Перший етап маржиналістської революції (178040)

Посмотреть архив целиком

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»



КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Історія економічних вчень»

на тему „Перший етап маржиналістської революції”

варіант № 28






Виконала

Студентка Цапкова О.О.

заочного відділення

3-го курсу групи ФСН – 42

Викладач_______________










2006 рік


ЗМІСТ


Вступ…………………………………………………………………………..….....3

1. К. Менгер..................................................................................……....…….....4

2. У. Джевонс........................................................................………………….....7

3. Л. Вальрас..........................................................................................................8

Висновки………………………………………..…………………………….....12

Список використаної літератури........................................................................ 13


Вступ.

Маржиналістська революція – це перехід від концепції класичної економічної школи до неокласичної теорії. У маржиналістській революції прийнято виділяти два етапи. Перший етап охоплює 70-80 рр. ХІХ століття. На цьому етапі серед представників маржиналістської теорії більше призначення здобув Карл Менгер, як глава австрійської школи, яка виступала проти історичного та соціологічного підходів в економічній теорії, обстоюючи, як і класична школа, „чисту економічну науку”. При цьому, теорія граничної корисності товару, що стала на даному етапі найголовнішою, проголошувалась „школою” основною умовою визначення його вартості, а саме оцінка корисності визнавалась психологічною характеристикою з позицій конкретної людини. Тому перший етап маржиналізму прийнято пов’язувати з „суб’єктивний напрямом” політекономії.

Таким чином, найбільш наполегливо і послідовно суб'єктивні погля­ди на всі категорії економічної науки захищала австрійська школа, ідеї якої ясно і популярно виклав O. Бем-Баверк у своїй роботі "Основи теорії цінності господарських благ", хоч сам він визнає, що основи нової теорії були закладені K. Менгером. Провідну роль у побудові цієї теорії мають такі фундаментальні поняття, як корисність і цінність. На відміну від мінової вартості товару або матеріальних благ взагалі, корисність не є його об'єктивною фізичною якістю, оскільки вирішальною мірою залежить від відношення до нього суб'єкта. Дійсно, одній людині те чи інше благо може здатися більш корисним, ніж іншій. Ця користь залежить передусім від тих цілей, завдань, потреб і інтересів, про які дбає суб'єкт. Тому при прий­нятті рішень в господарській діяльності корисність тих чи інших матері­альних благ або товарів визначають з урахуванням відповідних потреб і цілей. Вихідним у маржинальному аналізі є розуміння корисності, яку визначають, звичайно, як здатність матеріального блага або послуги за­довольняти яку-небудь потребу суб'єкта. Оскільки ці потреби неоднакові у різних людей, то і корисності не можуть розглядатися з об'єктивної, без особистісної точки зору.

Докладаючись на розуміння корисності, мож­на вивести розуміння цінності, яке характеризує не просто корисність то­вару або послуги, але вказує крім того на їх обмеженість і рідкість. З цієї ,точки зору корисність можна розглядати як нижчу форму цінності.


  1. К. Менгер


Карл Менгер (1840-1921) був засновником австрійської школи, вченим- економістом. Серед його робіт є фундаментальна праця „Основа політичної економії” (1871), основними ідеями якої були:

  • єдина теорія цін, яка пояснює усі явища у цій області, а також в області відсотка, заробітної плати та ренти.

  • відношення людини до благ, яке проявляється у сфері власного споживання.

  • аналіз споживчих оцінок і споживчого вибору. Цінність залежить не від кількості користі, а від важливості споживання, яку благо задовольняє.

Також до його інших робіт можна віднести „Дослідження методу суспільних наук та політичної економії в особливості” (1883). першим виклав теорію граничної корисності та зробив спробу показати залежність корисності від рідкості предметів використання. Він вважав, що справжнім вихідним пунктом дослідження є людські потреби. Ці потреби Менгер виділяв як різновид невдоволених бажань або неприємних відчуттів, які витікають з порушення фізіологічної рівноваги. Далі він стверджував, що при недостатку ресурсів перед інвалідом виникає проблема, яка найкраще розподілити свої засоби для задоволення потреб. Для відповіді на це питання він побудував схему, в якій римськими цифрами позначив потреби людини в різноманітних предметах від І до Х в залежності від їх значення для добробуту суб’єкта, від насущної до менш вагомої. Арабські цифри повинні в цій таблиці показувати, як господарюючий об’єкт розцінює першу, другу і т. і. одиниці блага, задовольняючого ту чи іншу потребу.


Таблиця Менгера

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

VII

VIII

IX

X

10










9

9









8

8

8








7

7

7

7







6

6

6

6

6






5

5

5

5

5

5





4

4

4

4

4

4

4




3

3

3

3

3

3

3

3



2

2

2

2

2

2

2

2

2


1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0


Менгер пояснюючи свою таблицю, порівнював потреби І та V. Потреба І – у зерні, потреба V – у напоях. Якщо людина має запас зерна у три мішки, то гранична корисність по схемі дорівнює восьми одиницям, а гранична корисність вина при наявності трьох бутилів у цієї людини буде дорівнювати 4 одиницям. Якщо людина має п’ять мішків зерна, то його гранична корисність буде оцінюватися нижче – у 6 одиниць, а п’ятий бутиль буде мати граничну (або найменш важливу) корисність дві одиниці. Щоб пояснити, як сама гранична корисність впливає на встановлення цін, Менгер розглядав ринок з фіксованою пропозицією товару. Його рішення цікавило економістів не тільки у часи Менгера і по цей день йдуть дискусії про степінь дії попиту на створення цін та методу ви числення цієї дії.

Карл Менгер при вирішення проблем ціни (якій він підмінив вартість) спирався на метод робінзонади та досліджував поведінку індивіду, вчинки якого знаходяться в пошуку найбільшій вигоді, або раціональній психології.. Товари, які пропонують на ринку він оголосив незмінним, зважаючи, що в цих умовах цінність того чи іншого блага буде залежати від попиту, а зміна останнього – від граничної корисності цих благ.

Серед засновників австрійської школи Менгер був першим, хто сформулював принцип корисності, що знижується. Згідно з цим принципом, вартість однорідного блага визначається тою найменшою кориснісю, якою володіє остання одиниця запасу. У своїй таблиці Менгер відходив від того факту, що суб’єктивна оцінка одного і того ж самого товару різними людьми різна. Видно, що суб’єктивна оцінка хліба підприємця і пролетаря різна, але вони платять однакову ціну за рівну кількість хліба. Далі Менгер, ставлячи цінність благ в залежності від рідкості, приходив до висновку, що вона визначається розмірами пропозиції.


Случайные файлы

Файл
56374.rtf
14849.rtf
ZAPISKA.doc
112315.rtf
12279.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.