Шляхи енергозбереження в сільському господарстві (14686)

Посмотреть архив целиком

Кабінет Міністрів України

Національний аграрний університет







РЕФЕРАТ

На тему:

«Шляхи енергозбереження в сільському господарстві»








Виконав:

студент 1 курсу 1 групи

факультету електрифікації

та автоматизації НАУ

заочної форми навчання

Іванченко Олександр



Київ - 2006

Зміст

  1. Вступ

  2. Структура енергопостачання

  3. Шляхи енергозбереження

  4. Енергозберігаюча політика країни

  5. Висновки

  6. Список використаної літератури
























Вступ

Загальновідомо, що зростання виробництва і споживання енергії нерозривно зв'язане з прогресом людського суспіль­ства, яке на протязі всієї своєї історії, а особливо протя­гом останнього століття, по­стійно веде боротьбу за збіль­шення свого енергетичного ба­гатства.

Людство дуже неекономно використовує майже всі види енергоресурсів. Тільки в сільському господар­стві споживання електроенер­гії подвоюється. Вогонь, вода, атом — ось три основні, три могутні стихії, з яких людина навчилася черпати необхідну для своїх потреб енергію. Боротьба за енергію, за її дже­рела, за відкриття нових спо­собів її перетворення і ви­користання йде безперервно й дедалі наростаючими тем­пами.[4]

Нині приділяється велика увага питанням економного використання енергоресурсів через різке збільшення витрат на їх видобування і виробництво, а також високу вартість нафти та газу на світовому ринку.

Дослідження вчених багатьох країн світу показують, що в сучасних умовах економія 1 т умовного палива вимагає, як правило, менших витрат, ніж приріст видобування еквівалентної його кількості.

Енергозберігаючий шлях розвитку економіки передбачає: значне зниження в розрахунку на одиницю продукції витрат палива, електроенергії і теплоти на кінцевій стадії їх споживання; докорінне вдосконалення видобутку, виробництва, перетворення, транспортування і зберігання енергоресурсів, що зумовлює підвищення коефіцієнту їх використання (ККВ); вдосконалення структури енергобалансу у напрямку заміщення в ньому дефіцитних і дорогих енергоресурсів дешевшими і доступнішими, а також нетрадиційними джерелами енергії.

Останнім часом, після Чорнобильської трагедії, проблеми розвитку енергетики надзвичайно загострилися, тому що ядерну енергетику перестали вважати єдиним надійним магістральним шляхом енергозабезпечення України. Альтернативними джерелами енергії можуть стати сонце, вітер, теплота Землі, але до останнього часу немає ефективних розробок для їх економічного широкомасштабного використання.

Одним з найбільших споживачів енергії у народному господарстві є сільськогосподарське виробництво. Так, агропромисловий комплекс України споживає 35 млн т умовного палива за рік, половина якого – у вигляді дефіцитного рідкого палива. Тому у найближчі роки необхідно поліпшити енергетичну базу сільськогосподарського виробництва, а насамперед – забезпечити теплотою та енергією житло та комунально-побутові потреби. Однак. Поки що ці завдання вирішуються без належного економічного обґрунтування.

Досвід передових зарубіжних країн в питаннях економії енергії важко запозичити, тому що енергетика і сільське господарство у нас розвивалися за іншими економічними схемами, внаслідок чого технологічний рівень сільськогосподарського виробництва значно нижчий від світового.[1]

Останнім часом прийнято ряд урядових постанов про економію паливно-енергетичних ресурсів та розвиток нетрадиційних джерел енергії. Однак через їх недостатню економічну обґрунтованість і недосконалу політику цін бажаних результатів не досягнуто.

Структура енергопостачання

Пряме споживання паливно-енергетичних ресурсів у сільському господарстві бувшого СРСР у 1985 році становило 138,7 млн т умовного палива, або 5,6 % у балансі первинної енергії. З цієї кількості 66% припадало на рідке нафтове паливо. Більша частина енергії (28 %) використовується на теплові процеси, 21 – перевезення вантажів, 14 – польові роботи, 8 % - електропривод. Питомі витрати паливно-енергетичних ресурсів на 1 га сільськогосподарських угідь у 1985 році дорівнювали 248 кг ум.п.

Сільське господарство споживає 9 % загальної кількості електроенергії, з якої тваринництво і птахівництво – 50-55 %, рослинництво – 30-35 % (в тому числі зрошування – 15%, підсобні господарства підприємств – 12-15%). Питомі показники електроспоживання у сільськогосподарському виробництві становлять на одного працівника – 4,8 тис. кВт·год/рік, 1000 га орних земель – 0,48, 1000 крб. продукції – 0,52, 1000крб.виробничих фондів – 0,34 кВт·год/рік.

У побуті та сфері послуг на освітлення та силові процеси витрачається близько 80 % споживаної електроенергії, а 20 % йде на приготування їжі підприємствами громадського харчування.

Чіткою тенденцією у динаміці структурних показників енергоспоживання в аграрній промисловості більшості розвинутих країн є абсолютне і відносне зменшення прямого споживання нафтового палива і збільшення споживання ефективніших та екологічно чистих паливно-енергетично ресурсів електроенергії та природного газу.

Шляхи енергозбереження

Значне економії енергії у сільському господарстві можна досягти за рахунок:

  • впровадження нових конструктивних рішень при проектуванні сільськогосподарської техніки та енергетичного обладнання, які передбачають зниження питомих метало- та енергомісткості;

  • поліпшення структури машинотракторного парку, максимального підвищення частки дизельного транспорту, формування автопоїздів з використанням причепів та автопричепів;

  • повного задоволення потреб сільського господарства типовими нафтосховищами, пересувними заправ очними станціями; поліпшення якісних показників палива, підвищення надійності енергопостачання;

  • розвитку і поліпшення мережі автомобільних доріг у сільській місцевості;

  • впровадження індустріальних технологій виробництва, безвідходних технологій і переробки сільськогосподарської продукції;

  • інтенсифікації процесу фотосинтезу;

  • використання у сільському господарстві побічних енергетичних ресурсів;

  • використання нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії;

  • посилення теплозахисних властивостей конструкцій промислових приміщень та житлових будинків.

У всіх випадках можливе використання кількох варіантів енергозберігаючих заходів.

Найраціональніший варіант енергозберігаючих заходів вибирають на основі розрахунку порівняльної економічної ефективності капітальних вкладень з комплексним аналізом вартісних і натуральних показників. При виборі варіанту використовують варіантний, екстремальний метод різниці та узагальненої різниці. Найкраще користуватися останніми двома. При розрахунках за методом різниці визначають різницю зведених витрат тільки за тими показниками, за якими відрізняються варіанти, що дозволяє спростити розрахунки.

При розробці нових конструкцій агрегатів, схем безвідходної технології, як правило, відсутня технічно-економічна інформація. У цьому випадку для співставлення варіантів доцільно використовувати метод узагальненої різниці зведених витрат, при якому різниця відноситься до спеціально відібраного показника, який характерний для даного типу задач.

Техніко-економічне порівняння варіантів можливе тільки за умови їх подібності. Приведення включає в себе техніко-економічне обгрунтування, кількісний та якісний аналізи варіантів, забезпечення тотожності основних факторів. Останнє полягає у порівнянні варіантів забезпечення споживачів продукцією, використання різних енергоносіїв, визначення економічної ефективності створення енергоустановки.

Врахування тотожності соціальних умов проводиться за показниками умов і безпеки праці, рівнями механізації та автоматизації, захисту навколишнього середовища.

Для оцінки роботи по енергозбереженню можна визначати такі коефіцієнти:

  1. Коефіцієнт економії

Ке = ∆W/W, де∆W – економія енергоресурса; W – витрата енергоресурса;

2. Коефіцієнт можливої економії

Км = ∆W/W, де ∆W - сумарна можлива економія енергоресурса;

  1. Коефіцієнт реалізації можливої економії енергоресурсів

Кр = Кем ;


  1. Коефіцієнт значності даного резерву економії

Кі = ∆Wі/∑∆Wі, де ∆Wі -и економія енергоресурса по даному направленню енергозбереження (і-му заходу).

Слід розрізняти повну, пряму та структурну економію як по сукупності продуктів (робіт), так і по окремих видах, сортах, марках цих продуктів.

Однаковим темпам економічного зростання можуть відповідати різні варіанти зниження енергомісткості, які різняться рівнем впровадження досягнень науки та техніки.

Перспективним напрямком енергозберігаючої політики є застосування так званої технічної біоенергетики – переробка відходів сільського господарства. Щорічно у сільському господарстві країни накопичується близько 360 млн т відходів, з них 50 млн т на великих тваринницьких комплексах і птахофермах. Анаеробна обробка цих відходів може дати 15-20 млн т ум.п. у вигляді біогазу, до 30 млн т екологічно чистих біодобрив, значну кількість очищеної стічної води.

Органічна біомаса має значний енергетичний потенціал, який економічно доцільно використовувати. Переробка гною від однієї корови за рік дає близько 500 м3 біогазу, що еквівалентно 350 л бензину. З 1 т свіжого гною великої рогатої худоби можна отримати 30-50 м3 біогазу, свиней – 50-80, соломи та трави – 30-60 м 3 .


Случайные файлы

Файл
60701.rtf
97134.rtf
30061-1.rtf
150329.rtf
CBRR5024.DOC




Чтобы не видеть здесь видео-рекламу достаточно стать зарегистрированным пользователем.
Чтобы не видеть никакую рекламу на сайте, нужно стать VIP-пользователем.
Это можно сделать совершенно бесплатно. Читайте подробности тут.