Нефі у турецькій літературі дивану та художньо-стилістичні особливості його сакінаме (21578-1)

Посмотреть архив целиком

НЕФІ У ТУРЕЦЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ДИВАНУ ТА ХУДОЖНЬО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО САКІНАМЕ

Дипломна робота на здобуття ступеня магістра студентки V курсу Колесник Світлани

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА ТЮРКОЛОГІЇ

Науковий керівник: д-р філ. наук проф. Г.І. Халимоненко

КИЇВ - 2002


Вступ

Об’єктом дослідження нашої роботи став жанр сакінаме, інакше,- винної поезії, популярної та досить поширеної у середньовічній літературі Сходу. Мотиви вина зустрічалися їще у творах видатних арабських митців Абу Нувваса, Аль Фараздака, Аль-Валіда ібн Акаба та інших; перських поетів Фарабі та Рудакі; турецьких, зокрема, Нефі, твір якого і став предметом нашого дослідження.

Досліджуючи сакінаме Нефі, ми поставили за мету розглянути художньо-стилістичні особливості твору, проаналізувати лексично-образний склад, структуру твору та його граматичні особливості; розглянути твір у контексті класичних традицій віршування Сходу, зокрема, зупинитись на впливах арабської та перської літератур. У ході роботи було здійснено спробу перекладу твору українською мовою. Ми намагалися доповнити переклад широким коментарем, долучаючи додаткову інформацію з іншомовних енциклопедичних джерел. Крім того, ми подали біографічну довідку про поета та відомості про його поетичну творчість, адже без цього аналіз його твору можна було б вважати неповним.

Матеріалом для проведеного дослідження був, передусім, оригінальний текст сакінаме Нефі, монграфії вітчизняних (Г.І. Халимоненко, А.В. Куделін, Е. Бертельс, І. Фільштинський, Р. Мусульманкулов) та зарубіжних вчених (Банарли, Девелліоглу тощо); крім того, у художньому аналізі твору ми спирался на збірники перекладів віршів (Из старой турецкой поэзии, Турецкая ашыкская поэзия); широко використовували словникові та енциклопедичні дані (енциклопедичний словник Девелліоглу, словник Онера Кемаля).

За ступенем розробленості тема турецької літератури дивану XVI - XVII століть не може похвалитися ретельними дослідженнями як на теренах України, так на території усього колишнього Радянського Союзу. У 1916 році у Москві була видана ґрунтовна робота А. Кримського История Турции и ея литературы. Нині маємо послідовний огляд турецької літератури (до XVI століття) у двох частинах підручника Г.І. Халимоненка, виданих відповідно 2000 та 2001 роках. Мотив вина у східній поезії згадано у фундаментальних працях І. Фільштинського, Е. Бертелься, проте їхні роботи стосуються арабської та перської літератур відповідно. Що ж до турецької класичної літератури, відзначимо Бороліну, Алькаєву, Горбаткіну та їхні переклади Из старой турецкой поэзии. Е. Бертельс зазначав, що література Близького Сходу XVІ - XVIІ століть вивчена дуже слабо11, до його думки приєднуються Г. Халимоненко та Н Бороліна, яка, зокрема, вказує на те, що на турецьку літературу довгий час не звертали достатньої уваги через її наслідувальний характер та видимий брак оригінальності. Адже, як зазначає Г. Халимоненко, "турецьку поезію класичної доби неможливо вивчати поза контекстом арабсько-перської поетики"22 .

Одне слово, можна сказати, що в українській тюркології тема літератури дивану вцілому та жанру сакінаме зокрема ще розроблена недостатньо, а звідси випливає актуальність запропонованої проблематики. Ми зробили спробу не лише "заповнити болісну для українських інтелектуалів прогалину у їхній практичній діяльності, спрямованій на утвердження іміджу вітчизняної науки"33, але й запропонувати українському читачеві переклад яскравого зразка турецької диванної поезії. Вважаємо надзвичайно потрібною подальшу працю над запропонованою проблемою, адже докладна розробка особливостей турецької літератури та специфіки її поетичного мовлення дасть змогу глибше зрозуміти її суть; крім того, дати українському читачеві повноцінний та адекватний переклад перлин турецької поезії дивану, яка довгий час була позбавлена достатньої уваги.

Розділ І. Особистість Нефі

Передусім, слід зазначити, що відомості про особистість Нефі досить обмежені, творчість його ще й досі не вивчена у достатній мірі. У роботі В.С.Гарбузової Поэты средневековой Турции міститься коротенький огляд життя й творчості письменника,44 у роботі ж Л.Алькаєвої та Б.Бабаєва Турецкая литература зазначено лише, що поет уславився своїми сатирами, за які, власне, і був страчений55. Найдокладнішу інформацію щодо особистості, життєвого шляху та творчості поета ми знайшли у енциклопедії турецької літератури Н.С. Банарли66.

Нефі - великий поет XVII століття, під його пером вірш дивану набув величності, стрункості та гармонії. Нефі вдалося збагатити поетичну мову того періоду насиченим музичним звучанням. Вірш Нефі звучить музикою у вухах читача.

Слова та структури, які використовує поет, узяті з поетичної мови турецько-іранської літератури, “тюркизовані” та підігнані задля стрункості та гармонії вірша. Проте довершене речення, побудоване з елементів турецько-перської мови, мало правильну й чітку структуру згідно правил суто турецької мови:

Etse Nef’і nola ger gonluyledaim bezm-i has

Hem kadeh hem bade hem bir suh sakidur gonul

у подібних рядках, поруч з чистою й правильною мовою того періоду особливу нашу увагу привертає особливість побудови висловлювання.

Особистість поета користувалась значною популярністю; він був знаний завдяки своїм касидам, сатирам; зокрема, сатири, які часом мали занадто гострий характер, i стали причиною його загибелі.

Життєвий шлях

Нефі народився у містечку Хасанкале (Ерзрум). Немає можливості встановити точну дату його народження, відомо лише, що поет прийшов у світ у середині другої половини XVII століття.

Справжнє ім"я Нефі - Омер. Цей факт вказує на те, що Нефі народився у сім’ї суннітів. Справа у тому, що на той час більшість населення Східної Анатолії, включаючи Ерзрум, належали до шіїтського напрямку, представники якого негативно ставились до імені Омер. Як зазначає історик Алі у своєму творі "Меджмауль - Бахрейн", батьком Нефі був Мехмед бей, дідом - Алі паша.77

З сатир, написаних поетом батькові, зрозуміло, що батько його, Мехмед бей, також був поетом, читав вірші кримському ханові, з яким близько товаришував, також писав на його честь касиди.

Ми не маємо достатніх даних про дитячі та юнацькі роки Нефі. Відомо лише, що він отримав хорошу освіту, зростав під сильним впливом турецько-іранської поетичної традиції. За одним з переказів, та й, власне, як на те вказують рядки з творів поета, він був близько знайомий з родиною кримського хана, можливо, це знайомство відбулося завдяки батькові поета.

Потім, скоріше за все, Нефі був відправлений Куюджу Мурад пашою з Анатолії до Стамбулу. Є відомості, що Куюджу Мураду паші поета рекомендував кримський хан Джанибей Гірей.88

За переказами, Нефі спочатку писав вірш під прізвиськом Заррі, а вже потім відомий історик Алі Геліболулу вигадав для нього псевдонім Нефі. Серед віршів, які не увійшли до поетового дивану, є касида з редифом suhan, що є хвалою (медхіє) Алі:

Eyledun mahlas-i Nef'i ile kadrim il'a

Zihn-i pakimde gorub kuvvet-i izan-i suhan

Himmetunle giderek buldi terakki si'rim

Adi her bir gazelim aleme destan-i suhan

у цих рядках, звернених до історика, поет висловлює подяку своєму покровителю та захиснику Алі.

Під час правління султана Ахмеда І Нефі прибуває до Стамбула і знаходить захист та притулок у султанському дворі. При дворі до поета ставилися з прихильністю, з милості султана він поїхав до Едірне, де згодом на певний період отримав призначення мютевелі.99 У наступни бейтах касиди "Едірне" поет розповідає про свій приїзд до міста:

Edirne sehri mi bu ya gulsen-i me'va midir

Anda kasr-i padisahi cennet-i a'la midir

Cuylar mi devr eden tarf-i cemen-zarin yahud

Mai pervaz ile kat'olmis yesil hara midir

Daima boyle muferrih mi bu ca-yi dil-kusa

Her zaman ab u hevasi boyle ruh-efza midir

Yoksa simdi eyleyen ab u hevasin terbiyet

Aftab-i devlet-i sah-i cihan-ara midir

Серед поетичного доробку Нефі зустрічаємо касиди не дише на честь султана Ахмеда І, але й на честь його наступника Османа ІІ. Перебуваючи у Стамбулі, Нефі служив дрібним чиновником і не робив спроб піднятись по службовій драбині.

Незважаючи на це, при дворі до нього ставилися з прихильністю, особливо за часів правління Мурада IV. Відомо, що султанові подобались сатири поета та його стиль, гострий, по-чоловічому сильний голос та гармонійно-витончена поетична мова.

За влучним зауваженням Фуада Кьопрюлю, серед творів Нефі були й такі, що їх схвалював сам султан Селім Явуз. Оскільки султан вряди-годи писав вірші, він розумівся на поезії і цілковито міг схвалювати ті твори. Султан Мурад IV із задоволенням слухав поезії Нефі, особливо, касиди та сатири, отримуючи від них справжнє задоволення.

Отже, спочатку Нефі користувався усілякими милостями, брав участь у бесідах з владиками; але, очевидячки, поет, майстер касид на честь великих та поважних персон, отримав від степового клімату надзвичайно складного характера та вкрай гострого язика. Найвпливовіші державні мужі того часу не могли врятуватися від нищівної поетової сатири. Гостре перо Нефі перетворювало їхні помилки на віршовані рядки сатири, що починали переходити з уст в уста. Серед вельмож, які потрапили до сатир поета, були Гюрджю Мехмед паша, Кеманкеш Алі паша, Екмекчізаде Ахмед паша, Бакі паша, навіть Нафиз Ахмед паша та каймакам1100 Садарету Байрам паша. Нефі робив своє діло з неабиякою поетичною майстерністю, проте, разом з тим, творами своїми поет нажив багато ворогів. Знаходились навіть такі, хто вважав необхідною страту митця.


Случайные файлы

Файл
32682.rtf
137835.rtf
117578.rtf
12850-1.rtf
121153.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.