Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області (15151)

Посмотреть архив целиком


Міністерство аграрної політики України

Полтавська державна аграрна академія

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва








Магістерська робота

на тему:

"Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області"




студента спеціальності

8.130201 "Технологія виробництва і

переробки продукції тваринництва"

Мізернюка Юрія







Полтава2009


Зміст


Вступ

1. Огляд літератури. Особливості виробництва молока при різних способах утримання корів

1.1 Особливості виробництва молока при прив'язному способі утримання корів

1.2 Особливості виробництва молока при безприв'язному способі утримання корів

1.3 Технологія машинного доїння корів

2. Матеріал, методика і аналіз результатів досліджень

2.1 Характеристика господарства

2.2 Характеристика галузі тваринництва

2.2.1 Історія створення стада

2.2.2 Породний, класний та віковий склад стада

2.2.3 Продуктивні та відтворювальні якості маточного стада

2.2.4 Технологія виробництва молока

2.2.5 Удосконалення технології машинного доїння корів

3. Економічна ефективність досліджень

4. Екологічна експертиза

5. Охорона праці

Висновки

Пропозиції

Список використаної літератури



Реферат


Тема: "Удосконалення технології виробництва молока у TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області"

Магістерська робота: с. 86, рис. 6, 29 табл., 35 літературних джерел.

Мета роботи - аналіз технології виробництва молока в TOB ім. Воровського Полтавського району Полтавської області.

Методи вивчення - статистичні, математичні, економічні.

У дипломній роботі проведено аналіз технології виробництва молока в TOB ім. Воровського, виявлені недоліки даної технології, запропоновані обґрунтовані заходи щодо удосконалення технології виробництва молока.



Вступ


Одною з провідних галузей тваринництва є молочне скотарство. На сучасному етапі це актуальна і важлива галузь сільського господарства. Це зумовлюється не тільки кількістю худоби в господарстві України, а й високою вагою молока та яловичини у структурі тваринницької продукції

У 2008 році в сільськогосподарських підприємствах обсяг виробництва молока зменшився на 4% і становив 2090,3 тис. тонн. Скорочення виробництва відбулося в 19 регіонах, з яких найбільше у Житомирській (на 20%), Одеській (на 19,2%), Закарпатській (на 18,5%), Запорізькій (на 18,4%), Тернопільській (на 11,7%) областях. Зросло виробництво молока лише у Полтавській (на 5,3%), Херсонській (на 4,1%), Харківській (на 3,4%), Чернігівській (на 0,7%), Черкаській (0,6%), Сумській (на 0,3%>) областях.

Поголів'я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств на 01.01.2009 становило 5156,3 тис. гол., що на 6,1% менше проти 01.01.2008 року. У сільськогосподарських підприємствах поголів'я ВРХ зменшилось на 10,7 % і склало 1719,9 тис. гол., у господарствах населення - зменшилось на 3,6% і становило 3436,4 тис. голів.

Головним напрямком розвитку скотарства в Україні є удосконалення матеріально-технічної бази, яка дозволить галузь перевести на інтенсивний шлях розвитку, суть якого заклечається в максимальному виробництві продукції при найменших трудових і матеріальних витратах. Це направлення повинно бути засноване на досягненнях науково-технічного прогресу та використанні системного підходу до виробництва високоякісної продукції, все більшого застосування перспективних, високоефективних технологій виробництва молока на основі наукових досягнень, які зроблені в останні роки в скотарстві та дозволяють навіть в самих екстремальних умовах організовувати та вести рентабельне молочне скотарство.



1. Огляд літератури. особливості виробництва молока при різних способах утримання корів


1.1 Особливості виробництва молока при прив'язному способі утримання корів


В.І. Костенко та ін. (1995) відмічають, що характерною особливістю прив'язного утримання є відпочинок корови у стійлі та поїдання кормів в зафіксованому положенні, тобто на прив'язі. При цьому доять корів також у стійлах на прив'язі, але в деяких випадках можливе використання доїльного залу. Гній із стійл згрібають вручну у гнойові канали, де змонтований транспортер, який видаляє його із корівника. На фермах з прив'язним утриманням корів прийнята павільйонна забудова основних виробничих приміщень. Типові корівники, де утримують тварин, розраховані на 200-400 голів. У них корів розміщують в чотирьох рядах стійл. Для роздавання кормів мобільними засобами між двома рядами годівниць обладнують кормові проходи.

М.М. Іванченко, Ю.Д. Рубан (1991) пропонують застосовувати прив'язне утримання у племінних господарствах, де необхідно якомога точніше виявити індивідуальні генотипові та фенотипові особливості корів при індивідуальній годівлі, догляді, утриманні та роздоюванні, одержати максимальну продуктивність, вести чіткий облік за комплексом ознак. Для цієї мети найбільш прийнятним способом є прив'язний з високим ступенем механізації і автоматизації виробництва.

СІ. Адмін та ін. (1983) відмічають, що при прив'язному способі утримання корів вдається добре організувати індивідуальну годівлю тварин і догляд за ними, що сприяє підвищенню їх молочної продуктивності. Однак прив'язне утримання, особливо якщо корови доять в стійлах, пов'язано з відносно високими витратами праці по догляду за худобою, тому воно не може розглядатися як прогресивний метод при промисловому виробництві молока.

Є.А. Арзуманян та ін. (1991) вказують, що при прив'язному способі утриманні тварини в приміщеннях знаходяться в стійлах на прив'язі, корми отримують з годівниць, раціон складають або індивідуально для кожної тварини, або в середньому на групу з урахуванням живої маси, віку, фізіологічного стану й рівня продуктивності. Для утримання худоби на прив'язі господарства повинні мати добре оснащені приміщення. Витрати праці по догляду за тваринами при такому утриманні вищі, ніж при безприв'язному.

М. В. Зубець, Ф.Ф. Ейснер та ін. (1988) відмічають, що прив'язне утримання корів поширене в усіх зонах країни, особливо в зимовий період. При цьому кожну тварину розміщують в окремому стійлі з індивідуальною годівнице і напувалкою ПА-1А або АП-1А. Прив'язне утримання застосовують на більшості племзаводів, умови технології яких передбачають ретельний догляд, нормовану індивідуальну годівлю і роздоювання корів. Всі роботи по утриманню, годівлі та доїнню корів виконують відповідно до встановленого розпорядку дня. Доять корів у стійлах переносними апаратами або в молокопровід. В останні роки застосовують доїння корів у доїльних залах на установках типу "Ялинка" або "Тандем". Для зменшення затрат часу на відв'язування і прив'язування корів застосовують стійлове обладнання ОСП-Ф-26, яке забезпечує автоматичне самоприв'язування і групове відв'язування корів.

Вертійчук А.І., Мощенко М.І. (1995) вказують, що прив'язне утримання дає можливість забезпечувати індивідуальний догляд за тваринами, точно нормувати годівлю, спостерігати за їх фізіологічним станом і здоров'ям, успішно роздоювати корів тощо. Поряд з цим утримання на прив'язі потребує значних затрат праці та енергоресурсів на роздавання кормів, видалення гною, доїння корів, організацію прогулянок (моціону). Тому закріплення тварин за одним працівником при прив'язному утриманні невелике, а вартість продукції висока.

О.Т. Бусенко та ін. (2005) рекомендують застосовувати прив'язну систему утримання у племінних господарствах для худоби молочних та комбінованих порід. У приміщенні для кожної тварини обладнують стійло, годівницю і автонапувалку ПА-1А або АП-1А, використовують прив'язь типу ОСП-Ф-26, яка дає можливість автоматизувати процес прив'язування та відв'язування корів. Біля приміщення влаштовують вигульні або вигульно-кормові майданчики. Над стійлом кожної корови має бути табличка з зазначенням клички, ідентифікаційного номера, породи і породності, походження, дати народження, чергового отелення та продуктивності.

В.і. Мосійко та ін. пропонують технологію прив'язного утримання корів з доїнням в стійлах у молокопровід або з доїнням у доїльному залі. Корів утримують в стійлах, оснащених обладнанням з автоматичною прив'язю ОСП-Ф-26. Для видалення та транспортування гною використовують гнойові транспортери і установку УТН-10, гнойові канали закриваються металевою решіткою. Роздають грубі корми и кормосуміші мобільним кормороздавачем КТУ-1ОА.

I.A. Бузун та ін. (1989) відмічають, що характерною особливістю прив'язного індивідуально-групового утримання є утримання корів у стійлах з доїнням на лінійних доїльних установках при розподілі по групах з урахуванням чи без урахування фізіологічного і продуктивного стану.

Є. Петруша (1998) пропонує ефективні елементи технології прив'язного утримання молочних корів:

  • для ферм з прив'язним утриманням тварин застосовувати змінний режим штучного освітлення приміщень люмінесцентними лампами на рівні 10 лк -від 21-ї до 5-ї год., 300 лк - від 5-ї до 8-ї і від 17-ї до 20-ї, 150 лк - від 8-ї до 12-ї і від 16-ї до 17-ї. Це сприяє кращому поїданню кормів в зимовий період, зростанню молочної продуктивності при збільшенні витрат електроенергії на 1 кг молока лише на 3% (0,65-0,67 кВт/год.);

  • підвищення інтенсивності штучного освітлення доїльного залу від 75 до 150лк поліпшує якість молока за механічним забрудненням, підвищує продуктивність та якість праці операторів машинного доїння;

  • при дворазовому доїнні найдоцільніше чотириразове видалення гною, а саме: за 0,5-1 год. до початку ранкового і вечірнього доїння і через годину після закінчення кожного доїння;

  • для обладнання підлоги в стійлах корівників з прив'язним утриманням худоби поряд з дубовими дошками пропонується використовувати також конішерні плити з тирсовим наповненням, керамічну плитку та гумокордобітумні килимки;

Рубан Ю. Д. (2005) відмічає, що прив'язний спосіб утримання худоби передбачає індивідуальні стійла, стрічкову прив'язь. Протягом дня тваринам надається прогулянка на вигульних майданчиках тривалістю не менше двох годин. Годівля і напування худоби проводиться в стійлах.

Цілорічне стійлове утримання дозволяє в літній період годувати тварин на вигульно-кормових майданчиках. Доїння корів проводиться в стійлах або в доїльних приміщеннях.

Попков H.A. та ін. (2007) виокремлюють наступні основні переваги традиційного прив'язного утримання: постійні місця годівлі, поїння, відпочинку та доїння, які забезпечують сприятливі умови для індивідуальної годівлі й обслуговування кожної корови відповідно до її продуктивності і фізіологічних особливостей. Основними вимогами до корів при прив'язному утриманні є придатність їх до машинного доїння. Крім того, наявність постійних місць годівлі й поїння, відпочинку и доїння, обладнання теплого сухого лігва, індивідуальний підхід при годівлі, доїнні та інших операцій при цьому способі утримання сприяють ефективному роздою.

Богданов Г. А. (1983) вказує на ряд недоліків прив'язного утримання, пов'язаних з неможливістю в більшості випадків досягти високої продуктивності праці. Обумовлено це тим, що при утриманні тварин на прив'язі більшість технологічних операцій, враховуючи індивідуальне дозування концентратів та коренеплодів, підготовка вим'я, переміщення доїльних апаратів, відключення їх після доїння, очищення стійл виконується вручну і важко піддаються механізації, а тим більш автоматизації.


1.2 Особливості виробництва молока при безприв'язному способі утримання корів


М.М. Іванченко, Ю.Д. Рубан відмічають різні варіанти технології безприв'язного утримання. Утримання тварин на глибокій довго незмінюваній підстилці характеризується тим, що тварини відпочивають у приміщеннях на цій підстилці. Гній з вигульних майданчиків видаляють бульдозером 1-2 рази на рік. Технологія відрізняється простотою і високою експлуатаційною надійністю, але потрібні великі витрати підстилки (по 3-5 кг на одну корову за день). В.І. Костенко та ін.. (1995) характеризують різні варіанти технології з безприв'язним утриманням тварин (табл.Л .1).


Случайные файлы

Файл
113158.rtf
5717-1.rtf
61304.rtf
70868-1.rtf
26518.rtf