Поняття конституційного і державного права (31184)

Посмотреть архив целиком

Міністерство внутрішніх справ України

Запорізький юридичний інститут ДДУВС

Кафедра теорії та історії держави і права







Контрольна робота

з Конституційного права України


Варіант № 3





Виконала: студентка навчальної

групи № Г 651

Полякова Ю. В.


Перевірив: к.і.н., доцент кафедри,

Чайченко А.П.






Запоріжжя – 2007


Зміст


  1. Конституційне право: три визначення терміну, їх зміст та співвідношення понять «Конституційне право» і «Державне право»

  2. Предмет і метод конституційного права як галузі права

  3. Джерела конституційного права, їх види та юридична сила

  4. Суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин

Список використаних джерел та літератури

Практичне завдання


1. Конституційне право: три визначення терміну, їх зміст. Співвідношення понять «Конституційне право» і «Державне право»


Традиційно конституційне право розглядається у правознавстві як галузь національного права, як наука і як навчальна дисципліна. Спочатку розглянемо конституційне право як галузь національного права.

Отже, Конституційне право України - основна галузь національного права. Воно являє собою сукупність конституційних норм, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов 'язані з взаємовідносинами особи з Українською державою, реалізацією народного волевиявлення, організацією і здійсненням державної влади та місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних основ владування, а також: з визначенням територіальної організації Української держави,

Приступаючи до вивчення нового суспільного явища звичайно з'ясовується, що саме досліджується і як, яким чином це дослідження здійснюється стосовно правових явищ, зокрема для з'ясування питання щодо критеріїв виділення відповідних норм права у відповідну галузь. Відповідь на перше питання становить предмет правового регулювання, а на друге - метод правового регулювання. Саме предмет і метод правового регулювання становлять зміст конституційного права як галузі права (докладніше у розділі № 2).

Тепер розглянемо конституційне право як науку. Наука конституційного права є складовою частиною наук взагалі, під якою розуміють сукупність ідей, концепцій, теорій про якесь суспільне явище.

У свою чергу складовою суспільних наук є юридична наука, завдання якої - вивчення правових явищ. У кожної з галузей цієї науки є свій особливий предмет. Для будь якої з гілок юридичної науки характерний власний підхід до об'єкта дослідження.

Отже, наука конституційного права являє собою систему ідей, концепцій, теорій про конституційне право як галузь національного права України.

Як відомо зміст науки розкривається через її функції, які визначаються її предметом. Основними функціями науки конституційного права є: політична, методологічна, ідеологічна, евриститично-прогностична, комунікативна, інтегративна і прикладна.

І нарешті роглянемо конституційне право як навчальну дисципліну. Як навчальна дисципліна конституційне право України є певною сукупністю знань, які випливають із системи науки цієї галузі, а також: практики реалізації наукових досягнень.

Конституційне право України як нормативний курс, навчальна дисципліна вивчається у всіх юридичних закладах, а також майже у всіх інших вищих і середніх навчальних закладах. До її змісту входить комплекс знань про поняття, предмет, методи, норми цієї галузі, правовідносини, джерела, систему конституційного права.

Існує багато підходів щодо термінів „конституційне право" і „державне право". Історично відмінність між цими термінами була обумовлена різними концептуальними підходами у ХУШ-ХІХ ст., згідно з якими у якості вихідних ідей визначалися, з одного боку, ідеї, що абсолютизували роль держави (Німеччина), а з другого - ідеї демократії, законності та конституціоналізму (Велика Британія, США, Франція).

Незважаючи на те, що за радянських часів у вузах країни викладався курс державного права, дискусії щодо термінів „конституційне право" і „державне право" були проведені у 1970 та 1972 рр. Більшість учених мотивувала неможливість запровадження терміна „конституційне право" замість „державне право" не лише тим, що введення категорії „конституційне право" обмежувало б межі державного права лише нормами Конституції, а й тим, що це ліквідувало б розподіл між нормами Конституції та іншими нормами.

В дискусії, яка відбулася у 1992 році, висловлювалися різні пропозиції. Одні вчені вважали, що конституційне і державне право не збігаються, оскільки поточне законодавство і підзаконні акти не можна включати до конституційного права, адже зміст останнього становлять лише конституції та конституційні закони. Інші виходили з того, що конституційне регулювання є органічною складовою державно-правового регулювання.

Розв'язання цієї проблеми слід шукати у філософсько-правовому відношенні до тих категорій, які пов'язані з двома основними напрямками юридичної думки - природно-правовим і позитивістським. Перший виходить з того, що першоосновою конституції є людина та її права, тому в країнах, які визнають це положення, існує конституційне право (США, Франція, Росія, Угорщина, Україна та ін.). У тих крінах, що визнають позитивістський напрям, першоосновою конституції визнається держава, яка визначає обсяг прав і свобод людини. Тому у цих країнах існує державне право (Австрія, Німеччина, Швейцарія). Звідси і різниця, яка спостерігається щодо цієї проблеми.

Взагалі у сучасний період ця різниця має лише відносне значення, а найменування відповідної галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці та державно-правовій практиці. Отже, можна говорити про відносну тотожність, синонімічність термінів „конституційне право” і „державне право”.

В цьому розділі я дала визначення термінам конституційного права з точки зору науки, галузі національного права, навчальної дисципліни. Зокрема з’ясувала, що предмет і метод правового регулювання становлять зміст конституційного права як галузі національного права. Також дізналася, що в сучасний період не має суттєвої різниці між поняттями „конституційне право” і „державне право”, оскільки найменування цієї галузі права в умовах конкретної країни визначається традиційними підходами, які збереглися у науці та державно-правовій практиці.


2. Предмет і метод конституційного права як галузі права


Предмет правового регулювання є основним знаряддям поділу системи права на відповідні галузі. З одного боку, він безпосередньо впливає на якісно визначений вид суспільних відносин, які вимагають правового регулювання, з другого - відповідно суспільні відносини є тією об'єктивною основою, яка викликає до життя право і вносить у нього системоутворюючи ознаки.

До предмета конституційного права України слід віднести: суспільні відносини, пов'язані зі взаємовідносинами особи і держави; суспільні відносини, що виникають з приводу та у зв'язку з закріпленням у конституції влади, а також у процесі її організації і здійснення; суспільні відносини, що виникають з приводу та у зв'язку з формуванням на підставі основних форм народного волевиявлення державної влади; суспільні відносини з приводу визнання і гарантування Україною місцевого самоврядування; комплекс суспільних відносин, які визначають основні засади суспільного, політичного, економічного ладу і включають як організаційно-політичні, так і соціально-економічні відносини. Нарешті, складовою суспільних відносин, що регулюються нормами конституційного права, є державно-територіальна організація України.

Таким чином, предмет конституційного права України — це сукупність політико-правових суспільних відносин, пов'язаних з взаємовідносинами держави і особи в Україні, народним волевиявленням, організаі{ією та здійсненням державної влади і місцевого самоврядування, закріпленням соціально-економічних умов владування, а також: з державно-територіальною організацією України, які регулюються нормами цієї галузі національного права.

Для повного з'ясування змісту конституційного права важливе значення має метод правового регулювання. Відповідно до загальної теорії права метод правового регулювання - це спецефічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою юридичних засобів.

Специфіка конституційного методу правового регулювання полягає в тому, що він є сукупністю способів регулювання політико-правових суспільних відносин, які становлять предмет конституційного права.

Проте слід врахувати ту обставину, що внаслідок свого призначення, місця і ролі конституційного права в системі національного права України, необхідно розрізняти методи, які притаманні виключно конституційному праву, і методи, які властиві як усім галузям, так і певною мірою галузі конституційного права.

Таким чином, до методів, властивих лише конституційному праву належать наступні:

  • метод владного впливу, який застосовується щодо суб'єктів правовідносин у конституційному праві;

  • метод загального (конституційного) нормування, який є характерним для закріплення правового статусу особи (за винятком політичних прав) у межах та обсязі конституційного закріплення без конкретизації цього інституту;

  • метод конкретного регулювання, притаманний для регулювання більшості конституційно-правових відносин.

Ці методи можуть бути визначені як основні.


Случайные файлы

Файл
10625.rtf
114276.rtf
10282-1.rtf
166306.rtf
65293.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.