Право інтелектуальної власності (31464)

Посмотреть архив целиком


Задача 1


На Петриківському підприємстві майстром Шуміною було розроблено нову модель таці. У зв'язку з наступним запуском моделі у виробництво виникло питання про необхідність забезпечення охорони прав підприємства та майстра-художника Юридична фірма надала консультацію стосовно того, що найкращим засобом було б визнання цієї моделі промисловим зразком, але одержати патент на таке рішення неможливе через те, що художньо-конструктивне вирішення зовнішнього вигляду виробу не має промислової придатності, оскільки передбачає ручний розпис кожного виробу.

Дайте характеристику промислової придатності як ознаки патентоздатності промислового зразка.

В чому полягає відмінність між корисною моделлю та промисловим зразком?

Чи вірною є консультація, надана юридичною фірмою?

Рішення:

Третім критерієм патентоздатності є придатність для промислового використання.

Відповідно до ст.7 (8) Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід визнають придатним для промислового використання, якщо його можна використати у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Патентоздатний винахід має бути придатний для використання із практичною метою. Рішення, що пропонують, не може бути суто теоретичним. Якщо винахід стосується виробу або частини виробу, має існувати можливість виготовлення цього виробу, а якщо стосується процесу (способу) або частини процесу (способу) - можливість реалізації цього процесу, чи, як зазвичай кажуть, застосування на практиці.

Зв'язок між придатністю для промислового використання та рівнем техніки й датою встановлення пріоритету. На відміну від новизни та винахідницького рівня критерій придатності для промислового використання прямо не пов'язаний законом із рівнем техніки і датою встановлення пріоритету. Разом із тим такий зв'язок існує, хоча підхід до використання відомих знань, охоплюваних поняттям "рівень техніки", зовсім інший.

Якщо з погляду новизни та винахідницького рівня заявлений винахід не має повторювати те, що містить рівень техніки, або слідує з нього, тобто обов'язково має вийти за межі рівня техніки, то при перевірці придатності для промислового використання для оцінки достатності наявних у заявці відомостей може бути залучене тільки те, що вже увійшло до рівня техніки.

Якщо з'ясується, що наявних у заявці відомостей із врахуванням відомих знань недостатньо і здійснення розробки можливе лише за допомогою відомостей, відсутніх у рівні техніки і вперше поданих лише в додаткових матеріалах, то такі матеріали підтверджують невідповідність винаходу в тому вигляді, у якому його було заявлено й описано, вимозі придатності для промислового використання.

Відмінність придатності для промислового використання від новизни та винахідницького рівня. На відміну від ознак новизни та винахідницького рівня, які може винахід втратити, ознака придатності для промислового використання, навпаки, може в даний момент бути відсутньою, а потім з'явитися. У таких умовах доцільне чітке визначення дати, на яку встановлюють новизну та винахідницький рівень винаходу, і недоцільна жорстка регламентація моменту визначення придатності для промислового використання.

Відповідність заявленого винаходу вимозі придатності для промислового використання. Оцінка відповідності заявленого винаходу вимозі придатності для промислового використання включає перевірку на таку сукупність умов:

засіб призначений для використання у промисловості, сільському господарстві, охороні здоров'я та інших галузях діяльності;

щодо заявленого винаходу в тому вигляді, у якому він представлений у незалежному пункті прийнятої до розгляду формули винаходу, підтверджена можливість його здійснення за допомогою описаних у заявці або відомих до дати встановлення пріоритету засобів і методів;

засіб, що втілює заявлений винахід при його здійсненні, здатний забезпечити передбачуваний заявником технічний результат.

ЦК не містить визначення поняття "корисна модель", а лише перераховує умови її патентоздатності. Згідно зі ст.460 (1)"корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання".

Відповідно до ст.7 (2) Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" корисна модель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є новою і придатною для промислового використання.

Корисною моделлю є результат творчої діяльності людини в галузі технології, пов'язаний із конструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові і промислово застосовні рішення. Промислова придатність корисної моделі має бути такою самою, як і промислова придатність винаходу.

Глава 39 "Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок" ЦК не містить визначення поняття "корисна модель", а лише перераховує умови її патентоздатності. Згідно зі ст.460 (1)"корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання".

Відповідно до ст.7 (2) Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" корисна модель вважається придатною для набуття права на неї, якщо вона є новою і придатною для промислового використання.

Корисною моделлю є результат творчої діяльності людини в галузі технології, пов'язаний із конструктивним використанням пристрою. Як корисні моделі охороняють нові і промислово застосовні рішення. Промислова придатність корисної моделі має бути такою самою, як і промислова придатність винаходу.

Корисна модель близька до винаходу. Раніше поняття корисної моделі охоплювалося поняттям винаходу. Тепер це окремі об'єкти патентного права. Якщо до винаходу належать продукти, способи і використання відомих рішень за новим призначенням, то до корисних моделей - конструктивне використання пристрою.

Корисні моделі відрізняють від винаходів передусім два аспекти: корисна модель не повинна мати винахідницький рівень; максимальний рівень охорони, передбачений законодавством, менший за строк охорони винаходів.

Відрізняються корисні моделі і від промислових зразків. Корисна модель - це внутрішнє розташування елементів, з яких складається сам пристрій, та зв'язок між ними. Промисловий зразок є зовнішньою формою промислового виробу (пристрою).

Із вищесказаного випливає, що консультація юридичної фірми є правильною.


Задача 2


Працівники технологічної лабораторії НДІ сільського господарства Петренко та Кучеренко у встановленому законом порядку визнані авторами винаходу - нового хімічного засобу для боротьби із шкідниками рослин, що був ними розроблений під час роботи в лабораторії. В суд надійшли позови від завідувача лабораторії Іванченка та співробітника цієї ж лабораторії Грищенка, які вимагати включення їх до числа співавторів. В позовній заяві Іванченка зазначалося, що ним як завідувачем лабораторії здійснювалося загальне керівництво всіма дослідами, які і завершилися створенням нової речовини. В позові Грищенко зазначалося, що саме він підказав Петренку і Кучеренку головну ідею винаходу, оскільки саме він провів велику роботу з пошуку та аналізу аналогів винаходу, результати якої він передав відповідачам.

Чи підлягають задоволенню позовні вимоги?

Рішення:

Якщо у створенні об'єкта патентного права брали участь кілька фізичних осіб, всі вони вважаються його авторами.

Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця кількох осіб, втілена у вирішенні задачі. Співавторство може виникати протягом усього творчого шляху, мати найрізноманітніші форми - необхідно лише, щоб кожний зі співавторів зробив свій творчий внесок у спільну роботу.

Співавторами не визнають осіб, які надали автору тільки технічну, організаційну або матеріальну допомогу, а також осіб, які здійснювали лише загальне керівництво розроблюваними темами, але не брали творчої участі у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

У деяких випадках навіть творча участь у спільній роботі над пропозицією є недостатньою підставою для співавторства. Так, постановка задачі (формування винахідницького задуму) і одержання проміжних результатів є складовими частинами творчого процесу, але відносин співавторства не породжують.

Спільну творчу діяльність, що призводить до співавторства, можна здійснювати на підставі попередньої угоди між всіма учасниками творчого процесу про об'єднання зусиль для вирішення конкретної задачі. Разом із тим для виникнення співавторства досить самого об'єктивного факту того, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок створені внаслідок творчих зусиль кількох осіб.

Якщо до складу співавторів не включений хтось із осіб, які зробили творчий внесок у створення об'єкта патентного права, або, навпаки, включена особа, яка не брала творчої участі в зазначеній роботі, і нема спору з цього приводу, склад співавторів може бути змінений за клопотанням заявників, які повинні пояснити причину неправильного зазначення кількості авторів.

Порядок користування правами, належними співавторам, визначає угода між ними.

Таким чином, позови Іванченка та Грищенка повинні бути незадоволені, що випливає із Закону України "Про авторське право та суміжні права", а саме: співавторами не визнають осіб, які надали автору тільки технічну, організаційну або матеріальну допомогу, а також осіб, які здійснювали лише загальне керівництво розроблюваними темами, але не брали творчої участі у створенні винаходу, корисної моделі, промислового зразка.


Задача 3


До Держпатенту України 20 вересня 1998 року із заявкою на видачу свідоцтва України на знак для товарів звернулося ТОВ "Меридіан". У заяві про реєстрацію знака заявником було названо ТОВ "Меридіан" та вказано його місцезнаходження. 16 грудня 1998 року до Держпатенту було подано уточнення до заявки, які стосувалися того, що заявником слід вважати директора ТОВ "Меридіан" Морозова П.І. Свідоцтво на товарний знак було видано 15 квітня 2000 року на ім'я Морозова П.І., який на цей час припинив і рулоні правовідносини із ТОВ і заснував власне підприємство, передавши право на використання знака у його статутний фонд. ТОВ "Меридіан" звернулося до суду із заявою про визнання свідоцтва на товарний знак, виданого на ім'я Морозова П.І. недійсним.

Яке рішення має винести суд?

Рішення:

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до патентного відомства України заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності, або іншу довірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності.

Отже, право на одержання свідоцтва можуть мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Правила складання та подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише одного знака. Вона має містити такі документи: а) заяву про реєстрацію знака; б) зображення позначення, що заявляється; в) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в заяві зазначається її адреса.

Знак для товарів і послуг може бути заявлений у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, охорону яких заявник просить. До заяви в такому разі мають бути додані кольорові зображення зазначеного знака в кількості примірників, що визначається Установою [32, с.271].

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч.3 ст.36 Закону УРСР "Про мови в Українській РСР").

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до Установи заявочних матеріалів. Проте допускається, з метою закріплення зазначеної дати за заявником, подання заявки в неповному складі. Установа може визначити дату подання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали: а) клопотання в довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою; б) відомості щодо заявника та його адреси, викладені українською мовою; в) частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком; г) відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заявляється знак.

Якщо заявку подано до Установи не в повному складі, то вона може бути доповнена протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення установи. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність до вимог закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення установи про встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною [72, с.4].

Проте слід мати на увазі, що заявник може скористатися правом на пріоритет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до патентного відомства чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Пріоритет знака може бути визначений також за датою відкриття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставок, якщо знак був використаний в експонаті, що демонструвався на зазначених виставках. Проте для визнання пріоритету знака за цією датою необхідні дві неодмінні умови:

1) виставка проведена на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності;

2) заявка надійшла до установи не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до установи не пізніше трьох місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попередньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мовою. Якщо ж йдеться про виставочний пріоритет, то має бути поданий документ, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строки не будуть представлені зазначені матеріали.

До дати прийняття рішення про реєстрацію знака заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

Після прийняття рішення про реєстрацію знака Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає і протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною [43, с.269].

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Водночас з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про знак будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа України в місячний строк після цього видає заявнику свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати її одержання. Скарга розглядається у межах мотивів, викладених у ній.

Свідоцтво надає його власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Знак для товарів і послуг може бути використаний будь-яким способом, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов'язаній із запровадженням зазначених товарів і послуг у господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися знаком на свій розсуд. Але жоден з них не має права видавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Право інтелектуальної власності на знак на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права власності на знак не допускається, якщо така передача може ввести в оману споживача щодо товару і послуг або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб'єкту права власності на знак належить право видавати дозвіл (видавати ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов'язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов'язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов'язаний здійснювати контроль за додержанням цієї умови [94, с.14].

Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані в Установі України. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєстрації.

Іноді поставляння знака на товарах буває недостатньо для його охорони. У такому разі власник свідоцтва має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркування, яке застерігає потенційних порушників про те, що знак зареєстрований. Особи, що здійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб можуть проставляти свій знак або замість їх знаку.

Використання знака для товарів і послуг має здійснюватися таким чином, аби це не заподіювало шкоди іншим особам. Власник свідоцтва повинен добросовісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва.

Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей знак для комерційних цілей. Що означає "для комерційних цілей"? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак - це коли знак використовує інше підприємство для таких самих товарів або послуг, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з'ясовувати, чи є в даному разі ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що "використання" знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються також навіть підготовчі дії, зокрема накопичення товарів для продажу на складах [96, с.10].

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, якщо використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Іншими словами, якщо рядовий споживач вважає, що товар чи послуга, для яких відповідач використав товарний знак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака має право вимагати припинення такого використання.

Таким чином, суд не має права позбавляти Морозова П.І. права власності на товарний знак.


Задача 4


Компанія "Rothmans Cigaretten GMBN" здійснила в Україні міжнародну реєстрацію товарного знака "President". Протягом тривалого часу цей зареєстрований знак в Україні не використовувався.

Заінтересовані особи звернулися до Вищого господарського суду України з позовною заявою про припинення чинності міжнародної реєстрації в зв'язку з "недостатнім використанням". В процесі розгляду позовної заяви з'ясувалося, що знак "President" досить широко використовується в Україні, але іншою особою - компанією '"Papastratos" Відповідач до суду не з'явився і пояснень до позову не надав.

Що означає термін "недостатнє використання"?

Чи можуть треті особи використовувати зареєстрований знак для товарів та послуг?

Яке рішення має винести суд по цій справі?

Рішення:

Міжнародна реєстрація марки - це реєстрація марки, здійснена в міжнародному органі реєстрації відповідно до міжнародних угод, зокрема Мадридської угоди, Протоколу до Мадридської угоди або відповідно до обох зазначених документів.

Строк дії міжнародної реєстрації відповідно до Мадридської угоди та Протоколу до Мадридської угоди становить 10 років і може бути продовжений на наступні 10 років.

Реєстрацію здійснює Міжнародне бюро ВОІВ у Міжнародному реєстрі. Відомості про марки, зареєстровані в Міжнародному реєстрі, публікують у періодичному журналі, що його видає Міжнародне бюро ВОІВ.

Згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків дата міжнародної реєстрації марки - це календарна дата подання заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки у країні походження. У разі якщо заявка надійшла до Міжнародного бюро ВОІВ протягом 2 місяців, датою міжнародної реєстрації вважають дату надходження заявки до Міжнародного бюро ВОІВ [34, с.650].

Володілець міжнародної реєстрації марки - це фізична або юридична особа, на ім'я якої здійснено міжнародну реєстрацію в Міжнародному реєстрі відповідно до міжнародної угоди, зокрема Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

Попереджувальне маркування - це спеціальне позначення, що супроводжує торговельну марку, вказує на факт реєстрації марки і виконує рекламно-інформаційну функцію. Застосування попереджувального маркування не є обов'язковим і належить до прав володільця марки, що їх визначає ст.5 (D) Паризької конвенції про охорону промислової власності, відповідно до якої для визнання прав не вимагають розміщення на товарі будь-якого позначення або вказівки на реєстрацію торговельної марки.

Попереджувальне маркування, що має вигляд великої літери R, вписаної в коло, вперше запроваджене в США, поширилося у всьому світі, стало загальноприйнятим символом зареєстрованої торговельної марки. Нині для попереджувального маркування рекомендують використовувати саме цей символ.

Для попереджувального маркування використовують також символ "ТМ" (trademark) або "М" (mark), які засвідчують, що певне позначення є торговельною маркою, а іноді "reg ТМ" - "зареєстрована торговельна марка", але використання цих позначень менш поширене.

Втрата чинності реєстрації торговельної марки - це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинення дії реєстрації.

Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовження строку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реєстрації не скористався пільговим строком для поновлення реєстрації марки.

Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації від дати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційному бюлетені патентного відомства.

Дія реєстрації торговельної марки може бути достроково припинена також за рішенням суду у зв'язку з:

невикористанням марки протягом встановленого національним законодавством строку від дати реєстрації марки або від дати, коли використання марки було припинено;

перетворенням зареєстрованої марки на позначення, що стало загальноприйнятим для певних товарів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркою розрізняльної здатності;

використанням колективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних або інших спільних характеристик;

ліквідацією юридичної особи - володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.

У зазначених випадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Дія реєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстрації недійсною.

Отже, якщо "Rothmans Cigaretten GMBN" протягом 10 років не використовувала товарний знак "President", то Вищий господарський суд України може позбавити дану компанію міжнародної реєстрації товарного знаку.


3адача 5


У 1993 році компанія "Hugo boss" зареєструвала в Міжнародному бюро Світової організації інтелектуальної власності знак для товарів та послуг „Baldessarini Hugo boss" для товарів 34 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг ТЮТЮН; приналежності для паління; сірники із строком дії міжнародної реєстрації 20 років. В Україні цей знак було взято під охорону з 20 липня 1993 року, а відомості про початок його дії було опубліковано 18 жовтня 1993 року. У травні 1999 року компанія Реемстметма Ситаренфабрикен Гмбл" подала позов до компанії, "Hugo boss" (третя особа на стороні відповідача Державне патентне відомство України) із вимогами про дострокове припинення на території України дії міжнародної реєстрації знака для товарів 34-го класу Міжнародної класифікації товарів та послуг та про зобов'язання Державною патентною відомства України повідомити про це Міжнародне бюро Світової організації інтелектуальної власності. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що компанія "Hugo boss ЛГ" протягом тривалого часу не використовує в Україні зареєстрований товарний знак. Власне ж реєстрацію товарного знака, на думку позивача, було здійснено для того, щоб перешкодити використанню марки „БОСС" для тютюнових виробів.

Чи має обмеження строк, по закінченню якого дії свідоцтва на товарний знак, що не використовується на території України, може бути припинено у судовому порядку? Що вважається використанням товарного знака?

Чи є правомірним встановлення необхідності використання власником свого майна (товарного знака)? Як у цьому контексті можна охарактеризувати дії компанії, "Hugo boss ЛГ"?

Яке рішення має прийняти суд?

Рішення:

Зареєстрована торговельна марка - це торговельна марка, відомості про яку внесено до реєстру марок, а якщо за національним законодавством право на марку набувають лише шляхом реєстрації марки, то зареєстрована товарна марка - це марка, яку охороняють на підставі реєстрації.

В Україні правовстановлюючим фактом набуття виключного права на марку є реєстрація марки в державному реєстрі. Після внесення марки до реєстру її володілець має право забороняти її використання іншим особам без його дозволу.

Володілець реєстрації торговельної марки (свідоцтва) - це фізична або юридична особа, на ім'я якої зареєстровано торговельну марку в національному реєстрі торговельних марок відповідно до законодавства країни. Володілець реєстрації марки є володільцем зареєстрованої торговельної марки, права на яку набуто на підставі реєстрації марки.

Відповідно до Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" особу, на ім'я якої зареєстровано марку в Державному реєстрі свідоцтв України на марки, визначають як володільця свідоцтва України на торговельну марку.

Реєстр торговельних марок становить собою офіційний звід відомостей про торговельні марки.

До Реєстру вносять зображення торговельної марки, відомості про володільця, дату встановлення пріоритету та дату реєстрації марки, перелік товарів та послуг, для яких зареєстровано торговельну марку, інші істотні відомості, пов'язані з обсягом правової охорони, наданої торговельній марці, а також всі подальші зміни, що стосуються внесених відомостей.

Будь-яка заінтересована особа може отримати інформацію про торговельні марки, внесені до Реєстру.

Реєстр обмежений сукупністю відомостей, що мають відношення до зареєстрованих марок, включаючи сукупність відомостей про подані на розгляд заявки на реєстрацію торговельних марок.

Існують реєстри національні та регіональні, а також Міжнародний реєстр марок.

Національний реєстр містить відомості про торговельні марки, охорона яким надана на підставі національної реєстрації, а регіональні til міжнародні реєстри, відповідно, відомості про марки, зареєстровані згідно з регіональною або міжнародною угодою.

Втрата чинності реєстрації торговельної марки - це втрата торговельною маркою юридичної чинності внаслідок припинення дії реєстрації.

Дія реєстрації марки припиняється в разі несплати встановленого законом збору за продовження строку дії реєстрації з першого дня періоду, за який збір не сплачено, якщо володілець реєстрації не скористався пільговим строком для поновлення реєстрації марки.

Дія реєстрації торговельної марки припиняється в разі відмови володільця від реєстрації від дати публікації відомостей про відмову від реєстрації марки в офіційному бюлетені патентного відомства.

Дія реєстрації торговельної марки може бути достроково припинена також за рішенням суду у зв'язку з:

невикористанням марки протягом встановленого національним законодавством строку від дати реєстрації марки або від дати, коли використання марки було припинено;

перетворенням зареєстрованої марки на позначення, що стало загальноприйнятим для певних товарів або послуг після дати подання заявки, тобто втратою торговельною маркою розрізняльної здатності;

використанням колективної марки на товари або наданням послуг, що не мають єдиних якісних або інших спільних характеристик;

ліквідацією юридичної особи - володільця реєстрації марки без призначення правонаступника.

У зазначених випадках дія реєстрації марки припиняється від дати винесення судом рішення. Дія реєстрації марки фактично припиняється також у разі визнання реєстрації недійсною.

Міжнародна реєстрація марки - це реєстрація марки, здійснена в міжнародному органі реєстрації відповідно до міжнародних угод, зокрема Мадридської угоди, Протоколу до Мадридської угоди або відповідно до обох зазначених документів.

Строк дії міжнародної реєстрації відповідно до Мадридської угоди та Протоколу до Мадридської угоди становить 10 років і може бути продовжений на наступні 10 років.

Реєстрацію здійснює Міжнародне бюро ВОІВ у Міжнародному реєстрі. Відомості про марки, зареєстровані в Міжнародному реєстрі, публікують у періодичному журналі, що його видає Міжнародне бюро ВОІВ.

Згідно з Мадридською угодою про міжнародну реєстрацію знаків дата міжнародної реєстрації марки - це календарна дата подання заявки на міжнародну реєстрацію торговельної марки у країні походження. У разі якщо заявка надійшла до Міжнародного бюро ВОІВ протягом 2 місяців, датою міжнародної реєстрації вважають дату надходження заявки до Міжнародного бюро ВОІВ.

Володілець міжнародної реєстрації марки - це фізична або юридична особа, на ім'я якої здійснено міжнародну реєстрацію в Міжнародному реєстрі відповідно до міжнародної угоди, зокрема Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків.

В даному випадку суд повинен задовольнити позовні вимоги компанії "Реемстметма Ситаренфабрикен Гмбл", та позбавити права власності на товарний знак для товарів та послуг „Baldessarini Hugo boss" компанію "Hugo boss" з тієї підстави, що тривалий час компанія не використовує даний знак.


Задача 6


У 1995 році п’ятеро фізичних осіб створили і зареєстрували товариство з обмеженою відповідальністю "Арктика". Основною діяльністю товариства була торгівля продуктами харчування дитячого асортименту. Через три роки один із колишніх працівників товариства заснував приватне підприємство "Арктика", яке також займалось торгівлею продуктами харчування для дітей. Місцеве відділення Антимонопольного комітету України, до якого звернулось ТОВ "Арктика" із відповідною заявою, зобов'язало ПП "Арктика" припинити дії, спрямовані на неправомірне використання фірмового найменування ТОВ та сплатити штраф. Не погодившись із таким рішенням, ПП "Арктика" звернулось до суду.

Що входить в поняття "фірмове (комерційне) найменування"?

З яких частин складається фірмове (комерційне) найменування юридичної особи?

Чи можна вважати і по фірмові (комерційні) найменування вказані в задачі ідентичні?

Які органи уповноважені розглядати зазначену категорію справ?

Чи мало право ТОВ "Арктика" звернутись безпосередньо до суду, вимагаючи при цьому відшкодування збитків?

Яке рішення має прийняти суд?

Рішення:

В умовах конкуренції на ринку особливого значення набуває ідентифікація учасників економічного обороту. Учасник економічного обороту може сподіватися на формування позитивного ставлення до нього, зміцнення своєї ділової репутації, утворення певного кола клієнтів тільки якщо його контрагенти зможуть із певністю ідентифікувати самого суб'єкта і його діяльність в економічному обороті. З іншого боку, не менш важливо для нього попередити недобросовісне використання іншими особами його ділової репутації, кола клієнтів тощо.

Для забезпечення цих завдань існують різні правові інструменти ідентифікації. Підприємства можуть володіти і користуватися однією, кількома або багатьма торговельними марками, щоб відрізнити свої товари і послуги від товарів і послуг своїх конкурентів.

З цією метою підприємства використовують спеціальні найменування. Донедавна їх називали фірмовими найменуваннями. У ЦК їх названо комерційними найменуваннями, для чого існують вагомі підстави. Адже їх вживають для позначення підприємств, які займаються комерційною діяльністю. Термін "комерційне позначення" фігурує у статтях 1027,1032 та ін. Цивільного кодексу Російської Федерації, у законодавчих актах інших зарубіжних країн.

Комерційним називають найменування, під яким підприємець виступає в комерційному обороті і яке індивідуалізує його серед інших учасників цивільного обороту.

Це найменування є комерційним іменем підприємства, нерозривно пов'язане з його діловою репутацією. Під цим іменем підприємець укладає угоди та здійснює інші юридичні дії, несе юридичну відповідальність, реалізує свої плани і виконує обов'язки, рекламує і збуває вироблену ним продукцію тощо.

Комерційне найменування, що здобуло популярність у споживачів і викликає довіру в ділових партнерів, приносить підприємцеві не тільки значні дивіденди, а й належну повагу в суспільстві та визнання його заслуг.

Суб'єктами права на комерційні найменування виступають перш за все комерційні юридичні особи. Індивідуальні підприємці зазвичай набувають і здійснюють права й обов'язки під іменами власними, що за загальним правом є достатнім для їхньої індивідуалізації. Разом із тим можливість володіння особливим комерційним найменуванням визнають і за індивідуальними підприємцями.

Не можуть виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням об'єднання юридичних осіб і прості товариства. Правом на комерційне найменування не можуть володіти філіали юридичних осіб та їхні окремі підрозділи, які повинні використовувати комерційне найменування юридичної особи, яка їх утворила. Установи, споживчі кооперативи, фонди та інші некомерційні організації не мають комерційних найменувань, їхню індивідуалізацію забезпечує офіційне найменування.

Суть права на комерційне найменування полягає в можливості, гарантованій юридичній особі, виступати в цивільному обороті під самостійним комерційним найменуванням. Надання такої можливості забезпечує інтерес учасника обороту, що його захищає закон у вигляді належної індивідуалізації його діяльності на ринку товарів, робіт і послуг.

Відповідно до ст.489 ЦК правову охорону надають комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити певну особу з-поміж решти та не вводить в оману споживачів щодо її справжньої діяльності.

Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та підлягає охороні без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, чи є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Відомості про комерційне найменування можна вносити до реєстрів, порядок ведення яких встановлює закон.

Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізують, а також послуг, які вони надають.

Характеризуючи юридичну природу суб'єктивного права на комерційне найменування, необхідно згадати кілька ознак.

Зазначене суб'єктивне право має виключний характер. Це означає, що суб'єкт права має монополію на реалізацію можливостей, які закладені в цьому суб'єктивному праві; ніхто, крім нього, не може здійснювати дії, які є його виключною прерогативою.

Право на комерційне найменування відносять до абсолютних прав, тобто таких прав, які діють щодо всіх осіб, зобов'язаних утримуватися від порушення правомочностей, наданих їхнім володільцям.

Право на комерційне найменування характеризують як особисте немайнове право, яке органічно пов'язане з діловою репутацією юридичної особи, а також правом на захист честі та гідності осіб, які є власниками підприємства.

Право на комерційне найменування має у принципі безстроковий характер. Це означає, що, набуваючи у встановленому порядку це право, юридична особа може користуватися ним без обмеження будь-яким строком, тобто допоки існує саме підприємство та комерційне найменування правдиво відображає його організаційно-правовий статус та інші атрибути.

Особливістю права на користування комерційним найменуванням є те, що воно одночасно є і обов'язком юридичної особи. Це правило захищає інтереси інших учасників цивільного обороту та споживачів, які хочуть знати, з ким мають справу.

Право на комерційне найменування охороняють на території всієї України, а також у країнах - членах Паризької конвенції, тобто воно має екстериторіальний характер.

Відповідно до ст.490 ЦК до майнових прав на комерційне найменування належать: право на використання комерційного найменування; право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право на комерційне найменування може мати різні конкретні форми реалізації. Під своїм комерційним найменуванням особа укладає цивільно-правові угоди та робить інші юридичні дії, реалізує особисті немайнові права, захищає свої майнові або немайнові інтереси тощо. Володілець комерційного найменування має право використовувати його на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах тощо. Комерційне найменування можна використовувати в найрізноманітніших публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо.

Майнові права на комерційне найменування передають іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною.

Фактично єдиним випадком переходу права на комерційне найменування є правонаступництво в разі реорганізації володільця права на комерційне найменування. Залежно від виду реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) правонаступництво матиме свою специфіку.

Факт переходу права на комерційне найменування має бути зафіксований у передавальному акті (роздільному балансі), але засновники (учасники) реорганізованого товариства можуть вирішити не використовувати це комерційне найменування взагалі або зареєструвати реорганізоване товариство під дещо зміненою назвою.

У цьому плані вони мають великий вибір. Так, при поділі комерційне найменування можна залишити за одним із товариств, товариства можуть зареєструватися під цілком іншими комерційними найменуваннями або вирішити змінити комерційне найменування.

Разом із тим не можна зберегти комерційне найменування "про запас". Якщо жодне з реорганізованих товариств не зареєстроване під старим комерційним найменуванням, то право на це комерційне найменування вважається припиненим.

Існує також випадок, коли відбувається передача дозволу на використання комерційного найменування. Це договір комерційної концесії.

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на строк або без зазначення строку право використовувати в підприємницькій діяльності комплекс виключних прав, у тому числі на комерційне найменування правоволодаря, на комерційну інформацію, яку охороняють.

За загальним правилом право на комерційне найменування припиняють з ліквідацією самої юридичної особи.

Дострокове припинення прав можливе в таких випадках:

володілець комерційного найменування відмовився від права на користування комерційним найменуванням;

відбувся перехід підприємства до нового володільця, а умови передачі не передбачають збереження за підприємством попереднього комерційного найменування;

відбувається реорганізація юридичної особи, під час якої вона може або повинна змінити попереднє комерційне найменування.

Під захистом права на комерційне найменування розуміють реалізацію передбачених законом заходів, за допомогою яких володілець комерційного найменування може забезпечити відновлення своїх порушених прав та застосувати до порушника інші санкції.

Ці заходи визначають різні акти чинного законодавства: ЦК, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Так, відповідно до ст.7 зазначеного Закону неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого комерційного найменування, що може призвести до сплутання діяльності різних господарюючих суб'єктів (підприємців), у тому числі того, який має пріоритет на його використання.

Використання в комерційному найменуванні імені власного фізичної особи не визнають неправомірним, якщо до імені власного додають який-небудь відмінний елемент, що виключає його сплутання з найменуванням іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Під формою захисту суб'єктивного цивільного права на комерційне найменування називають сукупність організаційних заходів, що забезпечують застосування передбачених законом способів захисту.

Розрізняють юрисдикційну та неюрисдикційну форми захисту суб'єктивних прав.

Поняття "юрисдищійна форма захисту" охоплює діяльність уповноважених державних органів із захисту порушених або оспорюваних прав. її суть полягає в тому, що особа, права і законні інтереси якої порушені неправомірними діями, звертається за захистом до державних або інших компетентних органів, які уповноважені вжити необхідних заходів для відновлення порушеного права та припинення правопорушення.

У рамках юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядки захисту порушеного права на комерційне найменування. За загальним правилом захист права на комерційне найменування здійснюють у судовому порядку. Спеціальним порядком є захист в адміністративному порядку.

Поняття "неюрисдикційна форма захисту" охоплює дії самих потерпілих із захисту порушених або оспорюваних прав, які ці особи здійснюють самостійно, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів. Мова йде тільки про законні засоби захисту.

Під способом захисту права на комерційне найменування розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюють відновлення (визнання) порушеного (оспорюваного) права на комерційне найменування і вплив на порушника.

У сфері захисту права на комерційне найменування можуть бути застосовані вимоги:

про визнання права на комерційне найменування;

про відновлення положення, існуючого до порушення права на комерційне найменування, і про припинення дій, що порушують це право або створюють загрозу його порушення;

про визнання недійсним акта державного органу;

про відшкодування завданих збитків.

Вибір конкретного способу захисту з цих можливих надають самому потерпілому, він залежить від характеру вчиненого злочину.

Відповідно до ст.229 Кримінального кодексу України незаконне використання фірмового найменування (комерційного найменування) або інше умисне порушення права на зазначений об'єкт, якщо воно завдало матеріальної шкоди у великому розмірі, карають штрафом у розмірі від 200 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для її виготовлення.

Ті ж самі дії, якщо їх вчинено повторно або за попередньою змовою групи осіб, а також якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, карають штрафом від 1 тис. до 2 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправними роботами строком до 2 років або позбавленням волі строком від 2 до 5 років із конфіскацією відповідної продукції, а також знарядь і матеріалів, які спеціально використовували для її виготовлення.

Зазначені дії, вчинені службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи, карають штрафом у розмірі від 500 до 1 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом строком до 2 років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років.

Розмір завданої матеріальної шкоди вважають великим, якщо він у 200 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а особливо великим - якщо він у 1 тис. і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Таким чином, ТОВ "Арктика" мало право звернутися до суду з вимогою відшкодування збитків.

Комерційне найменування "Арктика" належить юридичній особі ТОВ "Арктика", а тому, використання даного найменування іншою юридичною особою є порушенням норми статті 229 КК України, і відповідно до цього, суд повинен прийняти рішення про сплату відшкодування ПП "Арктика" на користь ТОВ "Арктика" збитків, а також заборонити в подальшому використання ПП "Арктика" найменування "Арктика".


Задача 7


До господарського суду звернувся Артемівський завод шампанських вин із позовом до Київського заводу шампанських вин про припинення незаконного використання товарного знака, зареєстрованого на ім'я позивача. В позові зазначалося, що відповідач незаконно використовує на етикетках своєї продукції, що є аналогічною продукції позивача (ігристі вина) і також експортується до Німеччини, позначення "Krimsekt". Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що позначення "Krimsekt" слід вважати загальновідомим, оскільки німецько-українські та німецько-російські словники подають його як усталене словосполучення, що означає "кримські вина" або "ігристі вина".

Які знаки вважаються загальновідомими і чи може бути позначення "Krimsekt" визнане таким?

Чим відрізняються позначення загальновідомі від позначень загальновживаних?

Чи відповідає умовам надання правової охорони позначення "Krimsekt"?

Дайте оцінку доводам сторін і вирішите цю справу.

Рішення:

Не можуть бути зареєстровані як торговельні марки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

торговельними марками, раніше зареєстрованими чи заявленими для реєстрації і призначеними для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг в Україні на ім'я іншої особи;

торговельними марками інших осіб, якщо ці марки охороняють без реєстрації, на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема марками, визнаними добре відомими;

комерційними найменуваннями, що відомі в Україні та належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до установи заявки щодо таких самих або споріднених з ними товарів і послуг;

кваліфікованими зазначеннями походження товарів (у тому числі спиртів та алкогольних напоїв), що охороняють відповідно до закону. Такі позначення можуть бути лише елементами, що їх не охороняють, торговельних марок осіб, які мають право користуватися вищезазначеними зазначеннями;

зразками відповідності (сертифікаційними знаками), зареєстрованими у встановленому порядку.

Не реєструють як торговельні марки позначення, які відтворюють:

промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам;

назви відомих в Україні творів науки, літератури та мистецтва та їхніх фрагментів без згоди володільців авторського права або їхніх правонаступників;

прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них; портрети та факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Описова марка - це позначення, що прямо чи непрямо вказує на об'єкт, до якого це позначення застосовують, за допомогою однієї з характеристик, що його визначає. Таким позначенням, як правило, правову охорону не надають. Винятками є випадки, коли описова марка на підставі тривалого використання набуває вторинного значення.

До описових марок відносять позначення, які є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, що вказують на їхній вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність, на місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг, а також які є узвичаєними символами та термінами. Таким позначенням не може бути надана правова охорона, оскільки по суті вони не мають розрізняльної здатності.

Відповідно до законодавства України такі позначення можуть бути внесені до марки, заявленої на реєстрацію, як елементи, що їх не охороняють, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні марки (ст.6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг").

Таким чином, на підставі статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", позовні вимоги Артемівського заводу шампанських вин мають бути задоволені.


Список використаних джерел


  1. Безсмертна Н.В., Кашинцева О.Ю., Іолкін Я.О. Підприємницьке право. - К.: Істина, 2005. - 448 с.

  2. Жук Л.А., Жук І.Л., Неживець О.М. Правові основи підприємницької діяльності. - К.: Видавництво Європейського університету, 2004. - 292 с.

  3. Крупка Ю.М. Правові й організаційні основи підприємницької діяльності. - К.: Університет "Україна", 2005. - 192 с.

  4. Никонов В.О. Підприємницьке право. - К.: ДАКККіМ, 2003. - 122 с.

  5. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В. Підприємницьке право. - К.: Істина, 2006. - 208 с.

  6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. - К.: А.С.К., 2005. - 911 с.




Случайные файлы

Файл
CBRR4194.DOC
35549.rtf
95931.rtf
93226.rtf
93180.rtf