Християнське віровчення. Католицька церква (139241)

Посмотреть архив целиком

План


Вступ

1. Християнське віровчення

2. Католицька церква - її походження, особливості віровчення

3. Католицькі свята та обряди та їх значення

Висновок


Вступ


Християнство, безперечно, представляє одне з самих величних явищ в історії людства.

Нами мимоволі опановує почуття подиву, коли ми вивчаємо історію християнської церкви: вона нараховує вже два тисячоріччя, і все ще стоїть перед нами, повна життя, а в деяких країнах більш могутня ніж державна влада. Сьогодні, загалом 2 106 962 000 в 238 країнах світу або 33 % населення Землі вважають себе християнами

Ось чому, усе, що так чи інакше сприяє кращому розумінню цього грандіозного явища здобуває величезне практичне значення.

Зокрема, вивчення свят, традицій та обрядів розкривають сутність християнства, його історію та вплив на життя суспільства.

Мені, як віруючий людині, дуже цікаво дослідити цю тему, щоб розуміти і вірити, бо як сказав Блаженний Августин «Віруй, щоби розуміти; розумій, щоби вірити».


1. Християнське віровчення


Християнство (від грец. - «помазанник», «мессія») - монотеїстична релігія, разом з іудаїзмом і ісламом входить в групу авраамічних релігій. Поряд з ісламом та буддизмом входить в число трьох світових релігій.

Християнство зародилося на Сході Римської імперії (території сучасного Ізраїлю) (в Палестині) в I ст. н.е., засновником християнства є Ісус Христос. В наш час християнство є однією із найпоширеніших релігій світу - її притримуються більше чвертки людства. Християнство займає перше місце в світі по географічному розповсюдженню, тобто майже в кожній країні світу є хоча б одна християнська громада.

Христия́нство - є віровченням про Всезнаючого, Всюдисущого та вічного Бога Творця неба і землі (Бога Отця Вседержителя), Його єдинородного несотворенного Сина - Господа Ісуса Христа (Бога Ісуса Христа), та Животворчого Святого Духа, що говорив через пророків (Бога Духа Святого), Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці. Центральне місце в християнстві займає втілення та зшестя на землю Сина Божого з метою спасіння людства від гріха жертівним Розп'яттям на Голгофі, Його Воскресіння, Вознесіння на Небо та Друге Пришестя судити усіх живих та мертвих людей. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини - її сотворення, гріхопадіння (перворідний гріх) та Викуплення Христом, її майбутню долю - воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами, беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи скити (див. ченці), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа. Християнство вчить, що метою людського життя є освячення людини, повернення до первинної природи, через обоження людини через причастя в Бозі Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи. Особи, що досягли такого освячення, часто через мучеництво на взірець Христа і визначилися найвищими чеснотами християнської побожности, прославившись чудами, шануються у традиційному християнстві як святі.

Центром християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці - одночасно Сином Божим та Сином Людським.

Головне у християнстві вчення про боголюдину - Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного гріха.

Згідно з постулатами християнства, що базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою, кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином, спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також покаянням - відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність з Божими заповідями.

Християнська Церква об'єднує християн у святу спільноту, яка теж зветься Тілом Христовим чи Невістою Христа і розглядається як своєрідний Ноїв Ковчег, спасіння поза яким є неможливим. Через церкву передаються таїнства та благодать, вона ж уділяє хрещення (яке є духовним очищенням та оновленням у Христі) новим катехуменам.

Роль духовного наставництва та годування виконує Святе Письмо, яке вважається за Слово Боже.

Велику роль на земному шляху християнина до вічного блаженства відіграє Боже Провидіння.

І католицизм, і православ'я, визнають священними сім Святих Таїнств: Євхаристія, Покаяння, Миропомазання, Соборування, Священство, Хрещення та Вінчання


2. Католицька церква – її походження, особливості її віровчення


Риммо-Катомлимцька Церква (лат. Ecclesia Catholica Romana) - інститут католицької Церкви латинського обряду (частково амвросіанського, ліонського й мосарабського) із центром у Ватикані на чолі з Папою Римським, який є її земним головою. Від інших церков Римо-католицька церква відрізняється організаційною централізованістю та найбільшим числом прихильників (біля чверті населення світу в 2004 р.); неформально й найчастіше іменується просто Католицькою церквою. Відповідно традиції, характеризується чотирма відмінними ознаками: єдина, свята, вселенська (що й означає слово католицька), й апостольська.

Головні моменти навчання Римо-Католицької церкви викладені в Апостольському, Нікейському й Афанасієвському символах віри, а також у декретах і в канонах Ферраро-Флорентійського, Тридентського й І і ІІ Ватиканських соборів. Узагальнена доктрина викладена в «Катехізисі».

Після розколу зі східними православними церквами у 1054, римський католицизм став єдиною духовною владою у західній Європі. Церковні діячі мали великий політичний і духовний авторитет, процвітало чернецтво. Напочатку 16 століття зростаюча хвиля протестантизму виявила потребу негайних реформ всередині церкви: Собор у Тренті (1545-1563) скликаний для обговорення цих реформ, широко визначив сьогоднішній догматичний, дисциплінарний, і літургійний характер римо-католицизму, хоча важливі зміни започатковано і введено на другому Ватиканському Соборі. Загалом римо-католики покладаються більше на традицію і авторитет, особливо щодо тлумачення Біблії, ніж більшість протестантських церков.

Організація церкви є високоцентралізованою та ієрархічною і рішення папи посилюються доктриною безпомилковості (при проголошенні урочистих тверджень «ex cathedra» з питань віри, промульгованою у 1870 році. Інші прийняті доктрини включають трансубстанцію і чистилище. Кількість таїнств була закріплена до семи з 12 століття. Почитання Діви Марії, яке процвітало у Середні Віки, зазнало значного відродження у 19 столітті; заохочується теж ушанування святих та поклоніння їм. Оздоблення церкви, музика, і культовий одяг більш розвинені, ніж у протестантських церквах. До середини 20 століття латина лишалася єдиною мовою богослужіння.

Римо-католицизм поширився по світі завдяки активним місіонерським зусиллям з 16 століття - і є нині найчисельнішою християнською деномінацією.


3. Католицькі свята та обряди


Римсько-католицькі церковні свята, як і християнські свята в цілому, - складне переплетення народних традицій і християнської обрядовості. Дохристиянський календар аграрно-скотарських свят, що розподілялися часом року, відзначав важливі в господарській діяльності термін настання зими, весни, літа й осені. Головна частина календарних і культових свят пристосовувалася до зимового і літнього сонцестояння. Церква прагнула прикріпити народні звичаї до визначених днів християнського календаря - церковним святам, дням пам'яті святих.

Найбільшого впливу Церква домоглася в католицьких країнах - Іспанії, Португалії, Італії, Франції, Польщі, Латинській Америці. Велику роль зіграли характерні для католицизму урочиста літургія, пишна обрядовість і яскравий музичний супровід, що підсилюють емоційний вплив на парафіян. Дні пам'яті визначених святих зробилися не тільки днями обов'язкового відвідування богослужіння, але і віхами в розподілі сільськогосподарських робіт, зміни часів року.

Римсько-католицький літургійний рік містить два види свят: неперехідні і перехідні. Перші закріплені за визначеними датами року, другі щороку змінюють своє місце в цивільному (Григоріанському) календарі.

Перехідні свята завжди приходяться на весняний час року в залежності від дати святкування головного з християнських католицьких свят - Великодня, настання якого обчислюється по місячному календарю. Нерухомі і рухливі церковні свята щороку сполучаються інакше.

Літургійний рік починається з Адвента, періоду передріздвяної Посту (від лат. adventus - пришестя). Він відраховується від 4-го неділі перед Різдвом. Під час Адвента віруючі готуються до другого пришестя Христа, згадують про пророкування пророків і Іоанна Хрестителя про пришестя Спасителя. Католицька церква вважає Адвент часом загального покаяння. Пам'ятні дні окремих святих, що приходяться на період Адвента, не зв'язані з циклом різдвяних звичаїв. Це день св. Варвари - покровительки ремісників (4 грудня). 6 грудня день св. Миколи відомий своїм "дитячим" акцентом - діти чекають подарунків, за традицією "принесених" святим .


Случайные файлы

Файл
151530.rtf
108842.rtf
50415.rtf
70365.rtf
25148-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.