Економічний розвиток Стародавнього Єгипту (181041)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Черкаський державний технологічний університет

Факультет перепідготовки фахівців








Контрольна робота

з курсу

Економічна історія

Тема: „Економічний розвиток Стародавнього Єгипту

Варіант 2





Перевірив: Виконав:









Черкаси 2007


План


Вступ 3

  1. Сільське господарство Стародавнього Єгипту як основа його економіки 4

  2. Розвиток ремесел в Стародавньому Єгипті 11

  3. Ринкові відносини в Стародавньому Єгипті 13

  4. Основні риси господарського розвитку Стародавнього Єгипту 15

Висновок 17

Використана література 18


Вступ


Історичний екскурс у минуле економічної думки показує, що люди завжди прагнули теоретично усвідомити економічні умови свого існування, мотиви господарської діяльності, а відтак, розгадавши таємниці економічних процесів, спробувати управляти ними. Яскравим прикладом цього є економічний розвиток Стародавнього Єгипту який ми спробували детально висвітлити в даній роботі.

  1. Сільське господарство Стародавнього Єгипту як основа його економіки


Східне рабство виникло в IV тис. до н. е. в Стародавньому Єгипті. Вигідне стратегічне та географічне положення сприяло його політичному та економічному розвитку. Зокрема, швидко розвивалося землеробство на високоурожайних, поливних землях долини Нілу. Другою важливою галуззю господарства було тваринництво, яке відтіснило мисливство. Єгиптяни винайшли соху, навчилися виливати з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Проте найбільшим їхнім господарським досягненням стала зрошувальна система землеробства.

Основою економіки Єгипту в цей період було сільське господарство. Уся долина Нілу є, власне кажучи, гігантським оазисом. Якби не Ніл, то весь Єгипет представляв би собою пустелю, подібну Лівійській. Весь родючий ґрунт долини Нілу складається з могутніх відкладень річкового мулу; він легко піддається обробці і відрізняється винятковою родючістю. Своєрідність історії найдавнішого Єгипту полягає в тому, що тут у силу природних умов країни, навіть при тодішньому рівні розвитку техніки, виявився можливим величезний ріст продуктивності землеробства. Могутню ріку Ніл, що не тільки зрошувала землю, але й відкладала при щорічних своїх розливах плодоносний іл, людині необхідно було освоїти для того, щоб вона могла відігравати важливу роль у розвитку господарства. Без штучного осушення і зрошення долина Нілу залишалася би багнистою низиною посередині хитких пісків.

На зображенні, що дійшло до нас з часу одного з до династичних царів, показані його піддані, що голими руками і мотикою працюють на багатоводній протоці. У представленні сучасників I династії будь-яка область їхньої країни була насамперед зрошуваною землею; саме слово «область» (ном) у той час писалося знаком, що зображував землю, поділений зрошувальною мережею на чотирикутники. Пересічений зрошувальними спорудженнями Єгипет уже при I династії став країною виняткової родючості. Уже при I династії Верхній Єгипет у писемності позначався ієрогліфом, що зображував рослину, що виростає на смужці землі. Нижній Єгипет - країна болотних заростей - позначався кущем папірусу.

В епоху розвинутого неоліту (V тисячоріччя до н.е.) єгиптяни навчилися вирощувати зернові культури - ячмінь і пшеницю-еммер, що служили для готування їхньої основної їжі протягом усієї давньої єгипетської історії аж до греко-римського періоду. Хлібороби неолітичних поселень не могли запозичати навички по вирощуванню зернових культур ні в Передній Азії, оскільки для епохи неоліту не встановлені зв'язки цієї країни з Палестиною, ні в Ефіопії, де самі древні сліди землеробства датуються лише III тисячоріччям до н.е. Тому вчені вважають, що землеробство в Єгипті розвивалося самостійним шляхом.

На природних пагорбах уздовж берегів Нілу археологи знайшли поселення ранніх хліборобів другого до династичного періоду (IV тисячоріччя до н.е.), що перейшли до осілого способу життя. Вони навчилися використовувати паводки могутньої ріки шляхом спорудження примітивних земляних валів, що утримують на полях природно розлиті води паводку. У результаті тривалого досвіду осушувальних робіт у дельті і долині Нілу тяжкою і болісною працею хліборобів була створена основа складної басейнової системи зрошення. Вона утворилася не відразу, а поступово, шляхом спорудження земляних валів. Для створення басейнової системи зрошення, що дозволяла б затримувати на полях воду паводка на необхідний для посіву час, спостережливі давньоєгипетські хлібороби зуміли використовувати особливості водяного режиму Нілу і характер рельєфу країни. В часи раннього царства в основному було довершене спорудження басейнової зрошувальної системи в долині Нілу - її родючі землі стали використовувати під ріллі. Продовжувався процес освоєння й осушення в значній мірі ще більш заболоченої дельти, покритої багатими луговими пасовищами для худоби; у її західних і східних областях були розбиті численні виноградники, сади і городи, у центральних областях почали сіяти зернові культури. Збереглася легенда про те, що цар I династії Міна, якому давньоєгипетська традиція приписує об'єднання Єгипту, спорудив вище Мемфіса греблю на Нілу, направивши його води по новому руслу й осушивши колишнє русло. Тут було побудоване місто «Білі стіни» - майбутня столиця Єгипту Стародавнього царства, відома під грецькою назвою Мемфіс.

Поступово фараони, жерці, державні чиновники присвоїли общинні землі, перетворивши вільних селян на залежних від себе виробників.

Населення дельти було остаточно замирене і вся країна об'єднана в двоєдину державу «Нижнього і Верхнього Єгипту» лише наприкінці II династії. Об'єднання господарства Нижнього і Верхнього Єгипту в масштабах усієї країни зіграло настільки велику прогресивну роль у розвитку сільського господарства, що дозволило в часи Стародавнього царства вести грандіозне будівництво великих пірамід. Іригаційне землеробство стало основою давньоєгипетського господарства. Об'єднання країни в одне ціле було необхідно для підтримки в порядку, а також для розширення й удосконалення величезного іригаційного господарства країни.

Землеробські знаряддя в період Раннього царства були в загальному такими ж, що і пізніше, у Древнім царстві, хоча частково в той час вони були, можливо, менш досконалими. Плуг первісного виду зображують нам письмена-малюнки часу II династії. Мотика показана на пам'ятнику одного з до династичних царів. Дерев'яні серпи з уставними лезами зі шматочків кременя були знайдені десятками в одній із гробниць середини I династії. Помел зерна, як і пізніше, вироблявся вручну: грубі зернотерки (два камені, між якими розтирали зерно) дійшли до нас від часу тієї ж династії. На квітучий стан виноградарства при I і II династіях указують незліченні винні судини, знайдені в цілому виді чи в уламках. Судячи з печаток на глиняних пробках судин, місцем процвітання виноградарства, як і в пізніші часи, був Нижній Єгипет.

Розведення льону в період Раннього царства доведене тим, що в могилах були знайдені полотнини і лляні мотузки. При цьому деякі полотнини - дуже високої якості, що говорить про митецьке користування ткацьким верстатом, про великий досвід у ткацькій справі, а отже, і про розвите льонарство.

Створення іригаційної системи потребувало не тільки величезної праці і навичок у роботі, але і великого розвитку знань в області астрономії, математики, гідравліки і будівельної справи. Оскільки землеробство в Стародавньому Єгипті було засновано на басейновій системі зрошення, річний цикл робіт єгипетських хліборобів був тісно зв'язаний з водяним режимом Нілу. З найдавніших часів хлібороби, а пізніше астрономи Єгипту, вели спостереження за першим раннім сходом на небі зірки Пса (Сиріуса), що супроводжував підняття вод Нілу і знаменував початок нового року. На підставі цих спостережень був винайдений сільськогосподарський календар. Він поділявся на три часи року по чотири місяця кожний: «повіддя» («ахет»), «виходження» («пернит») і «сухість» («шему»). Як показують самі найменування часів року, вони відповідали водяному режиму Нілу і зв'язаним з ним сільськогосподарським роботам. Календарний рік древніх єгиптян, що складає з 365 днів був перехідним (він розходився з астрономічним роком на 1/4 дня), тому часи року могли приходитися на різні місяці. Примітивний, але мудрий і корисний сільськогосподарський календар часів року можна розглядати як практичне керівництво для різних сільськогосподарських робіт. Спеціальні чиновники спостерігали за рівнем підйому вод Нілу під час паводка. Висоту паводка відзначали на ниломірах, встановлених у різних місцях ріки. Результати спостережень повідомляли верховному сановнику держави і записували в царські літописи. . Мемфиський ніломер являє собою колодязь, висланий з однакових по величині квадратних каменів - вода в колодязі піднімається й опускається разом з підняттям і зниженням вод Нілу; на стіні колодязя збереглися древні позначки, що відзначали рівень підйому води.

Дані ніломерів дозволяли завчасно передбачити розміри паводка, від якого залежав майбутній врожай у країні. Звістки про підйом вод Нілу гінці розносили по всій країні, щоб хлібороби могли підготуватися до паводка.


Случайные файлы

Файл
56413.rtf
ref-18270.doc
85596.rtf
10422.rtf
49837.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.