Анкета, як основний інструмент соціологічного дослідження (141125)

Посмотреть архив целиком











Анкета, як основний інструмент соціологічного дослідження.


Зміст контрольної роботи


1.Анкета, як основний інструмент соціологічного дослідження. Технологія підготовки анкети. Типи питань. Вимоги до формулювання та розміщення питань і відповідей

2.Практичне завдання

Список літератури


1.Анкета, як основний інструмент соціологічного дослідження. Технологія підготовки анкети. Типи питань. Вимоги до формулювання та розміщення питань і відповідей.


Динамізм суспільного життя, логіка його розвитку вимагають найширшого використання даних конкретних соціологічних досліджень для розробки наукових методів управління соціальними процесами. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває вивчення методів збирання й обробки соціологічної інформації.

Знання методів збирання інформації в соціологічних дослідженнях необхідне для правильного його використання у кожному конкретному випадку. Але ефективність дослідження залежить не від обсягу зібраної інформації, а від глибини та всебічності аналізу, що повинен виконуватися за певними правилами.

У процесі соціологічного дослідження поєднуються теоретичні і практичні знання, методологічна і методична (емпірична) частини. Остання становить польовий етап дослідження, який характеризується збиранням необхідної інформації. Після проведення наукового обґрунтування проблеми, визначення об'єкта та предмета дослідження, формулювання операціональних визначень основних і робочих понять, опрацюванні гіпотези, тобто закінченні теоретико-методологічної фази дослідження, основна увага зосереджується на виборі методів одержання необхідної соціологічної інформації.

Вибір методів збирання визначається, як правило, завданням соціологічного дослідження, специфікою його об'єктів, фінансово-економічним забезпеченням та емпіричною інтерпретацією робочих понять, об'єктивністю підтвердження гіпотез тощо. Вибрати метод збирання соціологічної інформації означає вибрати той чи інший оптимальний шлях одержання нової соціальної інформації для виконання поставленого завдання. Слово метод походить від грецького methodos — шлях до чогось. У соціології — це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного та теоретичного пізнання соціальної реальності,

Методичний арсенал соціологічних досліджень досить великий. У конкретно-соціологічних дослідженнях застосовують численні методи збирання, обробки й аналізу інформації. Деякі з них не є винаходами соціології і застосовуються у близьких (споріднених) до неї суспільних науках (інформатиці, демографії, соціальній психології). Основні з них (наприклад, опитування) у соціології потрібно розглядати як процес ко­мунікації між особою, яка добуває інформацію (інтерв'юер — той, хто опитує), і особою (групою) — тих, кого опитують, досліджують, інтерв'юють. Тобто інформація одержується у процесі діалогу, в формі запитань і відповідей на них. Такий метод пізнання соціальних явищ і процесів має у соціології давню традицію.

Крім того, що збирання інформації — процес комунікаційний, кожний його варіант є досить складний вид соціально-психологічного спілкування, яке вимагає від дослідника грамотного вибору методу відповідно до обставин і поставлених завдань, знання позитивних і негативних сторін того чи іншого методу тощо.

Найпоширеніший у прикладній соціології метод опитування, який охоплює письмове і усне опитування, що відповідно на практиці виражається у двох його видах: анкетуванні й інтерв'юванні.

Метод опитування, полягає у тому, що дослідник одержує первинну соціологічну інформацію шляхом усного чи письмового звертання до досліджуваної сукупності людей (окремої особи) з питаннями, аналіз відповідей на які розкриває проблему дослідження. При цьому спілкування дослідника з носієм пошукової інформації (респондентом) опосередковується спеціальним, заздалегідь опрацьованим методичним інструментарієм (анкетою чи фіксованим інтерв'ю).

Анкетування може бути індивідуальним і груповим (колективним), очним і неочним. У свою чергу останнє за методом доставки анкети до інтерв'юера поділяється на поштове, пресове, журнальне. Окремо виділяють безпосереднє (кур'єрське) і телефонне опитування. При індивідуальному анкетуванні анкети роздаються респондентам на їх робочих місцях або ж за місцем проживання. Місце і час повернення заповнених анкет обумовлюється.

Групове опитування широко застосовується у трудових колективах, навчальних закладах. Як правило, в таких випадках дослідник працює з групою респондентів з 15-20 осіб, яких збирають у спеціально відведеному приміщенні. Це забезпечує повне повернення анкет, респонденти можуть дістати додаткову індивідуальну консультацію з техніки заповнення анкети. Крім того, анкетер при збиранні анкет має можливість проконтролювати якість їх заповнення, повернути на дозаповнення.

Відрізняють масові і спеціалізовані опитування. Якщо учасники масових опитувань — респонденти, то у спеціалізованих головне джерело інформації — професійно-компетентні особи (експерти), думку яких у соціології враховують при експертному опитуванні.

Найчастіше в опитуванні в якості робочого інстументарія використовують соціологічну анкету. Останній являє собою з'єднану єдиним дослідним задумом систему запитань, відповіді на які покликані виявити комплексні кількісно-якісні характеристики об'єкта і предмета дослідження. Він є тиражованим документом, який містить сукупність запитань, сформованих і пов'язаних між собою за певними правилами та вимогами. Анкета має бути розрахована на самостійне читання і заповнення респондентом (при заочному опитуванні), або на вільне заповнення ним після попереднього інструктажу, який проводить анкетер, тобто очному опитуванні. Для того щоб анкета як робочий інструментарій одержання вірогідної інформації був зрозумілою і виконувала своє призначення, потрібно знати і дотримуватись ряду правил та принципів її побудови, які виробила соціологія в Україні.

Найголовніший принцип опрацювання ефективної анкети — залучення до її конструювання поряд із соціологічними працівниками (соціологами), соціальними психологами фахівців з тієї галузі народного господарства (науки, культури тощо), у якій досліджуватиметься та чи інша проблема. Загальною передумовою підвищення ефективності робочого інструментарію є комплексний підхід до досліджуваної проблеми, всебічне і компетентне її охоплення системою запитань, експериментальна перевірка їх у пробному (пілотажному) дослідженні і усунення виявлених недоліків та упущень.

При виборі анкетування як методу збирання необхідної інформації слід також знати його позитивні та негативні характеристики. До переваг анкетування належать:

    • можливість, яка дозволяє при обмежених ресурсах провести широкомасштабні дослідження і охопити опитуванням великі маси людей у різних регіонах;

    • при поштовому, пресовому чи телефонному методах опитування не вимагається мобілізації великої групи анкетерів;

    • порівняно дешевий і економічний метод збирання досто­вірної інформації, який займає мало часу;

    • можливість за порівняно короткий час одержати велике розмаїття даних з різних сфер життєдіяльності, які цікавлять дослідників;

    • дозволяє, і це найголовніше, проводити повторні дослід­ження через певний проміжок часу.

Наведені переваги анкетування обернулись, на жаль, на практиці в його "недоліки", оскільки сприяли розвиткові "анкетоманії", за якою майже кожному видається складання анкети легкою працею. Непрофесійний підхід до анкетування сприяв і сприяє девальвації цього методу у соціології, а зловживання телефонним опитуванням викликає серйозні нарікання людей.

Щодо справжніх недоліків анкетування, то слід виділити при груповому його виді певні труднощі, пов'язані із забезпеченням повного повернення анкет та їх якісним заповненням тощо.

Таким чином, щоб усунути зазначені недоліки слід до складання анкет і процесу анкетування підходити як до складного комплексного процесу, який вимагає високого професіоналізму і копіткої праці дослідника — знань соціологів, соціальних психологів та інших фахівців. Складання анкет — це окрема тема і тут ми обмежимося лише загальними викладками і зауваженнями.

Насамперед анкета повинна бути складена так, щоб у процесі її заповнення домогтися від респондентів трьох важливих моментів:

  1. адаптації респондента до завдань дослідження;

  2. досягнення поставленого основного завдання, тобто одержання достовірних відповідей на основні питання досліджуваної проблеми;

  3. зняття (усунення) психологічного навантаження, пов'язаного із заповненням анкети.

Титульний аркуш анкети повинен мати коротку і лаконічну назву, яка відбиває тему (проблему) опитування. Наприклад, "Інтелігенція в удосконаленні суспільних процесів", "Вибори-2004", "Інтелектуальний потенціал і конверсія" тощо. Далі анкета супроводжується коротким вступом, завдання якого зацікавити респондентів темою дослідження і довести важливість їх відповідей, а відтак сформувати установку на активну співучасть у проведенні опитування і щирість відповідей.

Початок анкети містить, як правило, найпростіші питання, які вводять респондента в робочий стан, сприяють контакту і вчать, як заповнювати анкету.


Случайные файлы

Файл
7643-1.rtf
26807.rtf
121838.rtf
55351.rtf
135649.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.