П’єса "Бондарівна" Івана Карпенка-Карого (73460)

Посмотреть архив целиком












П’єса «Бондарівна» Івана Карпенка-Карого



План


Вступ 3

1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого 5

2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв.8

3. Ідеї та проблеми п'єси 12

Висновки 16

Список використаної літератури 18



Вступ


П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем (сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”.

П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу.



1. Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого


Іван Карпенко-Карий написав п`єсу “Бондарівна” в один із найважкіших періодів свого життя – під час заслання у Новочеркаську (1884-1887). Це заслання стало йому покаранням від царського уряду за його революційно-демократичну та громадську діяльність у місті Єлісаветграді, де він служив секретарем Єлісаветградського поліцейського управління. Незважаючи на таку посаду, він не міг бути осторонь тих революційно-демократичних процесів, які тривали по всій царській Росії. Таємний гурток, в якому він приймав активну участь, був викритий поліцією, а його члени, у тому числі й Іван Тобілевич, були суворо покарані. Тобілевич був повинний відбувати заслання під наглядом поліції у столиці Донського козачого війська – Новочеркаську. Донські козаки були фанатично віддані російському цареві, тому вважалося, що нагляд місцевої поліцейської влади над Тобілевичем буде найнадійнішим.

Це було суворим випробуванням для письменника. Це місто й це заслання сам Карпенко-Карий називав “могилою”. Труднощі його життя були не тільки у тому, що його у примусовому порядку відірвали від рідних місць, від родичів, від улюбленого заняття (на той час він вже приймав участь у театральних виставах у Єлісаветграді), але й в матеріальному плані йому також було дуже важко. Незважаючи на те що він досі тривалий час знаходився на державній службі (майже 20 років), царський уряд звільнив його з останнього місця роботи без жодної матеріальної або фінансової допомоги, без права отримувати якусь пенсію. В Новочеркаську він змушений був шукати джерело доходу, щоб прокормити себе й заплатити за житло. Для помешкання йому вдалося відшукати недорогу кімнату (взагалі без ніяких меблів), що знаходилася у півпідвальному приміщенні та мала земляну підлогу та глиняні стіни. Матеріальний достаток та побутові умови були більш ніж скромні. Кожен день до нього приходив козак із поліцейського управління Новочеркаська, щоб переконатися про наявність Тобілевича. Такий життєвий тягар йому довелося випробувати постійно на протязі усього заслання. Певно, не раз Іван Карпович завдавав себе питання, чи було можливим таке становище, якщо б його рідна Україна, в який він народився й жив, була вільна та щаслива? Саме таке існування підштовхувало його на роздуми щодо подальшої долі України й українців. Не раз на думку приходили спогади про славетне минуле козацької України, про яке часто розповідала йому мати – проста селянка. Твір “Бондарівна”, тематика якого була суто козацька, як раз й увібрав в себе цю жагу Тобілевича та й усіх українців бачити Україну вільною та рівною серед інших країн світу.

В значній мірі сприяла появі цієї п`єси й присутність дружини Івана Карповича – Софії Віталіївни. Вони познайомились ще до заслання І.Тобілевича, в театрі Єлісаветграду (Софія Віталіївна була акторкою цього театру, а керівником театру був М.П.Старицький), зробили разом декілька гастрольних турне. Їх стосунки спочатку були теплими, дружніми, що потім переросли в більш високе почуття. Як тільки Софія Віталіївна дізналась про те, що І.Тобілевич знаходиться у засланні, вона лишає свою театральну діяльність та їде до нього в Новочеркаськ, де вони й одружуються. Софія добровільно погодилась розділити з Іваном Карповичем його покарання й безвідлучно знаходилась поруч з ним усе життя, куди б їх не кидала доля. Іван Карпенко-Карий обожнював дружину, він глибоко поважав її за відданість йому, за розуміння його принципів та жаги діяльності. Осягаючи вчинок цієї жінки, відразу згадується Тетяна – головний образ "Бондарівни”, яка втілив в собі риси таких українських жінок, що за щасливу долю своєї країни, своїх рідних готові позбутися особистих інтересів і, навіть, життя.

Іван і Софія Тобілевич, безперечно, нудьгували за українським життям, із якого вони були примусово вирвані. Неодноразово, після робочого дня, вони пробують співати українських пісень. Софія Віталіївна знала безліч українських пісень, дум, оповідань та часто тішила Івана Карповича майстерним виконанням цих народних творів. Одного разу Іван Карпович заспівав “Бондарівну” – старовинну (ще за козацьких часів) народну пісню. В ній розповідається про важкі часи польського панування на Україні. Один польський пан (пан Каньовський), використовуючи своє шляхетне положення, оманом викрадає вродливу українську дівчину, доньку старого козака Бондаря, яки проживали в його хуторі. Він хоче зробити її своєю наложницею. Але Бондарівна сміливо вступає з ним у нерівний бій та й тікає від нього. Уся в ранах, знесилена, вона помирає на шляху додому:

Де тікала Бондарівна – червонії стрічки,

А де впала Бондарівна – кривавії річки,

Іван Карпович, як тільки закінчив співати цю пісню, за спогадами його дружини, раптом відчув якесь небувале хвилювання. Він відклав усі справи і негайно зайнявся розробкою сюжету для п`єси. Цілий тиждень він невпинно писав “Бондарівну”, часом забуваючи про їжу та сон. Нарешті, п`єса була закінчена і представлена на суд Софії Віталіївни, яка стала першим слухачем твору. Їй сподобалася ця п`єса, і вона дуже схвально про неї відізвалася. Це надихнуло І.Тобілевича показати твір своїм друзям: М.Садовському і П.Саксаганському, які також позитивно оцінили п`єсу і запропонували її для вистави. Так з`явилась на світ “Бондарівна”.

Треба сказати, що на той час Іван Карпович мав уже невеликий літературний досвід: у 1881 р. він пише перший свій твір – оповідання “Новобранець”, 1883 р. – драму “Бурлаки”, “Підпанки”. Перед тим як писати “Бондарівну”, він уже почав працювати над комедією “Розумний і дурень”. Ці і деякі інші твори (“Наймичка”, “Безталанна”, “Мартин Боруля”, ”Сто тисяч” та ін.) – складають перший етап літературної творчості письменника. Теми для своїх творів він шукає у селі, героїв – серед простих селян. Їхні біди, кривди він згадує зі своєї діяльності у суді та поліцейському управлінні, а також із спогадів свого дитинства, яке повністю пройшло на батьківському хуторі. В цих творах він звертає увагу читача на моральні аспекти життя простого українського селянина, показує, що прості люди зазнають не менш глибокі душевні драми та почуття. В подальшій своєї творчості він розвиває та поглиблює цю тему. Його герої продовжують розвиватися разом із своїм письменником. Але це буде потім, а на цей час ми маємо “Бондарівну” – один із перших творів письменника, його улюблене творіння, яке увібрала в себе всі думки, мрії, почуття письменника під час Новочеркаського заслання.


2. Особливості будови п`єси, її сюжетної лінії та характеристик героїв


П`єса “Бондарівна” за жанром є історичною драмою. Сам І.Тобілевич визначив її як “драма” із поміткою: “Діється в XVII сторіччі”. “Бондарівна” складається з 4-х дій і п`яти відмін (тут – зміна декорацій). Дії з першої по третю включають у себе лише яви (акти), а четверта дія – включає дві відміни, які, у свою чергу, складаються з яв. За своєю сценічною сутністю 1,2 та 3 дія також є відмінами, бо на сцені в цей час потрібна зміна декорацій: події, що відбуваються в цих діях проходять у різних місцях і вимагають зміни антуражу.


Случайные файлы

Файл
179470.rtf
91914.rtf
71687.rtf
96725.rtf
185961.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.