Розробка заходів щодо врегулювання відносин власності на майно (14281)

Посмотреть архив целиком

ЗМІСТ


ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ

1.1 Теоретичні засади аграрної реформи в Україні

1.2 Законодавче та нормативне забезпечення реформування майнових відносин у сільськогосподарських підприємствах

1.3 Методичні підходи до організації врегулювання майнових питань в КСП, у тому числі реорганізованих

1.3.1 Методика визначення індивідуального трудового внеску

РОЗДІЛ 2 ОЦІНКА СТАНУ ВРЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ

НА МАЙНО В СТОВ “АГРОФІРМА “ДРУЖБА”, ПІДПРИЄМСТВІ ПРАВОНАСТУПНИКУ КСП “ДРУЖБА”

2.1 Природно-економічна характеристика

2.2 Інвентаризація активів і зобов'язань підприємства

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ЗАХОДИ З ВРЕГУЛЮВАННЯ МАЙНОВИХ ПИТАНЬ

В СТОВ “АГРОФІРМА “ДРУЖБА” В ПОРЕФОРМЕНИЙ ПЕРІОД

3.1 Розробка методики розрахунку трудової участі

3.2 Розробка примірного плану роботи комісії з організації вирішення майнових питань по видачі майна в натурі

3.3 Розробка Положення про інвентаризацію активів і документальну інвентаризацію зобов’язань

РОЗДІЛ 4 БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

4.1 Організація охорони праці в реформованому підприємстві

4.2 Організаційні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки

4.3 Забезпечення екологічної безпеки

РОЗДІЛ 5 ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


ВСТУП


В Україні аграрною реформою закладено основи істотних соціально-економічних перетворень, зокрема, у майнових відносинах підприємств аграрно-промислового комплексу. Реорганізація колективних сільськогосподарських підприємств у нові організаційно-правові структури, врегулювання власності при приватизації переробних, агросервісних, будівельних підприємств і організацій, радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств та господарських формувань зі змішаною формою власності повинна здійснюватися відповідно до існуючої законодавчої та нормативно-правової бази.

Некомплексний підхід проведення аграрної реформи в частині інвентаризації, оцінки та паювання майна, зростання диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію зумовили ускладнення у фінансовому стані аграрно-промислових підприємств, призупинення інвестиційного процесу, зниження їх фондозабезпеченості, технічної та енергетичної оснащеності.

Матеріально-технічна база сільськогосподарських підприємств в частині основних засобів представлена виробничими приміщеннями і спорудами різних строків забудови, експлуатації і зносу, машинами і обладнанням різних марок, строків служби і технічної готовності, продуктивною, робочою худобою та багаторічними насадженнями різних порід, сортів, періодів садіння, експлуатаційних характеристик. Більшість із них потребують докорінної модернізації.

Структурні зміни в складі основних засобів підприємств аграрно-промислового комплексу актуалізують проблеми інвентаризації, оцінки та паювання майна сільськогосподарських підприємств з метою створення реальних умов їх відтворення та визначення виробничого потенціалу, майнових прав фізичних та юридичних осіб, забезпечення рівних умов партнерам при формуванні статутного фонду, виробничого потенціалу, нових господарських структур.

Мета цієї роботи – розробка заходів щодо врегулювання відносин власності на майно СТОВ “Агрофірма ”Дружба” Приазовського району Запорізької області.

Завданням є вивчення теоретичних засад майнових відносин власності, особливостей сучасного етапу трансформації майнових відносин власності на ринкових засадах та методичних підходів до визначення варіантів врегулювання майнових відносин власності, визначення природно-економічних умов, в яких функціонує господарство, проведення аналізу динаміки балансу підприємства, дослідження результатів проведеної в господарстві інвентаризації, розробка методики розрахунку трудової участі, уточненого пайового фонду, обчислення розмірів індивідуальних майнових паїв співвласників майна реорганізованого КСП “Дружба”.



РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ


1.1 Теоретичні засади аграрної реформи в Україні


Дослідження еволюції реформування сільськогосподарського виробництва України свідчить про потребу регулювання процесу його реформування. Сільське господарство є одним із найбільших і найважливіших секторів вітчизняної економіки, але за 10 років незалежності України аграрний сектор економіки перетворився у другорядну галузь, втратив майже половину свого виробничого потенціалу. Його частка у валовому внутрішньому продукті знизилася від 24,4% у 1990 році до 12,6% у 2000 році. У 2000 році у галузі сільське господарство загальні обсяги виробництва зменшилися проти 2002р. на 10.2%, у тому числі у сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності на 25.5%, у господарствах населення вони дещо збільшились – на 0.2%. [39] За соціальними параметрами селяни і за радянських часів були на останньому місці, і тепер займають найнижчу сходинку в суспільстві. Погіршується якість життя сільського населення[30].

Рівень виробництва в державі прямо залежить від роботи аграрного сектора економіки. Агропромислове виробництво не тільки займає понад 20 у загальній структурі ВВП, а й генерує розвиток внутрішнього ринку країни. Розрахунки показали, що одна грошова одиниця, одержана в сільському господарстві дає роботу десятьом одиницям в інших сферах економіки розвинутих країн. Ми переконані, якщо аграрний потенціал України реалізувати повністю, то експорт його продукції може скласти 16-18 млрд. дол. за рахунок чого будуть задоволені потреби держави в усіх видах енергетичних ресурсів. Перехід всієї економіки України до ринку органічно пов’язаний з аграрним сектором.[26]

В умовах ринкової трансформації економіки України важливим елементом економічного механізму є розробка державної аграрної політики.

Найважливіші засади аграрної політики держави викладені у доповіді Президента України Л.Д. Кучми “Шляхом радикальних економічних реформ” в жовтні 1994 року на сесії Верховної Ради України.

Стратегічною метою аграрної політики є:

  • формування реального власника і господаря землі та соціально-економічна розбудова села;

  • соціально-економічний інтерес селянина;

  • вирішення продовольчої безпеки;

  • виведення аграрного сектору України на світовий рівень розвитку.

Суть аграрної політики, її цільове призначення, стратегія, етапи і тактика здійснення розглянуті академіком УААН В. В. Юрчишиним. Він вважає, що аграрна політика в Україні являє (повинна являти) собою взаємоузгоджену єдність політико-правових і соціально-економічних відносин і механізмів їх практичної реалізації, опрацьованих і здійснюваних державою в інтересах її громадян і країни в цілому відповідно до її найближчих середньострокових і стратегічних завдань і цілей.

На перше місце він ставить інтереси громадян, які повинні бути узгоджені з інтересами держави, що цілком правильно, так як політика держави (економічна, фінансова, аграрна, бюджетна та інші) перш за все це використання державою різноманітних заходів (фінансових, соціальних та ін.) в інтересах держави для досягнення стратегічної мети – підвищення добробуту населення.

Він також визначає етапи розвитку аграрних відносин:

  • стабілізаційний – його призначенням має стати повне припинення спаду агропромислового виробництва;

  • відновлювальний – на ньому виробництво в агропромисловому комплексі за обсягами та ефективністю має бути відновлено до рівня кінця 80-х – початку 90-х років;

  • стратегічний – його кінцеве призначення можна визначити як виведення продовольчої сфери економіки, включаючи якість життя зайнятих у ній, на рівень найбільш розвинутих в аграрному відношенні країн, перетворення України в одного з найбільших і найбільш надійних постачальників сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки на світовий ринок[2].

Питання розробки аграрної політики розглядаються в науково-методичних розробках Інституту аграрної економіки УААН, а саме:

  • Саблук П.Т., Фесина А.А. На шляху до нової аграрної політики // Вісник аграрної науки. - №8. – 1999р. – с.5-10;

  • Особливості аграрної реформи в Україні / Саблук П.Т. – К.: Віпол. – 1996. – 663с.;

  • Сучасна аграрна політика України: проблеми становлення / За ред. П.Т. Саблука, В.В. Юрчишин. – К.: Віпол. – 1996. – 663с.;

  • Реформування земельних відносин, форм власності і господарювання (методичні положення) / Саблук П.Т., Месель-Веселяк В.Я., Федоров М.М. – К.: ІАЕ УААН, 1995. – 36с. та інших.

Ці видання присвячені розробці основних завдань аграрної реформи та чинників її ефективного здійснення, а саме:

    • здійснення великомасштабної земельної реформи на основі повного і незворотного подолання державної монополії на землю, передачі її на правах власності тим, хто на ній працює, зацікавлений в ній, здатний забезпечити її ефективне використання, зберегти і примножити її родючість. Реформа передбачає вільне розпорядження власниками своїми земельними ділянками (правами на них, підтвердженими сертифікатом на право на земельну частку (пай));

    • глибоке реформування майнових відносин власності шляхом роздержавлення переважної більшості державних сільськогосподарських і переробних підприємств, повної демонополізації обслуговуючих підприємств і організацій, роздержавлення колективних та інших недержавних сільськогосподарських формувань, визначення і гарантування кожному працівникові права вилучення персоніфікованої частки майна в його колективному придбанні;


Случайные файлы

Файл
35683.rtf
2830.rtf
49060.rtf
89630.rtf
129239.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.