Нематеріальні ресурси та активи (177254)

Посмотреть архив целиком

Київський національний економічний університет





Контрольна робота №6








з курсу “Економіка підприємства”


Тема : “Нематеріальні ресурси та активи”


















Студентки ІІІ курсу.
















План



  1. Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства (фірми).

  • Характеристика об’єктів промислової власності: винаходів, промислових зразків, корисних моделей, товарних знаків і знаків обслуговування;

  • Інформація як особливий суспільний ресурс. Сучасні інформаційні технології і програмні продукти;

  • Інші нематеріальні ресурси(ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, найменування місця походження товару, гудвіл фірми).

  1. Поняття й елементний склад нематеріальних активів(патенти на право виключного користування об’єктами промислової власності, авторське право, право на користування іншими нематеріальними ресурсами у формі ліцензії тощо) та їх оцінка.

  2. Задача.

  3. Література.















1.Поняття та види нематеріальних ресурсів підприємства (фірми).

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в умовах ринковій економіці є ефективне використання його власних так званих нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. До них відносяться об’єкти промислової та інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.



Нематеріальні ресурси

Об’єкти промислової власності

Об’єкти інтелектуальної власності

Інші нематеріальні ресурси

*Винагороди;

*Промислові зразки;

*Корисні моделі;

*Товарні знаки і значки обслуговування.

*Програмне забезпечення електронно –обчислюваних машин;

*Банки та бази даних;

*Банки та бази знань.

*Ноу-хау;

*Раціоналізаторські пропозиції;

*Найменування місця походження товару;

*Гудвіл (імідж, репутація)



Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключно права на використання певних нематеріальних ресурсів. Згідно з Паризькою конвенцією з охорони промислової власності до об’єктів цієї власності належать: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки та знаки обслуговування.

Інтелектуальна власність являє собою юридичне поняття, яке охоплює авторське право та інші права на продукти інтелектуальної власності, зокрема, належать наукові праці, твори літератури і мистецтва, програмні продукти тощо.

Нематеріальні ресурси здатні відігравати суттєву роль у підвищенні конкурентоспроможності діючих підприємств. За умов насиченості ринку різноманітними товарами підприємство-виробник повинно удосконалювати можливості щодо пропонування, просування та реалізації своїх товарів або послуг. Дійовим інструментом конкуренції у цьому випадку може бути використання нематеріальних ресурсів. Наприклад. Володіння ліцензією надає її власнику виключне право використання певного технічного досягнення і тому забезпечує йому певні конкурентні переваги. Зареєстроване найменування місця знаходження товарів завжди гарантує споживачу особливості, елітарні, а іноді унікальні властивості товару, що також підвищує конкурентоспроможність його власника.

Об’єкти промислової власності.

Серед об’єктів промислової власності центральне місце належить винаходам.

Винаходом називається позначене істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-якій галузі господарства, яке дає позитивний ефект.

Технічне рішення, яке може бути визначене винаходом, повинно мати певну технічну ознаку; істотну новизну рішення; позитивний або інший ефект.

Технічна ознака – це застосування засобів техніки і технології ( конструкції, способів, матеріалів) для розв’язання завдання, що є об’єктом винаходу. При цьому виділяють кілька основних видів технічних розв’язань, які можуть стати предметом винаходу. До них, зокрема, належать:

  • технічні будови – сукупність технічних засобів ( деталей, вузлів, механізмів), які перебувають у функціональній залежності;

  • способи або процеси – сукупність операцій (дій), що виконуються у певній послідовності та умовах (режимах) для досягнення потрібного технологічного результату;

  • речовини – сукупність способів одержання хімічних речовин;

  • штами – культури мікроорганізмів, які використовуються для одержання речовин, що утворюються внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів.

Таким чином, винаходом може бути лише конкретне розв’язання технічного завдання. Пропозиції, що сформовані у вигляді загальної постановки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винаходів.

Другою найважливішою ознакою винаходу є його новизна, тобто використання технічних засобів, способів, методів раніше невідомих в даній галузі техніки. Винаходом може бути визначено за будь-яких умов тільки таке технічне рішення, яке має суттєву новизну. Це означає, що винахід має бути принципово новим технічним рішенням або вносити у відомі конструкції, способи, речовини такі зміни, які призводять до якісного поліпшення.

Третьою важливою ознакою винаходу прийнято вважати його позитивний ефект, тобто практичну корисність технічного рішення. Корисний результат винаходу при цьому трактується досить широко. Він може полягати в економії суспільної праці, охороні життя і здоров’я людини, удосконаленні технічних засобів науки, культури, мистецтва, оборони. Позитивний ефект мають і винаходи, які не дають економії, але поліпшують експлуатаційні якості виробів, підвищують їх надійність, змінюють на краще умови праці тощо.

Промисловим зразком називається нове, придатне до здійснення промисловим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей.

Промисловий зразок може бути об’ємним ( модель), плоским (малюнок) або комбінованим. Художнє вирішення конкретної форми виробу визнається промисловим зразком і забезпечується правовою охороною за умов його новизни, оригінальності та придатності до промислового виготовлення.

Промисловий зразок є новим, якщо сукупність його суттєвих ознак невідома в даній або іншій країні до дати фіксації його пріоритету. Оригінальним він вважається тоді, коли його суттєві ознаки є своєрідними. Придатність до промислового виготовлення означає, що промисловий зразок може бути відтворений у виробництві промисловими засобами.

Деякі вироби не підлягають охороні як промислові зразки. Це галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини ( крім декоративних), взуття та головні убори.

Корисні моделі – це нові за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою моделі.

Корисні моделі відрізняються від інших об’єктів промислової властивості тим, що предметом технічного вирішення тут є тільки конструкція вибору, його форма. Тобто для реєстрації корисної моделі достатньо будь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні виробу. По суті корисна модель займає ніби проміжне становище між винаходом та раціоналізаторською пропозицією.

Товарними знаками вважається оригінальні позначки ( ім’я, термін, малюнок або її сполучення), які мають правовий захист та призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування. Окремо виділяють також поняття колективного товарного знаку. Колективним є товарний знак спілки, асоціації або іншого добровільного об’єднання. Колективним товарним знаком позначаються товари. Що виробляються та ( або) реалізуються об’єднанням підприємств і мають спільні характеристики. На відміну від звичайних товарних знаків, права на використання колективних знаків не можуть бути передані іншим особам.

Товарний знак ( знак обслуговування) має ідентифікувати товар (послуг). Використання товарних знаків дозволяє споживачу виділити та швидко знати потрібний йому товар, тобто він сприяє реалізації товарів і має рекламний характер. Тому товарний знак розміщують на самому товарі або його упаковці. Товарні знаки використовуються також у рекламі, друкованих виданнях, на офіційних бланках підприємств ( фірм) тощо.

Споживач за допомогою товарного знаку швидко визначає, хто виробляє певний товар. Тому власник товарного знаку не може вважати себе позбавленим відповідальності за якість своїх виробів (послуг) як у процесі реалізації, так і на етапі споживання.

Основними вимогами до товарних знаків є їх індивідуальність, упізнаваємість, привабливість для споживачів та охороноздатність, тобто можливість їх офіційної реєстрації. При цьому не підлягають реєстрації позначки, які тотожні або подібні до товарних знаків, що вже зареєстровані на ім’я іншої особи; знаки міжнародних організацій; географічні назви; зображення, що загальновживані для позначення товарів певного роду; містять відомості, які можуть викликати плутанину у покупця відносно виготовлювача чи місця виробництва товару; суперечать міжнародним угодам.


Случайные файлы

Файл
14637-1.rtf
132278.rtf
30251-1.rtf
1.doc
164215.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.