Екологічна економіка та управління природокористуванням (168764)

Посмотреть архив целиком

Зміст


1. Теоретична частина

1.1 Оцінка економічних збитків від різних видів порушень земельних ресурсів

1.2 Показники еколого-економічної ефективності природокористування

1.3 Водні ресурси, їх відтворення і використання в Україні. Роль водного кадастру та недоліки при плануванні водоохоронної діяльності

1.4 Суть і порядок визначення плати за корисні копалини

1.5 Система показників та методи планування природокористування

1.6 Екологічне нормування, його суть і види

2. Розрахункова частина

Список використаної літератури



1. Теоретична частина


    1. Оцінка економічних збитків від різних видів порушень земельних ресурсів


Під економічним збитком розуміють різницю між сукупним суспільним продуктом на основі раціонального використання природних ресурсів і природокористування й суспільним продуктом отриманим при допущенні порушень природокористування.

Збитки можуть виникнути внаслідок знищення елементів природного середовища, його забруднення викидами, стоками, відходами, виснаженням природних комплексів, нераціональним використанням природних ресурсів, порушенням екологічних зв’язків у середовищі існування живих організмів, в тому числі людини. Усі процеси забруднення важко врахувати і визначити величину завданих збитків.

Аналіз збитку здійснюється в такій послідовності:

  • визначається вид забруднення, визначення вмісту забруднюючої речовини та тяжкість їхнього впливу;

  • зона поширення;

  • тривалість поширення;

  • здійснення розрахунків еколого-економічного збитку керуючими нормативними документами.

Економічна оцінка — це оцінка змін в економіці, що виникають при певному впливі внаслідок порушення основних функцій природи, тобто вона відображає вартість заходів на підтримання оптимального стану природної, соціальної і господарської підсистем та вартість збитків від антропогенних впливів. Об'єктом економічних оцінок можуть бути всі види наслідків господарської діяльності (екологічні, соціальні, господарські), але тією мірою, якою вони здійснюють вплив на економічне життя суспільства. Серед різних видів економічних оцінок стану природного середовища частіше використовується оцінка екологічних витрат, що є сукупністю народногосподарських витрат, викликаних з допущеним рівнем екологічних порушень.

Економічній оцінці підлягає лише та частина, яку ми бачимо і можемо оцінити, а тому обчислені втрати завжди менші за реальні, вони становлять не більше 35—40 % дійсних втрат.

Основою розрахунків величини збитків від забруднення земельних ресурсів є грошова оцінка конкретної земельної ділянки, яка на підставі Закону України «Про плату за землю» визначається та уточнюється Держкомземом України. Витрати на здійснення заходів щодо зниження чи ліквідації забруднення земельних ресурсів зростають залежно від глибини просочування забруднювальної речовини у співвідношенні 10:3, тобто зі збільшенням глибини в 10 разів витрати для ліквідації забруднення зростають утричі.

Збитки від порушення земельних ресурсів виникають:

А) через втрату землі:

- переведення продуктивності сільськогосподарських земель на не сільськогосподарські потреби (міські, сільські забудови, дороги);

- використання землі під інженерні засвоєння (проведення каналів, під’їздів, технологічних колів).

Б) від зниження урожайності сільськогосподарських угідь

- розрахунок збитків від втрат землі через вилучення її із с/г обороту проводиться за формулою:


ЗВЗВЗГА, грн.


ПВЗ – площа вилучених земель;

ЦГА – ціна 1 га землі.

- розрахунок збитків від вітрової та водної ерозії проводиться за формулою:


ЗВЕВЕТ, грн.


ОВЕ – обсяг втрат землі;

ЦТ – ціна 1 т землі.

- розрахунок збитків від недобору урожаю проводиться за формулою:


, грн.


площа і-ої сільськогосподарської культури;

- величина зниження урожайності і-ої сільськогосподарської культури;

- ціна і-ої сільськогосподарської культури.


    1. Показники еколого-економічної ефективності природокористування


Проекти, програми і варіанти екологічно спрямованих заходів, що реалізуються саме в галузі природокористування, мають певні характерні особливості: по-перше, вони розраховуються на багаторічний період; по-друге, витрати можуть здійснюватися в різні терміни і змінюватися в часі.

Визначення економічної ефективності середовищезахисних заходів містить дві групи взаємозв'язаних економічних і соціальних завдань:

1. Раціональне використання ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових).

2. Якнайкраще задоволення соціальних потреб природокористувачів у природних ресурсах і умовах, а також у чистоті і різноманітті довкілля.

Слід мати на увазі, що теоретично в чистому вигляді не існує ні економічних, ні соціально-екологічних завдань. Є завдання соціально-еколого-економічні, при вирішенні яких задоволення соціальних потреб є метою, а економічні можливості – засобом досягнення цілей. Крім того, оцінка ефективності природоохоронних заходів – це ще і морально-етична проблема, оскільки здійснення цих заходів торкається інтересів майбутніх поколінь.

Таким чином, вирішення загального завдання оцінки ефективності середовищезахисних заходів пов'язане з труднощами при зіставленні витрат і результатів. Основними з них є: визначення величини різнорідних витрат і їх зіставлення; вимірювання кінцевих результатів і їх зіставлення за соціальною корисністю для різних пририродокористувачів; облік чинника різночасності витрат і результатів чи невизначеності, (ризику) соціально-економічних і екологічних процесів.

Принципова проблема тут полягає в тому, що результати природоохоронної діяльності досить різноманітні і немає єдиної кількісної міри їх вимірювання. Тобто результатом здійснення природоохоронних заходів є: не тільки зміна якісних і кількісних характеристик природоохоронних ресурсів і умов, але і зміна умов праці, побуту і відпочинку населення; зміна рекреаційної і естетичної цінності природних комплексів. При цьому необхідно враховувати як соціально-економічні та і демографічні, політичні наслідки цих змін.

В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.

Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали:


Еа = ∑∑ Еіj / (Сн + Ен х Кн)


де: Еіj – повний економічний ефект і-того виду від упередження збитків на j-тому об’єкті, грн.;

Сн – річні поточні витрати на обслуговування і утримання ОФ, які забезпечили цей ефект, грн.;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (Ен = 0,14).

Кн – капітальні витрати в будівництво фондів природоохоронного признач., грн.

Показник загальної економічної ефективності капітальних вкладень розраховується за формулою:


Еак = (∑∑ Еіj - Сн) / Кн.


Капітальні вкладення рахуються ефективними, якщо Еак > Ен.

Крім вартісних показників для визначенні ефективності ПОЗ використовують натуральний показник. Він розраховується як зниження шкідливих речовин в атмосфері, водному середовищі і ґрунті на одиницю капітальних вкладень, які визвали ці зміни:


Ес = ∆В / Кн,


де: ∆В – величина зміни викидів (різниця в обсягах до і після впровадження ПОЗ) шкідливих речовин з урахуванням коефіцієнта шкідливості;


В = ∑ кі (В1і – В2і),


де: кі - коефіцієнт шкідливості і-того інградієнта.

В1і і В2і – величина викидів інградієнта і-того виду відповідно до і після впровадження ПОЗ.

Порівняльні показники ефективності визначають шляхом зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або менше варіантів, що розглядаються. При виборі із кількох варіантів найкращого рішення показником порівняльної економічної ефективності є мінімум приведених витрат:


С + Ен х К → min;


де: С - поточні річні витрати на обслуговування і утримання фондів природоохоронного значення;

К – капітальні вкладення на впровадження ПОЗ;

Ен – нормативний коефіцієнт порівняльної ефективності капітальних вкладень.

Якщо порівняльні варіанти відрізняються за строками освоєння капітальних вкладень, а поточні затрати змінюються, то необхідно приводити затрати більш пізніх років до поточного моменту. Для цього застосовується коефіцієнт приведення:


В = 1 / (1 + Енп),


де: t – період приведення в роках;

Енп – норматив приведення різночасових витрат (на охорону і відновлення лісів – Енп = 0,08, рекультивацію земель - Енп = 0,03).

Для порівняльної ефективності ПОЗ, які мають тривалі строки реалізації проекту та внесення додаткових капітальних вкладень використовують формулу:


[(Кп + Кgt + Сt) / (1 + Енп) ] → min,


де: Кп – початкові капітальні вкладення в ПОЗ;

Кgt – додаткові капітальні вкладення для t - го року експлуатації;

Сt – поточні витрати для t - го року.

На практиці більш поширені ситуації, коли в порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти (ресурсна цільова настанова).

Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподаткування.


Случайные файлы

Файл
60911.rtf
113442.rtf
141817.rtf
129058.rtf
46083.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.