Сукупне пропонування. Показники інфляції (182211)

Посмотреть архив целиком

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра економічної кібернетики











Контрольна робота

«Основи макроекономіки»



студентки ІІІ курсу заочної форми навчання

спеціальності «Економічна кібернетика»

групи 31 факультету ДКМ

Шушкевич Ольги Миколаївни

Викладач: Ступницька Н.І.








Рівне – 2009 р.


Зміст


І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування

ІІ Види та показники інфляції

ІІІ Модель встановлення довгострокової рівноваги на товарних ринках за умов скорочення сукупного попиту (класичний та кейнсіанський підхід

Використана література



І Визначення рівня сукупного пропонування: класичний та кейнсіанський підходи. Чинники, що впливають на сукупне пропонування


Сукупне пропонування - це модель, яка показує рівень наявного реального об'єму виробництва при кожному можливому рівні цін. Більш високі рівні цін створюють стимули для виробництва додаткової кількості товарів і пропозиції їх для продажу. Більш низькі рівні цін викликають скорочення виробництва товарів. Тому залежність між рівнем цін і об'ємом національного продукту, який підприємства викидають на ринок, є позитивною.

Три сегменти кривої сукупної пропозиції визначаються як :

  • кейнсіанський (горизонтальний);

  • проміжний (що відхиляється вгору);

  • класичний (вертикальний) відрізки.

Форма кривої сукупної пропозиції відбиває зміну витрат на одиницю продукції при збільшенні або зменшенні об'єму національного виробництва. Витрати на одиницю продукції можна розрахувати шляхом розподілу вартості загальних використаних витрат (ресурсів) на об'єм продукції. Іншими словами, витрати на одиницю продукції при даному рівні випуску продукції - це середні витрати на даний об'єм продукції. На рис.1.1. зображено крива сукупної пропозиції.





1 – кейнсіанський;

2 – проміжний;

3 – класичний.


Горизонтальний (кейнсіанський) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за постійних цін. Тобто, горизонтальний відрізок свідчить про те, що економіка знаходиться в стані глибокого спаду, або депресії, і що не використовується велика кількість машин, устаткування і робочої сили. Ці невживані ресурси, як трудові, так і матеріальні, можна привести в дію і при цьому не надати або майже не чинити ніякого тиску на рівень цін. Коли на цьому відрізку об'єм національного продукту починає збільшуватися, то ні дефіцит, ні вузькі місця у виробництві, можуть сприяти підвищенню цін, не виникають. Оскільки виробники можуть придбати трудові і інші ресурси за твердими цінами, виробничі витрати при розширенні виробництва не зростуть, а, отже, не буде підстав для підвищення цін на товари. І навпаки, цей відрізок також припускає, що якщо реальний об'єм виробництва скоротиться, то ціни на товари і ресурси залишаться на тому ж рівні. Це значить, що реальний об'єм виробництва зменшиться, але ціни на товари і заробітна платня залишаться незмінними. (Депресійний стан економіки).

Проміжний (висхідний) відрізок показує зміни в обсязі виробництва в умовах, що наближаються до повної зайнятості, кола збільшення реального ВНП супроводжується підвищенням рівня цін.

Вертикальний (класичний) відрізок показує зміни в обсязі ВНП за умов повної зайнятості, коли рівень фактичного безробіття дорівнює природному безробіттю і додаткового зростання реального ВНП не відбувається, а спостерігається інфляційне зростання. Економіка при даному об'ємі виробництва знаходиться в такій точці кривої своїх виробничих можливостей, коли за короткий строк неможливо досягти подальшого об'єму виробництва. Це означає, що будь-яке подальше підвищення цін не приведе до збільшення його реального об'єму, оскільки економіка вже працює на повну потужність. При повній зайнятості окремі фірми можуть спробувати розширити виробництво, запропонувавши більш високу ціну на ресурси, ніж інші фірми. Але ресурси і додатковий об'єм продукту, який отримає одна фірма, інша втратить. В результаті цього ціни (витрати) на ресурси і кінець кінцем ціни на товари збільшаться, але реальний об'єм виробництва залишиться незмінним.

Форма кривої сукупної пропозиції викликає великі суперечки. Деякі економісти, яких називають представниками класичної або неокласичної школи, затверджують, що вся крива є вертикальною, а зміни сукупного попиту порівняно нешкідливі, оскільки роблять вплив тільки на рівень цін і не зачіпають об'єму виробництва і зайнятість. Інші (кейнсіанці) вважають, що крива сукупної пропозиції або горизонтальна, або висхідна і тому таке зменшення сукупного попиту має негативні і дуже дорогі наслідки для виробництва і зайнятості.

Нижче перераховуються такі "інші умови", при зміні яких зміщується крива сукупної пропозиції. Ці чинники називаються неціновими чинниками сукупної пропозиції, тому що всі вони разом узяті визначають положення кривої сукупної пропозиції. Вони мають одну загальну межу: при їх зміні міняються і витрати на одиницю продукції. Підприємства прагнуть прибутку, який є різницею між ціною продукту і витратами на одиницю продукції. Унаслідок підвищення цін на товари, тобто більш високого рівня цін, підприємства збільшують реальний об'єм виробництва. А вузькі місця у виробництві означають, що витрати на одиницю продукції мають тенденцію до підвищення, коли виробництво розширяється у напрямку до повної зайнятості. Тому крива сукупної пропозиції на проміжному відрізку відхиляється вгору.

Нецінові чинники сукупної пропозиції (чинники зміщуючі криву сукупної пропозиції)

1. Зміна цін на ресурси:

  • Наявність внутрішніх ресурсів (земля, трудові ресурси, капітал, підприємницькі здібності);

  • Ціни на імпортні ресурси;

  • Господарювання на ринку;

  • Зміна в продуктивності.

2. Зміна правових норм:

  • Податки з підприємств і субсидії;

  • Державне регулювання.

Цінові чинники визначають нахил короткострокової кривої сукупного пропонування:

  • Зміна процентної ставки.

  • Зміна рівня цін.


ІІ Види та показники інфляції


Інфляція - це зростання загального рівня цін або, іншими словами, це є падіння купівельної спроможності грошей, підвищення грошової вартості життя.

Від інфляції слід відрізняти інфляційний шок – одноразове підвищення рівня цін, котре може стати імпульсом для прискорення процесу інфляції, а можу й не стати.

Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюються за допомогою індексів цін.

В залежності від складу кошика розрізняють три види індексів цін (показників):

  • індекс споживчих цін;

  • індекс цін виробництва;

  • дефлятор.

Для здійснення названих коригувань використовують цінові індекси Ласпейреса, Пааше, Фішера.

Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду (gо), а тому зміни у виробництві та споживанні, пов'язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.

Індекс має вигляд:


Ілр = (Σр1 * gо) / (Σр0 * gо)


Цей індекс дещо завищує темп зростання рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактором, що зі зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого «кошика» споживача товарів та послуг (gк), називають індексом споживчім цін:


Ісцр = (Σр1 * gк) / (Σр0 * gк),


де gк — обсяг споживчого кошика.

Індекс споживчих цін являє собою співвідношення ціни кошика в поточному році до ціни аналогічного кошика в базовому році, він включає товари, вироблені не тільки всередині держави, але також і імпортні. Враховує тільки товари і послуги, що спожиті індивідуальними споживачами.

Фіксований споживчий кошик складається приблизно з 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика у базисному періоді береться за 100 %, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів — компонентів споживчого кошика — у поточному періоді в порівнянні з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейре-са, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року (g1). Індекс має вигляд:


Іпр = (Σр1 * g1) / (Σр0 * g1)


де g1 - обсяг виробництва в поточному періоді.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП:


Номінальний ВВП Σр1 * g1

Дефлятор ВВП =__________ = _______

Реальний ВВП Σр0 * g1


Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:


Случайные файлы

Файл
126282.rtf
66687.rtf
P8.doc
13417.rtf
37083.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.