Якість робочої сили в сучасних економічних теоріях (182143)

Посмотреть архив целиком













Контрольна робота

з політичної економії на тему:

Якість робочої сили в сучасних економічних теоріях



План


ВСТУП

  1. Важливість економічної категорії робоча сила

  2. Поняття трудових ресурсів і трудового потенціалу

  3. Робоча сила в теорії Карла Маркса Критика марксистського підходу

  4. Сучасне визначення робочої сили – людський капітал

  5. Виникнення теорії людського капіталу

ВИСНОВОК

Список використаної літератури



ВСТУП


Важливу роль у формуванні структури і зайнятості відіграє ринок робочої сили. Він є невід'ємною складовою частиною системи ринкового господарства. Під ринком робочої сили (ринком праці) розуміють сукупність засобів, установ та соціальних організацій, з допомогою яких роботодавці наймають працівників для реалізації своїх проектів, а ті, хто шукає роботу, знаходять її відповідно до своєї професії, кваліфікації, бажання тощо. Ринок робочої сили характеризується системою відносин між продавцями (власниками) робочої сили і її покупцями та відповідною інфраструктурою.

Головними суб'єктами ринку робочої сили є найманий працівник та роботодавець. Кожен з них має свою суспільну форму і розгалужену структуру. Систему суб'єктів ринку робочої сили доповнюють посередники.

З одного боку, ринок праці подібний до інших ринків (засобів виробництва чи споживчих товарів), а з іншого - він має низку характерних особливостей. Як і будь-який інший, ринок праці регулюється законами попиту та пропозиції. Внаслідок їх дії формується рівноважна ціна товару "робоча сила", яка називається заробітною платою. Зрозуміло, що ринок праці є узагальнюючим поняттям щодо множини різних конкретних ринків праці, на яких пропонується й купується праця різних спеціальностей.

Механізми ринку праці складають попит на працю, пропозиція праці, заробітна плата - ціна праці.

Пропозиція робочої сили - це кількість праці, яка пропонується для реалізації при визначених ставках заробітної плати. Як і для будь-якого товару, величина пропозиції збільшується, коли росте ціна - заробітна плата зменшується - при її зниженні. Пропозиція робочої сили носить вільний характер: люди самі добровільно вибирають між зайнятістю і незайнятістю, визначають професію, вид діяльності, приймають рішення про зміну роботи. Одночасно ця свобода носить обмежений характер, це вибір в межах певного "коридору свободи". Факторами, що обмежують вибір, або іншими словами, встановлюють цей "коридор свободи" є:

--- наявний рівень освіти, професійна спеціалізація. Металургу, наприклад, важко пропонувати себе вчителем математики, а юристу - спеціалістом з ремонту комп'ютерів;

--- фізіологічні можливості людини. Вік, стать, стан здоров'я, інші індивідуальні дані накладають свій відбиток на конкурентоспроможність людини на певних спеціалізованих ринках праці, об'єктивно відбиваються на її можливості виконати ту, чи іншу роботу. Нерідко сам роботодавець спочатку фіксує свої вимоги найму;

--- соціальні умови. Місце проживання, сімейні обставини також обмежують можливості пропозиції праці на певних ринках. Наприклад, для жінки, яка має малолітніх дітей, буде дуже проблематично пропонувати свою працю там, де робота пов'язана з відрядженнями, або ведеться в декілька змін;

--- відсутність досвіду. Тут зі сторони наймача встановлюються зразу ж певні вимоги до здібностей робітника. Наприклад, можна зустріти таке оголошення: "Потрібен бухгалтер зі стажем роботи не менше 5 років..."


  1. Важливість економічної категорії робоча сила


Наша держава здобула незалежність. Пройшов не один рік від цієї події, а навіть одне десятиліття. Проте залишаються не вирішеними деякі проблеми, серед них якість робочої сили в Україні. У наш час ця теорія посіла чільне місце у структурі світових економічних знань, однак у вітчизняній економічній літературі трапляються лише зрідка. Досвід розробки цього питання в сучасних економічних теоріях залишається малим, тому що погляди на це питання сформувалися і досі формуються з переходом, тобто з побудовою в нашій державі ринкових відносин. В радянські часи саме визначення робочої сили було іншим, бо, як відомо, людина в тоталітарній системі вважалася гвинтиком в досягненні поставленої мети, ось чому дослідження цієї економічної категорії одне з пріоритетних завдань економічної науки.

В своїй роботі я спробую висвітлити ті думки та теорії, що вже знайшли підтвердження в науці та здобули авторитет, а також думки зарубіжних учених. Це допоможе нам зрозуміти важливість людської праці, знайти раціональні шляхи її застосування, а також намітити майбутній курс її розвитку.

З розвитком науково-технічного прогресу і посиленням його значення для економічного зростання поступово змінюються погляди економістів на продуктивні здібності людей. Центр уваги вчених зміщується від аналізу проблем використання людських ресурсів до проблем створення якісно нових, потрібних у виробництві й на ринку праці людських продуктивних здібностей. Структурні зміни в сучасній економіці розвинутих країн і стали тим підґрунтям, на якому виникла концепція людського капіталу.

Ключовим поняттям, що характеризує людину в процесі трудової діяльності, є її здатність до праці, або – робоча сила. Категорію робоча сила вперше застосував Д. Рікардо для означення не утворюючих здібностей людини, а саме найманих працівників. За традицією, яка почалася від Д. Рікардо, робочою силою зарубіжні економісти називають економічно активне населення, тобто тих, хто «може і бажає працювати».

Робоча сила – сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини, які вона використовує в процесі праці; здатність людини до праці.


  1. Поняття трудових ресурсів і трудового потенціалу


Поняття трудові ресурси ввів С. Г. Струмилін у 1922 р. в роботі «Наші трудові ресурси і перспективи». Виділяють три основні позиції про суть цього поняття:

  1. Трудові ресурси розглядаються як категорія кількісного порядку. До 70-х років ХХ ст. це була планово-облікова категорія для складання балансу праці та врахування працездатного населення.

  2. Суть трудових ресурсів розглядається у співвідношенні з поняттями працездатне населення, робоча сила, працівники, що характерно для 60-70-х років.

  3. Трудові ресурси – це не лише кількісний показник і економічна категорія, а й категорія соціально-економічної сфери. Активні дослідження в цьому напрямі пов’язані із соціально-економічними процесами епохи «розвинутого соціалізму». У зв’язку із швидким розвитком науки і техніки, зростанням ролі особистого фактора виробництва, проблеми формування і розвитку трудових ресурсів не можна було розглядати окремо від соціальних процесів. У межах пануючої тоді економічної теорії трудові ресурси розглядалися як частина продуктивних сил і специфічні виробничі відносини.

Соціально-економічне визначення трудових ресурсів найчіткіше відображено у визначені Є. В. Касимовського «Трудові ресурси – це частина працездатного населення, як зайнятого в суспільному виробництві, так і того, що знаходиться в резерві, кількісні і демографічні межі якого залежать від суспільної форми виробництва і рівня розвитку продуктивних сил; трудові ресурси виражають суспільні відносини з приводу їх формування, перерозподілу і використання».

Взагалі слід зазначити, що особливістю поняття «трудові ресурси» є підхід до людини як до пасивного об’єкта зовнішнього управління, оскільки термін виник і використовувався в умовах командно-централізованого управління людськими ресурсами. Перехід від тоталітарної економіки до ринкових відносин робить недоречним використання терміна «трудові ресурси» в його колишньому розумінні. Для означення реальних людських ресурсів для праці в наш час доцільніше використовувати поняття економічно активне населення (як це визнано на міжнародному рівні).


3.Робоча сила в теорії Карла Маркса


Карл Маркс в своєму творі «Капітал» стверджував наступне:

В умовах капіталістичного способу виробництва робоча сила стає специфічним товаром. Носій робочої сили є її власником і юридично вільний розпоряджатися нею. У той же час у нього немає засобів виробництва для самостійного господарювання. Для отримання засобів до існування він змушений продавати свою робочу силу.

Вартість робочої сили визначається витратами на підтримку життя робітника та належного рівня працездатності, його достатнє навчання, освіту та відтворення. Ці витрати дуже залежать від рівня економічного розвитку країни, природньо-кліматичних умов, інтенсивності і складності праці, зайнятості жінок та дітей. Вартість робочої сили виявляється у вигляді заробітної плати, на яку додатково впливають ситуація в економіці та на ринку праці. У період економічного зростання і підвищеної зайнятості зарплата може істотно перевищувати вартість робочої сили, що дозволяє робітникам істотно поліпшити своє матеріальне становище. У період спаду зарплата може ставати нижче вартості робочої сили, що призводить до витрачання раніше накопичених запасів та до різкого погіршення становища робітників.

Цінністю (корисністю) робочої сили як товару є можливість у процесі праці (використання капіталістом купленої робочої сили) створення нової вартості, яка зазвичай більше сплаченої робітникові вартості (більше за вартість використаної робочої сили). Таке перевищення Маркс назвав Додатковою вартістю. Саме вона є основою формування прибутку.






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.