Судовий захист прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади (33994)

Посмотреть архив целиком

міністерство освіти і науки україни

ХМЕЛЬНИЦЬКЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

ЗАОЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ ВІДДІЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ СПЕЦІАЛІСТІВ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ „ПРАВОЗНАВСТВО”






Навчальна дисципліна:

адміністративне право України



КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Варіант № 10




Виконав: Киричук Н.О., студент

третього курсу, група №2 ВПО



Перевірив:



Хмельницький

2007


План

1. Дайте загальну характеристику питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод

людини і громадянина у сфері виконавчої влади

2. Проаналізуйте організацію, завдання та основні функції міліції

Завдання

4. Нормативно-правові акти та література


1. Дайте загальну характеристику питанням запровадження в Україні адміністративної юстиції як форми судового захисту прав та свобод людини і громадянина у сфері виконавчої влади.


Виникнення та розвиток інституту адміністративної юстиції значною мірою пов'язано з втіленням у життя теорії розподілу влади. Завдяки цьому постійно зростала роль судової влади під час розгляду правових спорів між адміністрацією та громадяна­ми, а самі чиновники переставали бути суддями в своїх справах.

Зараз у багатьох країнах світу (Німеччина, Франція, Шве­ція та ін.) інститут адміністративної юстиції одержав своє за­конодавче закріплення. Зарубіжний досвід функціонування цього важливого правового інституту дозволяє виділити два його основних види: 1) здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності загальними судами; 2) здійснення такої діяль­ності спеціальними (спеціалізованими) адміністративними судами.

Головна ознака адміністративної юстиції виявляється в її організаційному уособленні від органів і структур, що викону­ють виконавчі функції. Адміністративна юстиція — це право­суддя, судова гілка влади. Разом з тим, це окрема адміністра­тивна гілка правосуддя. Процес у адміністративних судах, незважаючи на деякі особливості, будується на зразок загально­го судового процесу.

Для України інститут адміністративної юстиції — явище не нове. Законодавство короткочасного періоду існування само­стійної Української держави (1917—1920 рр.) не обходило своєю увагою питання діяльності органів адміністративної юстиції. Конституція Української Народної Республіки 1918 р. встановила, що судову владу в межах цивільного, криміналь­ного й адміністративного законодавства здійснюють виключ­но судові органи. При цьому адміністративно-юрисдикційна діяльність адміністративних органів обмежувалася законом1.

1 Див:. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. Авер'янова В.Б. - К.: Юрінком Інтер, 1998. –с 259.


Проектом Основного Державного Закону УНР в період існування Директорії (1920 р.) передбачалося введення в су­дову систему України Вищого Адміністративного Суду. Цей суд повинен був розглядати та вирішувати, додержуючись су­дового порядку, питання про законність розпоряджень адмі­ністративних органів і органів самоврядування.

Зараз можна виділити такі особливості адміністративної юстиції. По-перше, здійснення судовими органами правосуд­дя в адміністративних справах. Адміністративна юстиція — це правосуддя, а не виконавча ділянка. По-друге, процес розгля­ду адміністративних справ побудований на зразок загального судового: він є гласним, публічним, має елементи змагальності. При цьому специфіка адміністративних справ така, що їх роз­гляд вимагає особливих організаційних форм і спеціальної суддівської кваліфікації, оскільки вирішення адміністративних справ потребує, крім досконалого знання законодавства, насам­перед адміністративного, ще й знання державного управління та інших сфер діяльності.

Таким чином, «адміністративна юстиція це встановлений законом порядок розгляду й вирішення в судовій процесуальній формі справ, що виникають у сфері державного управління між громадянами чи юридичними особами з одного боку та органа­ми виконавчої влади й місцевого самоврядування (посадовими особами) — з іншого, здійснюваний загальними або спеціально створеними для вирішення правових спорів судами.»1

У цілому адміністративна юстиція становить один із засобів обмеження виконавчої влади, а адміністративні суди — засіб реалізації принципу розподілу влади, додатковий захисний механізм суб'єктивних прав і свобод громадян.

Потребу кардинального реформування системи адміністративно-юрисдикційних органів обумовлено низкою чинників.


1 Стефанюк В. Запровадження адміністративної юстиції в Україні // Право України. - 1999. - №7. – С 9.


Насамперед це недостатньо високий якісний рівень роз­гляду справ про адміністративні правопорушення колегіаль­ними органами (адміністративними комісіями, виконкомами сільських і селищних рад). Навряд чи можна говорити про ви­сокий професіоналізм їх членів, що працюють у цих органах на громадських засадах.

Не завжди об'єктивно розглядають справи й органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції (наприклад, різні державні інспекції), оскільки часто йдеться про невиконання певних приписів цих же органів, а їх посадові особи в багатьох випадках не мають юридичної освіти, що говорить про невисо­кий рівень правової підготовки працівників адміністративно-юрисдикційних органів.

Згідно з Концепцією судово-правової реформи в Україні, за­твердженою Верховною Радою України 28 квітня 1992 р., в Ук­раїні вводиться адміністративне судочинство. Це положення отримало своє реальне втілення в Законі України «Про судо­устрій України» від 7 лютого 2002 року. Відповідно до названо­го закону судову владу реалізують шляхом здійснення право­суддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Місце­вими адміністративними судами є окружні суди, які утворюють у округах згідно з указом Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голо­ви місцевого суду. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, які розглядають військові суди.

Апеляційними адміністративними судами є суди, які утворю­ють у апеляційних округах відповідно до указу Президента Ук­раїни. В їх складі можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції.

Вищим судовим органом у системі адміністративних судів є Вищий адміністративний суд України. Адміністративне судочинство здійснюється в порядку визначеному, кодексом Адміністративного судочинства України.


2. Проаналізуйте організацію, завдання та основні функції міліції.


Міліція України це складова частина МВС України, яка відіграє провідну роль у загальнодержавній системі забезпечен­ня громадського порядку й спокою, громадської безпеки та бо­ротьби зі злочинністю. Правовий статус міліції визначено За­коном України «Про міліцію»1.

Відповідно до ст.. 1 ЗУ «Про міліцію» «міліція України є державним озброєним органом виконав­чої влади, який захищає життя, здоров'я, права, свободи гро­мадян, власність, довкілля, інтереси суспільства й держави від протиправних посягань.»2

Основні завдання, що стоять перед міліцією, такі: забезпе­чення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припи­нення; охорона й забезпечення громадського порядку; виявлен­ня та розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпе­чення дорожнього руху; захист власності від злочинних пося­гань; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам; сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Міліція виконує адміністративну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, профілактичну, виконавчу й охо­ронну (на договірних засадах) функції.

Адміністративну діяльність міліції регламентують норми адміністративного права, й полягає вона в організації і прак­тичному провадженні заходів щодо охорони правопорядку. Здійснюють її служби й підрозділи міліції громадської безпе­ки, а саме: патрульно-постова служба, служба дільничних інспекторів, підрозділів, що організовують роботу спеціальних установ (приймальників-розподільників), Державтоінспекція,


1 Див:. Закон України від 20 грудня 1990 року "Про міліцію" // ЗУ. - Т.1. - С.154-172.

2 Там саме. –с. 154


процесуального тощо. Цю діяльність здійснюють оперативні підрозділи органів внутрішніх справ: кримінальна та спеціальна міліція, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю, підрозділами Державтоінспекції. Кримінально-процесуальну діяльність міліції регулює кримі­нально-процесуальне законодавство, здійснюють її різні служ­би й підрозділи кримінальної міліції та міліції громадської без­пеки. Предмет цієї діяльності — провадження дізнання в кри­мінальних справах.

Профілактичну діяльність міліції здійснюють всі служби міліції і регулюють закони та відомчі нормативні акти, що рег­ламентують діяльність міліції і насамперед служб і підрозділів кримінальної міліції та міліції громадської безпеки.


Случайные файлы

Файл
92459.rtf
Neu_3.doc
110412.rtf
45328.doc
112518.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.