Архіви Львова – джерельна база дослідження історії і культури міста (61288)

Посмотреть архив целиком

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

факультет культури і мистецтв

кафедра театрознавства та

акторської майстерності.







Тема


Архіви Львова – джерельна база дослідження історії і культури міста



Виконала

студентка ііі курсу

групи КМК-31

Крижевич Юля

Керівник практики

доц. каф. театрознавства та

акторської майстерності

Купчинська Л.О





Львів-2005р.


Вступ


У складному процесі утвердження нашої держави у глобалізованому світі роль архівної справи є надзвичайно важливою. Активно працюють Львівські архіви за усіма основними напрямками архівної діяльності від забезпечення збереженості документів, поповнення Національного архівного фонду, зміцнення матеріально-технічної бази до популяризації архівних документів та всебічного використання їх інформації. Своєю щоденною наполегливою творчою працею архівісти забезпечують надійне збереження і примноження Національного архівного фонду — нашого безцінного скарбу, пам’яті нації, в якій акумульовано історичні документи про багатовікову історію України.

Саме тому, Національний архівний фонд утвердився в останні роки як важлива складова інформаційного простору України. В архівосховищах нашої держави сконцентровано безцінні скарби історії та культури, невичерпні джерела людської пам'яті.

Здатність зберігати та примножувати свою історико-культурну спадщину, поєднувати у своїй діяльності минуле, сьогодення і майбутнє свідчить про зрілість та духовний і інтелектуальний розвиток нації тому, збираючи документи й зберігаючи їх для прийдешніх поколінь, архівісти виконують важливу і відповідальну місію, бо без архівів, без історичної пам'яті немає історії народу, а отже немає й самого народу. Адже, документальні свідчення, що дійшли до нас із минулого, допомагають відчути дихання далеких епох, зрозуміти логіку подій, що відбувалися, перейнятися думками і сподіваннями своїх попередників, відкрити нові грані їхнього життя.

Так само ми передаємо своїм нащадкам неоціненну спадщину - документи нашої епохи.

Отже, завдяки професійній діяльності працівників архіву стали можливими доступ до документальної бази досліджень складного і часом трагічного минулого України, утвердження історичної правди і справедливості, нові здобутки вітчизняної історичної науки - мільйони громадян України отримали документальні підстави для захисту своїх конституційних прав.

архів львов документ


Специфіка роботи архівів


Відомо, що Національний архівний фонд України (надалі НАФ) – це складова частина вітчизняної історії – культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства.

Звичайно, що НАФ України діє відповідно до закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» - це сукупність архівних документів, що відображають історію духовного і матеріального життя українського народу та інших народів, мають культурну, цінність і є надбанням української нації та складовою частиною вітчизняної і культурної спадщини.

Саме, тому важливо з’ясувати, що розуміють під поняттям «архів» і «архівний документ».

Архівний документ відповідно до визначень у законах України:

  1. документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця, часу створення і місця зберігання та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна. /ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національний архівний фонд та архівні установи (ст.1) м.Київ, 24 грудня 1993 року N 3814-XІІ ( В редакції Закону N 2888-ІІІ від 13.12.2001 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 534-V від 22.12.2006 )/

  2. документ незалежно від його виду, типу матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню./ ПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ П О С Т А Н О В А Про затвердження Положення про порядок зберігання Національним банком України та банками України документів в умовах особливого періоду (Положення, п.1.3) 26.03.2004 N 134 /

  3. документ незалежно від його виду, виду матеріального носія інформації, місця і часу створення та форми власності на нього, що припинив виконувати функції, для яких був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на значущість для особи, суспільства чи держави або цінність для власника також як об'єкт рухомого майна./ ДЕРЖАВНА КОМІСІЯ З РЕГУЛЮВАННЯ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я Про затвердження Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду (Положення, п.1.1) 20.07.2004 N 1660 /

  4. документ, що припинив виконувати функцію, задля якої був створений, але зберігається або підлягає зберіганню з огляду на його цінність для особи, суспільства чи держави. / ГЕНЕРАЛЬНА ПРОКУРАТУРА УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України (Інструкція, Додаток 1) 01.04.2010 N 18 /.

Архі́в (лат. archivum) — місце або установа, що зберігає документи. Архів є інформаційною системою — організаційно упорядкованою сукупністю архівних документів, довідкового апарату, включаючи бази і банки даних, та інформаційних технологій. Архів, також займається інформаційною діяльністю, основними видами якої є одержання, зберігання, "використання та поширення архівної інформації. Документи, що зберігаються в архіві, є об'єктом інформаційних відносин права власності, авторського та суміжних прав.

Організація роботи архіву:

  1. управління архівом – організація виконання працівниками завдань і функцій та реалізації повноважень архіву Управлінням архівом здійснюється відповідними органами виконавчої влади (місцевого самоврядування) вищого рівня, директором та іншими керівними працівниками архіву організаційно-розпорядчими, економічними, соціальними і виховними методами.

  2. користування документами архіву та використання архівної інформації.

  3. інформаційне забезпечення споживачів у порядку ініціативного інформування.

  4. інформативне забезпечення споживачів за їх запитами.

  5. видавання документів у тимчасове користування за межами архіву.

  6. демонстрація документів або оприлюднення архівної інформації під час проведення інформаційних заходів.

  7. публікаційна діяльність архіву.

  8. науково-дослідна та методична діяльність архіву(НДР) – здійснення архівом наукових досліджень і науково-інформаційної діяльності, результати якої спрямовані на удосконалення архівної справи та діловодства.

  9. методична робота архіву – це розроблення і вдосконалення архівних технологій та впровадження їх у практику. Спрямована на створення раціональних прийомів та методів конкретних робіт і ведеться на основі результатів наукових досліджень та узагальнення досвіду практичної діяльності.

  10. інформатизація архівної справи – комплекс організаційних, науково-методичних та технологічних заходів, що забезпечують створення за єдиними методологічними і методичними засадами взаємопов’язаних інформаційних технологій в архівній справі у формуванні національних архівних інформаційних ресусів.

Державні архіви є основною ланкою системи архівних установ України. Ці спеціалізовані державні установи організовують формування Національного архівного фонду, забезпечують надання архівної інформації користувачам. Адже, документи,що зберігаються в архіві, належать до архівних інформаційних ресурсів, які є складовою частиною національних інформаційних ресурсів України Вони разом із Державним комітетом архівів України здійснюють управління архівною справою і діловодством. [1,19]

Держкомархів України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства та водночас архівною установою системи архівних установ України.

Держкомархів України в межах повноважень у сфері архівної справи і діловодства, визначених законом, бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики, здійснює нормативно-правове регулювання відносин, визначає перспективи та пріоритетні напрями розвитку, здійснює міжгалузеву координацію, функціональне регулювання та міжнародне співробітництво. Він також контролює діяльність архівних установ і служб діловодства, організовує нормативно-правове, науково-методичне, інформаційне забезпечення їх діяльності, формування вимог до комп'ютеризації діловодства і архівної справи та до створення, реєстрації, обліку, зберігання електронних організаційно-розпорядчих документів.

Звідси, архіви здійснюють увесь спектр послуг для підприємств та установ усіх форм власності з організації документообігу та упорядкування документів. Перед початком робіт архівісти проводять оцінку стану архівного фонду підприємства або організації. Усе це відбувається для якісного забезпечення національних інтересів, пов'язаних з формуванням, зберіганням і використанням архівного фонду, а також для успішного розвитку архівної справи і захисту її від чинників, що створюють можливості несанкціонованого розповсюдження, крадіжки, втрати, псування, знищення, приховування, перекручення, _підробку, блокування архівних документів і архівної інформації, виснаження архівно-інформаційних ресурсів, зачіпання інтересів вітчизняних користувачів та інших загроз і небезпек.

Для забезпечення безпеки архівної справи архів здійснює:

  • прогнозування, виявлення й оцінку внутрішніх та зовнішніх загроз і небезпек;

  • створення нормативної бази, розроблення і здійснення комплексу заходів щодо випередження, нейтралізації чи ліквідації зазначених загроз і небезпек;

  • координація дій органів державної влади, архівних та інших установ щодо захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави у цій галузі

Типологія архівів:

  • за своїм профілем — основним видовим складом документів, що -підлягають зберіганню в них, — архіви поділяються на загальні та спеціалізовані, такі, що комплектуються, та історичні.

Загальні архіви зберігають документи незалежно від часу їх створення галузевої належності, виду носіїв інформації, способу і техніки закріплення інформації.

Спеціалізовані архіви зберігають документи, що обмежуються тематикою, належністю до певних галузей чи сфер діяльності, видами носіїв інформації, способом і технікою закріплення інформації. До спеціалізованих архівів належать Центральний державний архів громадських об'єднань України, Центральний державний кіно - фотоархів України ім. Г.С. Пшеничного , Центральний державний науково-технічний архів України, Центральний державний архів - музей літератури і мистецтва України та галузеві державні архіви.

  • згідно статусу: державні, приватні, громадські і церковні архіви, які водночас можуть поділятися на менші.

Наприклад: Загальна архівна база України поділяється на:

9 – центральних архівів;

25- обласних;

  1. місцевих і районних.

  • за ступенем доступності на відкриті і таємні.

  • залежно від специфіки створення документів /галузеві архіви, що містять картографію та науково-технічну документацію, а також, у виключному порядку архіви Міністерства Внутрішніх справ і Міністерства Закордонних справ.

  • за специфікою зберігання документації поділяють на:

історичні;

обмежені за строком давності (75 років),

за носієм на якому закріплена інформація

Залежно від того, чи здійснюють архіви систематичне поповнення своїх архівних фондів документами, що утворилися в їхніх джерелах комплектування, чи зберігають закриті архівні фонди установ попередніх історичних епох, архіви поділяються на такі, що комплектуються та історичні.

Профіль архіву визначається за погодженням з державною архівною установою вищого рівня органом, що його утворює, і закріплюється у положенні про архів.

Окремі архіви через те, що у них зберігаються унікальні документальні комплекси загальнонаціонального значення, в установленому порядку віднесено до соціально-культурних установ, що мають особливу суспільну значущість.

Отже, державний архів – це установа, що забезпечує формування Національного архівного фонду, облік і зберігання його документів та використання їх інформації .

Архів як інформаційна служба і суб’єкт інформаційних відносин бере участь у реалізації державної політики у сфері інформаційних відносин, здійсненні інформаційної діяльності, основними видами якої одержання, зберігання, використання та поширення архівної документації. [2,337]Архів є установою, що створена і фінансується державою та призначена для формування НАФ, обліку і зберігання його документів, забезпечення використання їх інформації.

Відповідно до призначення і мети діяльності архів за дорученням держави і в межах, визначених законодавством, здійснює певні повноваження держави щодо володіння, користування і розпорядження частиною НАФ, що належить державі і зберігається у зазначеному архіві згідно з його профілем і рангом Архів може зберігати також документи НАФ, що не належать державі, і за дорученням їх власників здійснювати певні повноваження щодо. володіння, користування і розпорядження цими документами.

Архів зберігає документи НАФ постійно. Частина місцевих архівних установ залежно від їх рангу зберігають документи протягом строків, визначених органом виконавчої влади вищого рівня, з наступним передаванням зазначених документів до відповідного державного архіву на постійне зберігання. У разі зміни форми власності на документи такі передавання оформлюються угодами.

Архів зберігає документи НАФ в особливому режимі, що забезпечує-їх збереженість і збереженість інформації, що міститься в них, цілісність упорядкованих документальних комплексів (архівних фондів, архівних колекцій, архівних зібрань тощо), доступність їх для користувачів. Для цього архів веде комплектування, здійснює заходи щодо забезпечення збереженості документів, створює і вдосконалює довідковий апарат, забезпечує умови для користування документами, задовольняє інформаційні запити органів державної влади, інших юридичних осіб, забезпечує реалізацію конституційних прав фізичних осіб для одержання архівної інформації, 3 власної ініціативи і здійснює використання архівної інформації в державних та суспільних інтересах,а також регулює доступ до документів, що спеціально охороняються – законодавством.


Опис відвіданих за період практики архівів Львова


  1. Львівська картинна галерея мистецтв вул. Стефаника, 3

До 4 лютого 1998 р. - львівська картинна галерея - це найбільший художній музей України, в якому зібрані унікальні твори живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва країн Західної та Східної Європи від середньовіччя до сучасності.

Загальна кількість експонатів збірки становить понад 50 тис.

Рішення про створення у Львові галереї європейського мистецтва було прийнято міським магістратом у 1897 р. Протягом 1960-1990 рр. Львівська картинна галерея перетворилася на значний музейний центр з кількома філіалами. Музей володіє найбільшою в Україні збіркою творів польського та австрійського малярства, дерев'яної скульптури, великою колекцією українського портрета XVI-XVIII ст.

Архів Львівська картинної галереї мистецтв належить до галузевого типу архівів.

У 2007 році архів Галереї мистецтва було розділено на 2 самостійні відділи:

  1. Архів Галереї мистецтва;

  2. Архів діячів мистецтва та біографії, який займається технічною специфікою роботи. Штат відділу – 2 особи.

  1. Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України(ЛННБУ), відділ рукописів. вул. В. Стефаника, 2.

Бібліотека формально заснована 2 січня 1940 року, однак її коріння сягають XVI ст. Ця славетна книгозбірня склалась на базі 84 відомчих і приватних бібліотек Львова і всього західного регіону України. Сюди увійшли бібліотеки Наукового Товариства ім. Шевченка і Народного дому, збірки яких на той час становили близько 500 тис. одиниць збереження, численні книгозбірні "Просвіти", частина бібліотеки-архіву "Ставропігії", значна частина збірки Оссолінських, конфісковані бібліотеки монастирів, приватні збірки, а також бібліотеки національних товариств. У 2008 р. бібліотека отримала статус національної установи і назву — Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника НАН України. Очолює Бібліотеку член-кореспондент НАН України Мирослав Миколайович Романюк.

Бібліотека — потужний інформаційний і науково-дослідний центр. Її фонди становлять більше 7 млн. одиниць збереження. Гордістю і окрасою бібліотеки є збірка української та зарубіжної періодики XIX-XX ст. Цінну частину бібліотечного зібрання становлять унікальні стародруки, рукописи, збірки карт, нот, іменних бібліотечних і архівних колекцій видатних письменників, вчених, культурних і політичних діячів. До послуг читачів широкий вибір суспільно-політичної, природознавчої, мово- і літературо-знавчої, мистецтвознавчої, з питань вітчизняної і світової історії, етнографії, технічної та ін. літератури. У 13 читальних залах (загальних, галузевих і спеціалізованих, розташованих безпосередньо у відділах) обслуговують, передусім, науковців з України та зарубіжжя, а також студентів вищих навчальних закладів.

Основними напрямками наукової дiяльностi Бiблiотеки є участь у пiдготовцi нацiональної бiблiографiї української книги та перiодики, науково-бiблiографiчне розкриття книжкових, рукописних, мистецьких фондiв, книгознавчi дослiдження, дослiдження iсторiї та теорiї журналiстики, музикознавчi дослiдження за комп'ютерною системою УНСАКАТ, редакцiйно-видавнича робота, автоматизацiя та комп'ютеризацiя бiблiотечних процесiв. Установа видає "Записки Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника" та "Збірник праць Науково-дослідного центру періодики".

У складi Бiблiотеки 11 функцiональних, 11 наукових вiддiлiв і Науково-дослiдний центр перiодики. Вони, як i фонди Бiблiотеки, розташованi у 6-ти рiзних спорудах Львова. У головному корпусi (пам'ятка архiтектури ХVIII ст.) на вул. Стефаника, 2 розмiщенi вiддiли: бiблiотекознавства, наукової бібліографії, систематизацiї, комплектування, опрацювання, обслуговування читачiв, рукописiв, бiблiотечних фондiв, редакційно-видавничий, автоматизації та комп'ютеризацiї бiблiотечних процесiв. У iнших будинках розташованi вiддiли: рiдкiсних видань, реставрацiї та консервацiї книг, сектори картографiї та нової нiмецькомовної лiтератури, Науково-дослiдний центр перiодики (вул. Лисенка, 14, колишнє примiщення бiблiотеки Народного дому), вiддiл мистецтва (вул. Бiблiотечна, 2, у будинку-музеї Баворовських), українознавчої лiтератури (вул. Винниченка, 24, у примiщеннi колишньої бiблiотеки Наукового товариства iм. Шевченка); оперативної полiграфiї та зовнiшнього обслуговування читачiв (вул. Дудаєва, 15). Крiм обслуговування читачiв, основним завданням функцiональних вiддiлiв є зберiгання i комплектування бiблiотечних фондiв, бiблiотечно-iнформацiйна робота та довiдково-бiблiографiчна дiяльнiсть, методичне керiвництво бiблiотеками установ Захiдного наукового центру, автоматизацiя та комп'ютеризацiя бiблiотечних процесiв та iн.

Від початку ХІХ ст. бібліотека створює електронну базу даних своїх фондів і надає доступ до електронного каталогу. Щороку виконує понад 215 тис. читацьких замовлень, отримує бл. 20 тис. назв літератури (серед них — 5 тис. іноземної), здійснює міжнар. книгообмін з 80 партнерами з 15 країн. 2000—07 вид-вом ЛННБУ було оприлюднено 166 окремих видань, тиражем понад 68 тис. примірників, обсягом бл. 4 тис. друкованих аркушів, опубліковано бл. 1 тис. наук. статей. Бібліотека влаштовує тематичні книжкові і худож. виставки, у т. ч. за кордоном, проводить наук. конференції і «круглі столи».

2008 фонди ЛННБУ налічували понад 7 млн одиниць зберігання. Серед них — інкунабули, палеотипи, рукописні книги 13 — 18 ст., збірка україніки книжкові й періодичні видання, що виходили в Україні і поза її межами в 19 20 ст., колекція оригінальних творів західноєвропеських, китайських, японських художників, львів. митців різних поколінь (рисунків, акварелей, гравюр), нотний фонд та картографічна колекція.

Фонд відділу україніки (300 тис. одиниць збереження) містить праці з різних галузей українознавства. Особливу цінність становлять прижиттєві видання класиків українського письменства, а також колекція української преси кінця XIX — поч. XX ст. До послуг науковців праці, присвячені міжнародним зв'язкам України, еміграційні видання та праці про еміграцію, енциклопедії , довідники, словники та бібліографічні покажчики.

Фонди вiддiлу рiдкiсної книги нараховують 250 тис. одиниць збереження. Це, передусiм, цiннi колекцiї стародрукiв, палеотипiв, iнкунабул, твори класикiв української та зарубiжної лiтератури ХIХ-ХХ ст., колекцiї нелегального та забороненого друку, мiнiатюрних видань, букварiв, листiвок, рiдкicної перiодики. Стародрукованi видання кириличним, глаголичним, гражданським та латинським шрифтами — це першодруки Ш. Фiоля, Ф. Скорини, Б. Вуковича, I. Федорова; видання Львiвського братства, Києво-Печерської та Почаївської Лаври, Унiвського та Чернiгiвського монастирiв, а також друкарська продукцiя майже всiх захiдноєвропейських видавничих центрiв ХV-ХVIII ст.

Вiддiл рукописiв — один з найбагатших центрiв документальноi спадщини українського народу. Його унiкальнi фонди налічують понад 120 тисяч одиниць збереження ХIII-XX ст. У них представленi матеріали майже з усiх питань середньовiчної i нової їсторiї України та сусідніх держав. Це пам'ятки писемностi слов'янськими, захiдноєвропейськими, схiдними мовами на пергаментнiй та паперовiй основах; матерiали до iсторiї землеволодiння, мiського господарства, торгiвлi; документи з iсторiї, фiлософiї, релiгiї, права, медицини, математики; художнi та музичнi твори; автографи видатних постатей культури, науки, полiтичних, вiйськових, громадських дiячiв. [3,97]

Основні напрями роботи відділу рукописів:

  • збирання архівів історичного минулого України, українських та зарубіжних письменників, їх науковий опис та організація наукового використання;

  • науково-дослідна робота у галузі текстології та літературного джерелознавства:

  1. дослідження літературознавчих джерел;

  2. дослідження історії створення та публікації літературних творів, редакції та варіанти, встановлення основного тексту, питання атрибуції, датування, композиції;

  3. підготовка науково-критичних та академічних видань української писемної спадщини: упорядкування, науковий коментар.

У фонді вiддiлу мистецтва зібрано понад 300 тис. українських та зарубiжних видань з проблем образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, архiтектури та музики: книг, альбомiв, журналiв, нот, графiчних та художнiх творiв, фотографiчних збiрок. Унiкальним є фонд графiки рiзної техніки виконання вiд ХV ст. i до наших днiв. У колекцiї гравюри А. Дюрера, Х. Рембранта, К. Уамаро, Н. Орди, О. Кульчицької, Л. Левицького, Ш. Остафiйчука, I. Крислача, Б. Сороки та iнших. У фондi нот представленi видання М. Березовського, Д. Бортнянського, А. Веделя, М. Лисенка, Н. Вахнянина, Л. Ревуцького, О. Кошиця, Б. Лятошинського, а також зарубiжних композиторiв Ф. Шуберта, В.-А. Моцарта, П. Чайковського, M. Mусоргського, С. Монюшка, Ф. Шопена та iн.

  1. Державний архів Львівської області , Львів, вул. Підвальна, 13

У грудні 1939 року був створений Державний архів Львівської області на базі Львівського державного архіву. До 1941 року архів називався "Львівський обласний історичний архів". З 1941 - 1958 - Державний архів Львівської області. З 1958 - 1980 - Львівський обласний державний архів. З 1959 року Львівському обласному архіву передано документи Дрогобицького обласного архіву. З 1980 - Державний архів Львівської області (ДАЛО).

Володіючи всебічними знаннями у сфері архівної справи та управління документами, архів пропонує всеохоплюючу концепцію управління документами та архівами підприємств і організацій будь-яких форм власності. Завдяки використанням останнього досягнення в практиці управління документами і застосуванню інноваційних продуктів і рішень, архіви Львова забезпечують своїм клієнтам істотне скорочення витрат та оптимізацію бізнес-процесів.

Фонди

  • 5069 фф., 2367069 спр., 1784-1999 рр.;

  • 7922 од. зб. науково-технiчної документацiї, 1964-1985 рр.;

  • 1577 од. зб. кiнодокументiв, 1959-1986 рр.;

  • 39309 од. зб. фотодокументiв, 1946-1993 рр.;

  • 555 од. зб. фонодокументiв, 1960-1995 рр. Та періоду 1787-1999 рр.

Архів містить фонди установ і організацій періоду Австро-Угорщини (1784-1918), Польщі міжвоєнного періоду (1918-1939); періоду приєднання західноукраїнських земель до УРСР (1939-1941), періоду війни (1941-1945), повоєнних часів (1945-1991). Документи архіву висвітлюють економічний, політичний і культурний розвиток Львівської та Дрогобицької областей.

Фонди установ періоду панування Австро-Угорщини містять відомості про діяльність органів місцевого самоврядування, суду, прокуратури, поліції. Особливу цінність мають фонди Львівського магістрату, вузів; фонд Дирекції поліції у Львові містить цінні документи з історії суспільно-політичних відносин у Львові (революційний рух, діяльність громадсько-політичних організацій, історія преси). [6,121-125]

Фонди установ, підприємств і організацій періоду довоєнної Польщі (1918-1939) містять документи органів державного управління й самоврядування, господарських, економічних і фінансових органів, промислових підприємств, учбових закладів, профспілок та громадських організацій.

Особливу цінність становлять фонди Львівського воєводського управління і повітових староств, окружних судів та прокуратур окружних судів, органів поліції. [9,45]

Фонди радянського періоду містять документи органів державної влади від облвиконкомів до сільських рад, обласних судів і прокуратур, статистичних та фінансових установ, промислових підприємств, банків, транспорту, вузів і шкіл Львівської області, науково-дослідних інститутів, творчих спілок, особові фонди. [8,23]

Фонди установ і організацій періоду нацистської окупації (1941-1944) збереглися неповністю. Особливий інтерес дослідників викликають фонди губернаторства дистрикту Галичини, Львівського та Дрогобицького окружних староств, Львівського міського староства, Команди української поліції у Львові, біржі праці, Бюро по вербуванню населення на роботу в Німеччину та деякі інші.

Відділ громадських об'єднань зберігає у своїх сховищах документи обкомів партії і партійних організацій Львівської і Дрогобицької областей, комсомольських організацій та профспілок за 1939-1941, 1944-1991 рр.

З особових фондів можна назвати архіви відомого українського бібліографа І. Калиновича, українського письменника В. Гжицького, українського композитора А. Кос-Анатольського, відомого вченого Г. Сокольницького, відомого українського філолога М. Рудницького, професорів Львівського університету Л. Фінкеля, В. Брухнальського. [7,300]

Описи 11038

Каталоги:

  • систематичний;

  • предметно-тематичний;

  • iменний;

  • географiчний;

  • систематичний до кiнофотофонодокументiв;

  • iменний до фотодокументiв;

73 фф., 442801спр. тематично опрацьовано, складено 1346333 тем. карток

Картотеки: громадяни, якi були примусово вивезенi до Нiмеччини у роки Другої свiтової вiйни (Львiвська, Дрогобицька областi) - iменна [7,345]

Огляди

  1. Тематичнi:

до iсторiї повстання 1863 р.;

до iсторiї участi слов'ян в угорськiй революцiї 1849-1849 рр.;

документи з iсторiї архiтектури та будiвництва мiст, охоронi пам'яток; iсторiї та культури Львiвської областi;

документи Державного архiву Львiвської областi з iсторiї релiгiї;

документи про боротьбу трудящих областi в роки Другої свiтової вiйни;

документи про суспiльно-полiтичну дiяльнiсть І.Я.Франка;

з iсторiї стаханiвського руху на Львiвщинi;

колекцiя фондiв дiячiв революцiйного руху на захiдноукраїнських землях;

про виробничi та культурнi зв'язки трудящих Львiвщини з трудящими братнiх республiк СРСР (1939-1970);

- революцiйний рух у захiдноукраїнських землях в 1917-1920-х рр. [8,22-24]

2. Фондовi:

- ф. 26 Унiверситет iм. Яна Казимира у Львовi;

- ф.-Р 119 Львiвський унiверситет iм. І. Франка

Автоматизовані бази даних: Аркушi фондiв - 5091 записiв

Науково-довідкова бібліотека: 66732 книги і брошури ХІХ ст. - 1997 р.

Бібліотека зберігає цінні стародруки, історичну, архівознавчу, краєзнавчу, науково-довідкову літературу. Серед періодичних видань - газети та журнали, що виходили на території Львівської області. [9,56]

Довідковий апарат бібліотеки - систематичний та іменний каталоги.

На базі ДАЛО діє приватна архівна компанія «Вольта» - це спеціалізована установа , основним видом діяльності якої є надання послуг у галузі архівної справи та архівного зберігання документів. Компанія проводить весь комплекс робіт пов'язаних з управлінням документацією, наданням послуг аутсорсингу у сфері документообігу, архівування, зберігання та перетворення документів, а також повністю забезпечує взаємодію з державними архівними організаціями України.

Послуги, що надаються компанією ґрунтуються на суворому виконанні вимог законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють питання організації роботи архівів та архівних підрозділів, що склалася практиці і перевагах клієнтів.

Я не можу не згадати про Центральний державний історичний архів Львова, що знаходиться у м. Львів, пл. Соборна, якого на жаль ми не відвідали, та проте саме на нього покладена почесна місія зберігання історичних документів давнього минулого міста Львова.

Який складається з:

Архіву гродських і земських актів м. Львова (1784-1939)

Центрального архіву стародавніх актів у м. Львові (1939-1941)

Державного архіву Львова (1942-1943)

Відділу давніх актів Державного архіву Львівської області (1944-1945)

Філіалу Центрального державного історичного архіву УРСР (1946-1958)

Центрального державного історичного архіву УРСР, м. Львів (1958-1992)

Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (з 1992 р.)

Фонди

764 фондів

1 114 583 справи за 1233-1999 рр. [4,43-46]

Архів містить документи періоду Галицько-Волинського князівства, фонди центральних установ і організацій старопольського періоду (ХІV-ХVІІ ст.), австро-угорського (1772-1918) та російського (1914-1915) панування в Галичині, Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки (1917-1918), Польщі міжвоєнного періоду (1918-1939), а також невеликі групи документів радянського періоду (1939-1941) та німецької окупації (1941-1944). Документи архіву висвітлюють економічний, політичний і культурний розвиток Західної України, боротьбу українського народу за створення незалежної держави.

Найдавніші документи архіву представлені колекцією пергаментних грамот (1176-1800). Серед пергаментних документів - міждержавні угоди, папські булли, привілеї королів, князів, воєвод та старост, які були надані містам, селам, церквам, костьолам, монастирям, синагогам і цехам, а також маєткові угоди. У колекції знаходяться й грамоти, що стосуються Франції, Італії, Молдови, Валахії, Німеччини, Угорщини та інших держав - усього 13-а мовами.

У збірці кореспонденції зберігаються листи державних, громадських і церковних діячів, зокрема гетьмана Б. Хмельницького, а також інших українських гетьманів, митрополитів, польських і шведських королів, князів, молдавських господарів, німецького імператора, турецького султана та ін.

В архіві репрезентований один з найповніших корпусів документів міського самоврядування - акти гродських і земських судів Галичини (1382-1800). Фонд Магістрату м. Львова зберігає цінні документи Ради і Лави міста, війтівського та лонгернського урядів, міських судів ХІV-ХVІІІ ст. Серед них рукописи відомих львівських хроністів - В. Зіморовича, Я. Альнпека, Я. Юзефовича та ін.

Архів зберігає матеріали ХVІ-ХVІІ ст. фонду Львівського (Успенського або Ставропігійського) братства, які є цінним джерелом до дослідження процесів суспільно-політичних рухів, проблем упровадження Унії та григоріанського календаря, розвитку полемічної літератури та біографічних розшуків значних діячів української культури.

В архіві знаходяться багаті збірки документів церковних установ конфесій ХІІІ - середини ХХ ст. Значна їх кількість свідчить про багатовікове співіснування різних культур на території Галичини і містить акти з історії греко-католицьких, римсько-католицьких, православних, вірменських, єврейських євангелістських церков, а також історико-статистичні матеріали щодо діяльності релігійних інституцій (фонди консисторій, ординаріатів, капітул, деканатів, парафій, монастирів, кляшторів, конгрегацій, гмін, церковних братств). Понад 40 тис. од. зб. 1300-1945 рр. знаходяться у збірці актів греко-католицької Консисторії у Львові.

Панування Австрійської (з 1867 р. Австро-Угорської) імперії (1772-1918) відтворено у великому масиві документів. Важливим серед них є фонд Галицького намісництва (1772-1921), який налічує близько 200 тис. од. зб. 1448-1934 рр. Також зосереджені фонди таких адміністративних урядів, як Становий комітет (1774-1860), Галицький становий сейм (1783-1945), Крайовий комітет, а також міністерської комісії по звільненню селян від панщини у Львові (1851-1871) та Станіславі (1841-1855).

Інформація про суспільно-політичне життя, міжнародні відносини, політичні процеси, народно-визвольний рух і таємні революційні організації міститься у фондах судових інституцій: Шляхетського суду у Львові (1774-1888) та Станіславі (1812-1855), Вищого Крайового суду (1773-1919), Вищої Державної Прокуратури (1836-1919), Державної Прокуратури (1861-1918), а також Львівської Адвокатської Палати (1868-1919).

Значну групу складають фонди господарчих і фінансових інституцій. Матеріали перших поземельних кадастрів Галиції - Йосифінської (1785-1788) і Францисканської метрик (1819-1820) охоплюють практично всі місцевості. Цінним додатком до них є кадастрові мапи Крайової Земельної Податкової Комісії, яка діяла у Львові та Тернополі.

Цінність становлять особові фонди політичних, громадських, наукових, культурних діячів і документи культурно-освітянських інституцій, наукових організацій і товариств. Серед них заслуговують на увагу збірки Наукового товариства імені Шевченка у Львові, товариств "Просвіта", "Українська бесіда", "Галицько-руська матиця", військово-спортивних, кооперативних, літературних організацій. Групи документів національних організацій: українських, польських, вірменських, єврейських репрезентують різноманітність культурного життя на території Галичини, зокрема колекція матеріалів фінансово-маєткового стану єврейства, група актів єврейської релігійної гміни, а також численні матеріали сіоністських організацій міжвоєнного періоду (1919-1939). Збереглися також групи документів стосовно вірменської меншості на західноукраїнських землях. У фондах зберігаються картографічні колекції, що містять плани Львова ХVІІ-ХVІІІ ст., мапи Г. Л. де Боплана, давні атласи світу і Європи, а також мапи різних держав та інші джерела з історії картографії.

Описи - 1394

Каталоги:

  • систематичний,

  • іменний,

  • географічний (384 фф., 383375 спр. тематично опрацьовано, складено 375525 тем. карток) каталоги; огляди фондів, довідкові картотеки.


Картотеки

ф.146. Галицьке намісництво

тематична

оп.16-19 "Фасії"

географічна

оп. 64, 64 а, 64 б "Сервітути"

географічна

оп. 30 "Індемнізація"

географічна

ф.186 "Кадастрові карти"

географічна

ф.453, оп.1 "Продаж королівських маєтків"

географічна


Огляди

  1. Тематичнi:

вiдгомiн революцiйних подiй 1905-1907 рр. у Схiднiй Галичинi;

джерела з iсторiї українського мистецтва XVІ-XVІІІ ст.

джерела з iсторiї братств;

документальнi матерiали про ставлення селян Галичини до аграрних реформ 1848 р.;

документи з iсторiї антифеодального руху опришкiв у XVI-XIX ст.;

документи з iсторiї Галицької Соцiалiстичної Радянської Республiки;

документи з iсторiї селянського руху в Схiднiй Галичинi у другiй половинi ХІХ ст.;

документи про боротьбу захiдноукраїнської прогресивної iнтелiгенцiї

возз’єднання з Радянською Україною в 20-30-х рр. ХХ ст.;

документи про визвольну боротьбу українського народу проти шляхетської Польщi в першiй половинi XVІІ ст.;

документи про вiдгомiн повстання декабристiв на захiдно-українських землях;

документи про вiрменськi поселення в захiдноукраїнських землях;

документи про Вiтчизняну вiйну 1812 р.;

документи про вплив жовтневої революцiї 1917 р. на пiднесення революцiйного руху в 1917-1920 рр. в Захiднiй Українi;

документи про дiяльнiсть О. Довбуша;

документи про дiяльнiсть В. С. Стефаника;

документи про дiяльнiсть І. Я. Франка;

документи про дiяльнiсть І. І. Труша;

документи про дiяльнiсть І. Федорова;

документи про дiяльнiсть Т. Г. Шевченка;

документи про переселення народних мас iз Подiлля в останнiй чвертi XVІІ ст.;

документи про пiднесення революцiйного руху в Галичинi на початку ХХ ст.;

документи про повстання 1863 р.;

документи про участь слов’ян в угорськiй революцiї 1848-1849 рр.;

з iсторiї магнатського господарства Галичини XVIII ст.;

з iсторiї української економiчної думки епохи капiталiзму;

про поширення ленiнських iдей на захiдноукраїнських землях.

  1. Фондові ф. 663 О. С. Терлецький.

Автоматизовані бази даних Аркуші фондів - кількість записів – 76195

  • Документи М. С. Грушевського \кількість записів - 90% документів від загальної кількості, що підлягають уведенню до бази даних\

  • Історія євреїв у Галичині \кількість записів - 10246 (9700 справ, 11200 імен)\

  • Каталог (систематичний, географічний, іменний) \кількість записів - 95365 записів\.

  • Рукописні карти \кількість записів – 800\

Науково-довідкова бібліотека - 66 473 книги і брощури. Бібліотека зберігає унікальні рукописні книги, стародруки ХVІ-ХVІІІ ст., інкунабули, збірку європейської періодики ХVІІІ-ХХ ст., колекцію листівок, афіш і відозв 1917-1943 рр.


Висновок


На сучасному етапі розвитку архівної справи питання використання інформаційних ресурсів архівних фондів набули надзвичайної актуальності. Необхідність їх дослідження зумовлена посиленням значення в сучасному інформаційному суспільстві про історію нашого краю та дослідження свого геологічного коріння.

Вимогою для сьогодення є аналіз та узагальнення міжнародного й українського досвіду у застосуванні традиційних форм використання документної інформації в архівах та вироблення спільних проектів державного та міжнародного рівнів з використання інформаційних ресурсів архівних документів. Сьогодення вимагає, аби архіви не лише забезпечували користувачам доступ до документів через читальні зали та інформаційні бази, а й надавали їм якомога повну та об'єктивну інформацію про склад і зміст архівних документів через відповідний комплекс науково-довідкових засобів.

Ось,чому сумлінна праця архівістів не залишається поза увагою суспільства та держави. Переконана, що професіоналізм архівістів, усвідомлення високої відповідальності перед минулим, сьогоденням і майбуттям будуть і надалі запорукою дбайливого збереження та примноження культурних цінностей і документальної пам'яті українського народу.



Література


  1. Архівхівістика: терміни, словник / Автор-упорядник Новохатський К. та ін. – К., 1998

  2. Архівні установи України: Довідник. Т. 1. Державні архіви / Держкомархів України. УНДІАСД; Редкол.: Г. В. Боряк (голова), І. Б. Матяш, Г. В. Папакін. - 2-е вид., доп. - К., 2005. - C. 337-349

  3. Архівні установи України: Довідник / Автори-укладачі О.І. Алтухова, С.І. Андросов, Л.С. Анохіна та ін.; ред. кол. О.С. Онищенко, Р.Я. Пиріг, Л.А. Дубровіна та ін.; упоряд. Г.В. Боряк, С.Г. Даневич, Л.А. Дубровіна та ін.; Державний комітет архівів України, Міністерство культури і мистецтв України; Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського НАН України.- К., 2000. - С. 92-94.

  4. Вайнбаум Г. Складання перевідних таблиць до опису фонду "Університет імені Яна Казіміра у Львові" Архіви України. - 1970. - № 1. - С. 43-46

  5. Державний архів Львівської області: [Буклет]. - Львів, 1988. - [6] с.

  6. Державні архіви Української РСР: Короткий довід.- К., 1972.- С. 121-125.

  7. Львівський обласний державний архів: Путівник Упоряд.: В.І. Котельнікова та ін.- Л., 1965.- 375 с.

  8. Сизоненко Г. С. Львовский областной государственный архив Научно информационный бюлетень. - 1950. - № 1. - С. 22-24

  9. Філіал Львівського обласного державного архіву у м. Самборі: Путівник / Упоряд.: Е.А. Дубілевський та ін.- Л., 1962.- 188 с.

Размещено на Allbest.ru




Случайные файлы

Файл
ref-15394.doc
23512.rtf
76274-1.rtf
29987-1.rtf
151200.rtf