Теоретико-правова база обліку і аудиту виробництва свинарства на сільськогосподарському підприємстві України (17821)

Посмотреть архив целиком















ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА БАЗА ОБЛІКУ І АУДИТУ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СВИНАРСТВА НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ПІДПРИЄМСТВІ УКРАЇНИ



Різні аспекти обліку витрат і калькуляції собівартості продукції досліджувалися багатьма вченими. Проте окремі наукові положення залишаються ще дискусійними. До них відносяться:

- з'ясування сутності методу обліку витрат і методу калькуляції собівартості продукції,

- розробка науково обґрунтованих принципів їх класифікації;

- розподіл витрат між окремими стадіями обороту грошових коштів;

- економічний зміст собівартості і склад витрат, які її формують;

- групування витрат по статтях і об'єктах калькуляції і т.п.

В спеціальній літературі використовуються різні терміни, зв'язані з урахуванням витрат: моделі управлінського обліку, системи управлінського обліку витрат, системи обліку витрат на виробництво і калькуляції продукції, методи обліку витрат і калькуляції продукції. Проте в нормативних документах не приведені визначення цих понять, не розкриті їх складові, не представлена повна класифікація способів обліку витрат і калькуляції.

Так, Врубльовський Н. відзначає, що управлінський облік витрат виробництва складається з двох розділів - власне обліку витрат виробництва і калькуляційного обліку собівартості продукції. Перший включає облік витрат виробництва по економічних елементах, видах, місцях виникнення і об'єктах обліку, а другий - облік собівартості по калькуляційних статтях витрат, визначення собівартості продукції по місцях виникнення витрат виробництва і калькуляції собівартості продукції по видах і калькуляційних одиницях, а також складання звітних калькуляцій фактичної собівартості готової продукції підприємства. Це калькуляційний облік процесів формування собівартості всієї виготовленої продукції, її одиниці як по окремих виробництвах, так і по її видах, марках, сортах і найменуваннях.

Голов С. стверджує, що система виробничого обліку — це система обліку, що забезпечує калькуляцію і контроль собівартості об'єктів витрат. В загальному вигляді вона, на думку автора, має дві стадії: накопичення витрат і віднесення їх до певних об'єктів витрат.

Дійсно, між калькуляцією і виробничим обліком існує тісний взаємозв'язок. Передумовою калькуляції є облік витрат виробництва. Виробничий облік передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, пов'язаних з виробничими витратами, їх узагальнення і угрупування по різних ознаках. Лише на основі інформації, яка міститься в системі виробничого обліку, можливо калькуляція. Калькуляційний облік забезпечує угрупування витрат в такому аналітичному розрізі, який робить можливим процес калькуляції. Ступінь деталізації виробничого обліку залежить від задач, що стоять перед підприємством у сфері калькуляції.

Більшість авторів під методом обліку витрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції має на увазі сукупність прийомів документування і відображення виробничих витрат, які забезпечують визначення фактичної собівартості продукції, а також віднесення витрат на одиницю продукції. Іншими словами, це сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво по калькуляційних об'єктах і прийомів розрахунку калькуляційних одиниць.

Карпова Т. відзначає, що система обліку витрат на виробництво повинна відображати взаємозв'язок прийомів і способів узагальнення витрат і контролю за використанням виробничих ресурсів в порівнянні з діючими нормами і планованою ефективністю. До системи управлінського обліку витрат на виробництво вона відносить три взаємозв'язані елементи:

- облік витрат на виробництво;

- облік виходу готової продукції;

- визначення її собівартості.

Тобто поняття методу обліку витрат в економічній літературі частіш за все розглядається в нерозривному взаємозв'язку зі способами числення собівартості продукції. Зрозуміло, що кінцевою метою виробничого обліку є калькуляція собівартості продукції.

Тому, слід більш чітко розрізняти методи обліку витрат на виробництво і методи калькуляції собівартості продукції.

Методи обліку витрат визначаються перш за все технологічними і організаційними особливостями виробництва і повинні відображати процес формування витрат в його конкретних умовах. При цьому накопичення витрат повинне не тільки забезпечити реальне числення собівартості продукції, але і служити інтересам найефективнішого управління виробництвом.

Організація виробничого обліку передбачає певне об’єднання витрат підприємства. В цілому виробничі витрати необхідно, по-перше, акумулювати по місцях їх виникнення, по-друге, відносити на конкретну продукцію. Це досягається на рівні аналітичного обліку. При цьому приводяться різні визначення об'єкту обліку витрат: вид діяльності, продукт, виробничий підрозділ, задачі, поставлені бухгалтером, на які відносять витрати підприємства; ознака, відповідно до якої здійснюється групування виробничих витрат для мети управління; початкова одиниця, в розрізі якої ведеться аналітичний облік витрат виробництва; предмет або сегмент діяльності, що вимагає окремого вимірювання пов'язаних з ним витрат.

Відповідно до П(С)БО 16 «Витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.09 р. № 318, об'єктом обліку витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які вимагають визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Аналогічне трактування цього поняття представлено в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в сільськогосподарському підприємстві, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2007 р. № 132.

Таким чином, під методом обліку витрат на виробництво, слід розуміти сукупність засобів побудови аналітичних позицій (аналітичних рахунків) з формування витрат з метою обґрунтованої калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг) і управління ними.

В літературних джерелах немає єдиного підходу до класифікації методів обліку витрат. Так, Ю. Мишин виділяє дві класифікаційні ознаки: щодо технології і організації виробництва (повиробничий, попроцесний, позамовний, попередільний, безособовий, нормативний, оперативний) і щодо об'єктів виробництва (деталь, виріб, вузол, група виробів, замовлення, процес, переділ, виробництво).

Карпова Т. відзначає, що діючі системи обліку виробничих витрат можна класифікувати по таких ознаках:

- об'єктам угрупування (позамовна і попроцесна),

- ступеня нормування (фактичних і нормативних витрат),

- повноти обхвату процесами (напівфабрикатами і безполуфабрикатів),

- кількості продуктів (одно- і багатопродуктовий),

- місцям виникнення (часткова участь у випуску продукції, виконанні робіт і послуг і попереднє узагальнення витрат і їх подальший розподіл по носіях),

- засобу розподілу непрямих витрат (одно- і багатокоефіціентний), виду організації (місця виникнення витрат і центри відповідальності),

- часу складання (планове і звітне).

Бутинець Ф., Чижевська Л., Герасимчук Н. виділяють такі методи обліку виробничих витрат: по виробах, по групах виробів, по замовленнях, по процесах, виробництвах. Напрямами розвитку виробничого обліку в умовах ринку вважається на основі обліку повних витрат створення системи: обліку відносних індивідуальних витрат, обліку витрат по чинниках виробництва, функціонального обліку витрат, структурного обліку витрат, обліку витрат, які постійно розподіляються; а на основі обліку часткових витрат - багатоступінчатий облік витрат, облік відшкодування постійних витрат, облік відшкодування граничних стандартних витрат.

Суть розподілу витрат пропорційно вартості продажу полягає в тому, що витрати на виробництво продукції розподіляються пропорційно доходу від продажу кожного виду продукції (реалізаційних цін).

Розглядаючи перехід підприємств України на систему обліку відповідно до міжнародних стандартів, слід окремі положення інформаційного забезпечення привести у відповідність до насущних потреб управління.

Одночасно потрібно визнати, що при належних основах система контролю витрат виробництва в ринкових умовах вимагає належної побудови інформаційного забезпечення і наладки матеріального стимулювання за наслідками діяльності підрозділів.

Оскільки роль та значення обліку і аналізу в сучасній економіці набирає силу, тому Павлова Н. М. приділяє особливу увагу перевірці правильності ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. При цьому необхідно перевіряти розмежування в обліку та звітності джерел відшкодування, дані про витрати виробництва по елементах витрат, калькуляційних статтях і по підприємству в цілому, а також розподіл витрат між незавершеним виробництвом і готовою продукцією.

Таким чином, необхідно відмітити, що реформування бухгалтерського обліку розпочинається з прийняттям законодавчих і нормативних актів або внесення змін та доповнень до вже існуючих.

Для того, щоб вірно та оперативно управляти сільськогосподарським підприємством в умовах ринкової економіки, необхідно керуватися в своїй діяльності Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.09 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Ці нормативні документи встановлюють єдині методологічні основи бухгалтерського обліку та звітності для підприємств України. Вони регламентують порядок ведення бухгалтерської документації, встановлюють основні вимоги щодо ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності, правила оцінки статі бухгалтерської звітності та ін. Без знання цих основних нормативних актів неможливе правильне ведення обліку витрат та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на будь-якому підприємстві. На їх основі побудовані інші нормативні документи, які більш детально визначають та регламентують окремі розділи бухгалтерського обліку.


Случайные файлы

Файл
5300.rtf
43638.rtf
7940-1.rtf
5111-1.rtf
43325.rtf




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.