Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації (103211)

Посмотреть архив целиком

Реферат


Дипломна робота на тему: "Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації".

Метою роботи було: на основі вивчення діяльності підприємства запропонувати шляхи по виходу з кризи.

Дипломна робота написана на 100 сторінках, має 12 таблиць, 12 рисунків, 2 додатки та 40 джерел літератури.



ЗМІСТ


Вступ

Розділ 1. Характеристика виноробної галузі у сучасних умовах

1.1 Історія виникнення виноробної галузі

1.2. Сучасний стан виноробної промисловості та перспективи її розвитку на Україні та в інших країнах світу

1.3. Використання технологій для виробництва безалкогольних напоїв у виноробній галузі

1.4. Антикризовий менеджмент для підприємств в умовах ринку

1.5. Заходи по покращенню та підвищенню рівня виробництва

Розділ 2. Управлінське обстеження Херсонського виноробного заводу

2.1 Історія створення підприємства

2.2. Аналіз факторів зовнішнього середовища підприємства

2.3. Фактори внутрішнього середовища винзаводу

Розділ 3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства Херсонський винзавод.

3.1 Аналіз ліквідності

3.2 Аналіз довгострокової платоспроможності.

3.3 Аналіз коефіцієнтів рентабельності

Розділ 4. Управління Херсонським винзаводом у кризовій ситуації

4.1 Оптимізація структури управління.

4.2 Оренда - як додаткове джерело прибутку

Висновок

Література

Додаток


Вступ


В умовах переходу України на шлях ринкової економіки особливо важливою стає проблема не просто виживання, а успішного функціонування підприємств на гостроконкурентних ринках.

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність та самостійність управлінських рішень по забезпеченню ефективної їх роботи. Результати виробничої, комерційної, фінансової та інших видів господарської діяльності залежать від різноманітних факторів, які знаходяться у різній ступені між собою та кінцевими показниками.

їх дія та взаємодія різні по своїй силі, характеру та часу. Причини або умови, що сприяють виникненню факторів, також різноманітні. Не розкриваючи та не оцінюючи направлення, активність та період їх дії, не можливо забезпечити ефективність управління. Якісно виконати цю тяжку роботу можна тільки за допомогою вивчення стану підприємства, тому тема даної дипломної роботи: "Управління Херсонським виноробним заводом у кризовій ситуації" є досить актуальною.

Метою роботи було: на основі вивчення діяльності підприємства запропонувати шляхи по виходу з кризи.

Проблемами виноградарства та виноробства займається багато спеціалістів, зокрема, Слюсар В. Д., Бахтін Ю. Г., Великий Ю. В., Гаркуша О. М., Матчина І. Г., Алієва А. Н. та багато інших, бо виноробна промисловість має важливе значення на сьогоднішній день, тоді як покращення показників ефективності виноградарства та виноробства у перспективі.


Розділ 1 Характеристика виноробної галузі у сучасних умовах


1.1 Історія виникнення виноробної галузі


Розвиток виноробної промисловості на півдні України має давню історію. Теперішній стан галузі, її перспективи, традиції, вживання вина, розташування і зовнішньоекономічні зв'язки основних виноробних районів неможливо розглядати не звертаючись до історії галузі, де можемо знайти корені наших сучасних проблем.

Найсуттєвішим зараз є якість вітчизняних вин. Аналіз якості вин, які виготовляли у дореволюційний період, дозволяє виявити потенціальні можливості галузі на півдні України. У цей період виноградарство і виноробство розвивалося у Таврійській і Херсонській губерніях.

Лівий беріг Дністра, що прилягає до Бессарабії, був колискою виноградарства Херсонської губернії. Між Дніпром та Дністром ще до 1790р. росли чималі виноградники, які належали запорожцям. З приєднанням Придністров'я до Росії у середині XVIII ст. виноградники загинули, тому що з переселенням осілих татар нагайці випалили цю територію. Відновлення виноградників і заселення краю стало можливим у 1788р., коли тут оселилися чорноморські козаки. Приблизно з цього часу почало зароджуватися виноградарство Одеського регіону, перший виноградник якого закладено у 1798р. у селі Хаджибей. У цьому ж році надійшло розпорядження про відведення земель по Бугу і Дністру (від Хортиці до лиманів) для розведення виноградників. У Херсонській губернії в той час не було сортименту, що підходив би для місцевих умов і одержання доброякісного, а тим більше типового вина.

Сортимент тільки починав складатися і особливо видатних результатів не було. Деяке пожвавлення почалося з часу заснування поблизу Одеси (на Сухому лимані) виробничої станції російських виноградників і виноробів і зразкового господарства при ній (уже тоді усвідомлювали широкі можливості для розвитку виноградарства і виноробства у цьому районі). Особливо перспективними сортами вважалися Каберне, Піно, Савіньон, Сепераві. Велику увагу приділяли тут червоним сортам.

У Таврійській губернії зразу ж після приєднання Криму до Російської імперії князем Потьомкіним були закуплені добрі лози винограду і відправлені запрошення на приїзд виноградарів для налагодження виробництва.

У 1804р. у Судацькій долині відкрито кримське училище виноробства. У 1805р. виник приватний виноградний розсадник Рув'є на південному березі де висаджено італійські та іспанські сорти винограду при селі Ласпі.

У 1812р. завдяки зусиллям тогочасного намісника Новоросійського краю Дюка де Рішельє засновано розсадник на ділянці від села Микити і Магарача до самого моря, засновником і директором якого став відомий ботанік Христіан Стевен.

Призначення князя Воронцова новоросійським генералом-губернатором дало величезний поштовх розвитку виноградарства і виноробства на південному березі Криму, який виписував з Криму лози і роздавав їх безкоштовно. Зразу за Воронцовим почали розводити виноградники багато вельможних родів: імператриця Єлізавета Олексіївна - в Ореандрі, Голіцини - у Хореізі, а пізніше і у Новому Світі, Наришкіни - у Форосі, Сілиїзі і Місхорі, Потьомкін - в Артеку та інші. А у 1828р. була здійснена дарова роздача казенних земель приватним особам для розведення виноградників і фруктових садів. У той же час було засновано Магарацьке училище.

На початку 60-х років XIX ст. повсюдно спостерігалося прагнення до розширення площ виноградників, а з 80-х років XIX ст. виноградарство поширилося за межі Криму в північні степові повіти Таврійської губернії. Особливо великі площі під виноградниками були у Дніпровському і Мелітопольському повітах. У Херсонській губернії уряд новим поселенцям пропонував розведення громадських виноградників і з 1803р. почав роздавати лози колоністам для посадки.

Стан справ у галузі після революції помітно погіршився: прийшли у занепад зразкові господарства. У "Віснику виноробства" за 1929р. писалося: "Наше маленьке населення не робило зусиль (по зразку інших країн), щоб знайти вихід у сторону якісного напрямку, а пішло у сторону найменшого опору - стихійного засадження площі лозами різних сортів (переважно гібридами - прямими виробниками), гадаючи більш про швидкий прибуток. Наші насадження при умовах поганого догляду не мають правильно обраних сортів відповідної форми і обрізування, тому і відрізняються поганими врожаями у якісному і кількісному відношенні".

Отже, можна зробити висновок, що хоча і була велика кількість дрібних виробників винограду і вина, але висока якість останнього, передова організація виноградарства і виноробства (те, що склало славу південноукраїнських вин у XIX ст. і підвищувало рівень виробництва України, борючись з відсталою культурою вживання) були у великих приватних господарствах, колишніх удільних маєтках, котрим майже цілком зобов'язані вітчизняне виноградарство і виноробство своїм прогресом. Цим же зразковим виноградним господарством повинна бути приписана заслуга у виробітку в нас типів вин високого якісного складу. Тобто приватний капітал, висококваліфіковані фахівці і сприятлива державна політика необхідна для розвитку високоякісного виноградарства і виноробства, і наш історичний досвід ще не раз переконують у цьому. І зараз, у принципі, є майже усі передумови для якісного виноробства: великі господарства (що в наших умовах полегшує контроль якості вироблюваних вин), достатньо значні площі виноградників з правильним підбором сортів і районів вирощування, сприятливі природні умови. Але до цього ще необхідно сприятлива державна економічна політика (як у розвинутих виноробних країнах ЄС і СІЛА), компетентний підхід до справ і, явно, приплив приватного капіталу в галузь, і, звичайно, повна економічна самостійність господарств, чого ми досягли тільки шляхом приватизації.

1.2 Сучасний стан виноробної промисловості та перспективи її

розвитку на Україні та в інших країнах світу


Случайные файлы

Файл
63897.rtf
158804.rtf
1315.rtf
19485.rtf
79975.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.