Складові ринкового механізму (180720)

Посмотреть архив целиком

План


Складові ринкового механізму: система принципів і правил – закони і закономірності економічних відносин; сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації; межі та мета дії ринкового механізму, мета ринкового регулювання

Відповіді на тестові запитання

Список використаної літератури



Складові ринкового механізму: система принципів і правил – закони і закономірності економічних відносин; сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації; межі та мета дії ринкового механізму, мета ринкового регулювання


Ринковий механізм регулювання національної економіки є фундаментальною економічною категорією, з якої, напевне, і починається комплексне дослідження економічних систем та різних типів національної економіки як комплексного, динамічного та цілісного явища соціально-економічної реальності.

Сучасне визначення ринкового механізму:

- Способи взаємозв’язку і взаємодії основних елементів ринку: попиту, пропозиції ціни, конкуренції та економічних законів, що мають об’єктивну сутність;

- Сукупність взаємопов’язаних економічних законів, елементів, що утворюють(тобто форм їх прояву) спосіб організації ринкової економіки як саморегульованої системи;

- Механізм формування цін, розподілу і перерозподілу ресурсів та благ, взаємодія продавців та споживачів товару, регулювання обсягу і структури інвестицій, попиту і пропозиції на блага, механізм стимулювання НТП, розвитку продуктивних сил і виробничих відносин у суспільстві;

- Форма організації суспільного виробництва, за якої індивідуальні споживачі і виробники взаємодіють між собою з метою вирішення трьох основних проблемних питань економіки: що, для кого і як виробляти.

Класична політична економія трактує ринковий механізм як таку форму організації суспільного виробництва, яка базується на принципах вільного ціноутворення, вільної конкуренції, вільного і стихійного переливу капіталу між галузями, вільної взаємодії між попитом і пропозицією. П. Самуельсон та В. Нордхаус визначають ринковий механізм як форму організації господарства, за якої індивідуальні споживачі і виробники взаємодіють шляхом ринку з метою вирішення проблем економіки, серед яких однією з головних є вирішення проблем обмеженості ресурсів та зростання потреб суспільства.

В. Варга описує ринковий механізм як механізм пристосування пропозиції до існуючого попиту. Він є рухом через ряд спроб і помилок до загальної рівноваги в ціні, збалансованості пропорцій суспільного виробництва.

Ф. Хайек зазначає, що ринковий механізм дає змогу використовувати розсіяне та невидиме знання для формування надіндивідуальних схем взаємодії між суб'єктами економічної системи. Він є основою саморегулювання економічних відносин між людьми, оскільки створює необхідне інформаційне середовище для ведення господарської діяльності. Попит, пропозиція, ціна і сили конкуренції є більш інформативними, ніж будь-який індивід. Ринковий механізм опосередковує поділ праці, поширює інформацію, сприяє перерозподілу ресурсів, очищує суспільне виробництво від економічно слабких одиниць.

Відповідно до наведених визначень, можна зробити висновок, що ринковий механізм містить у собі наступні складові:

Систему принципів і правил, за якими взаємодіють суб'єкти ринку (індивідуальні споживачі і виробники) - закони і закономірності економічних відносин.

Сукупність основних форм зовнішнього прояву закономірностей ринку та інструментів їх реалізації: ціни, попиту, пропозиції і конкуренції.

Межі дії ринкового механізму - охоплюють увесь процес суспільного виробництва (власне виробництво, обмін, споживання та розподіл).

Мету дії - задоволення всезростаючих потреб усіх членів суспільства з урахуванням проблем обмеженості економічних ресурсів та встановлення пропорцій між сферами, галузями та окремими виробниками благ. Тобто мета ринкового регулювання - це забезпечення максимального взаємоузгодження інтересів усіх агентів ринкових відносин у певній економічній системі суспільства та прагнення утримувати баланс її стану.

Економічні закони - відображають стійкі, постійно повторювані внутрішні, сутнісні, необхідні, причинно-наслідкові, якісні і кількісні взаємозв'язки між економічними явищами і процесами що їм властиві.

Економічна наука доводить, що закони економіки не є тотожними законам природи чи тим, що встановлюються власне людьми. Економічні закони – це, рис. 1.


Зміст економічних законів


Закони розвитку суспільної життєдіяльності, господарської діяльності людей


Закони носять історично визначений характер – вони трансформуються, еволюціонують разом з еволюцією суспільства


Закони не існують поза межами людської діяльності, суспільства


Трансформації законів найчастіше супроводжуються складними соціально-економічними та політичними перетвореннями


Закони носять об’єктивний характер, тобто не залежать від волі і свідомості людей – закони відображають рівень пізнання людиною навколишнього світу та сутності оточуючих її явищ.

Рис. 1. Зміст економічних законів


У своїй сукупності економічні закони є системою економічних законів розвитку людського суспільства. У її структурі виділяють три групи законів:

Всезагальні закони економічного розвитку - характерні усім без винятку економічних системам у всі історичні періоди, оскільки виражають процес поступального розвитку суспільного виробництва: закон економії часу, закон зростання потреб, закон суспільного поділу праці, закон адекватності рівня розвитку продуктивних сил виробничим відносинам та ін.

Особливі економічні закони - характерні лише для певних історичних епох у силу певних особливостей розвитку суспільного виробництва: закон вартості, закон товарного виробництва, закон переважного росту виробництва засобів виробництва тощо.

Специфічні економічні закони - діють лише у певних економічних системах, тобто відображають особливості розвитку певних форм господарювання: закони розподілу за рабовласницького ладу, за капіталістичного чи феодального ладу, закон доданої вартості та ін.

Закони економічного розвитку знаходять своє відображення у всезагальних законах розвитку живих систем: закон синергії, закон упорядкованості, закон самозбереження, закон розвитку, закон онтогенезу.

Закон синергії визначає, що сума властивостей системи не рівна сумі властивостей її елементів, відповідно її функції не зводяться до простої суми функцій, які виконують її елементи. Різниця між сумою властивостей економічної системи та її властивостями її елементів веде до синергічного ефекту - ефект творчої, активної, динамічної взаємодії її елементів. Наявність синергічного ефекту свідчить про рівень організованості системи.

Закон упорядкованості твердить, що головним елементом зв'язку між елементами системи є інформація. Вона забезпечує стійкі взаємозв'язки між елементами системи, забезпечує їх упорядкованість, визначає напрямки руху, організованість у всьому, стійкість функціональних взаємозв'язків між елементами системи.

Закон самозбереження будь-яка система прагне зберігати як цілісне утворення, і, відповідно, більш економно розпоряджатись своїми ресурсами.

Закон розвитку визначає, що будь-яка система не є статичною, вона перебуває у процесі постійного руху. Рух - об'єктивна, незворотня закономірна зміна матерії і свідомості.

Закон онтогенезу - кожна система проходить усі стадії економічного розвитку - від зародження до занепаду (переходу у новий якісний стан).

Закони економічного розвитку суспільства не діють окремо один від одного, усі вони як елементи єдиної системи економічних законів виступають діалектичним началом, що визначає межі і напрямки людської життєдіяльності у процесі її історичного розвитку.

Незалежно від того, які явища і процеси, покладені в основу того чи іншого закону, якими вихідними категоріями він оперує для дослідження свого об'єкту, усі вони мають спільні форми та інструменти свого реального прояву. До цих елементів належать ціна, прибуток, заробітна плата, процент, рента, попит, пропозиція і конкуренція. Саме вони є основною формою прояву і рушійною силою еволюції законів економічного розвитку соціально-економічних систем.

Проявляється ціновий механізм через функції, які виконує ціна в системі економічних відносин. Сама по собі, взята поза процесами виробництва, обміну, споживання та розподілу, вона є абстрактним вираженням процесів обміну між ринковими агентами. До основних функцій ціни слід віднести:

Вимірювальну - за допомогою цін продавець здатен спрогнозувати суму свого прибутку за виготовлене благо, а покупець - визначити необхідну для отримання блага суму витрат.

Порівняльну - полягає у тому, що за допомогою цін можна порівнювати цінності і корисність різних товарів, визначати внесок товаровиробників та працівників у виготовлення певного товару.

Обліку - ціна відображає усі необхідні дані про товар: матеріально-речовий внесок, внесок людської праці, якісні показники тощо. Ця функція дає реальну можливість прогнозувати, контролювати процеси суспільного виробництва на усіх його стадіях.


Случайные файлы

Файл
15231-1.rtf
97806.doc
153693.rtf
101983.rtf
73171-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.