Ліквідність інвестицій (96790)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Національний університет харчових технологій


Кафедра менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності










Контрольна робота

з дисципліни: «Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент»














Київ – 2009


1. Визначення ліквідності інвестицій


Ліквідність інвестицій – це їх потенційна здатність за деякий час та за деяких фінансових втрат трансформуватися в грошові кошти.

Тобто, при оцінці ліквідності використовуються 2 основні критерії:

  1. час трансформації інвестицій в грошові кошти;

  2. розмір фінансових втрат, пов’язаних з трансформацією.

Критерій часу трансформації.

Перелік об’єктів інвестування по мірі зниження ліквідності:

  1. депозитні вклади «до запитання»;

  2. термінові депозитні вклади;

  3. короткострокові цінні папери;

  4. довгострокові цінні папери, в тому числі акції;

  5. обладнання, машини, механізми тощо;

  6. нерухомість;

  7. незавершене будівництво.

Оцінка ліквідності за часом вимірюється кількістю днів, необхідних для реалізації на ринку об’єкту інвестування.

Класифікація об’єктів інвестування за критерієм витрат часу на реалізацію:

  1. терміново ліквідні об’єкти (до 7 днів);

  2. високоліквідні (8 – 30 днів);

  3. середньоліквідні (1 – 3 місяці);

  4. слаболіквідні (понад 3 місяці).

Якщо ми маємо оцінити ліквідність не щойно зроблених інвестицій, а активів підприємства, яке вже пропрацювало деякий час, то в інвестиційній практиці застосовують наступну класифікацію:



Група активів

Види активів

1. Активи, що швидко реалізуються

  • грошові кошти в касі та на розрахунковому рахунку;

  • короткострокові фінансові вкладення.

2. Активи з середнім строком реалізації

дебіторська заборгованість по поточних фінансових операціях

3. Активи, що повільно реалізуються

  • запаси товароматеріальних цінностей;

  • незавершене виробництво.

4. Активи, що важко реалізуються

  • основні засоби;

  • нематеріальні активи;

  • незавершені капіталовкладення;

довгострокові фінансові вкладення.


Критерій рівня фінансових втрат при трансформації в грошові кошти. Підприємця цікавить абсолютна сума втрат в порівнянні із сумою інвестицій. Оцінку здійснюють за показником частки ліквідаційних втрат (Члв):


Члв = (2.17)


Рівень втрат класифікується наступним чином:


Відношення суми втрат до суми інвестицій, %

Рівень втрат

до 5%

низький

6 – 10%

середній

11 – 20%

високий

понад 20%

дуже високий


Показники ліквідності інвестицій за часом та рівнем фінансових втрат часто знаходяться в оберненій залежності: якщо інвестор погоджується на вищі фінансові втрати при реалізації об’єкту, то він зможе його швидше реалізувати, і навпаки (див. рис 2.6).



Рівень фінансових втрат



Рівень ліквідності





Час продажу



Рис. 2.6. Рівень фінансових втрат при продажу об’єкту інвестування


З метою оцінки загального рівня ліквідності стосовно всього інвестиційного портфеля підприємства визначають структуру інвестиційного портфелю – частку активів кожного типу ліквідності в загальному обсязі інвестицій. Результати розрахунків подаються в табличній формі.

Інвестор завжди прагне до підбору більш ліквідних об’єктів, тому що це дає йому більшу можливість маневрувати при управлінні інвестиційним портфелем, а якщо обираються менш ліквідні об’єкти, то інвестор має отримати додаткові стимули у вигляді додаткового інвестиційного доходу (премія за низьку ліквідність).


2. Світовий ринок позикових капіталів: функціональна структура


Міжнародний ринок позикового капіталу – міжнародна кредитна система, що забезпечує надання кредитів на поворотній основі з боку уряду, банків, фірм однієї країни, а також міжнародних банків уряду, банкам, фірмам інших країн. Найбільш поширеними формами міжнародного кредиту є лізинг, факторинг, кредити по компенсаційних операціях.

Ринок капіталівце частина фінансового ринку, де формуються попит і пропозиція в основному на середньо- і довгостроковий позиковий капітал, специфічна сфера ринкових відносин, де об'єктом угоди є наданий у позику грошовий капітал і де формуються попит і пропозиція на нього.

Позиковий капіталце кошти, віддані в позику під певний відсоток за умови повернення.

Формою руху позикового капіталу є кредит. Основним його джерелом служать кошти, що вивільняються в процесі відтворення: амортизаційні фонди підприємств, частина оборотного капіталу в грошовій формі, прибуток, що йде на відновлення і розширення виробництва, грошові доходи і заощадження всіх верств населення. На ринку капіталів кредити надаються на термін понад рік.

Ринок капіталів сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу, руху капіталів усередині країни, трансформації грошових заощаджень у капіталовкладення, відновленню основного капіталу.

Економічна роль цього ринку полягає в його спроможності об'єднати дрібні, розрізнені кошти й у такий спосіб активно впливати на концентрацію і централізацію виробництва та капіталу.

З функціональної точки зору ринок капіталів – це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення: з інституційної – сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий капітал.

Таким чином, ринок капіталів – це складова частина фінансового ринку, що розпадається на ринок цінних паперів і ринок середньо- і довгострокових банківських кредитів. Це також найважливіше джерело довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок надає високоліквідні кошти в основному для задоволення короткострокових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів, а також функціонування кредитних аукціонів.

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди – наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Найрозвиненішим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем нагромадження грошового капіталу, широкою інтернаціоналізацією.

Про створення ринку капіталів в Україні говорити поки ще рано. Мова може йти тільки про наявність і зміцнення деяких елементів цього ринку: формування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і становлення ринку цінних паперів.

Ринок капіталів – це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом і забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Після Другої світової війни виникли міжнародні валютно-кредитні організації, основною функцією яких є здійснення міждержавного валютно-кредитного регулювання. Позичальниками виступають держави, у яких виникають потреби у фінансових ресурсах для вирішення своїх проблем. Кредити міжнародних валютно-кредитних організацій носять пов’язаний характер. При вирішенні питання про надання кредитів сторона, яка прагне отримати позику, повинна надати детальну інформацію про своє економічне та фінансове становище, на основі якого створюються рекомендації, обов’язкові для виконання. У випадку неприйняття країною рекомендацій кредити, за звичай, не надаються. Кредити, які надаються міжнародними валютно-кредитними організаціями, відкривають доступ до коштів іноземних приватних комерційних банків. Основними кредиторами на сучасному етапі виступають міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації.

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації – це установи, які створені на базі багатосторонніх валютних відносин між державами. Найважливішу роль серед них відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Світового банку.

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ відіграє двояку роль: з одного боку, стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого – надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови. Цей порядок називається принципом обумовленості. Як правило, програми перебудови економіки країн-членів включають заходи, що належать до сфери бюджетно-податкової, кредитно-грошової політики, цінового механізму, зовнішньої торгівлі, міжнародних кредитних та валютно-розрахункових відносин. Вони пов’язані із зменшенням державних витрат, підвищенням податків і ставки позикового відсотку, зміною валютного курсу тощо. Капітал МВФ створюється з квот-внесків країн-членів. На базі квоти визначається розмір внеску до статутного капіталу, кількість голосів, які одержує країна, ліміт використання кредитних ресурсів фонду. Розмір квоти для кожної країни визначається залежно від економічного потенціалу та місця країни у світовій економіці. Своєрідність операцій МВФ зводиться до того, що країни-члени одержують фінансові ресурси у межах своєї квоти у формі купівлі валюти іншого члена за свою національну строком на 3–5 років. Наприкінці фінансового року, або через певний строк країна зобов’язана викупити ту кількість валюти, яка нагромаджена Фондом понад її квоту.


Случайные файлы

Файл
23244-1.rtf
123943.rtf
30058.rtf
36839.rtf
nalsisRF.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.