Особливості західного та східного типів виховання людини (116136)

Посмотреть архив целиком

Вступ


Впродовж історичного розвитку педагогічної думки вищезазначений процес знаходився у фокусі уваги учених і практиків. Тому і у наш час виховання залишається основною категорією педагогіки. Зміст даного явища оновлюється у міру розвитку практичного досвіду, педагогічної науки і її провідної доктрини. Суспільна практика передачі соціального досвіду від старшого покоління до молодшого склалася терміну, що набагато раніше позначає її. Тому суть виховання трактується з різних точок зору. У будь-якому випадку як предмет виховання розглядається людина, що випробовує дію.

Суть виховання полягає в такій взаємодії, що вихователь навмисно прагне вплинути на виховуваного: «чим людина як людина може і повинен бути» (До. Д. Ушинський). Тобто виховання є одним з видів діяльності по перетворенню людини або групи людей. Це діяльність, направлена на зміну психічного стану, світогляду і свідомості, знання і способу діяльності, особи і ціннісних орієнтації виховуваного. Свою специфіку виховання виявляє у визначенні меті і позиції вихователя по відношенню до вихованця. При цьому вихователь враховує єдність природної, генетичної, психологічної і соціальної суті виховуваного, а також його вік і умови життя.

Як показує практика, функція виховної дії може реалізовуватися різними способами, на різних рівнях, з множинними цілями. Наприклад, сама людина може цілеспрямовано робити на себе виховний вплив, управляючи своїм психологічним станом, поведінкою і активністю. У такому разі можна говорити про самовиховання. При цьому від позиції людини відносно себе (ким би він хотів бути в сьогоденні і стати в майбутньому) залежить вибір виховної мети і способів її досягнення.

Об’єкт дослідження – типи виховання.

Предмет дослідження – особливості західного та східного типів виховання людини.

Мета дослідження – зробити порівняльний аналіз західного та східного типів виховання людини.

Завдання дослідження:

  • розглянути виховання як процес;

  • проаналізувати особи виховної дії на людину;

надати порівняльну характеристику західному та східному типам виховання.




1. Теоретичні основи виховного впливу на людину


1.1 Виховання як процес


Структура виховного процесу є взаємозв'язком основних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Виховання є багатофакторним процесом. На нього роблять вплив природне середовище, життєвий мир і ієрархія суспільних цінностей; сім'я, школа і вуз, дитячі і молодіжні організації; повсякденна і професійна діяльність, мистецтво і засоби масової інформації.

Серед різноманіття виховних чинників виділяють дві основні групи: об'єктивну і суб'єктивну.

До групи об'єктивних чинників відносяться:

генетична спадковість і стан здоров'я людини;

соціальна і культурна приналежність сім'ї, що робить вплив на його безпосереднє оточення;

обставини біографії;

культурна традиція, професійний і соціальний статус;

особливості країни і історичної епохи.

Групу суб'єктивних чинників складають:

психічні особливості, світогляд, ціннісні орієнтації, внутрішні потреби і інтереси як вихователя, так і виховуваного;

система відносин з соціумом;

організовані виховні дії на людину з боку окремих людей, груп, об'єднань і всього співтовариства.

В ході історії виникла потреба в осмисленні процесу виховання, визначення його специфіки. А саме в уточненні цілей виховання і рівнів їх реалізації; специфіці засобів і видів виховання.

Цілі виховання – це очікувані зміни в людині (або групі людей), здійснені під впливом спеціальних підготовлених і планомірно проведених виховних акцій і дій. Процес формулювання таких цілей, як правило, акумулює гуманістичне відношення вихователя (групи або всього суспільства) до особи виховуваного.

Як критерії оцінки вихованості людини приймають:

«добро» як поведінка на благо іншої людини (групи, колективу, суспільства в цілому);

«істину» як керівництво при оцінці дій і вчинків;

«красу» у всіх формах її прояву і творення.

Міра вихованості людини визначається наступними критеріями: широтою і висотою сходження людини до вищезазначених цінностей; ступенем орієнтації в правилах, нормах, ідеалах і цінностях суспільства і мірою керівництва ними у вчинках і діях, а також рівнем придбаних на їх основі особових якостей.

Про вихованість людини можна судити за численними показниками: по зовнішності, мові, манері поведінки в цілому і характерним окремим вчинкам, по ціннісних орієнтаціях, по відношенню до діяльності і стилю спілкування.

Ось що писав про вихованих людей А.П. Чехів: «Виховані люди, на мою думку, повинні задовольняти наступним умовам:

1. Вони поважають людську особу, а тому завжди поблажливі, м'які, ввічливі, поступливі… Вони не бунтують із-за молотка або зниклої гумки; живучи з ким-небудь, вони не роблять з цієї позики, а йдучи, не говорять: з вами жити не можна! Вони прощають і шум, і холод, і пережарене м'ясо, і гостроту, і присутність в їх житлі сторонніх…

2. Вони жалісливі не до одних тільки жебракам і кішкам. Вони хворіють на душу і від того, чого не побачиш простим оком…

3. Вони поважають чужу власність, а тому і платять борги.

4. Вони щиросерді і бояться брехні як вогню. Не брешуть вони навіть в дурницях. Брехня образлива для слухача і опошляє в його очах того, що говорить. Вони не малюються, тримають себе на вулиці так само, як удома, не пускають пилу в очі меншої братії… Вони не балакучі і не лізуть з відвертостями, коли їх не питають… З поваги до чужих вух вони частіше мовчать.

5. Вони не знищують себе з тією метою, щоб викликати в іншому співчуття і допомогу. Вони не грають на струнах чужих душ, щоб у відповідь їм зітхали і няньчилися з ними. Вони не говорять: мене не розуміють!.

6. Вони не суєтні. Їх не займають такі фальшиві діаманти, як знайомство із знаменитостями, захоплення зустрічного в Salon'e, популярність по портерних…

7. Якщо вони мають в собі талант, то поважають його. Вони жертвують для нього спокоєм, жінками, вином, суєтою…

8. Вони виховують в собі естетику. Вони не можуть заснути в одязі, дихати паскудним повітрям, крокувати по підлозі, що обпльовувала…»

Будь-яке виховне завдання вирішується через ініціацію вихователем активних дій вихованця. Таким почином може стати, наприклад, виконання фізичної вправи або рішення учбової задачі, сприйняття художнього твору або прибирання квартири, подолання страху або шкідливої звички.

Успішність виховної акції як єдність виховної мети-змісту (засобів і способів досягнення мети) виявляється як підвищення ступеня автономної активності вихованця. Таким чином, в спільно-розподіленій діяльності здійснюється перехід від позиції «на рівних» до позиції розширення прав вихованця, передачі йому повноважень і обов'язків. Починаючи самостійну діяльність, прагнучи до самоудосконалення, вихованець може розраховувати на допомогу і підтримку вихователя.

Напрям виховання визначається єдністю цілей і змісту.

За цією ознакою виділяють розумове, етичне, трудове, фізичне і естетичне виховання. У наш час формуються нові напрями виховної роботи – цивільне, правове, економічне, екологічне.

Розумове виховання орієнтоване на розвиток інтелектуальних здібностей людини, інтересу до пізнання навколишнього світу і себе.

Воно припускає:

розвиток сили волі, пам'яті і мислення як основних умов пізнавального і освітнього процесів;

формування культури учбової і інтелектуальної праці;

стимулювання інтересу до роботи з книгою і новими інформаційними технологіями;

а також розвиток особових якостей – самостійності, широти кругозору, здібності до творчості.

Завдання розумового виховання вирішуються засобами навчання і освіти, спеціальними психологічними тренінгами і вправами, бесідами про учених, державних діячах різних країн, вікторинами і олімпіадами, залученням до процесу творчого пошуку, дослідження і експерименту.

Етика складає теоретичну основу етичного виховання.

Завдання і зміст етичного виховання молодого покоління визначаються за допомогою етичних вимог суспільства. У письмовій традиції людства основні постулати етичної поведінки людини були представлені в Біблії і Корані.

Як основні завдання етичного виховання виділяють:

накопичення етичного досвіду і знань про правила суспільної поведінки (у сім'ї, на вулиці, в школі і інших суспільних місцях);

розумне використання вільного часу і розвиток етичних якостей особи, таких як уважного і дбайливого відношення до людей; чесності, терпимості, скромності і делікатності; організованості, дисциплінованості і відповідальності, відчуття довга і честь, пошана людської гідності, працьовитості і культури праці, дбайливого відношення до національного надбання.

У повсякденному житті можна спостерігати факти відхилення людини від морально-етичних принципів

Наприклад, герой «Записок з підпілля» Ф.М. Достоєвського хоче по своїй, по дурній волі пожити; і тому, хай хоч рушиться весь світ, а він буде чаєм балуватися. У психології людини «з підпілля» Достоєвський побачив явище суспільного «нігілізму», що розростається.

Основними критеріями етичної людини є його етичні переконання, моральні принципи, ціннісні орієнтації, а також вчинки по відношенню до близьких і незнайомих людей.

У даному контексті доречно пригадати ідею Л.Н. Толстого щодо примноження «зла» в світі.

У розповіді «Фальшивий купон» гімназист одурює крамаря; той, у свою чергу, платить селянинові за дрова фальшивими грошима. Із-за подальшого збігу обставин селянин стає розбійником. Л.Н. Толстой концентрує увагу читача на дієвості в повсякденному житті стародавнього постулату – «не роби іншому того, чого собі не бажаєш».


Случайные файлы

Файл
85433.rtf
38347.doc
91124.rtf
32513.rtf
17596.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.