Розмірно-віковий та статевий склад популяціі ляща (14279)

Посмотреть архив целиком

Вступ


В останні роки в водосховищах Дніпровського каскаду спостерігається зниження запасів основних промислових видів риб, таких як лящ, плітка, судак, короп. Це викликано значним антропогенним навантаженням на популяції цінних промислових видів риб: Промислове та любительське рибальства, процвітаюче браконьєрство, забруднення промисловими стоками різного походження. В результаті замулення таких водосховищ як Каховське, поступово витрачаються значущі нерестові площі, що знижує ефективність природного відтворення водних живих ресурсів.

Каховське водосховище – одне з найбільших на Дніпрі, що замикає каскад і розташовано на самому півдні річки. При проектуванні Каховського водосховища площею 215 тис. га відповідно опрацювань інституту гідробіології АН УССР планувалось щорічно отримувати 10 тис. тон риби, в тому числі до 80% цінних видів риб – судака, ляща, сазана, сома, щуки.

Після перекриття Дніпра в 1955 році Каховською греблею в період заповнення водосховища і залиття великих площ заплав утворились сприятливі умови для нересту, що забезпечило збільшення їх вилову до обсягів планових показників в 1972 році. Частка в уловах цінних риб досягла 50%.

Тому раціональне використання біоресурсів Каховського водосховища неможливо без знання основних характеристик та особливостей екосистем, для чого необхідно постійне вивчення іхтіофауни водоймища. На підставі даних, отриманих при зборі й обробці іхтіологічного матеріалу можна судити про запаси промислових видів риб, умовах відтворення риб на акваторії Каховського водоймища, давати оцінку біологічного стану нерестових популяцій, визначити строки весняно-літньої заборони. На підставі цього здійснювати правильні корегування промислу. Особливо це стосується ляща, як одного з вагомих об’єктів рибного промислу.

Метою даної роботи було дослідити розмірно-віковий та статевого склад популяції ляща як об’єкта промислового рибальства в Каховському водосховищі.

Перед нами стояли такі завдання:

  • Визначити розмірний склад популяції ляща;

  • Визначити віковий склад популяції ляща Каховського водосховища;

  • Дослідити статевий склад популяції та плодючість ляща Каховського водосховища;

Ця робота актуальна у зв’язку з тим, що раціональне використання біоресурсів Каховського водосховища неможливе без знання основних характеристик та особливостей екосистем, для чого необхідно постійне вивчення іхтіофауни водоймища.

На підставі даних, отриманих при зборі й обробці іхтіологічного матеріалу можна судити про запаси промислових видів риб, умовах відтворення риб на акваторії Каховського водоймища.

За результатами дослідження можуть бути розроблені біологічні обґрунтування використання промислової іхтіофауні Каховського водосховища.




1. Огляд наукової літератури


1.1 Характеристика ляща


Лящ (Abramis brama) відноситься до роду абраміс (Abramis), ряду коропообразні (Cyprinipormes).

Тіло ляща помірно видовжене, високе, досить стиснуте з боків. У бічному профілі, особливо у дорослих особин, помітно різке підвищення тіла одразу за потилицею. У самців і самок забарвлення однакове – переважно сріблясто-сіре на боках з потемнінням на спині й посвітлінням на череві. Плавці темнуваті.

Рогівка ока сіро-золотиста. Кольорові відтінки тіла змінюються з віком: від світло-сірого з сріблястістю у молоді до бурувато-темного з золотисто-жовтуватим відливом у дорослих особин. При цьому з віком риб у них проступає рожевуватий колір на череві і під горлом, особливо навесні. Плавці із сірих з чорнуватими кінцями стають цілком темними. Рогівка ока із золотистої стає коричнюватою [1,2].

Прісноводна, іноді солонуватоводна, річкова і озерна, напівпрохідна і туводна, придонна, мало реофільна фітофільна зграйна мирна риба. Живе у річкових басейнах, переважно в середніх і нижніх частинах рік з повільною течією, не поширюючись у невеликі ріки гірського типу з швидкою течією і холодною водою. Тяжіє до прісних, повільно текучих вод, зустрічається в опріснених ділянках морів (Балтійського, Чорного і Азовського). Далеко в море не виходить. Солоність вод, в яких зустрічається лящ, становить за хлором не вище 2,5–3 г./л, або до 5–6 ‰[2].

Забарвлення змінюється залежно від якості води й кольору ґрунту. У торф'яних озерах і ставках лящ темніший, майже бурого кольору, у ріках і водоймах з піщаним дном – світліший, з золотистим відливом [3,4]. На середній течії Дніпра відмічається варіація кольору тіла ляща залежно від того, до якої групи він належить: лящ-вербовик має жовтуватий колір, лящ-дубовик – темно-сріблястий, лящ-плоскирник – світло-сріблястий. У ляща, що нереститься ранньою весною, забарвлення світліше, ніж у ляща, що нереститься пізньою весною. Статевий диморфізм виражений слабо[5].

Відомий у Європі на схід від Піренеїв і на північ від Альп, річкових басейнах і опріснених ділянках Північного, Балтійського, Білого, Егейського, Чорного, Азовського, Каспійського морів, Ірландії, Англії, пониззі Рони. У Швейцарії зустрічається тільки в басейні Рейну, у Фінляндії всюди в басейні Балтійського моря, у Фінській затоці всюди, але переважно у східній опрісненій частині. Звичайний у прісних водах басейну Білого моря – в Топозері, Керетьозері, Сегозері, Чарандському озері, у Північній Двіні від Кубенського озера (у великій кількості) до Архангельська, в ріках Кулой, Мезень і Печора. На півдні відомий у пониззі Струми, Пенея, пониззі Ріоні (оз. Палеостомі). Ца схід від Печори, зокрема в Сибіру, невідомий. Акліматизований у системі верхів'я р. Ісеть на східному схилі Уралу і в окремих водоймах Сибіру, в Убинському озері (басейн Обі), в Іртиші (біля Тобольська) і в оз. Балхаш [6].


1.2 Екологія ляща


У річкових басейнах лящ тяжіє до заток, бічних проток, проточних озер. Характерний лящ і для великих озер. Типово лящеві озера – евтрофні водойми з добре вираженою літораллю. В дельті Дунаю лящ представлений у різних ділянках, але в більшій відносній кількості у великих затоках («кутах») (46,12% загальної кількості риб у контрольних виловах), в трохи меншій кількості – на мілинах передгирлових ділянок дельти (41,3%) і в значно меншій кількості – в протоках-гирлах (6,8%) і заплавах (5,7%). Зовсім відсутній у невеликих протоках і затоках [7, 8, 9, 10, 11].

Лящ досить легко пристосовується до умов зарегульованого річкового стоку і знаходить сприятливіші умови для життя у річкових водоймищах. Добре приживається й у неспускних ставах і навіть у спускних (до осені) [12]. Типові для ляща ріки відрізняються твердо-піщанистим, злегка замуленим або й глинистим дном. Уникає лящ місць з рівним піщаним дном або дуже замуленим і зарослим рослинністю. Якщо і буває в них, то спорадично, при переходах з місця на місце. У характерних для ляща ріках дно утворює ями на поворотах, під ярами, має уступи, що захищає ляща від течії і різної небезпеки.

Звичайним місцем перебування ляща, особливо старшого віку, є глибокі заводі під обривистим берегом з ущільненим мулувато-піщаним або глинистим дном з уступами, поглибленнями, глинистими грудками, корчами, завалами. Зрідка знаходиться біля кам'янистих або піщаних мілин. Досить охоче тримається в ямах біля мостів, між палями. У невеликих ріках з глинистим або чорноземним берегом лящ, особливо його молодь, зустрічається у прибережній смузі, де течія вимиває з берега кормові організми. У більшій частині озер і в ставках лящ тримається відносно глибоких, дещо замулених, більш-менш віддалених від берегів і заростей ділянок, іноді біля кромки заростей на чистому плесі. Молодші особини ляща довжиною до 10 см частіше тримаються прибережної смуги з негустими заростями, старші особини більших розмірів відходять від цих місць і тримаються глибших ділянок водойми (ріки, озера тощо). У пониззі Дніпра з літній період молодь ляща поширена по всій заплаві.

Лящ – дуже обережна, ляклива риба. Не дуже рухливий, він переважно знаходиться біля дна в тихих і відносно глибоких місцях. Періодично виходить на мілини, здебільшого в тихі й похмурі дні, іноді у спеку, особливо перед грозою, також ночами. Тяжіє до чистої свіжої води, особливо тої, що тече з лісових джерел. Протягом доби лящ активний у світлий період, переважно вранці до 11 години, частково й уночі, зокрема в середині літа.

Значних міграцій лящ не робить, хоча міграційна поведінка властива всім популяціям ляща. Вираженість міграцій у ляща визначається належністю його популяцій до певної екоформи: напівпрохідної або туводної. Туводній (в тому числі й озерній) формі властивий осілий спосіб життя, напівпрохідній – мігруючий. Всі життєві цикли у туводної форми проходять в певній ділянці ріки, у напівпрохідної форми місця нагулу, зимівлі й нересту більш-менш віддалені одне від одного. Існування двох форм відмічено для різних рік, у першу чергу для тих, які мають досить велику естуарну частину (Дністер, Південний Буг, Дніпро, Дон, Волга тощо). Ці форми не розділені географічно, і напівпрохідна форма часто досягає місцезнаходження туводної.

В результаті зарегулювання річкового стоку зникають необхідні умови для напівпрохідної форми і виникають умови для існування туводної. Зокрема, в Дністровському лимані при зарегулюванні Дністра відмічена поступова заміна напівпрохідної форми туводною [13, 14, 15]. В районі Каховського водоймища до зарегулювання пониззя Дніпра стадо ляща було неоднорідне. Існував напівпрохідний лящ, що мігрував від гирла до Запоріжжя. Відмічалось стадо і туводного ляща на запорізькій ділянці й аналогічне стадо в дельті Дніпра. Після утворення Каховського водоймища в ньому сформувалось велике і біологічно різнорідне стадо, складене напівпрохідною і туводною формами, причому в подальші роки існування водоймища остання стала домінуючою [15, 16, 18,].

Таким чином, при характеристиці міграцій ляща мова може йти в основному лише про напівпрохідну форму виду. В ріках, зокрема в Дніпрі, у ляща відмічаються два чітко виражені ходи з лиманів: у березні-квітні й у вересні-грудні. В ріках плідники ляща одразу після нересту у заплаві з вище розташованих ділянок більш-менш активно мігрують униз за течією на нагул в лиманну частину або в опріснену ділянку моря. Ця міграція починається на початку травня, стає масовою наприкінці його – в перших числах червня і закінчується в першій половині липня. Міграція, або скочування, має більше індивідуальний характер, ніж косячний, оскільки плідники закінчують нерест неодночасно і, не затримуючись на нерестовищі, йдуть вниз за течією [19, 20].


Случайные файлы

Файл
FINAN_GK.DOC
103480.rtf
72134-1.rtf
42154.rtf
21786.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.