.


Рис. Технологічна картка


Вивчаючи елементи графічної грамоти, в учнів формується поняття про ескіз та основи розмітки за ескізом на тонкому картоні розгортки коробочки. Метою заняття є сформувати в учнів поняття про ескіз, повторити основні лінії на ескізах, кресленнях: контурна, розмірна, лінія згину та їх призначення, центр і радіус кола, позначати місця нанесення клею, ознайомити з професією кресляра, зробити за ескізом розмітку коробочки і виготовити її.


2.2 Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження


На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік сучасної педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне формування графічних умінь. Вчителі не завжди дотримаються методики і вимог програми розвитку графічної діяльності учнів. Тому в основу експериментального дослідження ми поклали положення про необхідність формування графічних умінь і навичок на уроках трудового навчання.

Складність оцінки рівня розвитку графічних умінь та операцій полягає в тому, що кожна з них не знаходить самостійного прояву в розумовій діяльності. Усі вони беруть участь у мислительних процесах комплексно, у тісний взаємодії, доповнюючи та продовжуючи одна одну. Тому, проводячи дослідження, ми дійшли висновку, що доцільно оцінювати не кожну конкретну графічну операцію, а їх прояв у взаємодії в процесі навчально-пізнавальної діяльності. Це означає, що показниками розвитку графічних операцій слід обрати результативність навчально-пізнавальної діяльності, повязаної з їх застосуванням на уроках трудового навчання.

З метою перевірки стану графічного розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання нами здійснено педагогічну діагностику процесу сформованості у молодших учнів графічних умінь та операцій; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування в учнів графічних умінь, а також перевірено ефективність цієї методики у процесі формуючого експерименту.

У перебігу констатуючого етапу експерименту вивчався рівень розвитку графічних умінь учнів. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:

1. Когнітивний критерій показує обізнаність молодшого школяра у галузі графічної діяльності – тобто учень знає основні типи ліній, креслярські інструменти, правила створення ескізу і т. ін.

2. Діяльнісний критерій відображає якість власної графічної діяльності учня, тобто його уміння виконувати ескізи та користуватися готовими елементарними кресленнями для виготовлення виробів.

Дослідження здійснювалося у два взаємопов’язані етапи:

На першому етапі (2006-2007 рр.) – проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.

На другому етапі (2007-2008 рр.) – проведено констатуючий експеримент: розроблено критерії та проведено педагогічну діагностику розвитку графічних умінь учнів; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови розвитку графічних умінь учнів початкових класів. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту.

Опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику трудового навчання молодших школярів.

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні розвитку графічних умінь учнів: низький середній і високий.

Низький рівень відображає слабку обізнаність школярів у сфері графічних уявлень і понять та недостатню сформованість графічних навичок. Учень неспроможний навіть виконати елементарне креслення чи зрозуміти його навіть з допомогою вчителя.

Середній рівень характеризується середнім рівнем розвитку графічних знань та умінь учнів, тобто учень з допомогою вчителя може прочитати нескладне креслення чи виконати його.

Високий рівень розвитку графічних знань та умінь учнів характеризується відносною самостійністю у читанні та виконанні елементарних креслень, використанні їх для створення певної композиції чи виробу.

Порівняння даних констатуючого етапу експерименту в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку графічних знань та умінь учнів. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до графічного розвитку.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що понад чверть учнів, які брали участь в експерименті, має низький рівень розвитку графічних знань та умінь. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів – майже половина. Високого рівня досягає третина досліджуваних молодших школярів.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня обізнаності у світі творчих професій, можна стверджувати про малу ефективність традиційних педагогічних умов трудового навчання і виховання молодших школярів. Щоб підвищити її, необхідно удосконалити традиційну методику розвитку графічних знань та умінь учнів.

У процесі формування обізнаності школярів у світі творчих професій ми пробуджували інтерес до творчої праці. Так, на першому занятті другого класу учні коротко пригадували найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року та найцікавіші професії.

Користуючись постійно діючою в класі виставкою робіт, другокласники знаходили і називали вироби, які їм було виготовляти найцікавіше. Це дозволяло, з одного боку, пригадати найцікавіші професії, види робіт, з другого, — в учнів формувалося емоційно-позитивне ставлення до процесу і результатів майбутньої праці.

Ознайомлення з різними видами творчої праці — художньої, технічної, наукової — учні здійснювали у процесі виготовлення різних предметів. Це були макети дитячих книжок, іграшок, сувенірів тощо. Одночасно відбувалося ознайомлення молодших школярів з різними типами професій.

Моделювання змісту уроків ми здійснювали на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів. Покажемо методику ознайомлення молодших школярів з ескізом на занятті за темою: «Об'ємні вироби з паперу і картону. Виготовлення іграшок конічної форми». До уроку ставиться мета – закріплювати вміння виконувати розмітку за ескізом, вчити учнів з'єднувати частини об'ємного виробу конічної форми, повторити правила безпечної роботи з циркулем.

Використовується таке обладнання: зразок виробу, тонкий картон, кольоровий папір, ножиці, циркуль, клей, технологічна картка.

Вчитель повідомляє, що сьогодні на уроці ми виготовимо іграшки-персонажі і розіграємо цю казку. Далі відбувається розгляд учнями зразка і технології виготовлення виробу.