Систематизація факторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу на територіальну організацію виробництва (179019)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Дніпродзержинський державний технічний Університет

Заочний факультет

Кафедра економіки, менеджменту та маркетигу.






Контрольна робота

З дисципліни: «Розміщення продуктивних сил і регіональна єкономіка»

Варіант № 20







Виконав:

Прийняв: доцент

Федько С.О.






м.Дніпродзержинськ

2008р.

  1. Систематизація факторів розміщення залежно від їх специфіки і особливостей впливу на територіальну організацію виробництва


Формування ринкової економіки в Україні здійснюється на основі проведення економічних досліджень, у тому числі в галузі розміщення продуктивних сил. Пізнання закономірностей цього процесу обумовлене практичними потребами суспільства.

На основі пізнання законів і закономірностей розробляються принципи розміщення продуктивних сил та розвитку економіки регіонів. Принципи – це правила діяльності та управління економічною політикою держави, які базуються на закономірностях розміщення продуктивних сил і розвитку регіональної економіки.

Одним з головних є принцип раціонального розміщення виробництва. Суть його полягає в тому, щоб при розміщенні об'єктів досягалась висока ефективність народного господарства. Раціональне розміщення виробництва передбачає: наближення його до джерел сировини, палива, енергії та води;

- наближення трудомістких галузей до районів і центрів зосередження трудових ресурсів; наближення масового виробництва млотранспортабельної продукції до місць її споживання; ліквідацію (уникнення) зустрічних перевезень однотипної сировини, палива, готової продукції з одного регіону в інший; обмеження надмірної концентрації промисловості у великих містах, переважне розміщення нових промислових об'єктів у малих і середніх містах; охорону природи і забезпечення комфортних екологічних умов проживання населення.

Закономірності і принципи реалізуються на основі врахування конкретних умов – факторів розміщення, що впливають на вибір розташування промислових підприємств і формування територіально-виробничих комплексів. У теорії розміщення продуктивних сил фактор розміщення є одним із центральних понять.

Розглядають такі фактори, які найбільше впливають на розміщення виробництва: сировинний, трудовий (фактор трудових ресурсів), транспортний, споживчий, водний, науково-технічного погресу, економіко-географічної ситуації, єкологічний, енергетичний та ринкової кон’юктури. Докладне врахування, аналізі оцінка їх є нацважливішою частиною економічного обгрунтування розміщення підприємств.

Із розміщенням продуктивних сил тісно пов'язана їх територіальна Организація – науково обґрунтоване розміщення взаємопов'язаних виробництв, сфери обслуговування населення та виробничої, ринкової й соціальної інфраструктури, яке дає значний економічний і соціальний ефект внаслідок раціонального їх комплексування, концентрації та формування економічно ефективної спеціалізації регіональної економіки.

Сировинний фактор найчастіше називають фактором матеріалоємності, тому, що сировина і матеріал складають істотні витрати в більшості галузей промисловості. Виробництва з великими витратами сировини на одиницю готової продукції доцільно розміщувати поблизу сировинної бази, щоб не робити великих відрахувань на транспорт. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розміщуватися лише там, де добувається сировина: гірничодобувна, лісопильна промисловості, та ін.

Типовими ознаками енергомісткості галузей є частка паливно-енергетичних затрат у собівартості готової продукції та питомі витрати палива й енергії на її виробництво. В технологічних процесах різних галузей може переважати споживання електроенергії (електромісткі виробництва), палива (паливомісткі), тепла (тепломісткі). Виходячи з того, які питомі витрати палива й енергії характерні Для різних виробництв, розрізняють три групи галузей: високо-енергомісткі, де частка паливно-енергетичних затрат складає 30-45% затрат на сировину і матеріали; середньо – або малоенергомісткі, в яких частка паливно-енергетичних затрат складає лише 15-20% (тобто менші порівняно із затратами на сировину та матеріали); неенергомісткі, де паливно-енергетичні затрати складають менше 6%, тобто у багато разів менші від затрат на сировину і матеріали.

До електроємних видів виробництва відносять виплавку легких металів (алюміній, титан, магній), електролітичну виплавку міді, нікелю, феросплавів і сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва повинні розміщуватися поблизу великих джерел електроенергії.

До паливноемних відносять виробництва, що поглинають багато тепла. Це виробництво глинозему (напівфабрикат для одержання алюмінію), віскозного шовку, випічку хліба, виплавку нікелю, виплавку цинку тощо. Паливиоємні види виробництва розміщуються поблизу паливних баз.

Чильне місце серед паливноємних галузей належить єлєктростанціям. Оскільки передавати єлєктроєнергію на великі відстані не вигідно через великі втрати в мережі, тєплоєлектростанції «притягують» до себе енєргоємні виробництва.

Вплив водного фактора, як і попередніх двох, ґрунтується на використанні природних ресурсів. Споживання прісної води в Україні стримується її обмеженими запасами. На господарсько-питні потреби витрачається 84 куб.м води з розрахунку на одну людину.

У процесі виробництва промислової та сільсьокогосподарської продукції споживається велика кількість води, що обумовлює велике значення впливу водного фактора на розміщення виробництва. Найбільш водомісткими є галузі хімії органічного синтезу, чорної металургії, очистка первинної текстильної сировини тощо. Наприклад, на виробництво однієї тонни синтетичного каучуку необхідно витратити 220 м3 води, целюлози - 200, а віскозного шовку - до 500. У зв'язку з обмеженістю водних ресурсів на території України потрібно переводити промислові підприємства на замкнуте оборотне постачання і знижувати норми витрат води на виробництво промислової продукції.

Нестача води може перешкоджати розміщенню виробництва, навіть за інших сприятливих умов. Так, у Донбасі водний дефіцит стримує розвиток чорної металургії.

Поряд з матеріалоємними видами виробництва розміщуються ті, для яких сировинний фактор не має особливого значення. В електронному машинобудуванні, приладобудуванні, оптико-механічному машинобудуванні вартість сировини набагато менша вартості п готової продукції. Такі галузі не обов'язково розташовувати поблизу сировини, вони залежать від іншого фактора - трудового. Слід зауважити, що з розвитком науково-технічного прогресу, який супроводжується зростанням, наукоємності й ускладненням виробництва, роль трудового фактора збільшується.

Вплив трудового фактора визначається обсягом витрат праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткі види виробництва, доцільно розміщувати в регіонах з високою щільністю населення. Наукомісткі виробництва, які вимагають, крім висококваліфікованих кадрів, великих вкладень у науково-дослідну базу, треба розміщувати у великих містах, що мають кілька науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів.

До районів,і центрів споживання тяжіють переважно ті галузі, що зайняті обслуговуванням населення (вироб­ництво товарів народного споживання) або виробляють малотранспортабельну продукцію (порівняно з вихідною сировиною і паливом).

Значення споживчого фактора,часто посилюється фактором робочої сили, оскільки місце зосередження населення – це не лише джерела трудових ресурсів, але й райони споживання промислової продукці.

Транспортний фактор – один з найбільш впливових при розміщенні виробництва. Залежно від величини транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє до сировини або до споживачів. Визначаючи інтенсивність його впливу, необхідно враховувати, перш за все, витрати сировини і палива на одиницю виробленої продукції. Якщо вони перевищують вагу готових виробів, то підприємства вигідно розміщувати поблизу сировини і палива, оскільки це приводить до скорочення транспортних витрат. І навпаки, у випадку, коли витрати сировини і палива менші за вагу готової продукції, підприємства можна розміщувати на значній відстані від сировинних баз (наприклад, виробництво суперфосфату, макаронних виробів, печива). Нарешті, якщо на виробництво готового продукту витрачається стільки сировини, скільки становить його вага, то підприємства розміщуються, виходячи з економічної доцільності (в районах знаходження сировини та поблизу них, в районах споживання готової продукції або у місцях концентрації робочої сили).

Фактор науково-технічного прогресу впливає на розміщення підприємств і галузей на основі наукових відкриттів, змін у технології промислового та сільськогосподарського виробництва.

З розвитком і вдосконаленням технології змінюються витрати сировини, палива й енергії на одиницю готової продукції, що у свою чергу посилює територіальні зрушення у виробництві. Однак, створюючи умови для більш вільного розміщення підприємств, науково-технічний прогрес діє і в протилежному напрямі. Внаслідок зростання масштабів виробництва збільшується його залежність від відповідних за розмірами сировинних і паливно-енергетичних баз. Отже, з розвитком техніки деякі галузі промисловості змінюють потреби у певних природних ресурсах. Це змушує підприємства освоювати відносно бідні природні ресурси, вдаватися до їх комплексної переробки, залучати до виробництва все нові природні ресурси, розширювати сировинну і паливно-енергетичну бази.


Случайные файлы

Файл
862.doc
HITLER~1.DOC
ecology.doc
15949-1.rtf
11680-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.