Планування аудиту: необхідність та основні стадії (17320)

Посмотреть архив целиком









Реферат



На тему:

«Планування аудиту: необхідність та основні стадії»
















2010


Вступ


Ефективна організація управління аудиторським процесом передбачає дотримання певних етапів проведення аудиторської перевірки.

Першим етапом проведення аудиторської перевірки є планування. Процес планування досить громіздкий і може займати до 30% часу, витраченого на перевірку. Норми та рекомендації щодо планування аудиту визначені Міжнародним стандартом аудиту №300 «Планування», 310 «Знання бізнесу», 320 «Суттєвість в аудиті», 400 «Оцінка ризиків та системи внутрішнього контролю» та іншими нормативно-правовими актами.

Аудитор повинен планувати свою роботу так, щоб мати можливість ефективно провести аудиторську перевірку. Планування має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта.

Планування – це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду а також часу проведення аудиту. Аудиторський план розробляється з огляду на те, що в ньому визначається час проведення кожної конкретної аудиторської процедури.

Аудитори і аудиторські фірми України під час розробки плану аудиту та на протязі тривалості аудиту мають право самостійно визначати форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.




1. Планування аудиту


Метою планування аудиту є звернення уваги аудитора на найважливіші напрямки аудиту, на виявлення проблем, які слід перевірити найретельніше.

Планування допоможе аудиторові належним чином організувати свою роботу і здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь у перевірці, а також координувати роботу, яка здійснюється іншими аудиторами і фахівцями інших професій.






Характер планування залежить від організаційної форми, розміру і виду діяльності підприємства, виду аудиту, правильного уявлення аудитора про стан справ на підприємстві.

Процес планування аудиту можна умовно поділити на два великі етапи: попереднє планування та розробка загального плану та програми аудиту.

Попереднє планування здійснюється на початковій стадії аудиту і має ґрунтуватися на попередньому вивченні особливостей бізнесу клієнта. Отже, отримання аудитором уявлення про стан справ на підприємстві є найважливішою складовою планування аудиту.

Згідно з МСА №310 «Знання бізнесу» під час проведення аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен мати або одержати інформацію про бізнес клієнта.

Ці знання дають аудиторові можливість встановити та осягнути події, операції та практичні дії, які, на думку аудитора, можуть серйозно вплинути на фінансову звітність або на процес проведення аудиту чи на складання аудиторського висновку.

Наприклад, такі знання використовуються аудитором при оцінці властивого ризику або ризику невідповідності внутрішнього контролю, а також для визначення характеру, термінів та масштабу аудиторських процедур перш ніж прийняти пропозицію від клієнта.

Вважаються достатніми знання аудитора про бізнес підприємства, якщо вони охоплюють загальновідому інформацію про економіку та галузь, в межах якої здійснює діяльність підприємство, що підлягає аудиторській перевірці, а також більш докладну інформацію про те, як це підприємство працює. Однак інформація, яка необхідна аудитору, як правило, за обсягом менша за дані, що є у розпорядженні керівництва.

Тому перш ніж прийняти пропозицію від клієнта щодо проведення аудиту, аудиторові треба отримати попередню інформацію про галузь економічної діяльності, форму власності підприємства, систему управління і види здійснюваних операцій, а також оцінити економічну інформацію про діяльність клієнта, якою він володіє, що буде сприяти якісному і кваліфікованому проведенню аудиту.

Отримання необхідних знань про бізнес клієнта – це безперервний процес накопичування та оцінювання даних, а також співвідношення набутої інформації з новими даними протягом усієї аудиторської перевірки. Наприклад, інформація про бізнес підприємства збирається на стадії планування, але, як правило, вона проходить обробку та доповнюється новими даними пізніше, коли аудитор та його асистенти отримають більше даних про діяльність клієнта.

Для продовження аудиторської перевірки аудитору необхідно внести відповідні коригування до плану проведення перевірки та проаналізувати інформацію, зібрану раніше, в тому числі й дані з робочих документів попередніх років. Аудитор також повинен проаналізувати та виявити значні зміни, що мали місце після проведення останнього аудиту.

Аудитор може отримувати інформацію про галузь економічної діяльності підприємства з різних джерел. Основними з них є:

  • попередній досвід співпраці з підприємством та робота в економічній галузі, в межах якої воно працює;

  • співбесіди із співробітниками підприємства (наприклад, з директорами та старшим персоналом);

  • співбесіди зі спеціалістами служби внутрішнього аудиту та аналіз звітів про проведення процедур внутрішнього аудиту;

  • співбесіди з іншими аудиторами, юрисконсультами та іншими радниками, які надавали послуги підприємству або працювали в цій сфері;

  • співбесіди з обізнаними особами, які не входять до штату співробітників підприємства (наприклад, з економістами цієї галузі, її керівним персоналом, клієнтами, постачальниками, конкурентами);

  • публікації та видання про конкретну галузь діяльності підприємств (наприклад, урядова статистика, опубліковані дані досліджень та оглядів, комерційні бюлетені, звіти, підготовлені банками або торгівцями цінними паперами, фахова фінансова преса);

  • законодавчі акти та розпорядження, що значною мірою впливають на діяльність підприємства;

  • результати відвідування офісів підприємства та виробничих приміщень;

  • внутрішня документація підприємства (наприклад, протоколи засідань правління та ради директорів, річні та фінансові звіти за попередні роки, звіти внутрішнього керівництва, посадові інструкції тощо).

Усвідомлення аудитором цього питання допоможе йому визначити події, операції та заходи, які можуть істотно вплинути на звітність підприємства і зменшити ризик аудиту (загальний ризик).

Для досягнення ефективності та результативності аудиту, узгодження порядку проведення аудиторських процедур із внутрішнім регламентом роботи фахівців підприємства аудитор обговорює з керівництвом та співробітниками підприємства елементи загального аудиторського плану і аудиторські процедури.

Отже, планування – це процес, що дає можливість раціонально виконати аудит і одночасно зменшити ризик невиявлення найсуттєвіших моментів діяльності клієнта. Щоб планування було ефективним, аудитори повинні здійснювати контроль за виконанням робіт та підтвердити їх результати в своїх робочих документах.


2. Загальний план аудиту


У Національному нормативі №06 «Документальне оформлення аудиторської перевірки» підкреслено, що робоча документація допомагає в плануванні та проведенні аудиту. Тобто підкреслюється доцільність і необхідність документального оформлення планування аудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому істотність помилок, а потім здійснити аудит за цим планом.

Загальний план аудиту розробляється настільки детально, щоб аудитор мав можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. В свою чергу програма аудиту, її зміст та розмір залежать від розміру, виду і специфіки підприємства, умов договору на проведення аудиту, а також особливостей методики і техніки, що їх використовує аудитор під час перевірки.

Під час розробки загального плану аудитор здійснює аналіз наступних питань:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

    • головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

    • найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

    • розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

2. Розуміння обліку і системи внутрішнього контролю:

    • методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

    • можливого ефекту від змін в обліковій політиці чи термінології аудиту;

    • знання аудитора з питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

3. Визначення ризиків і суттєвості:

  • оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю – ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємства, тобто її спроможності попереджати і виявляти помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур, і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;


Случайные файлы

Файл
17709-1.rtf
90762.rtf
21410-1.rtf
70079.rtf
hard-rock clear.doc




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.