Принципи, покладені в основу формування грошових агрегатів (161909)

Посмотреть архив целиком

1. Принципи, покладені в основу формування грошових агрегатів


Грошові агрегати є вимірниками (показниками) грошової маси. Грошові агрегати використовуються в статистиці для аналізу змін руху грошей на певну дату та/або за певний період часу.

У основу побудови грошових агрегатів покладено ранжирування матеріальних благ по ступені їх ліквідності. Під ліквідністю матеріальних благ розуміється їх здатність швидко і без особливих втрат звертатися в гроші. Ліквідність матеріальних благ вимірюється часом. Чим менше часу треба витратити, щоб обернути матеріальні блага в гроші, тим вище його ліквідність. Готівка володіє абсолютною ліквідністю, оскільки час, необхідне для їх звернення в гроші, рівно нулю.

Готівка в обігу складає агрегат М (0). Готівка складається з банкнот, білетів (якщо в країні два емісійні центри) державної скарбівниць і металевих монет. Металеві монети складають незначну частину готівки (2% – З% у розвинених країнах). Звично вони чеканяться з дешевих металів, щоб не допустити їх переплавлення подальшому продажу в злитках. Тому реальна вартість монети значно нижче номінальній.

Необхідно відрізняти агрегат М(0) від грошової бази. До складу грошової бази входять обов'язкові резерви комерційних банків в центральному банку. До складу агрегату М(0) обов'язкові резерви комерційних банків в центральному банку формально не входять.

Послідовно приєднання до агрегату М(0) менш ліквідні засоби, одержують агрегати М (1), М (2), М (3) до М (0).

Кількість і склад грошових агрегатів залежить від специфіки кредитної системи країни і ступеня розвитку її фінансових ринків.

Зразковий склад грошових агрегатів в економічно розвинених країнах:


М(0) = готівка в обігу;

М(1) = М(0) + засоби на поточних рахівницях в банків;

М(2) = М(1) + термінові і ощадні внески в комерційних банках;

М(3) = М(2) + ощадні внески в небанківських кредитних установах;

М(4) = М(3) + депозитні сертифікати, акції судозберігальних асоціацій і інші кредитні зобов'язання, що засвідчують право на отримання доходу від розміщених кредитів.


Склад грошових агрегатів в Україні:


М(0) = готівка в обігу;

М(1) = М(0) + засоби підприємств на розрахункових, поточних, спеціальних рахівницях в банках до запитання, засоби страхових компаній;

М(2) = М(1)+ термінові депозити населення в Ощадбанку;

М(3) = М(2) + депозитні сертифікати і облігації держзаймів


Агрегати М (0), М (їх М (2), м (З), М (4) складають сукупну грошову масу. Кожний з агрегатів є частиною грошової маси. За показник грошової маси, використовуваний для макроекономічного аналізу і статистики, приймають агрегат М (2).

Об'єм грошової маси визначається державою – емітентом грошей. Розмір емісії залежить від потреб товарообігу і держави.


2. Структура банківських пасивів


Банківська система в цілому та кожний банк зокрема сьогодні удосконалюють системи фінансового менеджменту, передовсім управління активами та пасивами. Незмінною проблемою банків, за будь-якої економічної системи, є вибір оптимального співвідношення між двома протилежними складовими банківського бізнесу – рентабельністю та ліквідністю.

Система формування банківських активів має будуватися на чіткому визначенні джерел ресурсів для кожного з них. Це дасть змогу банку, з одного боку, не втратити ліквідність, з іншого – пов'язати вартість пасивів із дохідністю активів.

Вклади до запитання є найнестабільнішим і найкороткостроковішим джерелом ресурсів, тому насамперед містяться у вигляді ліквідних активів (готівкові і безготівкові кошти) для виконання поточних зобов'язань банку з даної категорії пасивів.

Міжбанківський кредит є переважно короткостроковим вкладенням, тому кошти, що залишилися після формування за рахунок вкладів до запитання ліквідних активів, спрямовуються на покриття міжбанківських операцій (існування в банку на поточний момент негативного сальдо між залученими і розміщеними міжбанківськими кредитами). Якщо ж після покриття ліквідних активів і МБК є вільні залишки коштів за рахунками до запитання, вони можуть бути залучені до короткострокового комерційного кредитування (за умови, якщо сума кредитів не покривається розміром залучених депозитів). Украй небажане використання залишків за рахунками вкладів до запитання використовується для покриття вкладень у цінні папери, надання ресурсів філіям, покриття дебіторської заборгованості і недохідних активів (така черговість визначена на підставі рівня прибутковості цих активів).

Зважаючи на те, що сучасні банки зазвичай віддають перевагу забезпеченню ліквідності, свідомо втрачаючи деякі можливі прибутки, під час формування активів мають бути чітко визначені їх джерела. Тому використання вкладів до запитання в інших активах може відбуватися лише в сумі незнижуваного залишку за цією категорією рахунків. Інша практика може негативно позначитися на ліквідності та платоспроможності банку. Насамперед банк має виконувати свої зобов'язання щодо повернення коштів з поточних та розрахункових рахунків, а вже потім забезпечувати отримання прибутку. В умовах політичної нестабільності стан ринку міжбанківських кредитів є таким, що підтримка довгострокових активів за рахунок короткострокових пасивів є надто ризикованого і в будь-який момент може не реалізуватися.

Питому вагу в чистих пасивах українських банків становлять строкові депозити та депозити до запитання (кошти на розрахункових і кореспондентських рахунках).

Проблема оптимізації структури банківської системи України значною мірою лежить в площині монетизації економіки, зростанні обсягів кредитних операцій. Якщо на один банк у США припадає 680 млн. дол. грошової маси М (3), 870 млн. дол. ВВП, 490 млн. дол. кредитів, то на один український банк припадає 60 млн. дол. грошової маси М(3), 210 млн. дол. ВВП, 47 млн. дол. кредитів.

Отже, структура банківської системи знаходиться в діалектичній єдності з макроекономічними і монетарними показниками. Що більші розміри грошової маси та ВВП країни, то розгалуженішу банківську систему вона може мати. Водночас потужна банківська система створює основу для економічного розвитку.

Макроекономічні фактори зумовлюють також відмінності в структурі активів і пасивів української банківської системи та банківських систем розвинутих країн. Так, у провідних країнах забезпеченість грошовою масою всіх сфер товарно-грошового обігу створює умови для широкого залучення грошей на депозитні рахунки банків, що сприяє широкомасштабному кредитуванню економіки й соціальної сфери. В таких умовах можливі більш м які вимоги до капіталізації банків. Питома вага капіталу українських банків у ресурсах становить 16 відсотків і значно більша, ніж у провідних країнах, де вона становить від 2,3 до 6,2 відсотків.



Порівняльна структура пасивів української банківської системи та банківських систем розвинутих країн світу, відсоток

Країна

Усього

Капітал та

Депозити

Інші статті



резерви

клієнтів

пасивів

Україна

100,0

16,0

61,0

23,0

США

100,0

6,2

72,0

21,8

Японія

100,0

2,3

75,8

21,9

Німеччина

100,0

4,6

48,2

47,2

Великобританія

100,0

5,2

86,9

7,9


Хоч банківська система України і є більш капіталізованою, ніж західні, цей рівень досягається завдяки окремим банкам.

На структуру активів банківської системи України впливають надмірні резерви і вимоги НБУ, що понижує обсяги кредитування. Високоліквідні активи українських банків становлять 9 млрд. Грн., що порівняно з обсягом банківського капіталу (10 млрд. грн. на 01.01.2006), який, по суті, не використовується для кредитування і не дає банкам доходів.

Збільшення частки кредитних вкладень підвищать роль банків у розвитку економіки і збільшить ефективність діяльності самих банків.


3. Призначення рахунків, що відкриваються юридичними і фізичними особами в банках України в іноземній валюті


Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

  • поточні

  • депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству-юридичній особі для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України, та для погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті.

Під юридичною особою розуміють організацію, що є відповідно до
закону суб'єктом цивільних прав і обов'язків. В Україні юридичні особи володіють відокремленим майном, можуть від свого імені придбавати майнові та особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами у суді, арбітражному чи третейському суді.
Правоздатність юридичної особи визначається цілями, передбаченими вії статуті.


Случайные файлы

Файл
29591.rtf
138011.rtf
10707-1.rtf
138106.rtf
116237.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.