Релігієзнавство як галузь науки (138962)

Посмотреть архив целиком


КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з курсу: “Релігієзнавство”

на тему: “Релігієзнавство як галузь науки”




План


Вступ

  1. Предмет релігієзнавства. Релігієзнавство як галузь соціогуманітарного знання;

  2. Особливості богословського і наукового феномену релігії;

  3. Структура релігієзнавства.



Висновки

Література































В наш час відбуваються кардинальні, суперечливі за своїм змістом, зміни, без розв`язання яких суспільство не може рухатися до побудови правової демократичної держави, необхідними атрибутами якої є демократія та економічне процвітання, відродження культури, моралі, особистості.

Зараз в Україні, по суті, розпочався новий етап розвитку релігійних конфесій. Однак він породив безліч проблем, пов`язаних з нормалізацією релігійного життя, пошуками шляхів врегулювання міжцерковних відносин, зокрема подолання гострих і болючих міжконфесійних конфліктів на основі конституційних положень принципу свободи совісті й відповідного законодавства про правове регулювання діяльності релігійних організацій.

Певна відсутність необхідних фундаментальних досліджень з проблем історії і теорії вітчизняної духовної культури зумовлює не завжди правильне орієнтування навколо релігійно-церковних питань як доктринального, так і практичного характеру. Їх поновлення – необхідна умова гуманітарної освіченості фахівця будь-якого профілю, котрий повинен мати уявлення про духовну спадщину людства, загальнолюдські цінності, зосереджені у вченнях світових релігій.

За цих умов, релігієзнавство – порівняно новий навчальний предмет у вищий школі, програма якого ще остаточно не визначилась, а навчальні посібники та підручники фактично відсутні.

Як свідчить історія, численні релігійні вірування і культи є продуктами суспільного розвитку, відображаючи в своїх специфічних вченнях і доктринах суттєві риси різних соціальних епох. У зв`язку з цим релігія є універсальним духовним явищем в житті суспільства, що об`єднує за допомогою догматів, моральних і духовних цінностей певні верстви населення у ієрархічно побудовані церковні організації, протиставляє за чітко визначеними конфесійними ознаками різні угрупування віруючих і в контексті сучасних соціальних реформ може сприяти консолідації різних громад віруючих у їхній боротьбі проти негативних соціальних відхилень і явищ, виконувати інші функції.

Будь-яку форму релігії доцільно розглядати з позицій ретроспективного методу, висвітлюючи історичні особливості виникнення та еволюції релігійних вірувань і вчень, ту роль, яку вони фактично відігравали на певних стадіях розвитку суспільства.

Однак історичний аналіз релігії необхідно поєднувати з теоретичними дослідженнями їх побудови, функцій, системи духовних цінностей. Вивчати релігійне середовище доцільно лише в тісному зв`язку з конкретно-історичними, соціальними, етнічними, культурними явищами, під впливом яких формуються ті чи інші релігійні вірування і культи.



Отже, релігія – це історичне явище, яке необхідно вивчати, керуючись науковою точкою зору. Наукове релігієзнавство є комплексом теоретичних та історичних поглядів на релігійну свідомість як форму суспільної, на соціальну природу релігії, закономірності її виникнення і розвитку.

Релігія – це складне соціальне і духовне явище, корені якого виходять з глибинних теренів суспільної історії. Соціальна природа та риси релігії вказують на її зв`язок з розвитком суспільства – певної самовідтворюючої системи, де один елемент пов`язаний з іншим. Процеси прогресивних змін або занепаду духовних цінностей, в цілому всього суспільства неодмінно позначаються і на історичній революції релігійних вчень, зміст яких становить основу релігійних вірувань. Звідси виникає необхідність комплексного вивчення релігійних вчень з урахуванням їхнього догматичного змісту і тих суспільних факторів, що обумовлюють історичні особливості виникнення і функціонування тих чи інших релігійних ідей.

Особливого значення набувають питання відношення релігієзнавства щодо атеїстичної теорії та ідеології. Атеїстичні ідеї і норми оцінки релігійних явищ, як відомо за часів панування тоталітарного режиму в Україні клалися в основу антирелігійної й антицерковної політики. Це призвело до порушення прав людини, а конституційний принцип свободи совісті лише декларувався, що породжувало значні деформації в духовному житті суспільства, правовій політиці держави, створювало напруження у відносинах між віруючими і невіруючими.

Певний час релігієзнавство розвивалося на лоні атеїстичних знань і вважалося їх складовою частиною. В сучасних умовах релігієзнавча наука є самостійною теоретичною дисципліною і за своїми принципами та методами корінним чином різниться від атеїзму.

В сучасному суспільстві існує розмаїття релігієзнавчих концепцій, кожна з яких має право на самостійне існування, незважаючи на протилежність ідеологічної орієнтації. Однак плюралістичність у поясненні релігії виходить з того, що релігія є важливим інститутом суспільства, сферою загальнолюдської культури, вплив якої на вирішення соціально-гуманітарних і моральних питань в даний час зростає. До найпоширеніших релігієзнавчих концепцій можна віднести матеріалістичну, об’єктивно- і суб’єктивно-ідеалістичні, а також натуралістичну і соціологічну.

Для того щоб зрозуміти внутрішню логіку матеріалістично-філософських поглядів на природу релігії, необхідно розглянути принципові методологічні положення історико-філософського змісту.

Філософія як продукт суспільної свідомості людства формувалася поступово в міру відокремлення людини первісно-родового устрою від природи і роду, усвідомлення людиною себе не тільки як біологічної, а й, насамперед, як соціальної істоти (соціалізовані особи). У сфері людського мислення поступово відбувався процес самоусвідомлення, самоаналізу, самопізнання, самовдосколення свого внутрішнього “я” – системи внутрішніх духовних цінностей. Процес самоусвідомлення себе як діючої істоти відображав риси внутрішнього інтелектуального світу людини, але він ґрунтувався на підкоренні людській волі сил природи, вивченні певного кола матеріальних явищ і предметів. На основі складних процесів самопізнання і залучення сил природи до сфери людської діяльності історично, спочатку в межах міфологічної, а пізніше релігійної свідомості, виникає особливий тип мислення – рефлексія. Саме вона й становить тло філософствування. Рефлексія ґрунтується на самосвідомості, власне кажучи, виступає її найвищим інтелектуальним продуктом, реалізує в собі моменти абстрагування й узагальнення.

Рефлексія як особливий тип мислення оперує тими знаннями, які на певний час уже склалися. За допомогою рефлексивного методу: а) вивчається внутрішня побудова знань, духовних цінностей та, в цілому, всіх елементів світогляду, якими людина володіє в результаті пізнання певних явищ, практичної діяльності, спілкування з іншими людьми; б) досліджується наявність розбіжностей і суперечностей між різними елементами знань і цінностей, з яких виводиться певна проблема (актуальне питання) щодо необхідності вивчення якогось явища і внесення відповідних змін у внутрішній світогляд людини; в) обґрунтовується шлях вирішення такої проблеми та вдосконалення в необхідному напрямі системи духовних цінностей.

Внутрішній механізм рефлексії мислення над продуктами власної інтелектуальної діяльності сприяє пізнавальній активності людини, критичному переосмисленню світогляду і духовних цінностей в напрямі, що відповідає новим умовам суспільної практики.

Філософія використовує міфологічно-релігійний матеріал і спочатку за своєю зовнішньою формою виступає як міфотворчість. Однак вже перші універсальні філософські ідеї щодо сутності буття і природи людини починають руйнувати міфологічну і релігійну свідомість. Філософські вчення поступово відокремлюються у відносно самостійну галузь. Від попередфілософії (міфотворчості) філософська свідомість приходить до свого власного предмета – світогляду і проблеми людини.

З наведених положень випливають такі висновки: і філософія, і релігія є продуктами суспільної свідомості. Між нами існують внутрішні взаємозв’язки. Наприклад, є філософські системи, що у своїй основі базуються на різних міфах: так звана міфологізована філософія Шопенгауера, Ніцше. Але необхідно акцентувати увагу і на тому, що філософські і релігійні вчення – це протилежні системи духовних цінностей, вони спираються на різні типи рефлексивного мислення. Філософська рефлексія має раціоналізований характер, релігійна рефлексія – в теоретичному плані – менш розвинута і взагалі орієнтується на певні містифікації.

Історично філософія виникає як наївний матеріалізм. Він відображав певні ідеї критицизму і скептицизму щодо міфологічних і ранніх релігійних поглядів. Внаслідок цього духовне життя розшарувалося на релігійну і нерелігійну сфери. Релігія була головною формою суспільної свідомості понад два тисячоліття. Лише у ХVІІ – ХVІІІ ст. філософія, наука й етика почали складати ідеологічну конкуренцію релігії. Так виник атеїзм – вчення, спрямоване на заперечення релігійних поглядів. Атеїзм як форма вільнодумства протиставляється релігії тп відображається у філософського-матеріалістичних концепціях.


Случайные файлы

Файл
30812.rtf
37444.rtf
115571.rtf
20557.rtf
31309.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.