Специфіка державного регулювання агропромислового комплексу (179176)

Посмотреть архив целиком

Зміст


СПЕЦИФІКА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

МЕХАНІЗМ АНТИМОНОПОЛЬНОГО РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ

ЛІТЕРАТУРА



Специфіка державного регулювання агропромислового комплексу


Формування соціально орієнтованої ринкової економіки в Україні неможливе без реорганізації аграрного сектора країни. Специфіка функціонування аграрної сфери зумовлює основні напрями державного регулювання агропромислового комплексу (АПК) регіональної економіки.

Проблемам розвитку теорії і практики державного регулювання АПК присвячені роботи багатьох видатних вчених-економістів не лише України, але й ближнього і далекого зарубіжжя. Ними досить детально вивчені різні аспекти методології, аналізу реформування аграрного сектора. Разом з тим, комплексне розвязання проблем, повязаних з розвитком усіх напрямів державного регулювання цього сектору в Україні поки що не досягнуте, оскільки не враховуються регіональні особливості відтворюючих процесів, що не дає логічної завершеності аграрної реформи, в повному обсязі не використовуються потенційні можливості АПК.

В Україні, обравши курс на розбудову ринкової економіки, держава допустила ряд організаційно-економічних прорахунків, що посилили аграрну кризу, джерела якої сягають ще союзного періоду. Особливо руйнівним виявився диспаритет цін, внаслідок якого сільськогосподарські підприємства втратили можливість оновлення виробничих фондів, своєчасної оплати праці.

Аграрний сектор неможливо вивести на сучасний рівень розвитку без якісного перетворення продуктивних сил всіх сфер АПК регіону. Розвиток комплексу не може бути досягнутий без оновлення матеріально-технічної бази, що вимагає розробки цілеспрямованого державного регулювання інвестиційних процесів.

Складність і специфіка державного регулювання АПК регіону полягає в тому, що воно повинно поєднувати, з одного боку, заходи, спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва в цій сфері, а, з іншого, - забезпечувати соціальний захист населення.

Еволюція аграрних відносин, що визначаються власністю на землю, реорганізація економічної природи колективних сільськогосподарських підприємств, розвиток нових форм агробізнесу зумовили необхідність подальшого дослідження механізму державного регулювання АПК регіону, спрямованого на формування конкурентного середовища в даному секторі економіки, вироблення ряду практичних рекомендацій в умовах трансформації української економіки.

Визначимо основні позиції щодо агропромислового комплексу.

Аграрно-промисловий комплекс (АПК) країни — це сукупність галузей, пов'язаних із виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою, реалізацією та обслуговуванням самого сільського господарства.

Особливості сучасного стану АПК України:

  • накопичення та загострення суперечностей економічного і політичного характеру;

  • масова збитковість сільськогосподарських підприємств;

  • повільні темпи реформування аграрного сектору економіки;

  • збереження тенденції до звуженого відтворення.

Структура АПК:

Сфера:

Ресурсовиробнича

Аграрно-сировинна

Переробна

Інфраструктура

Функції:

Виробництво засобів виробництва для сільського господарства

Власне сільськогосподарське виробництво

Заготівля та переробка сільськогосподарської продукції

Транспортування, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції

Продуктові підкомплекси АПК: м ясний; молочний; зернопродуктовий; плодоовочевий; бурякоцукровий.

Загальносвітові тенденції розвитку відносин "держава — аграрний сектор економіки"

1.Дотаційність сільського господарства.

2.Посилення регулюючої ролі держави в аграрному реформуванні.

3.Державне сприяння розширенню місткості аграрного ринку.

4.Державна підтримка сільськогосподарських підприємств різних форм власності.

5.Протекціонізм вітчизняного сільгоспвиробника.

Зміст аграрної політики держави в умовах трансформаційної економіки:

  • проведення земельної реформи;

  • приватизація об'єктів АПК;

  • розвиток нових форм господарювання;

  • реалізація абсолютних та порівняльних переваг країни;

  • забезпечення умов для становлення сучасних фінансово-економічних, правових та організаційно-інституційних відносин в агропромисловій сфері;

  • формування ринкового механізму управління АПК;

  • соціальний розвиток села;

  • інформаційне забезпечення пропаганди реформ.

Цілі державного регулювання АПК

1. Забезпечення населення продуктами харчування

2. Забезпечення промисловості сировиною

3. Вирішення комплексу економічних та соціальних питань розвитку

Суб'єкти державного регулювання АПК в Україні:

  • Міністерство економіки;

  • Міністерство аграрної політики;

  • Державний комітет по земельних ресурсах;

  • Державний комітет по водному господарству;

  • Державний комітет лісового господарства;

  • відповідні управління і департаменти міністерств і комітетів.

Засоби та методи державної підтримки АПК:

Зниження податкового пресу на сільгоспвиробника

Фінансово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень

Створення умов для кредитування сільськогосподарського виробництва

Політика державного протекціонізму

Конкурсне визначення підрядчиків на держзамовлення

Сприяння у створенні інститутів ринкової інфраструктури для АПК

Підготовка та перепідготовка кадрів, для аграрного сектору

Списання, пролонгація боргів

Залучення іноземних інвестицій

Нетрадиційні (компенсації)

Фактори ефективного вирішення проблем АПК:

  • рівноправне функціонування сільськогосподарських підприємств різних форм власності;

  • раціональне використання ресурсів;

  • впровадження у виробництво новітніх технологій;

  • сучасні способи відтворення, охорони землі та природних багатств у цілому.

Завдання держави щодо розвитку АПК в Україні:

Формування та утвердження єдиного конкурентоздатного національного ринку сільгосппродукції

Визначення перспектив розвитку АПК,

Перетворення АПК у пріоритетний сектор економіки

Відновлення (встановлення) цінового паритету між сільським господарством та промисловістю

Структурна перебудова АПК (розвиток переробної галузі, виробництво сучасної сільськогосподарської техніки, формування замкнутого циклу виробництва)

Захист і підтримка вітчизняного сільськогосподарського виробника

Демонополізація сфери АПК, лібералізація господарських ринків

Формування ефективної виробничої інфраструктури АПК

Проведення земельної реформи

Адаптація сільськогосподарського виробництва до вимог світового ринку

Розвиток соціальної інфраструктури села

Регулююча роль держави зумовлена низькою еластичністю попиту і непередбачуваністю результатів в аграрній сфері, нестабільністю прибутків виробників, сезонністю сільськогосподарського виробництва, збереженням земельного потенціалу, необхідністю охорони навколишнього середовища, розвитком експортного потенціалу АПК, забезпеченням безпеки харчування і, загалом, продовольчої безпеки країни.

Із затвердженням державної форми власності на землю за радянських часів усталився нетрудовий тип власності на основний фактор сільськогосподарського виробництва. Жорстка директивна регламентація діяльності виробників, руйнування аграрних відносин зумовили аграрну кризу, яка посилила загальну економічну кризу в Україні.

Система аграрного потенціалу, яка формується в Україні, - емерджентна, виникнення в її межах нової якості зумовлене зовнішніми змінами, а попередній рівень емерджентної еволюції (у вигляді соціалістичної системи господарювання) створив умови для виникнення нового. В умовах емерджентних змін основу методології оцінки потенціалу складає комплексний підхід, що не досягається без визначення ціни землі.

Оцінка земель дозволяє регулювати економічні відносини реалізації прав власності на землю. Діюча в Україні методика носить нормативний характер і не враховує дію ринкових механізмів (динаміку цін на сільгосппродукцію, ресурси, зміну врожайності, зміну банківської норми процента, податкових витрат тощо).

Складність специфіки державного регулювання АПК регіону полягає в тому, що воно повинно поєднувати в собі, з одного боку, заходи, спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва, а, з іншого, - на забезпечення соціального захисту населення. Для розвитку механізму конкуренції в аграрному секторі необхідні:

- впровадження в практиці господарювання механізмів мотивації, що забезпечують належний рівень зацікавленості у функціонуванні сільськогосподарських товаровиробників на основі приватної власності;

- формування економічних інститутів ринку в аграрному секторі, що впливають на створення конкурентного середовища;

- розвиток ринкової інфраструктури, що обслуговує сектор і розвивається на основі конкурентного механізму;

- захист вітчизняного виробника і вітчизняного ринку сільськогосподарської продукції;

- удосконалення нормативно-правової бази, що регулює недосконалу конкуренцію і забезпечує соціальний захист населення;

- реструктуризація державних установ з метою децентралізації регулюючих функцій.


Случайные файлы

Файл
124764.rtf
160322.rtf
49620.rtf
diplom.doc
74120.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.