Соціальні інститути, соціальні організації, їх роль у житті суспільства (142516)

Посмотреть архив целиком

Міжрегіональна Академія Управління Персоналом

Волинський інститут ім. В. Липинського




Індекс групи ФКТ 12-10-2001КП (3.8з)

П.І.П. Москвич Ольга Дмитрівна

Домашня адреса м. Луцьк,

пр. Волі, 52/69






Контрольна робота

З дисципліни “Основи соціології”

Тема “Соціальні інститути. Соціальні організації. Їх роль у житті суспільства.”

Варіант

Викладач Гудзенко О.Г.

Семестр












Луцьк 2003



План.

1. Суть соціальних інститутів.

2. Економіка, політика і сім’я як соціальні інститути.

а) економіка

б) політика

в) сім'я

3. Зміст поняття “соціальна організація”.

4. Типи соціальних організацій.

5. Роль соціальних інститутів і соціальних організацій у житті суспільства.











Вступ.

Суспільство є досить складним інтегративним, функціональним утворенням. Соціальна структура суспільства включає не тільки соціальні групи та спільноти, але й надзвичайно важливі форми соціальної взаємодії - соціальні інститути та соціальні організації. І так, ми коротко розглянемо особливості функціонування таких соці­альних інститутів як економіка, політика, сім'я. Однак функціонування будь-якого соціального інституту проходить в рамках відповідних соціальних організацій. Вони в свою чергу також бувають різні за розміром, структу­рою і т.д. Тому слід розмежовувати поняття «соціальний інститут», «соці­альні організації».

1. Суть соціальних інститутів.

За визначенням американського соціолога Н.Смелзера, інститутом називається сукупність ролей і статусів, призначених для задоволення певної соціальної потреби. Тому однією із важливих рис інституту є його відповідність певним соціальним потребам. Сучасне суспільство є високо-інституалізованим. Організованості та злагодженості свого функціонування суспільство може завдячувати чіткості та організованості функціонування саме соціальних інститутів. Інститутом є наша сім'я, система освіти, економіка, політика, культура, релігія і т.д. Завдяки соціальним інститутам здійснюється і соціалізація індивідів, забезпечується послідовність у використанні культурних цінностей, передачі навичок і норм соціальної поведінки (4) .

Тому соціальний інститут - це стійка форма організації спільної діяльності людей (2).

Для соціальних інститутів є характерним чітке розмежування функцій і повноважень кожного із суб'єктів соціальної взаємодії, узгодженість їх дій, високий рівень регуляції і контролю за цією взаємодією.

Російський соціолог С.Фролов виділяє п'ять груп загальних ознак соціальних інститутів:

  1. установки і взірці поведінки (наприклад, для інституту сім'ї - прив'язаність, повага, відповідальність; для інституту освіти - любов до знань, відвідування);

2) культурні символи (для сім'ї - обручки, шлюбний ритуал; для держави - герб, прапор, гімн; для бізнесу - фабрична марка, патентний знак; для релігії - хрест, ікони, святині); 3) утилітарні культурні риси (для сім'ї - будинок, квартира, меблі; для бізнесу - магазин, фабрика, устаткування; для освіти - класи, бібліотека; 4) усні і письмові кодекси поведінки (для держав - конституція, закони; для бізнесу - контракти, ліцензії); 5) ідеологія (для сім'ї - романтичне кохання, сумісність, індивідуалізм; для бізнесу - монополії, свобода торгівлі, право на працю; для релігії - православна віра, протестантизм).

Соціальні зв'язки, які є основою соціальних інститутів, називаються інституціональними. Процес нормативного та організаційного зміцнення та упорядкування соціальних зв'язків називається інституціоналізацією.

Соціальні інститути поділяються на формальні та неформальні. Соціальна взаємодія і соціальні інститути можуть бути в більшій чи меншій мірі формалізовані. Формальні інститути характеризуються тим, що мають ознаку - це взаємодія між суб'єктами здійснюється на основі формально узгоджених чи зафіксованих правил, законів, регламенту, положень і т.д.

Соціальні інститути класифікуються відповідно до суспільнозначимих потреб та виконуваних ними завдань.

  1. Економічні інститути, які регламентують соціальні відносини у сфері
    господарської діяльності, виробництва, розподілу та споживання матеріальних благ, послуг. Це - власність, гроші, заводи, ринок, банки, торгівля, трудова діяльність і т.д.

  2. Політичні інститути, які пов'язані із здобуттям влади, її здійсненням,
    розподілом, захистом. Це - держава, політичні партії, армія, правоохоронні
    органи, профспілки та інші суспільно-політичні організації.

  3. Інститути культури та виховання, які пов'язані із створенням, зміцненням, розвитком та розповсюдженням духовних цінностей. Це - освіта, наука, релігія, шлюб, художні заклади і організації і т.д.

Дещо відмінною є класифікація соціальних інститутів у західних соціологів. Критерієм класифікації соціальних інститутів можуть бути сфери, види діяльності, функції, рівень і характер організації. Г.Спенсер виділив три типи соціальних інститутів: 1) репродуктивні, ті що продовжують рід, 2) розподільчі, 3) регулюючі. Ян Щепанський виділяє такі види соціальних інститутів:

1) економічні, котрі займаються виробництвом, обміном і розподілом матеріальних благ і послуг;

  1. політичні, пов'язані з встановленням, підтриманням влади;

  2. виховні і культурні, які створені для зміцнення культури, соціалізації
    молодого покоління;

  3. соціальні, що регулюють взаємодію спільнот;

  4. релігійні.

Е.Дюркгейм вважав, що призначення соціальних інститутів полягає у налагодженні відповідальності між інституціональними формами та новими потребами суспільства (4).

2. Економіка, політика і сім’я як соціальні інститути.

Соціальні інститути виникають завдяки реальній взаємодії членів суспі­льства.

а) економіка

Розглянемо, для прикладу, економіку як соціальний інститут та ха­рактерні риси економічного життя суспільства. Економіка як соціальний інститут є ядром розвитку всієї соціальної структури суспільства. Економіч­ні відносини, як вважає відомий соціолог О.Якуба, визначають положення соціальних груп, закріплюють їхні глибинні зв'язки, визначають характер взаємодії.

За визначенням дослідників економічного життя Т.І.Заславської та Р.В.Ривкіної, «економічна сфера - це цілісна підсистема суспільства, відпо­відальна за виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ та послуг, необхідних для життєдіяльності людей» (4, ст. 98). М.Вебер розглядав еко­номічні відносини як одну з ліній, що визначають соціальну диференціацію суспільства. Е.Дюркгейм всебічно досліджував вплив розподілу праці на соціальні процеси. К.Маркс розглядав економіку як головний фактор історії, вважав, що економічні відносини визначають всі інші види суспільних відносин, утворюють базис суспільства. Економіка як соціальний інститут яв­ляє собою взаємозв'язок економічного життя і соціальних структур, взаємо­дію економічного і соціального розвитку суспільства.

Соціологи вивчають соціальне у сфері економіки: суб'єктів, носіїв еко­номічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, соціальні механізми, що викликають функціонування, розвиток в економіці.

Основні принципи осмислення економічного розвитку такі: розгляд економічних процесів з позицій інтересів, діяльності і відносин класів і со­ціальних груп, які займають різне становище в системі виробництва, розпо­ділу, обміну і споживання суспільного продукту; врахування політичного фактору розвитку економіки, тобто ролі, яку відіграє в ньому економічна і соціальна політика держави.

Отже, предметом інституту економіки є соціальний механізм розвитку економіки який слід розуміти, як стійку систему соціальної поведінки і сві­домості суспільних груп в економічній сфері, а також їх взаємодію в цій сфері одна з одною із державою. Прикладною метою інститутів економіки є виявлення конкретних форм взаємодії соціальної структури (ступені її динамізму, диференціації) і соціальної політики держави з розвитком економі­ки та її ефективністю.

Економіка як соціальний інститут має складну структуру: це сукупність більш конкретної інститутів виробництво, розподілу, обміну та споживання, як сукупність інституціоналізованих секторів економіки: державного, коо­перативного, приватного, індивідуального.

О.Якуба розглядає структуру економіки як сукупність елементів: еко­номічної свідомості, економічних нормативних установлень та організацій, установ та економічних відносин.

В сучасних умовах особливої актуальності набувають дослідження еко­номічної свідомості та поведінки окремих соціальних груп та спільнот. Зна­чний вплив на економічну свідомість та поведінку індивідів справляє кризо-1 вий стан суспільства. І це яскраво ілюструють гострі кризові явища, які рап­тово дали про себе знати в Росії і одночасно підірвали економіку цілої низки інших країн, які мають із нею економічні стосунки. Це спричинило паніку в економічній свідомості громадян України і т.д. І особливо важко такі процеси відбиваються на рівні життя найбільш незахищених верств населення: пенсіонерах, інвалідах, молоді і т.д. Тому для сучасного українського суспі­льства досить характерним залишається відчуження у всіх сферах життя суспільства.

З цього погляду, важливим завданням соціології є формування такої га­лузевої дисципліни як соціологія економіки.


Случайные файлы

Файл
158736.rtf
96783.rtf
158815.rtf
131278.rtf
138391.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.