Соціологічні методи дослідження у педагогіці (142537)

Посмотреть архив целиком














Контрольна робота на тему

Соціологічні методи дослідження у педагогіці”



План


  1. Загальні відомості про використання соціологічних методів.

  2. Анкета, її значення у дослідженні.

  3. Види анкет та їх характеристика.

  4. Методи усного опитування (інтерв'ю); їх класифікація та умови використання.

  5. Можливості вивчення особистості через оцінювання та самооцінювання.



1. Загальні відомості про використання соціологічних методів


Вже тривалий час соціологи проводять дослідження різноманітних явищ суспільно-політичного життя із залученням значної кількості людей, тобто великих масивів, чи об’ємів вибірки, використовуючи при цьому відповідні методи, які, завдяки простим технікам впровадження та надійним процедурам обробки отриманої інформації, мають велику популярність серед науковців. Зазначені чинники є важливими, оскільки однією з головних проблем організації соціологічних досліджень вважають протиріччя між обмеженими матеріально-технічними можливостями дослідників, з одного боку, та специфікою природи і властивостей виучуваних соціальних процесів і явищ, з іншого. Крім цього, кожний елемент, що підлягає вивченню, визначається множиною ознак: об’єм емпіричної інформації ще більше зростатиме, якщо соціолог спостерігає явища не в статиці, а в динаміці.

Теоретичні основи педагогіки, що є складовою частиною філософії, також націлені на вивчення непростих процесів та явищ, і для цього з успіхом можуть бути використані соціологічні методи, якщо їх адаптувати до відповідних умов. Тому широке застосування при дослідженні проблем навчання та виховання, отримали такі з них: усне й письмове опитування, оцінювання (рейтинг) та самооцінювання. Цей факт підтверджується рядом наукових праць. Зокрема, питання проведення анкетування й інтерв’ю висвітлювалося такими дослідниками, як: В.Коган, П.Парибок, В.Рожин, А.Светницький, В.Ядов та ін. Обгрунтування методу рейтингу здійснювали: Б.Ананьєв, Є.Григорєва, Дж.Гілфорд, Креч, Крачфілд, П.Торндайк, Е.Хаген. Проблему самооцінювання особистості вивчали: Г.Засобіна, С.Зимічова, З.Леонова, С.Галл, Ж.Ліндей, Л.Іванова, М.Розенберг та ін.

Якщо розглядати історичний аспект використання соціологічних методів у педагогіці, то доцільно зазначити, що в 1899 році в США було проведено дослідження, яке базувалося на аналізі більше ніж 600 висловлювань учителів про мотиви своєї діяльності. А в 1911 році статистичній обробці піддавалися дані анкетного опитування близько 14 тисяч педагогів. Й таких прикладів можна навести багато, і це стосується не лише минулого, але й теперішнього часу.

Основними соціологічними методами, що превалюють у педагогічних дослідженнях, можна вважати письмове та усне опитування, тобто анкетування й інтервю. Тому необхідно розглянути деякі аспекти планування й нормування діяльності при їх реалізації.

Загальновідомо, що основою для розробки нормативів будь-якого методу наукового пізнання є виділення його основних структурних елементів, найхарактерніші з яких можуть виступати етапами дослідницької роботи. Для усного й письмового опитування доцільно виділити такі етапи:

1. Окреслення проблеми дослідження; визначення обєкта, предмета пошукової роботи, мети і завдань та їх стилізування й уточнення; розробка робочої гіпотези, а також визначення характеру й об’єму інформації для формулювання запитань. Якщо опитування різнопланове, то уточнюються терміни проведення окремих етапів чи операцій дослідження.

2. Розробка програми дослідження; визначення послідовності реалізації (розв’язання) проблеми, а також техніки й процедури роботи.

3. Розробка документації: складання питальника для анкети або інтерв’ю (коригування запитань) та відповідних інструкцій для роботи (якщо педагог-дослідник залучає до опитування своїх колег чи учнів старших класів).

4. Визначення масиву (популяції або вибірки) залежно від мети й завдань опитування, складності (глобальності) досліджуваної проблеми.

5. Розмноження документів дослідження.

6. Збирання первинної інформації (можливе й пробне опитування) – перевірка, уточнення, шліфування запитань тощо.

7. Обробка отриманого матеріалу.

8. Аналіз результатів обробки й підготовка рекомендацій щодо їх використання.

9. Консервування (зберігання) матеріалів дослідження.

Разом з тим, слід зазначити, що структура й конкретні значення показників соціологічного дослідження залежать від його типу. Визначимо, які з них доцільно використовувати в системі освіти для вивчення громадської думки.

1. Поглиблене дослідження маловивчених проблем, яке пов’язане із розробкою сучасних теорій (зокрема, трудової підготовки), й зорієнтоване на вироблення сукупності практичних рекомендацій щодо їх впровадження у загальноосвітніх школах. Воно характеризується комплексним, багаторівневим вивченням дидактичного процесу, що передбачає використання різноманітних методик одержання й опрацювання інформації при значній кількості (масиві) учасників.

2. Регулярне вивчення вузького спектру науково-методичних проблем; підпорядковане конкретизації та поглибленню окремих освітніх аспектів (наприклад, теоретичних основ трудового навчання і виховання), перевірці й уточненню наявних емпіричних даних про можливі шляхи загальнотехнічної підготовки українських школярів.

3. Зондування громадської думки (попереднє опитування учителів, учнів та батьків про їхнє бачення перспективи трудового навчання у загальноосвітній школі); дозволяє отримати окремі зрізи загальних педагогічних процесів чи явищ.

4. Експрес-опитування – оперативне оцінювання конкретних станів думки респондентів, отримання “миттєвої фотографії” ситуації; дає можливість вивчати окремі характеристики досліджуваної проблеми, що є актуальними протягом певного проміжку часу.

Представивши загальну інформацію про використання соціологічних методів у педагогіці, слід провести більш детальний аналіз кожного з них.



2. Анкета, її значення в дослідженні


Метод анкетування побудований на письмовому задаванні наперед підготовлених запитань іспитникам й отриманні адекватних відповідей; як правило, кожне наступне питання є логічним продовженням попереднього. Тому, в анкеті (на відміну від інтерв’ю й особливо бесіди) існує жорстка логічна конструкція змісту, яка залишається незмінною протягом проведення всього опитування.

Анкета як ефективний засіб пізнання найчастіше використовується тоді, коли необхідно вивчати думку педагогів, школярів та їх батьків щодо шляхів і напрямків реалізації навчально-виховного процесу, коли потрібно дізнатися про ставлення учнів певного віку один до одного, до вчителів та предметів, які вони викладають, до різних видів трудової діяльності тощо.

Письмове опитування може бути з успіхом реалізоване при умові, що педагоги та їх вихованці звикли систематично відповідати на подібні запитання й з всією серйозністю та розумінням ставляться до виконання пропонованих завдань. Позитивних результатів можна досягнути при роботі з тими колективами, з якими дослідник вже попередньо ознайомився, вивчаючи певні аспекти педагогічного процесу за допомогою інших методів (бесіди, спостереження або експерименту).

Анкетування доцільно широко використовувати тоді, коли проводиться дослідження великого спектру аналогічних проблем, або вивчаються подібні за певними ознаками іспитники. Під сучасну пору цим методом можна також визначати необхідні ділові якості та риси особистості, що мають бути притаманні педагогам або учням, а також певною мірою прогнозувати основні напрямки реалізації дидактичних завдань, зокрема для конкретних загальноосвітніх навчальних закладів.

Як і будь-який метод наукового пізнання, анкета має свої переваги та недоліки. До позитивних аспектів належить можливість одночасного опитування великого масиву (кількості респондентів). При анкетуванні не є обов’язковим особистий контакт дослідника й іспитника, її можна переслати поштою або передати через довірену особу. Проведення письмового опитування, якщо воно попередньо підготовлене, не потребує (як, наприклад, при бесіді) кваліфікованого організатора. Вчителі-предметники, студенти-практиканти й навіть учні старших класів можуть успішно виступати в ролі розповсюджувачів анкети.

Завдяки тому, що анкета містить багато різноманітних варіантів вирішення певної проблеми, дослідник може отримати інформацію, яка раніше не була й не могла бути в його розпорядженні. Крім того, однакові або подібні відповіді, висловлені великою кількістю іспитників, можуть об'єктивно й правдиво підтверджувати (чи спростовувати) закономірність конкретного явища, факту.

Матеріали письмового опитування, отримані з різноманітних джерел (загальноосвітніх шкіл, ліцеїв, гімназій та ін.), дадуть можливість науковцеві правильно зорієнтуватися у визначенні теоретичних основ проблеми, а також виділити нові аспекти своєї діяльності.

Позитивний бік використання анкети, може мати також і негативні наслідки. Як показує практика роботи, досить часто дослідники вибирають анкетування провідним методом своєї діяльності, хоча саме в педагогіці отримані за допомогою письмового опитування факти не завжди можуть вважатися основними й беззаперечними.

Слід наголосити, що анкетне опитування дає достовірну інформацію про рівень свідомості, але не про реальну поведінку іспитників. Поставлені запитання дають можливість отримати відповіді лише про вербальну поведінку респондента, тобто про те, як він має поступати, чи про те, як він повів би себе в тій або іншій ситуації.


Случайные файлы

Файл
101562.rtf
18604.rtf
81424.rtf
138299.rtf
54286.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.