Товариство "Просвіта" (71151)

Посмотреть архив целиком













Просвіти

Дипломна робота



ЗМІСТ


Розділ 1. Виникнення Товариства "Просвіта" як української просвітницької організації

Розділ 2. Діяльність Товариства "Просвіта"

2.1 В період з 1868 по 1914

2.2 В період першої світової війни, визвольних змагань українського народу та їх поразки

2.3 В період з 1929 по 1939

Розділ 3. Характеристика Видань Львівського Товариства "Просвіта"

Список використаних джерел

Додаток



РОЗДІЛ 1. ВИНИКНЕННЯ ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА" ЯК УКРАЇНСЬКОЇ ПРОСВІТНИЦЬКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ


"Весна народів" 1848 р. не лише призвела до скасування панщини і створення зародків конституційного ладу в Австрійській імперії, але і сприяла розбудженню національної свідомості українського люду Галичини, Буковини, Закарпаття. "Головна Руська Рада" та "Собор руських учених" стали першими форумами української громадськості, які поставили питання про державну самостійність українського народу, злу-ку єдинокровних братів від "Сяну до Дону" та розвиток національної культури і освіти.

В ті часи розпочалась побудова у Львові Народного Дому, який відкрито в 1857 році, утворювались культурні осередки в Відні, Перемишлі, Коломиї, Станіславові, Чернівцях, інших містах і містечках.

На жаль, більшість діячів українського відродження 40-50-х років XIX століття не витримували спротиву австрійського поліційно-бюрократичного апарату та польської шляхти і піддались слов'янофільським впливам православної великодержавної Росії, розраховуючи на підтримку царського уряду. Живу народну мову у виданнях "Ставропігійського інституту", "Галицько-Руської Матиці" замінили на штучне "язичіє", пояснюючи це необхідністю боронитись від нав'язуваного тодішнім намісником Галичини Агенором Глуховським латинського абецадла та інших колонізаційних впливів.

Лише декілька випробуваних патріотів з 1848 р. Іван Гушалевич, Богдан Дідицький, Йосип Заячківський, Степан Качала — не піддавались московському очаруванню і намагались займатись народною освітою доступною для простого люду мовою. На щастя, їх підтримала студентська і учнівська молодь, молода патріотична інтелігенція, пробуджена "Кобзарем" Т. Шевченка.

На противагу "москвофілам" зароджувався новий суспільно-політичний рух — "Народовці-українофіли". В основу свого мислення і в програму своєї діяльності народовці ставили освітню і організаційну працю в народних масах, вживали в мові і в письмі чисту народну мову та намагалися впроваджувати її в літературний вжиток і товариське життя, пресу і театр, школу і науку.

Народовецька молодь захоплювалась не лише творами письменників з Великої України, вишиваними сорочками та гарасівками, але і демократичними козацькими звичаями.

Після короткого життя перших періодичних народовецьких видань "Вечерниці" (1862 р.), "Мета" (1863 р.), "Нива" (1865 р.) з квітня 1867 року почала вже постійно виходити по кілька разів на місяць "Правда".

В 1861 році засновано Товариство "Руська Бесіда", яке стало пристановищем української думки у Львові, при ньому в 1864 році утворено театр.

В 1867 році заснували чеські просвітителі в Празі освітнє товариство "Матиця люду", а в Кракові утворилось "Товариство приятелів освіти люду" з філією у Львові. Назрівала необхідність утворення української освітньої установи, ініціатором якої й став. о. Степан Качала. Його заклик підтримала народовецька молодь. На початку 1868 року було утворено організаційний комітет, до якого увійшли професори гімназії й учительської семінарії Анатоль Вахнянин, Юліян Романчук, Омелян Партицький, Олександр Борков-ський, урядники Корнило Сушкевич, Михайло Коссак, студенти Андрій Січинський, Олександр Огоновський.

Ще в березні 1868 року створено статут майбутнього Товариства, але галицьке намісництво його не затвердило. На щастя, в час перебудови Австрійської монархії, викликаної поразкою під Садовою від "пруського шкільного вчителя", влада в столиці була більш поступовою, ніж на місцях, і 2 вересня 1868 року розпорядженням № 3491 віденське міністерство освіти прийняло статут до відома і дозволило заснувати Товариство "Просвіта".

8 грудня 1868 року у Львові скликано Перший Загальний збір Товариства "Просвіта", на якому було фактично започатковано діяльність цієї заслуженої для України громадської організації. За григоріанським календарем, яким ще тоді, на відміну від Російської імперії, послуговувались на державному рівні в Австро-Угорщині, 8 грудня 1868 року був вівторок, але одночасно і День Непорочного зачаття Пресвятої Богородиці у римо-католицькій церкві. Це був вихідний день для державних урядовців, учнів і студентів вищих шкіл та гімназій. Одночасно для греко-католицьких священиків це був день, вільний від обов'язкової недільної служби. Отож, надіялися на те, що прийде багато учасників з-поза меж Львова.

На жаль, сподівання не виправдалось, бо крім 64 львів'ян серед засновників був лише один представник з провінції — о. Й. Заячківський, парох з села Лопянки коло Долини.

"Москвофіли", які фактично розпоряджались тоді Народним Домом, не надали приміщення для проведення установчих зборів Товариства, і тому Перший загальний збір "Просвіти" відбувся в залі польської міщанської Стрільниці у Львові при Курковій вулиці (тепер вулиця М. Лисенка).

Серед 65 засновників найбільше було молодих людей — студентів, урядовців, вчителів, журналістів, до яких звертався представник старшого покоління українських діячів о. Й. Заячківський: "Бідна Україна-мати, бідні і ви, сини її. Праця -це ваш капітал, з котрого маєте сплатити довг народові. Так, ви знаєте, і нарід того свідомий, що ваша нинішня наука оплачується по найбільшій части тим мізерним грошем, на котрий нарід криваво працює. А як доробитеся куска хліба, щоби вас Бог охороняв від тої сьогочасної чуми, від огидного космополитизму, котрий є погибеллю всякій народности,— то держіться свойого народу,... хоч як високо піднесла би вас доля, не дайтесь відорвати від вашої матері — від народу! Тоді лише ви будете сильні в народі, а нарід вами славний! О то просить вас нарід моїми устами".

Студент Андрій Січинський говорив у своїй промові на зборах: "Кожний нарід, що хоче добитися самостійності, мусить передусім дбати про те, щоби нижчі верстви суспільності, народні маси піднести до тої степені просвіти, щоби ця народна маса почула себе членом національного організму, відчула своє громадянське і національне достоїнство й узнала потребу існування нації, як окремішної народної індивідуальності, бо ніхто інший, а маса народу є підставою усього".

На голову новоствореного Товариства пропонували щирого народовця, енергійного діяча, професора академічної гімназії отця доктора Омеляна Огоновського, однак він відпросився від вибору з огляду на брак часу, а на своє місце запропонував молодого, але загально відомого музиканта, диригента та письменника, теж професора академічної гімназії Анатоля Вахнянина, голову організаційного комітету. До речі, Омелян Огоновський очолював "Просвіту" від 1877 до 1894 року.

До керівного органу Товариства, так званого виділу, обрано професорів академічної гімназії Олександра Борковського, Омеляна Огоновського та Юліяна Романчука, професора учительської семінарії Омеляна Партацького, студента університету Івана Комарницького, урядників Михайла Коссака та Корнила Сушкевича, докторанта прав Максима Михаляка, художника і письменника Корнила Устияновича. Майже всі вони відіграли важливу роль не лише в самій "Просвіті" (троє були в різний час головами Товариства), але й в українському суспільному житті взагалі.



РОЗДІЛ 2. ДІЯЛЬНІСТЬ ТОВАРИСТВА "ПРОСВІТА"


2.1 В період з 1868 по 1914 рр.


Успішне проведення першого Загального зібрання було відзначено в політичному житті Галичини як велика перемога народовського руху. До "Просвіти" потягнулася молодь, натхненна тією обставиною, що завдяки їхній енергії вдалося втілити в життя ідеї революції 1848 року. Зібрання вітали українські, а також чеські, сербські та словацькі народовські організації. Несхвальне відгукнулася про щойно народжене Товариство москвофільська газета "Слово", назвавши його "польською інтригою".

Діяльність "Просвіти" регламентувалася статутом Товариства, зміни в котрий вносилися в разі необхідності. Згідно з першим статутом, "Просвіта" була науково-просвітницькою організацією. Крім освічення народу шляхом збирання та видання всіх здобутків усної словесності... і всього, що дає можливість вивчити народ та його історію, Товариство повинно було "видавати популярні перекази з усіх галузей науки, які відповідали б поняттям народу та його потребам". Напрямки діяльності Товариства, викладені в першому статуті, не передбачали залучення до його роботи широких народних мас. Та й просвітницька діяльність з майже поголовне неписьменним народом не була в ньому передбачена. Обмеженість кола членів "Просвіти" зумовлювалася також високим вступним та щомісячними членськими внесками. Бажаючі стати членом нового Товариства повинні були заплатити 4 крони, а потім щомісячно виплачувати ще 1,04 крони. Якщо врахувати, що на той час за 2 крони можна було придбати вівцю, стане зрозумілим, що ініціатори створення Товариства розраховували тільки на заможну інтелігенцію, яка повинна була працювати для народу, але ще не з народом.

Недоліки статуту виявилися одразу після початку роботи, і вже друге загальне зібрання (26 травня 1870 р.) приймає другий статут, запропонований комісією під головуванням доктора К. Сушкевича та Ю. Романчука.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.