Методи психофізіологічних досліджень (92165)

Посмотреть архив целиком

План:


1. Методи психофізіологічних досліджень

2. Метод електроенцефалографії

3. Магнітоенцефалографія

4. Метод викликаних потенціалів

5. Метод топографічного зонування

6. Метод комп'ютерної томографії

7. Метод шкірно-гальванічної реакції (ШГР)

8. Методи оцінки функціонування серцево-судинної системи

9. Показники роботи серцево-судинної системи

11. Показники активності дихальної системи

12. Реакції очей

Список використаної літератури


Психофізіологія — розділ психології, присвячений вивченню ролі біологічних факторів, у тому числі властивостей нервової системи, у реалізації психічної діяльності. Залежно від дослідницької області виділяють психофізіологію відчуттів, мовлення і мислення, емоцій, уваги, довільних дій, диференціальну психофізіологію.


1. Методи психофізіологічних досліджень — комплекс методів, які використовуються для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів. Одним з перших методів оцінки ролі різних структур мозку в організації поводження з'явилися методи ушкодження або видалення ділянок мозку за допомогою хірургічних, хімічних і температурних впливів і методи електричної стимуляції певних відділів мозку. В експериментальних дослідженнях у цей час широко використовується метод реєстрації електричної активності окремих нейронів або мозкових структур. У сучасній психофізіології для вивчення фізіологічного забезпечення психічних процесів використовуються прямі методи вивчення нейрофізіологічних основ психічної діяльності й непрямі — вивчення функціонального стану організму в процесі реалізації психічної діяльності.

До прямих методів відносяться:

  • Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ). (Метод електроенцефалографії).

  • Реєстрація викликаних потенціалів (ВП). (Метод викликаних потенціалів).

  • Топографічне зонування (brain mapping). (Метод топографічного зонування).

  • Позитронно-емісійна томографія. (Метод комп’ютерної томографії).

  • Ядерно-магнітний резонансний метод. (Метод комп’ютерної томографії).

Методи непрямої реєстрації неспецифічних змін функціонального стану центральної нервової системи:

  • Шкірно-гальванічна реакція (ШГР). (Метод шкірно-гальванічної реакції).

  • Плетизмографія. (Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи).

  • Кліренсні методи. (Методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи).


2. Метод електроенцефалографії — метод реєстрації електроенцефалограми (ЕЕГ) — сумарної електричної активності, що відводиться з поверхні голови.

Метод електроенцефалогріфії розглядається як найпоширеніший і адекватний для вивчення нейрофізіологічних основ психічної діяльності. Багатоканальний запис ЕЕГ дозволяє одночасно реєструвати електричну активність багатьох функціонально різних областей кори. ЕЕГ фіксується за допомогою спеціальних електродів (частіше срібних), які фіксуються на поверхні черепа шоломом або кріпляться пастою, яка склеює. Оскільки ЕЕГ відображає різницю потенціалів між двома крапками, для з'ясування активності окремих коркових областей використовують індиферентний електрод, поміщений найчастіше на мочці вуха. Це так зване монополярне відведення. Поряд із цим аналізується різниця потенціалів між двома активними крапками (біполярне відведення). Незалежно від способу реєстрації в ЕЕГ виділяються наступні типи ритмічних коливань: дельта-ритм нижче 3,5 Гц; тета-ритм 4-7,5 Гц; альфа ритм 8-13,5 Гц (це основний ритм ЕЕГ, переважно виражений у каудальних відділах кори — потиличний і тім'яний); бета-ритм вище 14 Гц; гамма-коливання — вище 35 Гц.

Ці ритми різняться не тільки за своїми частотними, але й функціональними характеристикам. Їхня амплітуда, топографія, співвідношення є важливою діагностичною ознакою й критерієм функціонального стану різних областей кори при реалізації психічної діяльності.

Аналіз ЕЕГ здійснюється як візуально, так за допомогою ЕОМ. На ЕОМ оцінюються параметри окремих ритмічних компонентів ЕЕГ, їхній спектр щільності потужності (СЩП) і функція когерентності (КОГ).

Клінічний метод вивчення ЕЕГ.

Візуальної (клінічний) аналіз ЭЭГ використовується, як правило, у діагностичних цілях. Електрофізіолог, опираючись на певні способи такого аналізу ЕЕГ, вирішує наступні питання: чи відповідає ЕЕГ загальноприйнятим стандартам норми; якщо ні, то яка ступінь відхилення від норми, чи виявляються в пацієнта ознаки осередкової поразки мозку і яка локалізація вогнища поразки. Клінічний аналіз ЕЕГ завжди строго індивідуальний і носить переважно якісний характер. Незважаючи на те, що існують загальноприйняті в клініці прийоми опису ЕЕГ, клінічна інтерпретація ЕЕГ більшою мірою залежить від досвіду електрофізіолога, його вміння "читати" електроенцефалограму, виділяючи в ній сховані й нерідко дуже варіативні патологічні ознаки.

Треба, однак, підкреслити, що в широкій клінічній практиці грубі макроосередковані порушення або інші чітко виражені форми патології ЕЕГ зустрічаються рідко. Найчастіше (70-80% випадків) спостерігаються дифузійні зміни біоелектричної активності мозку із симптоматикою, що важко піддається формальному опису. Тим часом саме ця симптоматика може становити особливий інтерес для аналізу того контингенту випробуваних, які входять у групу так званої "малої" психіатрії — станів, що граничать між "хорощою" нормою і явною патологією. Саме із цієї причини зараз вживають особливі зусилля по формалізації й навіть розробці комп'ютерних програм для аналізу клінічної ЕЕГ.


3. Магнітоенцефалографіяреєстрація параметрів магнітного поля, обумовлених біоелектричною активністю головного мозку. Запис цих параметрів здійснюється за допомогою надпровідних квантових інтерференційних датчиків і спеціальної камери, що ізолює магнітні поля мозку від більше сильних зовнішніх полів. Метод володіє рядом переваг перед реєстрацією традиційної електроенцефалограми. Зокрема, радіальні складники магнітних полів, які реєструються зі скальпа, не мають таких сильних перекручувань, як ЕЕГ. Це дозволяє більш точно розраховувати положення генераторів ЕЕГ-активності, яка реєструється зі скальпа.


4. Метод викликаних потенціалів — реєстрація сумарної електричної активності, що виникає у відповідь на зовнішні впливи, — викликані потенціали (ВП) — відображає зміни функціональної активності областей кори, що здійснюють прийом і обробку інформації, яка надходить. Викликаний потенціал являє собою послідовність різних по полярності — позитивних і негативних компонентів, що виникають після пред'явлення стимулу. Кількісними характеристиками ВП є латентний період (час від початку стимулу до максимуму кожного компонента) і амплітуда компонентів. Метод реєстрації ВП широко використовується при аналізі процесу сприйняття.

Нейрофізіологічні дослідження поклали початок широкому використанню ВП людини для аналізу когнітивних процесів.

У людини ВП мають відносно невелику амплітуду в порівнянні з фоновою ЕЕГ, і їхнє вивчення стало можливо тільки при використанні комп'ютерної техніки для виділення сигналу із шуму й наступного нагромадження реакцій, які виникають у відповідь на ряд однотипних стимулів. ВП, які реєструються при пред'явленні складних сенсорних сигналів у рішенні певних когнітивних завдань, одержали назву пов'язаних з подіями потенціалів ППП.


5. Метод топографічного зонування — метод зображення даних комп'ютерної обробки ЕЕГ, що дозволяє представити просторовий розподіл по корі великих півкуль ритмічних компонентів ЕЕГ і викликаних потенціалів. Багатоканальна реєстрація ЕЕГ дає можливість представити отримані в результаті комп'ютерної обробки ЕЕГ дані в зручному для сприйнятті в наочному вигляді — як одномоментний просторовий розподіл по корі потужності різних ритмів, ступеня їхньої синхронності (когерентності), амплітуд компонентів ВП.

Побудова послідовності таких карт дає уявлення про динаміку процесів. На топографічних мапах, побудованих на контурі черепа, кольором і його інтенсивністю кодуються різні параметри ЕЕГ. Таке зонування (brain mapping) дозволяє охарактеризувати функціональну організацію мозку при різних станах і видах діяльності.


6. Метод комп'ютерної томографії — реєстрація метаболічних процесів у різних областях мозку, що дозволяють судити про активність цих областей у процесі діяльності. Комп'ютерна томографія заснована на використанні новітніх технічних методів і обчислювальної техніки, що дозволяють одержати безліч зображень однієї й тієї ж структури і її об'ємне зображення.

З методів комп'ютерної томографії найбільше часто використовується метод позитронно-емісійної томографії (ПЕТ). Цей метод дозволяє охарактеризувати активність різних структур мозку на основі зміни метаболічних процесів. При обмінних процесах нервові клітки використовують певні хімічні елементи, які можна позначити радіоізотопами. Посилення активності супроводжується посиленням обмінних процесів, і в областях підвищеної активності утворюються скупчення ізотопів, по яких судять про участь тих або інших структур у психічних процесах.

Іншим широко використовуваним методом є ядерно-магнітно-резонансна томографія. Метод заснований на одержанні зображення, що відображає розподіл щільності ядер водню (протонів), за допомогою електромагнітів, розташованих навколо голови людини. Водень є одним з хімічних елементів, які беруть участь у метаболічних процесах, і тому його розподіл у структурах мозку є надійним показником їхньої активності. Перевага цього методу полягає в тому, що його використання на відміну від ПЕТ не вимагає введення в організм радіоізотопів і разом з тим так само, як ПЕТ, дозволяє одержати чіткі зображення "зрізів" мозку в різних площинах.


Случайные файлы

Файл
158518.rtf
184115.doc
118301.rtf
74955-1.rtf
23706.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.