Силова безпека (178971)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ, ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ










КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни"ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА"




Виконала

студентка гр. ЗЕП-05-2

Плюсніна Г.О.

Перевірив

доцент к.е.н. Іванова І.С.





Кривий Ріг-2010



Теоретичне завдання


Силова (фізична) безпека. Технічні заходи забезпечення безпеки


Силова складова економічної безпеки в програмі антикризового господарства має: забезпечити фізичну і моральну безпеку співробітників; гарантувати безпеку майна та капіталу підприємства; гарантувати безпеку інформаційного середовища підприємства; забезпечити сприятливе зовнішнє середовище бізнесу.

До основних негативних впливів, що характеризують цю складову характеризують: фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей (особливо на керівництво та провідних спеціалістів) з метою заподіяти шкоду їх здоров’ю та репутації, що становить загрозу нормальній діяльності їх підприємства.

Негативні впливи, що завдають шкоди майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (дезінформація, знищення інформації).

Причинами цих негативних явищ є:

нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо.

кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки;

некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми.

Протидією цим негативним впливам повинна займатися служба охорони. Її обов’язок – забезпечувати фізичний захист керівництва підприємства, організовувати пропускний режим, здійснювати охорону приміщень, ліній зв’язку й устаткування.

Названі спонукальні мотиви можуть зумовити спроби негативного впливу (фізичного та морального характеру) на працівників фірми. Спроби фізичного усунення керівників, вищих менеджерів і головних спеціалістів спричинюються переважно зіткненням комерційних інтересів підприємств (організацій)-конкурентів, конфліктами керівництва підприємства (організації) з кримінальними організаціями (особами), а також політичними мотивами. Спроби морального тиску на працівників тієї чи тієї фірми, як правило, робляться з метою змусити їх учинити дії, що завдаватимуть шкоди економічній безпеці та ефективному функціонуванню фірми. Виконавцями таких дій можуть бути представники криміналітету, корумповані чиновники служб безпеки та податкових служб або спеціально найняті для цього люди та організації.

У кінцевому підсумку сукупність негативних дій щодо силової складової економічної безпеки можна стисло сформулювати так:

1) фізичні та моральні впливи особистого спрямування (спрямовані проти конкретної особистості);

2) негативні дії, спрямовані на завдання шкоди майну, включаючи загрози зменшення активів підприємства (організації) і втрати ним (нею) фінансової незалежності;

3) негативний вплив на інформаційне середовище суб'єкта господарювання (так званий промисловий шпіонаж).

Основні види дій з метою організації силової складової економічної безпеки.

На всіх великих і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців.

Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність, яку можна зобразити у вигляді тривимірної моделі.

Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми є такі:

1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації);

2) організація роботи з правовою та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми;

3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю;

4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми;

5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій;

6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності;

8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми;

9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників.

Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім та обґрунтованим.

Функції, об’єкти та управління безпекою.

Сукупність конкретних завдань, що стоять перед та управління службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що звичайно покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації), їх сформульовано достатньо конкретно й чітко, що має суттєве практичне значення.

У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать:

персонал (керівні працівники; персонал, який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми);

матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи);

інформаційні ресурси з обмеженим доступом;

засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації);

технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів.

Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової) ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

До технічних засобів силової безпеки відносять охоронну сигналізацію. Охоронна сигналізація призначена для швидкого звіщення про факт проникнення порушника на об’єкт при організації захисту його периметру та приміщень. Автономна охоронна сигналізація підвищує загальний рівень безпеки житлових, складських, виробничих приміщень, магазинів та офісів і вимусить відступити злочинців завдяки аварійним сиренам. Але якщо охоронна сигналізація підключена ще й до пульту централізованої охорони, тоді її ефективність стає значно вищою.

Застосування системи охоронної сигналізації надає можливість бути впевненими у тому, що приміщення знаходяться під постійною надійною охороною, незалежно від часу року або доби. Системи охоронної сигналізації забезпечують безперервний контроль ситуації у охороняємому приміщенні, а також в межах периметру контролюємої території.

Охоронна сигналізація складається з набору охоронних датчиків різного принципу дії (контактні, об’ємні, вібраційні та інші), центрального контролера системи, який опрацьовує інформацію що надходить, а також засобів звіщення (сирен, мигалок або строб-спалахів) і контрольної панелі, котрі монтуються у приміщенні. Сучасна охоронна сигналізація у змозі попередити про тривогу дзвінком на номер мобільного телефону контактної особи підприємства-замовника.

Комплекс заходів по охороні об’єкту, які забезпечують спеціалізовані охоронні підприємства:

1) встановлення на шляху порушника фізичних перепонів;

2) раннє виявлення порушника (ще до того, як він дістанеться до мети свого наміру);

3) оцінку ситуації;

4) прийняття термінових заходів що до припинення дій злодія;

5) відеодокументування;

6) передача сигналів тривоги або повідомлень про пригоду.

Також до засобів силової безпеки відносять контрольно-пропускний пункт.

Існує суперечність у природі таких явищ як заборони (обмеження) і підприємництво. Тому від розробника контрольно-пропускного режиму потрібна велике мистецтво, щоб знайти розумний баланс між інтересами підприємства та необхідними обмеженнями.

Перш ніж приступити до розробки нормативних документів контрольно-пропускного режиму, а тим більше практичних заходів, необхідно визначитися з вихідними даними. Розробник при цьому повинен провести їх комплексну оцінку, за результатами якої визначаються основні положення інструкції про КПР. Важливо витримати послідовність оцінки вихідних даних:

1. Оргструктура об'єкта, дислокація його частин і ступінь впливу на організацію КПР характеру діяльності на кожній частині (визначення об'єктів, які потребують організації контрольно-пропускного режиму; специфікації та загальної характеристики елементів КПР)


Случайные файлы

Файл
23876.rtf
47126.rtf
187078.rtf
112.doc
10437-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.