Споживання, зберігання та інвестиції і їх функції (179178)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет радіоелектроніки








Кафедра економічної кібернетики









Контрольна робота

з дисципліни: «Економічна теорія»

на тему: «Споживання, зберігання та інвестиції і їх функції»

Варіант №15















Xарків 2009


ЗМІСТ


ВСТУП

1 СПОЖИВАННЯ І ЗАОЩАДЖЕННЯ. Гранична схильність до

споживання і до заощадження

2 інвестиціЇ Та ЇХ ФУНКЦІОНАЛЬНА РОЛЬ

ВИСНОВКИ

ВикористАна література


ВСТУП


Важливість макроекономічного дослідження поведінки домашніх господарств на споживчому ринку пояснюється такими обставинами:

1. У сучасній економіці витрати на споживання досягають трьох чвертей усіх сукупних витрат, і вже один цей факт сам по собі надає аналізу функції споживання надзвичайну актуальність.

2. Витрати на споживання складають переважну частку трансакцій в економіці, отже, характер поведінки домашніх господарств на споживчому ринку значною мірою визначає розмір і характер попиту на гроші.

3. Оскільки одну частину використовуваного доходу домашні господарства витрачають на споживання, а другу на заощадження, то очевидно, що певному характеру функції споживання відповідає певний вид функції заощадження, а оцінка обсягу заощаджень надзвичайно важлива для визначення умов як статичної, так і динамічної рівноваги в економіці.

Аналіз характеру споживання домашніх господарств передбачає виявлення поведінки суб’єктів споживання при формуванні планів споживання і заощадження; співвідношення доходу і витрат на споживання і заощадження з майном суб'єкта; мотивації домашніх господарств при прийнятті рішень про формування обсягів поточного споживання і заощадження, тобто, які параметри виділяються як аргументи функцій споживання і заощадження.

Відповідь на дані питання визначає тип моделі споживання – статична або динамічна модель. Типовим прикладом статичної моделі є кейнсіанська функція споживання. Динамічні моделі підрозділяються на двоперіодні (дійсний і майбутній період) і багатоперіодні (по роках життя суб'єкта). У будь-якому випадку багатоперіодні моделі мають справу з дисконтованими оцінками потоків доходу, споживання, заощадження і майна.


1 Споживання і заощадження. Гранична схильність до споживання і до заощадження


Темпи економічного зростання у значній мірі залежать від співвідношення між споживанням та нагромадженням. Головним компонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). Споживчі витрати, або споживання - це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і оплату послуг для задоволення особистих потреб.

Споживання є також найбільш суттєвим компонентом валового внутрішнього продукту (ВВП). У різних країнах частка споживання у ВВП коливається в межах 60-70%, що зумовлює важливість для економіки прийняття рішення щодо споживання.

Структура споживчих витрат різна у різних груп населення (харчування, непродовольчі товари, послуги тощо). Тому в економічному аналізі виходять з так званих “якісних моделей поведінки”, під якими розуміють усереднені моделі поведінки людей з різними рівнями доходу, які побудовані на основі досліджень сімейних бюджетів. “Якісні моделі поведінки” ще називають “законами Енгеля”, який досліджував зміни у споживчих витратах населення в залежності від зміни доходів.

Пріоритети у споживанні різні, але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їх бажаності для сім’ї: харчування, одяг, освіта, медичне обслуговування, транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім’ї, платності або безплатності тих або інших послуг.

Однією з найголовніших у всій макроекономіці є функція споживання. Функція споживання розкриває взаємозв’язок між величиною видатків на споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це поняття, що запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує стабільний емпіричний взаємозв’язок між споживанням та доходом. Функцією споживання можна подати у вигляді рисунка 1.1.

Зв’язок між споживанням і доходом, що показано на рисунку 1.1, називають функцією споживання.









Рисунок 1.1 – Функція споживання


Доход після сплати податків дорівнює споживанню плюс заощадження. Отже, при розгляді чинників, що визначають споживання, водночас вивчаються чинники, що визначають заощадження. З-поміж багатьох чинників, які впливають на рівень споживчих видатків, найважливішим є доход, зокрема доход після сплати податків. А оскільки заощадження є тією частиною доходу, яка не споживається, то доход після сплати податків виступає основним чинником, що визначає і особисті заощадження.

Частка загального доходу після сплати податків знижується і зростає в міру його збільшення. Оскільки доход після сплати податків або споживається, або зберігається, сума спожитої і заощадженої (не спожитої) частин повинна поглинути всю величину доходу будь-якого рівня. Виражена у відсотках частка будь-якого даного загального доходу, яка йде на споживання, називається середньою схильністю до споживання (ССС), а та частка загального доходу, яка йде на заощадження називається середньою схильністю до заощадження

(ССЗ). Тобто:

(1.1)

Та обставина, що домогосподарства споживають певну частку загального доходу, іще не гарантує, що вони будуть споживати ту ж саму частку в разі зміни величини доходу. Частка приросту (скорочення) доходу, яка споживається, називається граничною схильністю до споживання (ГСС). Іншими словами, це відношення будь-якої зміни споживання до тої зміни величини доходу, яка зумовила зміни споживання. Графічна інтерпретація ГСС представлена на рисунку 1.2.








Рисунок 1.2Графічна інтерпретація ГСС


Розраховується ГСС по групам сімей в залежності від рівня середньодушового доходу за допомогою кривої Лоренца.








Рисунок 1.3Крива Лоренца


Теоретична можливість абсолютно рівного розподілу доходів представлена бісектрисою. Вона вказує на те, що любий даний процент сімей получає відповідний процент доходу. Це означає, що якщо 20% усіх сімей 20% від усього доходу, 40 – 40%, 60 – 60% і т.д., то відповідні крапки будуть розположенні на бісектрисі.

Область між лінією, яка позначає абсолютну рівність, та кривій Лоренца вказує на ступінь нерівності доходів. Чим більше ця область чи розрив, тим більша ступінь нерівності. Якщо б фактичний розподіл доходів був абсолютно рівним, то крива Лоренца та бісектриса збіглися б, і розрив зник.

Криву Лоренца можливо використовувати, щоб порівняти розподіл доходів у різні періоди часу, чи у різних країнах, чи між різними групами, приймаючи до уваги доходи до і після відрахування податків і трансфертні платежі.

Аналогічно частка будь-якого приросту (скорочення), яка йде на заощадження, називається граничною схильністю до заощадження (ГСЗ), що виражається у відношенні будь-якої зміни заощадження до тої зміни доходу, яка її викликала. Графічна інтерпретація ГСЗ представлена на рисунку 1.3.









Рисунок 1.4Графічна інтерпретація ГСЗ


Сума ГСС і ГСЗ для будь-якої зміни доходу після сплати податків повинна завжди дорівнювати одиниці, тобто приріст доходу може йти або на споживання, або на заощадження. Та частка будь-якої зміни величини доходу, яка не споживається, по суті, йде на заощадження. Тому спожита частка ГСС і заощаджена частка ГСЗ мають поглинати весь приріст доходу: ГСС+ГСЗ=1.

Рівень доходу після сплати податків є основним чинником, який визначає величину споживання і заощадження в домогосподарствах, так само, як ціна є основним чинником, що визначає попит на окремий продукт. Однак крім доходу існують й інші чинники, які спонукають домогосподарства споживати менше або більше. Ці чинники діють на взаємозалежність між споживанням і доходом після сплати податків, а також між заощадженням і доходом після сплати податків. До цих чинників передусім належать: багатство, рівень цін, сподівання, споживча заборгованість і оподаткування [1, Стор. №140-148].

Під багатством розуміється як нерухоме майно (будинок, автомобіль, телевізор та інші предмети тривалого користування), так і фінансові засоби (готівка, заощадження на рахунках, акції, облігації, страхові поліси, пенсії), якими володіє домогосподарство. Існує залежність: чим більше нагромадженого багатства мають домогосподарства, тим більша величина споживання і менша величина заощаджень будь-якого рівня поточного доходу. Домогосподарства заощаджують, утримуючись від споживання, щоб нагромаджувати багатство. За інших рівних умов, чим більше багатства нагромадили домогосподарства, тим слабший буде в них стимул для заощаджень, щоб нагромаджувати додаткове багатство.

Зміни рівня цін змінюють і реальну вартість, або купівельну спроможність деяких видів багатства. Іншими словами, реальна вартість фінансових засобів, номінальна вартість яких виражена у грошах, буде обернена пропорційно змінам рівня цін. Це і є ефект багатства, або ефект реальних касових залишків. Якщо реальне фінансове багатство зменшується, зменшується і схильність до споживання поточного доходу. Навпаки, зниження рівня цін збільшує реальне фінансове багатство і буде спонукати споживати більшу частину поточного доходу.


Случайные файлы

Файл
10801-1.rtf
169662.rtf
11274-1.rtf
ergonomic.doc
CONSP-SP.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.