Фіскальна політика як інструмент стабілізації (179757)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти України

Кафедра Економічної теорії














КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Макроекономіка»


1. Дайте докладну оцінку можливості використання фіскальної політики як інструмента стабілізації при: а) балансуванні бюджету на щорічній основі; б) балансуванні функціонального фінансування; в) при здійсненні функціонального фінансування.


У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава впродовж всієї історії свого існування разом із завданнями підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувало певні функції у сфері економіки. Державне регулювання економіки має довгу історію - навіть в період раннього капіталізму в Європі існував централізований контроль над цінами, якістю товарів і послуг, процентними ставками і зовнішньою торгівлею. У сучасних умовах будь-яку державу здійснює регулювання національної економіки, з різним ступенем державного втручання в економіку.

З питань, в яких пропорціях повинно поєднуватися державне і ринкове регулювання, які межі і напрями державного втручання, існує широкий спектр думок і підходів - від повного державного монополізму до крайнього економічного лібералізму. Проте необхідність виконання державою певних функцій в економіці не береться під сумнів. Це ще раз отримало підтвердження в ході “кейнсіанської революції”, яка зробила переворот в класичних переконаннях на ринкову економіку і довела неможливість самозцілення економічного спаду.

Незалежно від пануючих економічних доктрин ніхто не знімав з національних урядів відповідальності за економічний стан країни. Таким чином, державне регулювання економіки має важливе значення для економічного і соціального розвитку країни. При цьому, здійснюючи регулювання економіки, державу використовує широкий набір засобів і методів дії на економіку таких як бюджет, податки, кредитно-грошова політика, економічне законодавство і т.д.

У будь-якій економічній системі, у тому числі і ринковій економіці, держава виступає у відомому сенсі як економічний агент, що володіє правом і можливістю примушення, наприклад у сфері податкової політики, державного законодавства. Примушення часто обґрунтовується політичною філософією, що вимагає підпорядкування особистих інтересів суспільним.

Як би там не було, держава завжди, у всі часи і у всіх країнах робила ключовий вплив на функціонування економіки, і внаслідок цього, на розвиток суспільства в цілому. Таким чином державне регулювання є важливою частиною функціонування економіки і, тому, заслуговує найпильнішої уваги.

Державний бюджет

Державний бюджет - це частина національного доходу, що підлягає перерозподілу. Бюджет організований у вигляді балансу доходів і витрат за звітний період. Провідну роль у всіх країнах грає, звичайно, загальнонаціональний або федеральний бюджет, разом з яким існують обласні і місцеві бюджети.

Ряд статей державних бюджетів має загальноприйнятий характер і їх можна зустріти практично повсюдно. До них відносяться у витратній частині - соціальна підтримка і національна безпека, субсидії окремим галузям, штатам або регіонам, витрати по управлінню і обслуговуванню державного боргу. У прибутковій частині неодмінно присутні податки на населення і корпорації, акцизи, всякого роду інші збори і державні позики.

Державний бюджет – основа фіскальної політики держави, що визначає методи і джерела фінансування бюджету і його використання. Бюджет поповнюється в основному за рахунок податкових надходжень і витрачається на державні потреби. Бюджетні засоби використовуються для:

державних закупівель із метою збільшення сукупного попиту;

виплати трансфертних платежів (субсидії, виплати, дотації);

виробництва суспільних благ (будівництво лікарень, доріг, охорона навколишнього середовища);

науково-технічних досліджень і розробок;

фінансування військових витрат;

інвестицій в основний капітал.

Державний бюджет може бути профіцитним або дефіцитним, коли розмір державних прибутків, відповідно, більше або менше його витрат. Збалансований бюджет практично неможливий через циклічний розвиток економіки. При спаді бюджет дефіцитний, при підйомі – надлишковий.

Дефіцит бюджету і величина державного боргу - це найважливіші показники стану економіки, тому даній проблемі традиційно приділяється велика увага. Дефіцит бюджету - це та сума, на яку в даному році витрати бюджету перевершують його доходи. У теорії розрізняють активний і пасивний дефіцити. Перший виникає в результаті перевищення бюджетних витрат, другий - у зв'язку із зниженням податкових і інших надходжень (із-за уповільнення економічного зростання або інших причин).

Причин бюджетного дефіциту може бути багато:

  • спад суспільного виробництва;

  • зростання граничних витрат суспільного виробництва;

  • масовий випуск “порожніх” грошей;

  • невиправдано “роздуті” соціальні програми;

  • збільшені витрати на фінансування ВПК;

  • великомасштабний оборот “тіньового” капіталу;

  • величезні непродуктивні витрати, приписки, розкрадання, втрати проведеної продукції і багато що інше, поки непіддатливе суспільному обліку.

У економічних системах з фіксованою кількістю грошей в обігу уряд має в своєму розпорядженні два традиційні засоби покриття дефіциту бюджету - це державні позики і посилювання оподаткування.

Бюджетний дефіцит відноситься до так званих негативних економічних категорій, типу інфляції, кризи, безробіття, банкрутства, які, проте, є невід'ємними елементами економічної системи. Більш того, без них економічна система втрачає здібність до саморуху і поступального розвитку.

Бездефіцитність бюджету ще не означає “здоров'я” економіки, треба чітко уявляти собі, які процеси протікають усередині самої фінансової системи, які зміни відтворювального циклу відображають дефіцит бюджету.

Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Сучасна економічна думка пропонує багато концепцій бюджетного дефіциту, за допомогою яких визначається ефективність фіскальної політики та її вплив на економічну систему.

Стабілізуючий вплив фіскальної політики

Фіскальна політика - це заходи уряду спрямовані на збереження повної зайнятості та виробництва неінформованого ВВП шляхом зміни державних видатків системи оподаткування та підходів до формування державного бюджету в цілому.

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування і державних витрат.

Основні функції фіскальної політики:

1.Вплив на стан господарської кон’юнктури.

2.Перерозподіл національного доходу.

3.Нагромадження необхідних ресурсів для фінансування державних програм.

Основні джерела доходів.

1.Податки

2.Власні доходи держави від виробничої та інших форм діяльності.

3.Платежі за ресурси згідно діючим законодавствам належать державі.

4.Позики у формі облігацій.

Заходи для макроекономічної стабілізації. Ефективна податкова політика виступає головним фактором, що визначає макроекономічні результати. На це впливає розмір державного сектора економіка. Уряд обкладає податками купівельну спроможність, кредити, прибутки, заробітну плату.

Досвід країн, які прийняли ринкову систему економіки, свідчать, що результати застосування жорсткої податкової політики призводять до невдач. Причини: незадовільне управління податками або відсутній контроль за бюджетними витратами. Для країн, що мають постійний дефіцит бюджету, головною проблемою є макроекономічна стабільність. Для того, щоб виробити правильну податкову систему, треба точно визначити розміри дефіциту бюджету. Це можна зробити шляхом підрахунків державних витрат і усіх надходжень до скарбниці.

Отже, тут також існують свої проблеми:

  • вплив дефіциту на внутрішній попит;

  • зовнішній баланс і сукупна пропозиція;

  • оцінка небюджетних коштів і квазіфіскальних операцій фінансових і нефінансових установ;

  • рівень грошової експансії внаслідок результатів податкової політики при галопуючій інфляції;

  • взаємозв’язок між дефіцитами бюджету і фінансування.

Окремі країни ринкової економіки, наприклад Мексика, котра в 1986-1987рр. підрахунки бюджету провела з врахуванням процентів галопуючої інфляції. Ці проценти були потрачені на погашення боргів, які були значними. Потреба державного сектора економіки в позиках визначається через операційний баланс. А він у свою чергу визначається в національній валюті шляхом вирахування із загального балансу процентів інфляції, яка виникатиме у внутрішньому державному борзі. Національною валютою для України є гривна. Для визначення податкової політики використовують поняття первинного балансу. Це економічний баланс за мінусом всіх виплачених процентів.

Для корегування економіки необхідно встановити взаємозв’язок між дефіцитом бюджету і балансом зовнішніх поточних операцій методом дефіцитного фінансування та заходами стабілізації економіки. Насамперед визначаємо бюджетний і зовнішній баланси. Для цього слід вирахувати валовий національний продукт(ВНП)через затратні і доходні складові:

Викладена концепція співпадає з розробками МВФ.


ВНП =ОС+ПІ+ДВ+Е/ЗП+ЗЗ+ДД+ПЗ+ІТ,


де ОС-особисте споживання;

ПІ-приватні інвестиції;

ДВ-державні витрати;






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.