Оцінка ризику (181336)

Посмотреть архив целиком

ОЦІНКА РИЗИКУ


Загальні методи оцінки ризику


У процесі керування ризиком особливий інтерес становить механізм оцінки ризику, тому що без знання можливих масштабів ризику неможливо приймати адекватні рішення про діяльність у його умовах. Виділяють два підходи до оцінки ризику — якісний і кількісний.

Завдання якісної оцінки ризику — визначити можливі види ризику, оцінити принциповий ступінь їх небезпеки і виділити фактори, що впливають на рівень ризику. Як правило, якісний аналіз підприємницького ризику проводиться на стадії розробки бізнес-плану. У повсякденному житті свої власні ризики люди найчастіше оцінюють на якісному рівні.

Кількісна оцінка ризику полягає у приписуванні ризику числового значення. Кількісна оцінка ризику значно складніша. Вона визначається:

- видом аналізованої діяльності, - постановкою проблеми,

- перевагами ОПР,

- ставленням ОПР до ризику,

- доступністю інформації, що характеризує ризик,

- кількістю часу, відведеного для ухвалення рішення,

- професійною підготовкою ОПР,

- факторами, що створюють ризик.

Серед останніх виділяють контрольовані і неконтрольовані, рис. 4.1.

Контрольовані повинні виявлятися на етапі якісної оцінки і піддаватися контролю, після чого ризик, як такий, знімається. Якщо можна усунути ризик, навіщо ж ризикувати? Ризикову ситуацію створюють неконтрольовані фактори, тобто непідвладні зацікавленій стороні.

Неконтрольовані фактори поділяються на невизначені і випадкові. Для невизначених факторів ймовірнісні судження про них відсутні. У кращому разі можливі наслідки підтверджуються заданням діапазонів зміни їхніх числових значень.

До випадкових факторів належать ті, щодо яких відомі необхідні для опису випадкових величин характеристики: закони розподілу чи хоча б їхні перші моменти — математичні очікування і дисперсії.


Рисунок 1 – Види факторів ризику


Якщо ризик створюється невизначеними факторами, кількісна оцінка його надзвичайна тяжка. У цьому випадку застосовуються методи визначення оптимальної стратегії поведінки в умовах ризику, породженого невизначеністю: класична теорія ігор, теорія статистичних рішень і ряд інших методів, що утворюють загалом теорію дослідження операцій.

Якщо ж ризик створюється випадковими факторами, питання про те, що прийняти за міру ризику, залежить від конкретної задачі.

Сьогодні зустрічаються різні підходи до кількісної оцінки ризику. У загальному випадку такі методи поділяються на об'єктивні і суб'єктивні Об'єктивні — це ті, котрі використовують характеристики випадкових процесів, отримані на основі даних, що не залежать від думки конкретної особи. Суб'єктивні методи ґрунтуються на експертних оцінках ризику.

Серед кількісних методів виділяють оцінку ризику в абсолютному і відносному вираженні.

В абсолютному вираженні ризик вимірюється іменованими величинами, наприклад, частотою чи розмірами можливих збитків у грошовому еквіваленті. У відносному вираженні ризик вимірюється різними безрозмірними показниками, що є відношеннями двох чи кількох іменованих величин.

Тривала практика діяльності людства в умовах ризику привела до усвідомлення того, що неможливо запропонувати єдину міру ризику, застосовну для усіх випадків. У практичних ситуаціях, особливо в умовах доступності різних видів інформації, корисно проаналізувати кілька видів оцінки ризикової ситуації і вибрати найбільш прийнятний варіант, зваживши всі показники ризику.

Далі розглянемо основні способи кількісної оцінки ризику. При цьому кількісну оцінку ризику домовимося позначати буквою R.


Ризик в абсолютному вираженні


1. Як міра ризику приймається ймовірність виникнення збитків або недоодержання доходів порівно з прогнозованим варіантом,


R = Р(х),


де х — випадкова величина збитку.

Однак цей показник вимагає зіставлення з майновим станом особи, що перебуває у ризиковій ситуації: втрати, що для одного неприпустимі, для іншого можуть здаватися незначними. З огляду на це Райзберг виділяє зони підприємницького ризику, рис. 4.2.

Область, у якій величина ймовірних утрат змінюється від нуля до значення розрахункового прибутку, називається зоною припустимого ризику. Ризик у цьому варіанті вимірюється ймовірністю


R= Р{х> х_прип },


де х_прип — граничне значення припустимого збитку (передбачуваний прибуток).


Рисунок 1 – Зони ризику


Область, у якій величина ймовірних втрат змінюється від значення розрахункового прибутку до передбачуваного виторгу, називається зоною критичного ризику. Ризик у цьому варіанті вимірюється імовірністю


R = Р{х>х_крит},


де х_крит — граничне значення критичного збитку.

Область, у якій величина очікуваних втрат наближається до майнового стану підприємця, називається зоною катастрофічного ризику. За міру катастрофічного ризику приймають величину


R = Р{х>х_кат},


де х_кат — граничне значення катастрофічного збитку.

До катастрофічного ризику, незалежно від матеріальних втрат, відносять також ризик загибелі людей і екологічної катастрофи.

Докладніше про зони ризику й оцінки, пов'язані з ними, можна прочитати в Ряд авторів, наприклад Т. Бочкай, пропонують використовувати шкали ризику стосовно ймовірності небажаного результату, один з варіантів яких наведено у таблиці 1.

Однак ця міра досить умовна. По-перше, вона суб'єктивна щодо особи, яка запропонувала шкалу. По-друге, в оцінці ризику відіграє велику роль не тільки ймовірність, з якою можливий збиток, а й сама величина збитку. Наприклад, збиток в одну грошову одиницю й у мільйон грошових одиниць, що відбувся з однаковою імовірністю, оцінюється людиною як зовсім різний ризик. Про це йтиметься під час обговорення третьої оцінки ризику.


Таблиця 1 Емпірична шкала ризику

Ймовірність небажаного результату (величина ризику)

Градація ризику

0.0-0.1

мінімальний ризик

0.1-0.3

малий ризик

0.3-0.4

середній ризик

0.4-0.6

високий ризик

0.6-0.8

максимальний ризик

0.8-1.0

критичний ризик


2. Як міра ризику приймається величина гаданого збитку.


R=М(х).


Однак і ця міра вимагає критичного осмислення. Одна річ — ризикувати сумою в 1000 доларів із ймовірністю, скажімо, 0,1 чи ризикувати нею ж із ймовірністю 0,0001. В останньому випадку ризик здається значно нижчим, незважаючи те, що виміряний тією самою величиною.

3. Як міра ризику приймається збиток, помножений на ймовірність. Це ніби збиток, «розмазаний» по відповідній імовірності, а саме


R=М(х)*Р(х).


Ця міра використовується тоді, коли розкид можливих збитків дуже великий, і популярна в діяльності підрозділів, відповідальних за ліквідацію надзвичайних ситуацій, наприклад, при оцінці ризику великих промислових аварій і екологічних катастроф, її часто називають «масштаб на ймовірність».

4. У багатьох видах діяльності ризик взагалі порівнюють не з можливими збитками, а з показниками, що визначають конкретний вид діяльності, наприклад, з певною сумою грошей, кількістю непроданих виробів, невироблених тонн продуктів, рентабельністю, очікуваним доходом, прибутком, ефективністю, розуміючи їх як деяку випадкову величину х. Тут працює принцип: чим ризикуємо, те і є оцінкою ризику.

У цьому випадку ризик розглядається як невідповідність очікуванням і вводиться поняття міри і ступеня ризику.

Як міра ризику приймається математичне очікування відповідної випадкової величини,


R=М{х).


Як ступінь ризику (міра можливої розбіжності з прогнозним зна­ченням) приймається середньоквадратичне відхилення результату,


а(х)=V(x)


де V(х) — дисперсія відповідної випадкової величини.

5. Про неоднозначність тлумачення кількісної оцінки ризику вже йшлося. Зокрема, вона виявляється й у тому, що введений вище ступінь ризику у вигляді середньоквадратичного відхилення від очікуваного значення часто розглядають як міру самого ризику. У цьому випадку за міру ризику приймають середньоквадратичне відхилення випадкової величини, стосовно якої визначають ризик:

Наголосимо (це зауваження може видатися складним і для непідготовленого читача його можна опустити), що середньоквадратичне відхилення не дає повної картини лінійних відхилень можливих значень випадкової величини від середнього: v(R) = х - М(х), більш наочних для оцінки ризику. Однак тут виявляє свою роль нерівність Чебишева: ймовірність того, що випадкова величина відхиляється від свого математичного очікування більше ніж на заданий допуск δ, не перевершує її дисперсії, поділеної на δ2.

Нерівність Чебишева показує, що незначному ризику за середньоквадратичним відхиленням відповідає малий ризик і за лінійними відхиленнями.

Ризик у відносному вираженні

Те саме значення дисперсії σ 2(х)сприймається по-різному залежно від розміру середнього очікуваного результату М(х). Тому як міра ризику в певних випадках використовується його відносна безрозмірна характеристика коефіцієнт варіації:


у= σ(x) / M(x)


Коефіцієнт варіації можна розглядати як кількість одиниць середньоквадратичного відхилення, що припадає на одиницю математичного очікування. Це зручна характеристика, оскільки втрати суми, наприклад, у 1000 дол. з можливим середньоквадратичним відхиленням у 10 дол. і, скажімо, у 1000 дол., мають безумовно різний ризик, що добре вловлюється мірою


Случайные файлы

Файл
144457.rtf
CBRR5587.DOC
113768.rtf
33818.rtf
136788.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.