Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему (42434)

Посмотреть архив целиком

Фонетика української літературної мови як учення про її звукову систему


Місце фонетики та орфоепії в національно-мовному просторі особистості. З історії української фонетики.


Знать од Бога

І голос той, і ті слова...

Т. Шевченко


Не кожний написаний текст добре сприймається, коли його озвучують, і, навпаки, є чимало прикладів, коли навіть блискучі усні виступи у надрукованому вигляді втрачають свою привабливість. Від чого це залежить: від голосу, інотації, правильного наголошування слів? У чому секрет ефективного усного мовлення? Обговоріть цю проблему у класі.

Прочитайте визначення, правильно наголошуючи слова. Що нового ви дізналися про науку фонетику? Що вивчає фонетика української мови? Яке визначення є більш повним?

Фонетика (від гр. phonetikos – звуковий) – це розділ мовознавства, в якому вивчається звуковий склад мови (Підручник).

ФОН'ЕТИІКА, и, ж, лінгв. [грец. Phonetikе – звуковий, голосовий ]. 1. Звукова будова мови як єдність її фізіологічного (робота мовного апарату), акустичного та значеннєвого аспектів. 2. Розділ мовознавства, який вивчає звукову будову мови (способи утворення звуків та їхні акустичні властивості); -ст, -а, ч., кл., е. Спеціаліст із фонетики; -ичн, -а, -е. Прикм. до фонетика; пов'язаний зі звуками мови; звуковий, напр.: фонетична транскрипція («Сучасний тлумачний словник української мови»).

Фонетика (від гр. phonetikos – звуковий голосовий) - 1)розділ мовознавства, що вивчається звуковий склад мови. Описова Ф. – розділ, що містить відомості про звуковий склад мови на певному етапі її розвитку і про всі зміни, що відбуваються в ньому. Історична Ф. – розділ, що вивчає склад мови протягом усього історичного періоду її розвитку. Загальна Ф. – розділ, що розробляє на матеріалі різних мов теорію утворення звуків, наголосу, структури складів тощо. Експериментальна Ф. стосується вивчення звукової будови мови за допомогою приладів та інстурментів; 2) артикуляційні та акустичні властивості звуків певної мови («Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів»).

Випишіть із прочитаного нові терміни. З’ясуйте їх значення за лінгвістичними словниками.

Дайте визначення поняття «орфоепія» на основі вивченого в попередніх класах. Свої дефініцію доповніть характеристикою цих понять на основі поданої далі інформації.

Орфоепія (від гр. orthos – правильний і epos – мова) – це розділ мовознавчої науки, що визначає систему норм єдиної вимови, властивої літературній мові. Цим словом називається і система загальноприйнятих правил, які регулюють вимову слів, властиву літературному мовленню.

В основі орфоепії лежить фонетична система мови. Дотримання норм літературної вимови – важлива ознака культури особистості, створює необхідні передумови для ефективного користування літературним мовленням у різних сферах суспільної практики.

Перепишіть останнє речення, поставивши наголоси у словах. Виконайте фонетичний аналіз слова користування.

Як створюється звуковий образ людини, жителя певної країни? Що, на вашу думку, впливає на звуковий образ кожної країни? Окремі відповіді ви знайдете в цих текстах. Висловіть власні міркування на основі знайденої вами самостійно інформації, що підтверджує чи заперечує думку вчених.

Учені Литви стверджують, що кліматичні умови, неповторні навколишні ландшафти, особливості рослинного і тваринного світу, гравітаційного та магнітних полів, геохімія ґрунту, поверхневих та підземних вод – усе це значною мірою впливає на фізичні та психічні властивості етносу, його соціотип, мову, мелос. Чим глибший етнічний родовід має людина, тим комфортніше почуває себе на своїй батьківщині, менше хворіє, має більшу життєву енергію (з журналу).

Зорові та слухові образи сучасних столиць европейських держав, крім історичних та культурних пам'яток, створюють грецька мова в Атенах, словацька в Братиславі, чеська в Празі, польська у Варшаві, не кажучи вже про французьку в Парижі, італійську в Римі тощо.

Ми европейці, а у вдачі кожного европейця лежить засада – скрізь триматися своєї мови та національної орієнтації.Пономарів).

Прочитайте тексти уголос. Укажіть слова, в яких є м'які, пом'якшені і напівпом'якшені приголосні звуки, поділіть ці слова на фонетичні та орфографічні склади. Як передається м'якість на письмі? Затранскрибуйте останнє речення.

Поставте прізвище Пономарів у формі родового відмінка.

Довідка

Звук [і], який походить з давніх [о], [е] чергується з [о], [е] у відкритих складах. Наприклад: кінь — коні, Львів — Львова, Київ — Києва, піч — печі.

Етнопсихологи доводять, що існує тісний зв'язок між мовами та кліматом: сонце сприяє тому, що в мові виникає більше голосних звуків, а рівновага між голосними і приголосними встановлюється у мовах, носії яких здавна живуть у помірному кліматі. Письменники про це пишуть так:

Надзвичайна мова наша… В ній усі тони й відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності нашої мови, у ній що не звук, то подарунок, все зернисто, як самі перла (М.Гоголь).

З урахуванням міркувань учених і письменників складіть усний твір мініатюру «Кожний звук промовляє до мене».

Прочитайте текст уголос і перепишіть. Придумайте заголовок. Вертикальною рискою позначте місця можливих пауз, які полегшують читання тексту. Поясніть, чому у третьому реченні стоїть тире.

В українській мові відчуття плинності, текучості пов'язане зі звуком [л], який чують українці у звуках природи (плавати, лити, булькати тощо). В японській мові такого звука немає, отже, ідея плинності та всілякі асоціації з цим звуком у японців не можуть пов'язуватися. У давньогрецькій і латинській мовах не було шиплячих звуків — не було для носіїв цих мов таких звуків і в природі (порівняйте укранські шум шелест, шепіт, шурхіт та под.), відповідно, не могло бути пов'язаних із цими звуками асоціацій, оцінного ставлення до явищ тощо ( Я. Радевич-Винницький).

Користуючись словником української мови, наведіть приклади слів, які б підтверджували зв'язок звукового складу зі значенням самого слова. Наприклад, слова сонце, сяяти, усмішка, в яких значущим є звук [с ].

Прочитайте текст уголос. Визначте його тему й основну думку. З’ясуйте стильову належність.

Історія людської культури засвідчує одвічне прагнення пізнати феномен звука людської мови, голосу, який, як уважають, є найкращим інструментом, що його створив Господь Бог. А на кожному інструменті треба вчитися грати, щоб ним майстерно володіти.

Зверніть увагу: в дітей голоси дзвенять, вони приємні, природні. А згодом голос може навіть “глухнути”, ставати приглушеним чи пронизливим, верескливим, деякі говорять “в ніс”, чимало з нас “ковтає” слова, склади, окремі звуки чи “вистрілює” їх. Це свідчить про те, що у вивченні мови і взагалі у мовному вихованні щось недопрацьовуємо. Фетишизуючи писемне мовлення (адже всі помилки в диктантах, переказах, творах учителі ретельно рахують!), ми недостатню увагу приділяємо тому, щоб навчити учнів гарно висловлюватися, виробляти свій голос . Сербенська)

Поміркуйте, в чому сила усного слова, яка роль голосу. Проведіть аналіз власного усного мовлення і мовлення своїх однокласників. Які мовленнєві помилки частіше за все трапляються? У чому їх причина? Думку обґрунтуйте.

З’ясуйте значення підкреслених слова і словосполучення за словниками. Укажіть слова, в яких наявні випадки асимілятивних явищ.

Вас запросили до участі в обговоренні проблеми «Мовлене слово – кодекс поведінки». Ознайомтеся з уривками виступів попередніх учасників «круглого столу». Визначте основні ідеї авторів. Прочитайте уголос подані тексти. Як розділові знаки впливають на темп читання? Що споріднює і чим відрізняються тексти за звуковою організацією?

Слово – свідок історії, свідок Часу. У Слові починається і завершується життя твого народу, твого безконечного родоводу, в ньому ж починається і завершується духовне життя Людини. Ось чому нас заворожує давня пісня, давній текст. У них перехрещується пам’ять всіх сущих до тебе. Слова випромінюють енергію, як світло. Людина протистоїть Часові саме в Слові. Власне Слово і є Пам’ять (П.Мовчан).

Слово вчить і кличе, коле і пестить, підносить і очищає… Ми виСЛОВлюємо спонуку і згоду, радість і горе, захоплення красою, надію в молитві. Ми всі діти слова від колискової пісні, від зародку цивілізації. У слові ми виявляємо себе, своє особисте “я”. Енергія атома, мирного чи злого, кориться йому, бо перед ним – слабка. Слово лихе чи привітне, криве чи ласкаве, гостре чи улесливе, чорне чи красне, чесне чи нещире – є кодексом поведінки.

Слово – візитна картка: віку, професії, соціального стану, країни і громадянства. Слово гуртує людей у народ і будує державу. Нарешті слово охороняє культурну цілісність та інформаційний суверенітет нації. Слово – одне з наймогутніших комунікативних знарядь людини. Безсиле само по собі, воно стає могутнім і важливим, якщо сказане вміло, щиро і вчасно (О.Скочинець)

Підготуйте свій виступ до участі у «круглому столі».

Багатобарвність живого мовлення гостро помічають письменники. Прочитайте виразно уривок вірша. Розберіть речення за частинами мови. Визначіть, які частини мови відтворюють манеру говоріння.


Люди незвичайними стають

У розмовнім, у грайливім плині,

Ті спокійні, ті ледь відстають,


Случайные файлы

Файл
162608.rtf
105629.doc
56557.rtf
12079-1.rtf
99408.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.