Підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку засобами ігрової спрямованості (113446)

Посмотреть архив целиком












Дипломна робота на тему:


«Підвищення рівня фізичної підготовленості дітей молодшого ШКІЛЬНОГО віку засобами ігрової спрямованості»


Зміст


Вступ

Розділ І. Теоретичні основи вдосконалення системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку

1.1 Основи організації фізичної підготовки

1.2 Комплексне планування вдосконалення фізичних здібностей

1.3 Засоби та методи удосконалення фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку

1.4 Спортивно-ігрова форма організації занять з фізичної підготовки

1.5 Контроль ефективності організація занять з фізичної підготовки та оцінка її основних показників

Розділ ІІ. Методи та організація досліджень

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

Розділ ІІІ. Організаційно-методичні засади формування експериментальної програми та її ефективність

3.1 Організація і комплексне планування педагогічних дій у процесі фізичної підготовки дітей 6 – 7-річного віку

3.2 Планування засобів ігрової спрямованості фізичної підготовки та їх зміст

3.3 Контроль та оцінка ефективності організації процесу фізичної підготовки

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


Вступ


Актуальність. У системі фізичного виховання дітей шкільного віку особливе місце посідає фізична підготовка. Значну увагу в дослідженнях різних авторів приділено змісту і структурі фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку, її спрямованості та організації (О.Д.Дубогай, 1991; В.М.Качашкин, 1978; О.С.Куц, 2001; Г.В.Петровська, 1989 та інші).

Багато авторів стверджує, що у фізичній підготовці дітей на сучасному етапі не враховуються нові наукові положення, а розроблена і рекомендована для впровадження в практику система оцінки розвитку фізичних здібностей не сприяє їх корекції та реалізації виховних і оздоровчих завдань у процесі занять фізичною культурою.

Проте питання, пов’язані з комплексним вихованням фізичних здібностей, які є основою підвищення рівня фізичного та психологічного здоров’я дітей молодшого шкільного віку, не знайшли свого наукового обґрунтування, що значною мірою гальмує підвищення ефективності фізичного виховання молодших школярів.

Отже, актуальність дослідження зумовлена, з одного боку, потребою спрямувати фізичне виховання молоді на досягнення оздоровчих цілей, а з іншого – недосконалістю методики комплексного розвитку фізичних здібностей, який є передумовою міцного здоров’я дітей молодшого шкільного віку.

Зважаючи на викладене ми поставили за мету – розробити програму підвищення рівня фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку спортивно-ігровими засобами

Завдання дослідження:

  1. З’ясувати стан дослідження проблеми ігрового спрямування фізичної підготовки дітей молодшого шкільно віку в педагогічній теорії та практиці фізичного виховання.

  2. Розробити програму комплексної ігрової організації фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку.

  3. Експериментально перевірити ефективність програми комплексної ігрової організації фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку.

Методи дослідження. У проведених дослідженнях були використані такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних передової педагогічної практики; педагогічний експеримент; педагогічне тестування та педагогічне спостереження; методи математичної статистики.


Розділ І. Теоретичні основи вдосконалення системи фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку


1.1 Основи організації фізичної підготовки


Становлення України як незалежної держави проходить у складних умовах, викликаних тяжкою екологічною ситуацією в ряді регіонів, економічною кризою в галузі виробництва, які призвели до погіршення фізичного, психічного та матеріального стану переважної більшості громадян нашої країни. Особливу стурбованість викликають захворювання серед підростаючого покоління, які спостерігають на фоні зниження рівня фізичного розвитку та фізичної підготовленості дітей шкільного віку.

Дослідники зазначають [50,64], що ситуація, яка склалася в Україні за останні десять років стосовно здоров’я та фізичної підготовленості школярів, у першу чергу пов’язана з кризою в національній системі фізичного виховання.

Навчальний процес із фізичного виховання школярів у загальноосвітніх школах будується на основі програми з фізичної культури, у якій відображаються вимоги сучасного суспільства, соціальні та економічні можливості сфери освіти.

Комплексна програма з фізичної культури містить методичні рекомендації щодо формування вмінь та навичок виконання основних рухливих дій, розвитку фізичних можливостей, а також нормативний матеріал для оцінки підготовленості школярів.

У 1-му класі для дітей 6 років раз на місяць необхідно проводити фізкультурне свято, а також дні здоров’я.

Дітям, які навчаються в 1-му класі на базі дитячого садка, заняття з фізичної підготовки необхідно проводити не менше 3-х разів на тиждень по 30 – 40 хвилин кожне.

Навантаження протягом року має бути таким: теоретичні заняття – 12 годин, розвиток фізичних здібностей – 81; змагальна діяльність – 12; контрольні заняття – 12, навчання рухам – 27 годин.

Загальна кількість занять становить 144 години, але протягом року навантаження може зрости до 180.

У програмі початкової школи передбачається участь молодших школярів у щомісячних фізкультурно-масових та спортивних заходах.

Урок фізичної культури – основна форма фізичного виховання в школі, яка проводиться 2 – 3 рази за тиждень з метою зміцнення здоров’я, розвитку фізичних можливостей та формування особистості школяра в цілому.

На думку О.О.Панфілова [66], існуюча система фізичного виховання в школах не вирішує головних своїх завдань – виховних, оздоровчих, навчальних.

Т.Ю. Круцевич [50] зазначає, що зміст програмового забезпечення повинен враховувати біологічні та педагогічні закономірності управління фізичним станом організму людини в процесі фізичного виховання. Ігнорування цих закономірностей перешкоджає реалізації педагогічних завдань, і, відповідно, досягненню мети фізичного виховання: підвищенню рівня фізичного стану, зміцненню здоров’я, зниженню захворюваності.

Серед причин неефективного функціонування системи фізичного виховання в навчальних закладах дослідники [64] виділяють:

  • порушення функціонального взаємозв’язку між соціальною та педагогічною підсистемами;

  • застарілу концепцію системи фізичного виховання в школі, яка потребує нового визначення мети, завдань і принципів фізичного виховання;

  • авторитарний підхід при складанні програмно-нормативного забезпечення;

  • консерватизм системи педагогічного контролю;

  • застарілі підходи при забезпеченні навчально-виховного процесу з орієнтиром на “середньостатистичну норму”, які повинні обумовити необхідність подальшого вирішення цієї проблеми.

Експериментальні дослідження О.М.Бєльського стверджують, що однією з основних умов підвищення рівня фізичної підготовленості учнів є відповідність фізичних навантажень функціональним можливостям організму. Дію цих навантажень автор пропонує оцінити візуально за показниками стомлення, а також на основі даних працездатності, за показниками ЧСС.

Як бачимо з аналізу досліджень, найбільшу увагу приділено проблемі нормування фізичного навантаження та вдосконалення форм організації занять фізичними вправами. Яка крім іншого повинна забезпечити позитивні емоції, радісний настрій дітей.

Слід зазначити, що в більшості країн світу особлива увага приділяється фізичному вихованню у початковій школі [2, 27]. У деяких країнах з причин економічного характеру предмет “фізичне виховання” є обов’язковим тільки формально. Відмінною рисою програми фізичного виховання у більшості країнах є великий ступінь варіативності. Викладачі кожної школи вносять у цю програму необхідні доповнення, які відповідають рівню фізичної підготовленості учнів та матеріально-технічному забезпеченню. У них відсутня деталізація, уроки носять не навчальний, а тренувальний характер з використанням ігор, естафет, змагань згідно з цими програмами, найбільш важливими вимогами до уроку є:

  • забезпечення диференційованого підходу до школярів;

  • досягнення високої моторної щільності, динамічності, емоційності та інструктивної спрямованості навчальних занять;

  • формування в школярів навиків та вмінь для самостійних занять фізичними вправами.

Удосконалення фізичної підготовки дітей молодшого шкільного віку може бути ефективним, якщо цей процес розглядається як система [19,52, 86] з багатьма взаємопов’язаними компонентами – засобами, методами й формами педагогічної дії, основною метою якої є виховання фізичних здібностей.

Вікова педагогіка збагатилась науковим фактом, який дозволяє розробити періодизацію вікового виховання здібностей дітей та підлітків. Теоретична концепція сенситивних періодів в розвитку отримала об’єктивне підтвердження в дослідженні фізичних здібностей дітей шкільного віку.

Другим, не менш важливим, методичним фактором системи фізичної підготовки є нормування фізичних навантажень під час виховання конкретної фізичної здібності, а також перерв для відпочинку при виконанні фізичних вправ.

Відомо [3, 20, 54], що як за обсягом, так і за інтенсивністю фізичних навантажень по-різному діють на організм людини, що залежить від її індивідуальних особливостей.


Случайные файлы

Файл
159677.rtf
14472.rtf
Trudovoe.doc
11496.rtf
26703-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.