Сімейні та виробничі конфлікти (131578)

Посмотреть архив целиком

Державний вищий навчальний заклад

«Університет менеджменту освіти»












Контрольна робота

з курсу «Конфліктологія»


Студент

Кравченко Олександр Олександрович











Київ 2010


Зміст


Вступ

1. Сімейні конфлікти

2. Конфлікти в діаді "керівник - підлеглий"

Висновки

Список використаних джерел


Вступ


Громадське життя не може існувати без зіткнення ідей, життєвих позицій, цілей, як окремих людей, так і малих та великих колективів. Постійно виникають розбіжності думок і різного роду суперечності, що нерідко переростають у конфлікти.

Соціальна організація, підприємство або трудовий колектив, де здійснюються різного роду види діяльності, чи сімейне життя не може уникнути проблеми улагоджування конфліктів. Зазвичай конфлікт у соціально-трудовій сфері сприймається як ненормальне явище: збій у роботі, перешкода для реалізації стратегічних цілей. Негативне сприйняття цілком обґрунтоване, тому що будь-який конфлікт несе в собі заряд величезної руйнівної сили: порушується процес нормального функціонування підприємства, руйнуються стосунки між людьми, нерідко завдання розв’язання конфлікту супроводжується звільненням частини співробітників. Однак, відсутність конфліктів слід вважати свідченням застою, стагнації. Конфлікт — це показник розвитку, фактор динамічної стабільності організації.

Необхідне управління процесом, завданням якого є запобігання виникненню негативної взаємодії, а також надання неминучим конфліктним ситуаціям конструктивного характеру.

Донедавна в системах управління підприємствами та організаціями були відсутні працівники-конфліктологи, а в посадових інструкціях керівників і фахівців функцій управління, запобігання та розв’язання конфліктів не було. У їхні обов’язки входило лише створення «нормального морально-психологічного клімату», що насправді означало маскування наявних, неминучих у колективі, суперечностей і конфліктних зіткнень. Там, де конфлікти виникали, їх розв’язання покладалося, зазвичай, на профспілки та інші громадські організації. Звичайно, улагоджувати конфлікти доводилося і керівникам, але результат утручання залежав від особистого їхнього досвіду та інтуїції.



1. Сімейні конфлікти


Залежно від суб'єктів взаємодії сімейні конфлікти підрозділяють на конфлікти між:

  • подружжям;

  • батьками і дітьми;

  • подружжям і батьками кожного з подружжя;

  • бабусями (дідусями) і онуками.

Провідну роль в сімейних відносинах грають подружні конфлікти.

Виділяють основні причини подружніх конфліктів (В.А. Сисенко, А.І. Тащєва):

  • психосексуальна несумісність подружжя;

  • незадоволення потреби в значущості свого «Я», неповага відчуття гідності з боку партнера;

  • незадоволення потреби в позитивних емоціях: відсутність ласки, турботи, уваги і розуміння;

  • пристрасть одного з подружжя до надмірного задоволення своїх потреб (алкоголь, наркотики, фінансові витрати тільки на себе і т. д.);

  • незадоволення потреби у взаємодопомозі і взаєморозумінь з питань ведення домашнього господарства, виховання дітей, у відношенні до батьків і т. д.;

  • відмінності в потребах по проведенню дозвілля, захопленнях.

До чинників, що впливають на конфліктність подружніх відносин, відносять кризові періоди в розвитку сім'ї (З. Кратохвіл).

Перший рік подружнього життя характеризується конфліктами адаптації один до одного, коли два «Я» стають «Ми». Відбувається еволюція відчуттів, закоханість зникає, і подружжя предстає один перед одним такими, які вони є.

Другий кризовий період пов'язаний з появою дітей і, як наслідок, нових обов'язків, нової структури взаємодії і т.п.

Третій кризовий період співпадає з середнім подружнім віком, який характеризується конфліктами одноманітності. В результаті багатократного повторення вражень у подружжя наступає насичення один одним.

Четвертий період конфліктності відносин подружжя наступає після 24 років сумісного життя (наближення періоду інволюції, виникнення відчуття самотності, пов'язаної з відходом дітей, емоційна залежність дружини, що посилюється, її переживання з приводу можливого прагнення чоловіка сексуально проявити себе на стороні).


Основні причини подружніх конфліктів по В.А.Сисенко


Психотравмуючі наслідки

Конфлікти в сім'ї можуть створювати психотравмуючу обстановку для подружжя, їх дітей, батьків, внаслідок чого відбувається формування негативних властивостей особи. В конфліктній сім'ї закріплюється негативний тип спілкування, втрачається віра в можливість існування дружніх і ніжних взаємостосунків між людьми, нагромаджуються негативні емоції, з'являються психотравми, частіше ті, що виявляються у вигляді переживань, які через тривалості або повторюваності негативно впливають на особистість. Виділяють такі психотравмуючі переживання, як стан повної сімейної незадоволеності, «сімейна тривога», нервово-психічна напруга і стан вини.

Сім'я — якнайдавніший інститут людської взаємодії, унікальне явище. Її унікальність полягає в тому, що декількох чоловік найтіснішим чином взаємодіють протягом довгого часу, що налічує десятки літ, тобто протягом більшої частини людського життя. В такій системі інтенсивної взаємодії не можуть не виникати різні труднощі, конфлікти і кризи.

Вичленяє показників, які дозволяють визначити, що у взаємостосунках членів сім'ї наростають утруднення, носить не тільки важливий теоретичний, але і практичний характер, дозволяючи достатньо точно локалізувати проблему.

Один з підходів до побудови такої системи показників, що сформувався на основі багатого дослідницького і терапевтичного досвіду, запропонований А.Н. Харітоновим.

Показниками сімейних труднощів є:

  • недостатня психофізична, сексуальна сумісність подружжя;

  • недостатня особистісна зрілість батьків, дітей (тільки подружжя);

  • переважність негативних соціальних емоцій;

  • когнітивне розузгодження в сприйнятті членів сім'ї;

  • конфліктна поведінка при взаємодії;

  • невідповідність затрачуваних зусиль в задоволенні потреб (внутріособистісні конфлікти);

  • утруднений пошук методів вирішення сімейних проблем.

Особливості такої соціальної групи, як сім'я, специфічний характер розуміння взаємостосунків обумовлюють особливі закономірності і механізми розвитку розглянутих вище труднощів. Побудову представленої системи дозволяє з великою часткою достовірності прогнозувати появи суперечностей ще на ранніх стадіях і попереджати можливі конфлікти.



З другого боку, частіше за все доводиться стикатися з вже наявними конфліктами, але, пізнавая механізми розвитку труднощів, ми одержуємо інструмент управління регулювання проблем, з якими стикається сім'я.

Аналіз безлічі прикладів, пов'язаних з утрудненнями в сімейних відносинах дозволив визначити декілька груп труднощів, що визначають їх особливість.

На думку А.Н. Харітонова, закономірності і механізми труднощів сімейних відносин є системою з п'яти груп:

  1. загальні соціально-психологічні, характерні для малої групи;

  2. загальні, характерні для міжособових відносин;

  3. специфічні сімейні механізми, закономірності;

  4. специфічні, характерні для міжособових сімейних відносин;

  5. об'єктивні і суб'єктивні механізми, закономірності функціонування сімейних труднощів.

Особливу роль тут грають сімейні механізми захисту, механізм переносу-контрпереносу.

Вплив (функціонування) труднощів на сімейні відносини носить переважно негативний, деструктивний характер, хоча в окремих випадках можливо позитивний, конструктивний вплив (тільки при позитивній динаміці).

Сімейні труднощі впливають на психічне здоров'я особистості і сім'ї, на міжособове і міжсімейне спілкування, на ефективність професійної самореалізації чоловіка, діяльності дружини, навчання дітей, на особистісне зростання батьків.

Концепція А. Н. Харитонова включає три групи причин сімейних труднощів.

Не дивлячись на всю специфічність такого явища, як сім'я, кажучи про причини утруднень, що виникають у взаємостосунках її членів, би було не вірно забувати, що становлячі її члени мають, з одного боку, біологічну природу, що обумовлює першу групу причин.

  1. Основні біофізичні причини:

  • індивідуально-біофізичні — соматичні, нервові хвороби, генетична схильність, фізична несумісність, дефекти фігури, особливість окремих систем організму, органів, органів чуття, неправильний спосіб життя і др.;

  • природно-біологічні — невідповідний клімат, несприятлива екологія, несприятливі особливості оточуючого середовища і ін.

Існування в соціумі як кожного члена окремо, так і сім'ї в цілому дозволяє виділити ще одну групу причин, яка приводить до тих або інших утруднень в сім'ях.

  1. Соціальні причини є підструктурами наступних груп детермінант:

  • соціально-економічні;

  • ідеологічні, політичні;

  • соціально-правові;

  • соціокультурні;

  • релігійні;

  • етнологічні;

  • освітні, педагогічні.


Система системних труднощів по А.М. Харитонову

  1. Психологічні причини включають наступні компоненти:






Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.