Конвергенція інтелектуальних і мобільних мереж (63865)

Посмотреть архив целиком

Конвергенція інтелектуальних і мобільних мереж


Однією з областей, до яких останнім часом помітно зріс інтерес операторів мереж, є конвергенція інтелектуальних мереж (IN), створюваних на базі стаціонарних мереж зв'язку, і безпроводових мереж рухомого зв'язку. Архітектура IN і мереж рухомого зв’язку є дуже подібною (рис. 1). При визначенні місця розташування мобільного абонента між елементами мереж рухомого зв'язку використовується сигналізація, заснована на принципах транзакцій. Центр комутації мережі рухомого зв'язку (Mobile switching center, MSC), до якого потрапляє виклик, спрямований до абонента, якого обслуговує цей MSC, передає в регістр місця розташування «своїх» абонентів (Home location register, HLR) запит про те, де перебуває в цей момент абонент. HLR постійно оновлює інформацію про місце розташування абонента на основі даних, які він отримує з останньої «чужої» мережі, у якій знаходиться цей абонент, і за запитом MSC передає йому інформацію, необхідну для маршрутизації.

Однак ні стаціонарні IN, ні мережі рухомого зв'язку не мають тих можливостей, які могла б мати мережа, що поєднує в собі властивості й тих, й інших. Стаціонарні IN-мережі не мають механізмів підтримки мобільності, а мережі рухомого зв'язку не здатні адекватно забезпечувати принцип незалежності від послуг, властивий концепції IN.

Незалежно від того, який буде використано підхід до формування безпроводової IN, у ньому необхідно врахувати такі особливості, властиві мережі рухомого зв’язку:

  1. Контроль пересування мобільного абонента.

У мережах рухомого зв'язку, на відміну від стаціонарних мереж, місце розташування абонента заздалегідь не відоме та динамічно визначається за допомогою спеціальних процедур сигналізації. Події, пов'язані з контролем пересування мобільного абонента (наприклад, реєстрація термінала в «чужій» мережі), можуть являти інтерес як точки виявлення DP. Це передбачає розробку відповідних моделей з метою розв’язання проблеми формального подання зв'язків між процесом обслуговування виклику, контролем пересування та логікою послуг. Задача створення моделей для станів процесу контролю пересування мобільного термінала, не пов'язуючи цей прцес із процесом обслуговування виклику, не має аналога в стаціонарних IN-мережах (крім здійснюваної з ініціативи абонента реєстрації його як користувача послугою, наприклад, у випадку послуги UPT).

  1. Специфіка радіодоступу.

У деяких випадках запит послуги необхідно пов'язати з подіями, що відбуваються при виконанні таких специфічних для радіодоступу процедур, як аутентифікація, постійний контроль якості каналу зв'язку та естафетна передача управління, які також не мають аналогів у стаціонарних мережах зв'язку.

  1. Роумінг послуг.

Однією з головних переваг, що пропонуються мережами стільникового рухомого зв'язку, є можливість вільного переміщення абонента зі своєї зони в іншу, що обслуговують мережі рухомого зв’язку інших операторів. При цьому абонент хотів би зберегти свій персональний набір (профіль) послуг і в інших мережах, іншими словами, мати можливість роумінгу послуг. При застосуванні концепції IN до мереж рухомого зв'язку забезпечення збереження профілю послуг пов’язане з рядом труднощів. По-перше, на відміну від проводових мереж, у комутаторах рухомого зв'язку тригерні точки та профіль послуг, як правило, не подаються у вигляді статичних даних, а визначаються під час реєстрації. Можливості «своєї» та «чужої» мереж можуть виявитися різними, що, швидше за все, позначиться на переліку та на характеристиках послуг, що пропонуються користувачу, який перемістився в «чужу» мережу. По-друге, в процесі обслуговування одного виклику може брати участь більше одного SSР.



Рисунок 1 – Архітектура IN (а) і мережі рухомого зв'язку (б)


Можливі два основних підходи до конвергенції інтелектуальних і мобільних мереж:

  1. Сформувати або «накласти» концепцію IN на архітектуру існуючих мереж рухомого зв'язку.

  2. Доповнити властивостями підтримки мобільності концепцію IN, орієнтовану переважно на стаціонарні мережі.

Другий підхід, який використовує ITU-T, передбачає, що реалізувати повну підтримку мобільності в IN можна буде не раніше реалізації набору CS-4, після завершення робіт зі специфікації систем зв'язку третього покоління. Перший підхід більш прагматичний і може бути реалізований досить простими засобами в найближчому майбутньому. Однак його прихильники теж розділилися на дві групи.

Перша група дотримується думки, що протоколи сигналізації, які використовуються в мережах рухомого зв'язку (MAP IS-41 або MAP GSM), фактично вже є протоколами IN. Процес доставки виклику до мобільного абонента вважається послугою IN, а мережні об'єкти, які виконують цю функцію (HLR), розглядаються як спеціалізовані вузли управління послугами (SCP). Процедури запиту даних про місце розташування мобільного термінала та запиту послуги IN дуже подібні – обидві процедури призводять до обміну інструкціями, необхідними для маршрутизації та встановлення з'єднання. У зв'язку з цим пропонується модифікувати існуючий протокол рухомого зв'язку відповідно до концепції IN і адаптувати його до більш уніфікованих вимог.

Друга група визнає схожість прикладних протоколів мереж рухомого зв'язку та мереж IN, проте вважає перші недостатньо загальними для того, щоб вони могли підтримувати концептуальні ідеї IN. Тому звернення до послуги IN у мережі рухомого зв'язку розглядається як процес, який відбувається незалежно від сигналізації, призначеної для встановлення з'єднання, і роль HLR у реалізації послуг IN зводиться до мінімуму. Доставка виклику мобільному абоненту вважається основною функцією, а не послугою IN. Операції, які використовуються для доставки виклику, не змінюються із введенням операцій IN, оскільки останні не залежать від протоколу встановлення з'єднання. Розходження між сигналізацією, специфічною для рухомого зв'язку, і сигналізацією для підтримки послуги, залишаються логічно різними.

Організаціями, що активно працюють в області конвергенції концепції IN і властивостей мобільності, є:

  • Асоціація Промисловості Зв'язку (TIA), а саме її філія – Американський Національний Інститут Стандартів (ANSI) – розробила стандарт для безпроводової інтелектуальної мережі з назвою WIN (Wireless Intelligent Network).

  • Європейський Інститут Стандартів в області зв'язку (ETSI) розробив стандарт підтримки послуг IN у мережах GSM із назвою CAMEL (Customized Application for Mobile Network Enhanced Logic);

  • Міжнародний союз електрозв'язку (ITU-T) продовжує роботу над розвитком концепції IN, до специфікацій якої увійшли відповідні розділи пакета рекомендацій для системи рухомого зв'язку третього покоління FPLMTS (Future Public Land Mobile Telephone System), перейменованої в IМТ-2000 (International Mobile Telecommunications System-2000).

Стандарт WIN є спробою TIA увести концепцію IN в існуючий стандарт ANSI-41 (раніше IS-41). Архітектуру безпроводової IN стандарту WIN (ANSI TIA) подано на рис. 2. Розробка стандартів TIA традиційно була орієнтована на конкретні послуги, що спочатку приводило до визначення операцій і параметрів, специфічних для кожної послуги. Поєднання такої орієнтації із прагненням підвищити ефективність сигналізації призвело до того, що запити, які належать до рухомого зв'язку, часто ставали також і запитами, що стосуються послуг. За основу стандарту WIN був узятий набір CS-2 ITU-T. На рис. 3 наведено архітектуру розподіленої функціональної площини WIN.


Рисунок 2 – Узагальннена архітектура WIN


У затінених овалах на рис. 3 показано додані у CS-2 функціональні об'єкти, необхідні для підтримки WIN:

  • ACF (Authentication Control Function) – функціональний об'єкт управління процедурою аутентифікації.

  • RACF (Radio Access Control Function) – функціональний об'єкт управління радіодоступом; підтримує процедуру пошуку мобільного термінала, управління радіоканалом і процедуру передачі управління.

  • LRF (Location Registration Function) – функціональний об'єкт реєстрації місцезнаходження; містить логіку та дані для адміністративного управління мобільністю.

  • RTF (Radio Terminal Function) – функціональний об'єкт підтримки радіотермінала; є шлюзом між мобільним користувачем і мережними функціями управління зв'язком користувача, виконуючи функції, аналогічні функціям CCAF у стаціонарній IN.

  • RCF (Radio Control Function) – функціональний об'єкт управління радіопортами; управляє генерацією несучих радіочастот, підсиленням сигналу, модуляцією/демодуляцією, призначенням радіоканалів, контролем каналу.


Рисунок 3 – Архітектура розподіленої функціональної площини WIN


З метою надання виробникам обладнання більш гнучких можливостей при створенні платформ безпродових IN стандарт WIN не визначає елементи фізичної площини (РЕ). На відміну від фізичної площини IN, стандарт WIN оперує мережними елементами (Network Еlement, NE). Крім IP, SCP і SN типова модель мережі стандарту ANSI-41.1 містить:

АC – центр аутентифікації; містить функціональний об'єкт ACF і управляє інформацією аутентифікації мобільних станцій. АС може бути об’єднаним з регістром HLR і може обслуговувати кілька регістрів HLR.

EIR – регістр ідентифікації обладнання; зберігає інформацію ідентифікації обладнання користувачів.


Случайные файлы

Файл
11129.rtf
185148.doc
163783.rtf
73424.rtf
130899.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.