Морально-етичне виховання школярів (на прикладі педагогічної спадщини та діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ століття) (112964)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України


Педагогічний коледж

Львівського національного університету імені Івана Франка







Випускна робота з педагогіки

Морально-етичне виховання школярів

(на прикладі педагогічної спадщини та діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ століття)




Виконала

студентка V курсу,

гр. ММ 41

Вантух О.І.


Науковий керівник

викладач

Мачинська Н.І.





Львів – 2008


ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Історичні умови становлення і розвитку морального-етичного виховання в Західній Україні. Вплив духовенства на розвиток музичного відродження

1. Шкільні закони другої половини ХІХ століття і релігійно - моральне виховання

Розділ 2. Внесок західноукраїнських композиторів у морально-етичне виховання

2.1 Розвиток засад релігійно-морального виховання в діяльності західноукраїнських композиторів

2.2 Аналіз музично - педагогічної спадщини з моральн-етичного виховання

Висновки

Список використаних джерел


ВСТУП


Актуальність та ступінь наукової розробки теми. Духовна культура українців є не лише невичерпною криницею етнографічних, історичних, культурологічних знань про життя українського народу протягом століть, але і могутнім засобом виховання молоді.

Дума і пісня, музика і приказки, гумор і писанка, байки і танок, святкування і молитви, старовинні обряди і мудрі звичаї – це неповторний образ України, буття, це те, що супроводжує людину у перебігу її свідомої життєдіяльності. Заповідані предками її скарби підтримували український народ у найважчі хвилини скрути, найгірші часи історії. Через мул забуття, через пекельні піски заборон пробивались крізь століття до нас рятівні кришталеві джерела, вивчення яких сьогодні має вагоме значення для розвитку національної свідомості, світогляду молоді України.

Одним з важливих пластів українознавства як цілісної наукової системи є поєднання таких форм суспільної свідомості: “релігії” – сфери “душі”, феномену, органічно пов’язаного з містичним сприйняттям і поясненням світу; філософії – царства логіки, інтелекту; мистецтва – царини буття людей, у якій панує творчість…” [53, 238].

Таке виділення небезпідставне, оскільки український народ традиційно є глибоко віруючим. Коріння української релігії, як і філософії чи мистецтва, сягають сивої давнини, починаючи з Трипільської культури. Релігія – явище історичне, яке потребує науково-теоретичного та практичного дослідження, бо саме “релігійні знання складають методологічну основу вивчення релігійних явищ у їхнім зв’язку з соціальною практикою” [49, 5]. Релігія є основоположницею етики і етичного ставлення вірних одне до одного. Тому з цього моменту розглядатимемо релігію як одночасно тотожне явище етиці.

Пріоритетне завдання релігії полягає у тому, щоб навчитись пізнавати духовно-моральні цінності релігійної та не релігійної людини, формувати –морально-етичний світогляд людей. Виходячи з того, що понад 80 відсотків сучасного населення світу – віруючі, а кожна освічена та культурна людина цінує передусім знання існуючих релігій, традицій та звичаїв кожної нації зокрема, тим паче рідної, то природно морально-етичне виховання слугує засобом формування духовності в підростаючого покоління.

Говорячи про музичне мистецтво, необхідно відзначити, що воно є виховним засобом для формування знань про релігійні, етичні традиції рідного народу. Колядки, релігійні мотиви, гаївки і т.д. є своєрідним конденсатом духовної культури народу від найдавніших часів до тепер. Зберігаючи і збагачуючи кращі народні традиції, релігійні мотиви якнайбільше сприяють формуванню особистісних якостей людини. Процес засвоєння релігійних пісень і виконання відкриває можливість застосування у педагогічній роботі не прямих, а опосередкованих виховних впливів, “осягнення світу” через сприйняття мистецьких творів, які не тільки об’єктивно, а і суб’єктивно виступають засобом пізнання життя.

Професор Прикарпатського університету Р.П.Скульський у своїй концепції української школи вказує, що наш край багатий “самобутнім народним мистецтвом і фольклором”, тут “збереглися прогресивні народні та релігійно-обрядові традиції, що можуть бути успішно використані у вихованні дітей та молоді”.

Багате джерело релігійно-морального виховання на сьогоднішній день становить педагогічна спадщина західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ століття. Їх діяльність стала предметом багатьох наукових праць. В Австро-Угорський період, зокрема у другій половини ХІХ століття, ця проблема розроблялася такими композиторами і музичними діячами: А.Вахнянином [9], [10], [13]; М.Вербицьким [16]; С.Воробкевичем [26]; М.Копком [55]; Й.Левицьким [59]; В.Матюком [72], [73], [74], [75], [77]; І.Сінкевичем [99].

Питання, пов’язані з діяльністю і творчим доробком композиторів знайшли помітне місце і в науково-публіцистичних працях західноукраїнських митців першої половини ХХ століття (до 1939 року).

Інтерес становлять статті, дослідження, написані І.Біликовським [5], [6]; А.Вахнянином [8], [12]; В.Витвицьким [17], [18]; М.Волошином [22], [23]; О.Залеським [39], [40]; Р.Зарицьким [41]; Ф.Колессою [50], [51], [52]; Б.Кудриком [56]; І.Левицьким [58]; З.Лиськом [60], [61]; С.Людкевичем [62], [63], [64], [65], [66], [67], [68], [97]; В.Садовським (Домет) [32]; К.Студинським [104] та іншими, в яких розкриті частково і окремі питання релігійно-морального виховання у діяльності композиторів. У зв’язку з цим роботи згаданих авторів містять цінний фактичний матеріал і служать вагомим джерелом нашої випускної роботи.

В українській науці радянського періоду проблема музичної діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ століття знайшла своє відображення у працях М.Білинської [7]; І.Гриневецького [29]; М.Загайкевич [36], [37]; С.Павлишин [93], в наукових статтях Й.Волинського [21]; Р.Горака [28]; Л.Мазепи [69], [70]; С.Процика [94], [95]; Л.Ханик [113], в дисертаційних роботах М.Білинської [4]; Й.Волинського [24]; Л.Мазепи [71]; С.Павлишин [92]; Т.Старух [102]; Л.Ханик [114]; Є.Штейнберг [117], у підручниках з історії української музики [45], [46, [47], [48], [81] та іншій музикознавчій літературі. Однак вона писалася в той час‚ коли їх автори не могли об’єктивно і всебічно представити результати своїх досліджень. Треба мати на увазі ще й те, що здебільшого це були мистецтвознавці. Тому не дивно, що предметом їх аналізу ставали окремі аспекти музичної творчості композиторів, а щодо питань релігійно-морального виховання, то вони в цих працях практично не розкриті.

Дещо збагатилося вивчення проблеми за останні роки. В ряді праць, статтях, біо-бібліографічних словниках і енциклопедичних довідниках з питань розвитку музичного мистецтва в Західній Україні знайшла своє відображення і релігійна тема у творчості композиторів. Уваги заслуговують публікації, написані І.Бермес [3]; С.Івасейко [42], [43]; П.Медведиком [79]; Я.Михальчишином [80]; С.Проциком [96]; Р.Сов’яком [101]; Л.Філоненком [105]; І.Фрайтом [106], [107], [108], [109], [110]; М.Черепанином[116]; Ю.Ясиновським[120]. Проте наявні публікації повністю не розкривають всі аспекти діяльності композиторів. Зокрема, відсутнє комплексне дослідження проблем морально-етичного виховання у діяльності та спадщині західноукраїнських митців.

Таким чином, актуальність дослідження зумовлена недостатнім вивченням проблеми. Все це і зумовило вибір теми випускної роботи “Релігійно-моральне виховання школярів у педагогічній спадщині та діяльності західноукраїнських композиторів другої половини ХІХ століття”.

Об’єкт дослідження – педагогічна діяльність і спадщина композиторів.

Предмет – підручники і збірники з релігійно-морального виховання.

Мета – виявити і оцінити з сучасних позицій внесок західноукраїнських композиторів у релігійно-моральне виховання школярів.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

  • здійснити аналіз впливу духовенства на початок музичного відродження;

  • проаналізувати шкільні закони другої половини ХІХ століття та визначити яке місце займала в них релігія і музика;

  • виявити вплив композиторів на розвиток релігійно-морального виховання;

  • проаналізувати релігійну спадщину композиторів.

Основними джерелами для написання випускної роботи стали опубліковані та не опубліковані науково-педагогічні та літературно-публіцистичні праці, статті про діяльність композиторів; підручники і збірники з релігійно-морального виховання.

Хронологічні межі дослідження охоплюють другу половину ХІХ століття – період, позначений якісно новими музично-освітніми змінами в Західній Україні.

Наукова новизна випускної роботи полягає в тому, що на основі численних джерел:

  • вперше комплексно досліджено діяльність композиторів у царині релігійно-морального виховання ;

  • визначено внесок композиторів у розвиток української музично-педагогічної науки;

  • у науковий обіг введено ряд музичних творів для дітей, створених композиторами , які раніше не публікувалися.


РОЗДІЛ І. ІСТОРИЧНІ УМОВИ СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНО-МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ


1.1 Вплив духовенства на розвиток музичного відродження


Великий вплив на розвиток музичного відродження в Західній Україні мало духовенство. Саме на їх долю випало вести важку боротьбу за національне відродження, в якій музика і спів були могутньою зброєю національно-визвольної боротьби. А поштовхом до початку музичного відродження в західних областях України стало відкриття наприкінці ХVІІІ століття у Відні, при церкві св.Варвари, духовної семiнарії, в якій навчались українці. Саме тут І.Снігурський, будучи парохом при церкві, відкрив для себе красу і велич української музики, яку виконував хор співакiв із Східної України. "На галичан їхній спів справляв не тільки велике враження, але й давав можливість познайомитися з українською музичною культурою, яку вони потім перенесли в Галичину"[60, 13]. Власне із І.Снігурським, а також іншими прогресивними церковними діячами, передусім, І.Могильницьким, Й.Левицьким, М.Вербицьким, І.Лаврівським пов’язані досягнуті успіхи в справі становлення і розвитку української музичної культури в регіоні. Якщо наприкінці XVIII сторіччя‚ за часів єпископа М.Скородинського, осередком музичного життя був Львів, зокрема святоюрська капела під керуванням Панківського , то на початку ХІХ сторіччя, після смерті єпископа у 1805 році, той центр переноситься до Перемишля, який водночас стає і важливим осередком розвитку освіти та культури в західноукраїнському регіоні.


Случайные файлы

Файл
64541.rtf
5.DOC
45935.rtf
57626.rtf
1556.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.