Колективні переговори та укладення колективного договору (35814)

Посмотреть архив целиком

Колективні переговори та укладення колективного договору(угоди)


План


Вступ

1. Роль колективного договору в регулюванні трудових відносин

2. Поняття, юридична сутність і принципи укладання коллективного договору

3. Колективні переговори

4. Зміст і структура колективного договору

Висновок

Список використаної літератури


Вступ


Реформування української економіки дало життя різних форм власності, що, безумовно, стало однією з причин загострення протиріч між роботодавцем і працівником. Законодавство України надає учасникам трудових правовідносин (роботодавцю, працівникові) право не тільки вирішити всі наявні протиріччя, але й активізувати участь працівників і роботодавців у встановленні умов праці та розвивати їхні відносини на основі соціального партнерства. Саме тому всю велику роль у практиці регулювання трудових відносин відіграє колективний договір.

Колективний договір, будучи локальним нормативно-правовим актом, дедалі більше набуває рис своєрідного трудового кодексу, покликаного регламентувати трудові відносини між працівниками і роботодавцем даного підприємства, пристосовувати загальні норми трудового законодавства стосовно специфіки даного підприємства. У цій роботі я спробував розглянути колективно-договірну систему регулювання трудових відносин, а саме, показав роль колективних договорів у практиці функціонування ринку праці, розглянув порядок укладення колективного договору, його зміст, а також реалізацію умов колективного договору, контроль за нею і, нарешті, відповідальність за порушення і невиконання умов колективного договору.

При написанні роботи я використовував як навчальну, спеціальну і періодичну літературу. Особливо хотілося б відзначити, що при всій розмаїтості джерел, їх зміст залишає бажати багато кращого, оскільки принципи розгляду питань, що цікавлять мене практично ідентичні, наслідком чого стало практично повна ідентичність змісту розглянутої літератури.


Частина 1. Роль колективного договору в регулюванні трудових відносин


Становлення ринкової економіки в нашій країні пов'язано з цілим комплексом соціальних перетворень, появою нових суб'єктів економічних відносин, розвитком соціальних інститутів, які представляють їх інтереси в економічній і політичній сферах суспільного життя. Кардинальні перетворення відбулися і в сфері трудових відносин.

Протягом десятиліть тоталітарна держава, що контролювала всі сторони суспільного життя, монопольно встановлює умови найму робочої сили - рівень тарифної заробітної плати, терміни та розміри підвищення ставок і посадових окладів, величину та умови виплати доплат, надбавок і премій, тривалість робочого часу і відпусток і т. д. Сучасний стан в економіці, відмова від держави від детального регламентування суспільних відносин, визнання і державний захист приватної власності докорінно змінили характер і зміст трудових відносин. Формування ключових фігур ринку праці - роботодавця та найманого працівника - спричинило за собою розвиток соціальних інститутів, здатних адекватно відобразити і представити їх інтереси в усіх сферах суспільного життя. Ефективне функціонування ринку праці вимагає узгодження інтересів, дозволи назрівають суб'єктів виробництва, що вступають в трудові відносини на основі купівлі-продажу робочої сили. Саме тому в країнах з розвиненою ринковою економікою міцно утвердився інститут, який отримав назву колективно-договірної системи регулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником на індивідуальній основі, регулюванням трудових відносин державою або третіми суб'єктом. Співвідношення між цими суб'єктами на різних ринках праці по-різному. У США та Канаді, наприклад, держава встановлює лише мінімум законодавчих норм щодо умов зайнятості; соціальне законодавство в багатьох європейських країнах охоплює широкий спектр питань, які можуть бути предметом колективно-договірної системи. (4, ст.8) У будь-якому випадку законодавчі норми, що визначаються державою служать відправною точкою для укладання угод, мінімальним рівнем підвищення якого є метою проведення колективних переговорів та укладання колективних договорів як закономірного слідства останніх. У цьому розумінні колективно-договірна система грає на ринку праці роль більш активну, ніж державне регулювання. Саме в цьому напрямку, починаючи здійснюється розвиток колективно-договірної системи в нашій країні. Для того, щоб зрозуміти причини колективно-договірного регулювання трудових відносин, необхідно чітко уявляти собі роль, яку воно виконує в практиці функціонування ринку праці.

Найважливішою перевагою такого регулювання є гнучкість прийняття рішень, не можна порівняти ні з законодавчими, ні з судовими, ні з адміністративними методами. «Зміст, методи і процедури укладання колективних договорів різні не тільки між країнами, а й у рамках кожної з них, оскільки відображають конкретний зміст вимог працівників різних галузей і підприємств». (5, ст.12)

Іншою причиною превалювання колективних договорів між працівниками та роботодавцями на ринку праці є те, що цей інститут відповідає широко поширеним уявленням про реалізацію принципів рівності та соціальної справедливості в сфері ринкових відносин. Окремий працівник не може індивідуально протистояти експлуатації з боку більш сильного суб'єкта - роботодавця. У той же час, найважливіше значення, як вже зазначалося, має реалізація стабільності в трудових відносинах. «Колективно-договірна система сама по собі не може усунути конфлікт у взаєминах суб'єктів ринку праці, оскільки конфлікт грунтується на існуванні різних соціальних інтересів, цілей, суб'єктивних устремлінь, вимог. Однак, система колективних договорів сприяє узгодженню інтересів, взаімообразному обліку проблем обох сторін ». Не існує гарантій безумовного згоди і моментальної ліквідації конфлікту, але процес переговорів створює можливість досягнення найбільш прийнятного результату. Крім того, досягнуті угоди, набуваючи форму договору, зобов'язують обидві сторони діяти у відповідності з цими умовами, не вдаючись до крайніх заходів - страйків або звільнень, що забезпечує соціальну та економічну стабільність. У цьому сенсі колективні переговори являють собою творчий процес, вигідний обом сторонам. Далі, сучасний колективний договір є актом безпосередньої участі трудових колективів у правовому регулюванні праці працівників конкретного підприємства, у створенні локальних норм трудового права з одного боку, а з іншого - він є актом участі працівників, їх трудового колективу в управлінні підприємством, оскільки може розвивати виробничу демократію, участь працівників у локальному правотворчості. У викладеному полягає правова, соціально-економічна та політична роль колективного договору. Нарешті, колективний договір «... виступає як засіб виховання дисципліни праці, сумлінного ставлення до праці, передбачаючи заходи матеріального і морального заохочення високоякісної праці та заходи впливу на недисциплінованих працівників - порушників колективного договору». Виробниче, народногосподарське значення колективного договору в тому, що він спрямований на удосконалення виробництва, організації праці, поліпшення якості продукції, підвищення продуктивності праці. Через це однією зі своїх функцій багато держав вважають встановлення і підтримання рівності суб'єктів трудових відносин, іншими словами здійснюють регулювання трудових відносин виходячи з принципу соціального партнерства між трудящими і роботодавцями. Причому, як неодноразово зазначалося вище, це не означає віри в гармонійну соціальну утопію, але визнання інтересів у цих груп людей не повинно знімати прагнення до соціальної рівноваги. Соціальне партнерство повинно будується на взаємній зацікавленості в розвитку виробництва, економічного прогресу. Як показує досвід зарубіжних країн і невеликий досвід існування колективно-договірної системи, заснованої на принципі соціального партнерства в нашій країні, багато питань суспільного життя вирішуються легше, якщо сторони з самого початку орієнтуються на співпрацю, а не на конфронтацію. Відмова від взаємних поступок позбавляє суспільство перспективи позитивних змін, і іншого способу досягти злагоди та економічного відродження суспільства немає. (6, ст.121)


Частина 2. Поняття, юридична сутність і принципи укладання колективного договору


Колективний договір описується в кодексі законів про працю у ІІ главі. Під колективним договором розуміється правовий акт, який регулює соціально-трудові відносини і що укладається працівниками організації, філії, представництва з роботодавцем (далі по тексту слова організація, філія, представництво скорочено іменуються терміном підприємство). В умовах переходу до ринкових економічних відносин юридична сутність колективного договору неоднозначна. Ряд вчених вважає, що вона побудована на двох засадах (принцип біпартізма): на ідеї автономії (управлінської суверенності) підприємства у сфері праці, що здійснюється його головою (власником), і на участь представницького органу-захисника професійних та соціальних інтересів найманих працівників у врегулюванні трудових , соціально-економічних і професійних відносин між роботодавцем і працівниками. У той же час деякі вчені (думки яких розділяє автор роботи) відстоюють ідею трипартизму, додаючи до двох названих начал ідею участі держави як суб'єкта встановлює порядок взаємини сторін колективного договору, мінімальний рівень гарантій у сфері праці, підвищення якого є метою колективно-договірного процесу, а також виступає арбітром при вирішенні спорів, пов'язаних з реалізацією колективного договору. Процедура укладання колективного договору базується на наступних принципах.


Случайные файлы

Файл
76140-1.rtf
176192.rtf
72027.doc
24822.rtf
Engl_rev.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.