Порівняльна характеристика рибопродуктивності ставів за умов використання інтенсивної, напівінтенсивної та екстенсивної технології отримання рибницької продукції (14037)

Посмотреть архив целиком














КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

на тему:

«Порівняльна характеристика рибопродуктивності ставів за умов використання інтенсивної, напівінтенсивної та екстенсивної технології отримання рибницької продукції»




Вступ


Вітчизняне рибництво за останні 40 років зазнало значних змін, зумовлених динамічністю процесів науково-технічного прогресу та кардинальними змінами у системі управління виробництвом і характері економічних відносин у країні. Впродовж 70–80-х років минулого століття спостерігалось збільшення обсягів виробництва продукції за докорінних змін у технологічних підходах відтворення і вирощування риби, розширився набір об'єктів культивування, насамперед за рахунок інтродукції далекосхідних рослиноїдних риб та високопродуктивних представників північноамериканської іхтіофауни. В цей період основну увагу приділяли проблемам комплексної інтенсифікації рибництва, розвитку індустріальних методів вирощування риби та спрямованій реконструкції іхтіоценозів водойм із переорієнтацією на управління їх функціонуванням, тобто забезпечувався перехід від рибальства до переважної експлуатації водойм шляхом розвитку аквакультури.

Упродовж наступного десятиліття рибне господарство України, як і вся економіка країни, натикалось на істотні труднощі, властиві періоду переходу до ринкових відносин. Багато підприємств галузі не змогли відразу адаптуватись до роботи в нестабільних економічних умовах за гострого дефіциту обігових коштів та інвестиційних ресурсів, високих кредитних ставок і зниження загального рівня платоспроможності населення. За таких обставин виконати весь комплекс технологічних вимог щодо інтенсивного ведення рибництва вдається далеко не завжди. Найбільші проблеми виникали у зв'язку з дорожнечею високоякісних гранульованих рибних комбікормів. У результаті загальні обсяги виробництва продукції рибництва в аквакультурі разом із промислом у внутрішніх прісноводних водоймах України в період 1991–2000 рр. зменшились з 84 до 35 тис. т, або у 2,4 рази. Багато вітчизняних рибогосподарських підприємств стали збитковими. Як харчовий продукт риба містить цінні для живлення людини компоненти, насамперед – повноцінні білки, що включають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди, ферменти, біологічно активні речовини, значну кількість мікроелементів. У рибних продуктах дуже низький вміст холестерину, вони мають здатність регулювати холестериновий обмін в організмі людини і підвищувати стійкість його до серцево-судинних захворювань. Вихід поживної частини, вміст протеїну у рибі свідчать про високі її харчові якості.

Порівняно з м'ясом тварин у рибі майже в 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке розварювання і ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання.

Попит на рибу в Україні з давніх часів задовольнявся приватними рибодобувниками, які жили на узбережжі Азовського п Чорного морів, а також лиманах, що впадають у Дніпро, Південний Буг, у гирлі Дунаю та інших річок. Рибу розвозили по всій Україні свіжою, солоною та в'яленою. У ставах культивували коропів, линів, карасів, щуку та інші види риб. Завдяки значному попиту населення на рибу і рибопродукцію, прибутковості її вилову та вирощування в Україні протягом останніх 80–100 роки створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачі ДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощування риби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо.

Значна увага приділялась також рибальству в морях і океанах. Це дало змогу в 1988–1990 рр. довести обсяг загального вилову риби та морепродуктів в Україні до 1,2 млн. т, а споживання на душу населення – до 18–19 кг за рік, з них 8,6 кг – рибних продуктів.



1. Огляд літератури


1.1 Організаційно-правові форми та сучасний стан виробництва риби


Основним завданням рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах є відтворення та використання водних живих ресурсів, переважно риби для одержання різних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції.

Термін «внутрішні водойми» наводиться за Постановою Кабінету Міністрів України «Про прикордонний режим» від 27 липня 1998 р. №1147: «Внутрішні води України – це обмежені лінією державного кордону води річок, озер та інших водойм, а також морські води, розташовані в бік берега від прямих вихідних ліній, прийнятих для відліку ширини територіального моря України».

За спеціалізацією основного виробництва підприємства рибної галузі на внутрішніх водоймах поділяються на такі групи:

  • рибовідтворювальні комплекси – нерестово-вирощувальні рибні господарства, риборозплідники, розплідники рослиноїдних риб, рибоводні заводи частикових риб, осетрові та форелеві рибоводні заводи;

  • виробничі об'єднання рибного господарства, рибоводні та рибницькі підприємства – риборозплідники, повносистемні та нагульні ставові, басейнові, садкові, лиманні, озерно-товарні рибні господарства;

  • риболовецькі господарства та підприємства; рибоводно-меліоративні станції.

Рибогосподарські підприємства на внутрішніх водоймах розміщені на території всіх областей країни. Найбільша їх концентрація в АР Крим, Дніпропетровській, Київській, Черкаській та південних приморських областях. Товарні рибні і риболовецькі господарства розташовані на території сформованих систем розселення України і мають вихід на існуючу транспортну мережу, а в перспективі – на майбутні автомагістралі міжнародного класу, що сприяє швидкому надходженню риби і рибної продукції до ринків збуту в густо населених районах.



Серед основних продуктів харчування, що споживаються населенням України, найбільше зменшення припадає на рибу і рибопродукти.

Розвиток рибного господарства не можна розглядати ізольовано у відриві від загальнодержавної цілісної фінансово-економічної сфери. На економічний, технічний і технологічний стан рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах вирішальний вплив справляє загальнодержавна соціально-політична і економічна ситуація в країні, визначальними складовими якої, за оцінками провідних вітчизняних економістів-аналітиків, є:

  • відсутність опіки держави над своїми виробниками, тобто скасування попередньої практики забезпечення їх обіговими коштами, інвестиціями, ринками збуту;

  • втрата Україною близько 65% своїх колишніх ринків збуту, занедбаний розвиток внутрішнього ринку, відсутність стимулювання виробничого і споживчого попиту на товари і послуги вітчизняного виробництва та інвестиційного процесу;

  • обвальна лібералізація цін та спричинена нею гіперінфляція в 1992–1993 роках, що створили диспаритет цін, який розколов виробничу сферу на дві частини за ціновою ознакою, розбалансував ціновий простір на продукцію різних галузей господарства;

  • жорстка монетарна політика прогресуючого вилучення з обігу грошової маси, що призвела до розбалансованості грошової та товарної маси, високого рівня бартерного обміну і взаємної заборгованості між виробниками, затоварювання підприємств, які випускають і без того малі обсяги продукції;

  • надмірно високі відсоткові ставки Національного банку України та наддорогі кредити комерційних банків, що призвели до розколу економіки на дві відносно автономні сфери – фінансову і виробничу, розгулу спекулятивних операцій і переміщення капіталів на ринок високоприбуткових цінних паперів – у першій; до бартеризації, платіжної кризи, стагнації виробництва, відсторонення капіталів від реального сектора і виключення інвестування-у другій; до масової збитковості виробничої сфери та великої прибутковості фінансово-банківської системи;

  • початок фізичного розпаду продуктивних сил, руйнування інтелектуального і науково-технічного потенціалу, дискваліфікація кадрів, знецінення мотиваційних стимулів до продуктивної праці;

  • соціальне розшарування між різними верствами і категоріями населення;

  • невчасна виплата зарплат, пенсій, стипендій та зволікання з їх індексацією, зменшення внутрішнього ринку через зниження платоспроможності населення, дефіцит торгового і платіжного балансу.

Питома вага продукції рибогосподарських підприємств на внутрішніх водоймах за 9 останніх років у загальних обсягах вилову риби становила 15–30%, а у виробництві харчової рибної продукції – 17–27%; частка океанічного рибопромислового флоту дорівнювала 70–85% вилову риби та 73–83% випуску харчової рибної продукції. Порівняно з 1996 роком спад виробництва на окремих групах підприємств сягнув 61–75% за виловом риби і 40–78% – за виробництвом харчової рибної продукції.



Порівняно з 1996 роком виробництво харчової рибної продукції в 2004 році зменшилося у рибній галузі з 684 тис. т до 292,1 тис. т, що становить 42,7%. Найбільший спад на підприємствах «Укррибгоспу» – 21,3%.

Для повнішої характеристики стану рибного господарства внутрішніх водойм України постала необхідність розглянути його за категоріями водойм.

Основним видом діяльності рибовідтворювальних комплексів є вирощування молоді різних видів риб та вселення їх у внутрішні водойми для подальшого вирощування, підвищення рибопродуктивності водойм та збільшення обсягів вилову товарної риби.


Случайные файлы

Файл
37111.rtf
43026.rtf
20.doc
13003.doc
31350.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.