Міжбюджетні фінансові відносини (163602)

Посмотреть архив целиком

Зміст


Вступ

1. Поняття міжбюджетних відносин

2. Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами

3. Характер та форми взаємовідносин між бюджетами. Субсидіювання та його види: субсидії, субвенції, дотації

4. Зарубіжний досвід використання бюджетних трансфертів

5. Проблеми вдосконалення системи трансфертів

Висновок

Література



Вступ


Головною ознакою міжурядових трансфертів та їхнє фінансових відносин у будь-якій правове регулювання країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів від одного рівня влади до іншого. Основним інструментом такого переміщення ресурсів є система бюджетних трансфертів.

Трансферти — головний інструмент організації міжбюджетних взаємовідносин, як уже зазначалося в попередньому параграфі роботи.

Термін трансферти в українському законодавстві почав використовуватись у 1998 р. Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки. Проблема використання дотацій, субсидій і субвенцій уже порушувалася в українській літературі. Обговорюється вона і у виданнях Російської Федерації. Цій проблемі присвячено ряд спеціальних видань за Програмою сприяння парламентові України.

Проблема бюджетних трансфертів має велике практичне значення, адже в Україні розвивається тенденція збільшення чисельності дотаційних бюджетів.



1. Поняття міжбюджетних відносин


Місцеві бюджети можуть бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування делегованих і власних повноважень, а також для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. Якщо місцеві бюджети не збалансовані з урахуванням цих умов, держава забезпечує їхню збалансованість шляхом передачі засобів у виді міжбюджетних трансфертів (дотацій, субвенцій).

Міжбюджетні відносини - це система фінансових відносин, які формуються між державою, АРК, місцевим самоврядуванням в процесі забезпечення ресурсами відповідних бюджетів для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України (ст.81).

Визначення правових норм щодо забезпечення відповідності між повноваженням на здійснення видатків з місцевих бюджетів та бюджетними ресурсами, що мають забезпечувати виконання цих повноважень - першочергова мета.

Недосконалість інституційної та правової бази регулювання міжбюджетних відносин мали місце протягом останніх років:

По-перше, відсутність чіткого розподілу видаткових повноважень між державним та місцевими бюджетами, а також передача на місцеві бюджети видатків без забезпечення їх відповідними ресурсами знімала відповідальність з органів місцевої влади за виконання зобов’язань з надання бюджетних послуг населенню

По-друге, основна частка доходів місцевих бюджетів формувалась за рахунок відрахувань від загальнодержавних податків і зборів, нормативи яких щорічно змінювались.

З прийняттям БК запроваджені основні норми щодо реформування фінансових відносин, а також врегульовані такі питання:

Здійснено розмежування видатків між ланками бюджетної системи та відповідальність органів влади за їх здійснення;(Ст.84,86);

Визначено, що видатки за державними програмами соціального захисту та соцзабезпечення населення фінансуватимуться за рахунок коштів державного бюджету (ст.102);

Місцевим органам влади надано право самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Держава на стадії формування обсягів міжбюджетних трансфертів встановлює обмежений загальний обсяг видатків місцевих бюджетів, що дозволить контролювати сумарні видатки (ст.94);

Види доходів місцевих бюджетів розмежовані на ті, що враховуються і ті, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Передбачена компенсація втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок наданих державою податкових пільг (ст.103);

Встановлено диференціацію трансфертів за конкретними напрямами та видами (ст.98)

Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи:

До першої групи належать трансферти, що здійснюються в порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротній основі для покриття поточних видатків;

Дотація вирівнювання доходної спроможності бюджету;

Трансферти, що передаються до ДБ та місцевих бюджетів

До другої групи належать трансферти , що надаються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:

Субвенція на здійснення програм соціального захисту, що надається з ДБ;

Субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається з державного бюджету);

Субвенція на виконання інвестиційних проектів;

Субвенції на виконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань

До третьої групи належать інші трансферти, що надаються на безоплатній і безповоротній основі у вигляді дотації.

Для здійснення розподілу загального обсягу прогнозних видатків між місцевими бюджетами ст.94 БК зобов’язує використовувати фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, які визначаються шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що спрямовуються на надання бюджетних послуг, на кількість мешканців чи споживачів соціальних послуг. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості є єдиним для всіх місцевих бюджетів дорівнює середнім по країні витратам на одного споживача бюджетної послуги за кожним видом видатків бюджету.

Метою його застосування є досягнення прозорого, об’єктивного та справедливого порядку визначення видаткового обсягу ресурсів для окремого місцевого бюджету залежно від кількості отримувачів бюджетних послуг.

Розрахунок обсягу доходів, закріплених за бюджетами. проводиться у межах прогнозного обсягу доходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнозних макропоказників на плановий рік, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності територіальної одиниці. (визначаються, як відношення середньодушового кошика доходів місцевого самоврядування до середнього по Україні значення, що враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Індекси не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз в три роки (ст.98)

Обсяг дотацій вирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету АРК, обласним бюджетам, бюджету м. Києва і Севастополя, бюджетам республіканського і обласного значення та бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету (Ti), визначається за загальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця між розрахунковим обсягом видатків (Vi), прогнозним показником обсягу доходів, що акумулюються на її території (Di),із застосуванням коефіцієнта вирівнювання ai.


Ti=ai (Vi – Di),


Ti- кошти, що передаються з бюджетів до ДБ

a i – коефіцієнт вирівнювання

Vi - розрахунковий обсяг видатків

Di – прогнозний показник обсягу доходів


2. Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами


Критерії розмежування видів видатків між бюджетами будується на основі принципу субсидіарності, з урахуванням повноти надання бюджетних послуг та їх наближення безпосередньо до споживача.

Відповідно до критеріїв видатки поділяються на такі групи:

До першої групи видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст, та їх об’єднань, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують необхідне першочергове надання соцпослуг, гарантованих державою, і розташовані найближче до споживачів;

До другої групи ,що здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та міст обласного значення, а також районних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих для всіх громадян України;

До третьої групи видатків, що здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремими рівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об’єктів фінансування.

Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб’єктом (наприклад НУ ім. Т.Г.Шевченка фінансується з ДБ)

Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єкт господарювання. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.

У процесі розмежування доходів вирішуються такі завдання:

забезпечення збалансованості кожного бюджету;

забезпечення рівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;

забезпечення необхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи, згідно з програмами економічного та соціального розвитку.


Случайные файлы

Файл
19367-1.rtf
131921.rtf
148604.doc
18025.rtf
8001-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.