Аудит фінансової діяльності підприємства "Донтехснаб" (19187)

Посмотреть архив целиком














АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА «ДОНТЕХСНАБ»




1 Методика документування процесу організації аудиту


Як функція управління економікою, аудит є формою незалежного фінансового контролю. Здійснення аудиту полягає в перевірці публічної фінансової звітності і бухгалтерського обліку з метою з’ясування їх достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

З економіко-правових позицій аудит являє собою засіб захисту інтересів власників. Він може бути зовнішнім та внутрішнім.

Зовнішній аудит здійснюється у встановленому законодавством обов’язковому порядку чи ініціативи власників, що потребують економіко-правового захисту. Внутрішній аудит запроваджується державою чи ініціюється господарюючими суб’єктами з метою забезпечення надійності та підвищення ефективності внутрішньо корпоративного менеджменту.

Здійснення кожного з вказаних різновидів аудиту потребує документального оформлення. Документування аудиторської діяльності регламентується відповідними законодавчими та нормативними положеннями.

Основні з вимог, що стосуються документування процесу аудиту, врегульовуються Законом України «Про аудиторську діяльність». Стаття 20 Закону визначає умови документального оформлення підстав для проведення аудиту та надання аудиторських послуг. Отже, законодавчими нормами прямої дії, що врегульовують документування аудиту, передбачено складання таких документів, як договір між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником, аудиторський висновок, інші офіційні документи за наслідками надання аудиторських послуг, акт прийому-здачі аудиторського висновку та інших документів.

Виходячи з вказаних законодавчих та нормативних положень, аудитори зобов’язані документувати рішення, що приймаються ними у процесі та за результатами проведення аудиту. Важливість ведення документації, яка стосується прийнятих рішень, обумовлюється тим, що така документація є основою складання аудиторських висновків.

Отже, робочою є документація, за допомогою якої фіксується процес здійснення аудиторських перевірок, тестувань, отримання інформації, формулюються висновки за результатами проведення аудиту чи надання інших послуг. Що стосується підсумкової документації, то вона складається з аудиторського висновку та інших офіційних документів, які передаються замовникам аудиторських перевірок.

Аудиторський висновок є найважливішою, обов’язковою складовою підсумкової документації. Ведення робочої документації не є самоціллю, а здійснюється з метою належної підготовки та оформлення підсумкової документації. Відтак робочі документи охоплюють інформацію, яка, з одного боку, є важливою для проведення аудиту, а з іншого – повинна підтверджувати узагальнення та пропозиції, викладені в аудиторському висновку.

За кожним з аспектів діяльності господарюючого суб’єкта, що підлягають обов’язковому, ініціативному чи внутрішньому аудиту, робочі документи повинні відображати:

методику аудиторської перевірки;

тестування, використане під час перевірки;

рішення, прийняття аудитором, та його пропозиції за підсумками перевірки.

Практична цінність робочої документації полягає в тому, що її використання для планування, здійснення та узагальнення наслідків аудиту сприяє покращенню перевірок, дає змогу контролювати процес і результати їх проведення. Важливість цієї документації обумовлюється й тим, що її ведення забезпечує реєстрацію результатів експертиз, здійснюваних аудиторами для підтвердження прийнятих ними рішень.

В умовах збільшення обсягів аудиторської діяльності зростають вимоги до змісту, оформлення, дотримання конфіденційності, прав володіння робочими документами та їх зберігання.

Конкретні форми цих документів визначаються аудитором самостійно, враховуючи специфіку окремих аспектів аудиту. У той же час доцільно запроваджувати стандартні форми робочої документації, використання яких покращує якість аудиторської діяльності.

Робочі документи можуть бути оформленими у вигляді стандартних форм і таблиць на паперових носіях інформації, зафіксованими на електронних носіях.

Для належного оформлення робочої документації мають бути дотримані наступні вимоги:

перша сторінка кожного робочого документа повинна містити: назву аудиторської фірми, назву підприємства, період перевірки чи дату перевірки документації клієнта;

кожний робочій документ повинен мати назву а код (шифр);

сторінки кожного робочого документу в межах однієї назви мають бути пронумеровані;

в кожному робочому документі вказується прізвище аудитора, який підготував його, та зазначається дата остаточного виконання процедур аудиторської перевірки, відображених у цьому документі.

Закон України «Про аудиторську діяльність» врегульовує найважливіші з вимог, що стосується збереження комерційної та іншої таємниці. Відповідно до статті 23 Закону, аудитори (аудиторські фірми) зобов’язані зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб.

Отримані після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудиторів і знаходяться в їх власності. Відтак аудитори мають змогу формувати довідки та іншу вибіркову інформації на основі витягів із робочих документів. У той же час це право власності обмежується згаданими умовами комерційної таємниці чи конфіденційності.

Робочі документи не можуть використовуватися як частина фінансової документації клієнта або як її заміна. Їх не можна вимагати або вилучати в аудитора за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Забезпечення комерційної таємниці та конфіденційності інформації, отриманої в процесі аудиту, потребує надійності та визначення тривалості зберігання робочої документації. Мінімальний період її зберігання слід визначити, виходячи з досвіду аудиторської діяльності, термінів позовної давності.

Таким чином, регламентація документування аудиторської діяльності дозволяє економити час на проведення й узагальнення аудиторських перевірок, сприяє підвищенню якості аудиту та контролю за його здійсненням.


2. Аудит валових витрат і валового доходу підприємства «Донтехснаб»


З введенням у дію Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з'явився такий термін, як «податковий облік». Основною метою ведення податкового обліку є визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Як відомо, з 1 січня 2003 р. прибуток підприємств, що підлягає оподаткуванню, визначається шляхом зменшення скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. У зв’язку цим одним із основних об'єктів перевірок державними контролюючими органами стали валові витрати та валовий доход, що, перш за все, пов'язано з оподаткуванням підприємницької діяльності.

Основними завданнями аудиту валових витрат і валового доходу є:

перевірка обґрунтованості валових витрат;

повнота відображення валового доходу підприємства;

точність визначення чисел збільшення валових витрат і валового доходу;

правильність обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню у звітному періоді.

Валовий доход підприємства визначається як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

До складу валового доходу підприємства включаються:

загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, які не мають статусу юридичної особи, а також доходу від реалізації цінних паперів (крім операцій з їх первинного випуску та операцій з їх кінцевого погашення);

доходи від здійснення страхових та інших операцій щодо надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди);

доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;

доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій.

Аудитору слід пам'ятати, що поняття «валовий доход» та «валові витрати», характерні для податкового обліку, докорінно відрізняються своїм змістом від понять «доход» та «витрати», визначених у національних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку. Більш того, з введенням у дію з 01.01.2000 р. нового Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій, в якому відсутні рахунки для накопичення інформації щодо валових доходів і валових витрат підприємств (типу 18 та 48 рахунків за старим Планом), можна говорити про повне розмежування податкового та бухгалтерського обліку. Тому в сучасних умовах до розробки моделі взаємодії бухгалтерського обліку та системи оподаткування, що передбачається Програмою реформування бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, затвердженою КМУ в 1998 р, облік валових доходів і валових витрат може вестися тільки позасистемна, тобто без запису на бухгалтерських рахунках.


Случайные файлы

Файл
154393.rtf
Vodoprovod.doc
18652-1.rtf
27589-1.rtf
3797-1.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.