Теоретичні питання:


  1. Сканер: призначення та принцип дії

  2. Операційні оболонки. Оболонка FAR

  3. Шрифти та оформлення. Використання стилів

  4. Форматування елементів діаграм

Практичні завдання:

  1. Описати послідовність команд запуску програми Калькулятор і виконання операції додавання в ній

  2. Перевести з десяткової системи числення в двійкову число 57

  3. Перевести з двійкової системи числення в десяткову 10100101

  4. Виконати аналіз продажу устаткування у магазинах. Вхідні дані для аналізу наведені у таблицях (див. додаток)


Теоретичні питання:


1. Сканер: призначення та принцип дії


Сканування — переклад зображень у цифровий, комп'ютерний вид, аж до самого останнього часу залишалося вотчиною професіоналів. Однак час невблаганний: те, що було вчора долею обраних, сьогодні стало доступним усім.

Зовсім зненацька позначилося, що кожен другий користувач чи ледве не головною справою свого життя вважає складання комп'ютерної колекції власних фотографій, кожному третьому терміново потрібно „загнати” у комп'ютер зібрання творів Жуля Верна в ста томах... Ну а іншим сканер просто ПОТРІБНИЙ — без пояснення причин. Для сканування й наступної печатки грошей або проїзних квитків, наприклад.

У підсумку сканер знадобиться для рішення таких задач:

сканування зображень;

сканування тексту для подальшого розпізнавання (переклад з формату «картинки» з незрозумілими карлючками у формат власне тексту).

Звичайно, для якісного сканування й обробки зображень необхідний сканер набагато більш якісний, чим для простого сканування текстів. Але перш ніж тягти прагнучі руки до самого «крутого» сканера, помізкуєте: а якої, власне, якості потрібно від введеного через сканер зображення?

Для сканера, як й для принтера, це основна характеристика. Виміряється вона точно так само, в крапках на дюйм і називається дозволяюча здатність.

До речі, насправді параметрів дозволяючої здатності, у сканера два – оптичне (реальне) й програмне. Оптичний дозвіл — це показник первинного сканування; внаслідок програмними методами сканер може підвищити якість зображення й відповідно його дозволу. Так, оптичний дозвіл сканера може складати 300х600 dpi (що, як відомо, цілком влаштує домашнього користувача), а програмне до — 4800х4800 dpi. Однак «програмний» дозвіл сканера — величина вторинна, куди важливіше перший, оптичний показник.

Дозвіл сканера, як й монітора, має два показника — по горизонталі й вертикалі. Наприклад, 600х300, 600х600, 800х800 dpi. Однак найчастіше вживають тільки перше значення -- 500, 600. 800 або 1200 dpi.

Наступний важливий показник — розрядність сканера, що виміряється в бітах. Фактично вона означає ту кількість інформації, що знадобиться для оцифрування кожної крапки зображення. А ще — та кількість кольорів, що здатний розпізнати сканер: 24 біта відповідають 16,7 мільйонам кольорів, 30 біт — 1 мільярдові. Звичайно, реально така кількість кольорів ніколи в побуті не знадобиться: чутливості людського ока не вистачає навіть на те, щоб відрізнити 16-бітний колір від 24-бітного... Але розроблювачі не вгамовуються — на останніх моделях домашніх сканерів заявлена вже 48-бітна розрядність!

Ручні сканери – самі невеликі й дешеві: такий сканер займає не більше місця, ніж книжка середнього формату. Так що, хоча ручні сканери й забезпечують гарний рівень якості отриманого зображення (дозвіл — до 800х800 dpi, розрядність — 24 біт), домогтися його буде зовсім непросто. Але головний недолік ручних сканерів — розмір зображення, який розміщається в його „розтруб” Як правило, він не перевищує 10 см

Планшетний сканер. Сканери цього типу являють собою щось на зразок великого планшета. Паперовий лист із зображенням або текстом кладеться на прозору скляну поверхню, під якою рухається елемент розпізнавання сканера, прилад закривається кришкою

Є, звичайно ж, ще й інші типи сканерів: листові, ті, які протягують зображення крізь своє нутро, спеціалізовані сканери для фотографій і слайдів і т.д. На Заході останнім часом стали надзвичайно модними спеціалізовані сканери для фотографії, що встановлюються на манер дисководу, безпосередньо у системний блок.

Тип інтерфейсу. Показник, що визначає, куди і як ми будемо підключати сканер. Сканери з інтерфейсом SСSI вимагають установки в комп'ютер додаткової плати SСSI-адаптера (поставляється разом зі сканером). Звичайно, установити плату у вільний слот на материнській платі комп'ютера — операція нехитра і доступна будь-якому користувачеві. Однак краще все-таки не ризикувати і задіяти для цих цілей фахівця.

Сканери з інтерфейсом паралельного порту підключаються до вже наявного у комп'ютері паралельного порта (простіше кажучи, до роз’єма для принтера на задній панелі системного блоку). Треба сказати, що пропускна здатність принтерного порту дуже мала в порівнянні з SСSI-адаптером, так що підключений до нього сканер — неможливий тихохід

І вже звичайно, для власників нових комп'ютерів, оснащених USB-портом, важко знайти щось краще USB-сканера! Працює він ледве повільніше SСSI-версії, однак не вимагає покупки додаткових плат. До того ж можливо підключити в ланцюжок до USB-сканера принтер, монітор або навіть мишку. У тому випадку, звичайно, якщо ці пристрої також оснащені USB-розємом.

Наявність спеціальних можливостей. При скануванні текстів великого об’єму не дуже зручно щораз вручну змінювати аркуші. Куди зручніше сканери з авто подаванням — ті, після сканування самі подбають про те, щоб завантажити черговий лист.

Фірми-виробники сканерів: фігура номер один на ринку масових сканерів, як і на принтерному ринку — Hewlett-Packard. Однак куди більше люблять володіючі меншими можливостями, але незрівнянно більш дешеві сканери Mustek Paragon, KYE та ін. Професіонали ж віддають перевагу сканерам UМАХ, Agfa й інші дорогі моделі.


2 Операційні оболонки. Оболонка FAR


FAR — російська розробка, що належить «перу» талановитого російського програміста Євгенія Рошаля, автора популярного у світі архіватора RAR (http://www.rarsoft.com).

FTP-клієнт, вбудований у FAR, робить цю програму просто незамінною для мандрівників по Інтернет: адже саме з FTP- серверів найчастіше копіюються файли (до речі, FAR володіє здатністю «докачувати» файли, прийом яких був перерваний в результаті «падіння» модему з лінії). Більш того — з допомогою FAR дуже зручно закачувати на видалені сервери створені сторінки Інтернет.

FAR володіє різними можливостями роботи з архіваторами. Він з легкістю розкриває навіть файли, які зжаті недоступним для інших екзотичним архіватором НА.


3 Шрифти та оформлення. Використання стилів


На етапі редагування тексту можна оперативно замінити шрифт, його розміри і накреслення, скориставшись вкладкою „Заменить” вікна „Найти и заменить”. За допомогою команди „Больше” це вікно трохи видозмінюється, після чого в ньому встановлюють формат початкового шрифту і формат шрифту, яким його треба замінити. Для цього клацанням мишею на кнопці „Формат” викликають список основних параметрів тексту (шрифт, абзац, мова та ін.), активізують параметр „Шрифт” і відкривають вікно „Найти шрифт” або аналогічне йому — „Заменить шрифт”. Встановивши послідовно потрібні параметри початкового та нового шрифтів, виконують процедуру пошуку і заміни (команди „Заменить”, „Заменить все”).


Форматування символів


Процедура форматування символів включає вибір типу, накреслення, розміру і кольору шрифту; встановлення інтервалів між символами, вибір засобу анімації (обрамлення, виділення) окремих слів та фрагментів тексту, введення в текст спеціальних символів тощо.

Вибір типу і розміру шрифту. Цю процедуру виконують через команду Формат-Шрифт, що зумовлює появу на екрані вікна „Шрифт” із трьома вкладками — „Шрифт”, „Интервал” та „Анимация”.

Вікно шрифтів із вкладкою „Шрифт” має вигляд, ідентичний вікну пошуку шрифту (рис. 2). Вкладка „Шрифт” надає користувачеві багатий вибір варіантів шрифтового оформлення тексту, а саме:

вибір типу шрифту (Times New Roman, Baltika, Агіаl, Symbol та ін.) і варіанта його накреслення („обычный”, „курсив”, „полужирный” або „полужирный курсив”);

встановлення або вибір зі списку шрифту потрібного розміру в пунктах (від 8 до 72 пт, 1 пт — приблизно 0,35 мм);

задання параметрів підкреслення елементів тексту(„одинарное”, „только слова”, „двойное”, „пунктирное”, „толстой линей” та ін.);

керування спецефектами оформлення тексту („зачеркнутый”, „двойное зачеркивание”, „верхний индекс”, „нижний индекс”, „с тенью” таін.).Вибір значень параметрів залежить від призначення і характеру документа. Стандартним є такий формат шрифту: тип – Times New Roman, висота 10 пт (приблизно 4мм), колір — монохромний („Авто”), накреслення — звичайне. Система призначає його автоматично під час створення нових документів на базі шаблону „Обычный”.

Вкладку „Интервал” вікна „Шрифт” (рис. 3) використовують для того, щоб установити масштаб шрифту, міжсимвольні інтервали і зсув символів щодо базової лінії тексту.

Міжсимвольний інтервал вибирають зі списку „Интервал” („обычный”, „разреженный”, „уплотненный”). Автоматично система призначає інтервал „Обычный”. Змінити у більший або менший бік його можна за допомогою лічильника. Позиція символів щодо лінії, на якій вони розташовуються („вверх”, „вниз”, „нет”), задається в списку ”Смещение” і також регулюється лічильником.


Случайные файлы

Файл
71276-1.rtf
17556-1.rtf
6012-1.rtf
20080-1.rtf
74458-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.